Постанова

від 26.09.2022 по справі 522/7654/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/525/22

Справа № 522/7654/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малахіт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спостереження-охорона», про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, компенсації за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про встановлення факту.

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа, за поданим 24 квітня 2017 року, позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малахіт, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ «Спостереження-охорона», про стягнення заробітної плати у розмірі 48366,60 грн., та компенсації за не використану відпустку в розмірі 4384,80 грн..

Рішенням Приморського районного суду від 28 квітня 2021 року позов частково задоволено.

05.05.2021р. до суду надійшло клопотання від позивача, датованого 03 травня 2021 року, про стягнення судових витрат з відповідача за проведення судової експертизи у розмірі 6864грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем за проведення судової експертизи у розмірі 6864 гривень, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що процесуальний закон не містить посилань на те, що за наявності доказів (рахунку на оплату експертизи та платіжного доручення щодо оплати згаданого рахунку) потрібно окремо заявляти вимогу про відшкодування судових витрат, а тому докази щодо витрат позивача на оплату експертизи були наявні в матеріалах справи до ухвалення рішення.

Сповіщення сторін.

У судове засідання, призначене на 31 серпня 2022 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя-учасник колегії Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 12 вересня по 25 вересня 2022 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повне судове рішення виготовлено 26 вересня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певноїпозовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1. 2ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані за проведення експертизи (п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2021 року позов частково задоволено. Стягнено з ТОВ «Малахіт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 73 620 грн. Стягнено з ТОВ «Малахіт» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8640 грн. Стягнено з ТОВ «Малахіт» на користь ОСОБА_1 компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з позовних вимог від 09вересня 2020року ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, за якими просить стягнути середній заробіток за затримку при звільненні за 2645 днів у розмірі 317400 грн. , заборгованість по заробітній платі 169197,28 грн., компенсацію за невикористану відпустку 8640 грн. (а.с.104-1054). При цьому вимога про стягнення судових витрат не заявлялась.

За проведення експертизи за рахунком від 03.07.2018р. (т. 1, а.с. 65) сплачено 10 серпня 2018 року 6864 грн. (т.1, а.с.71).

За проведення додаткової судово-почеркознавчої експертизи позивачем за наданим рахунком (т. 4, а.с.10) було сплачено 7347,60 грн.

Як вбачається з Акту №20-4728 здачі-приймання висновку експерта вартість проведення за додаткову експертизу від 17.12.2020р. було оплачено у розмірі 392,26 грн. (т. 4, а.с.117), що підтверджується і листом ОНДІСЕ від 17.12.2020р .(т. 4, а.с.110).

Будь-яких інших заяв протягом розгляду справи щодо судових витрат позивач до суду не подавав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення судових витрат, а тому підстав для стягнення судових витрат у зв`язку з понесеними витратами за проведення судової експертизи не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідно зазначити, що питання відшкодування витрат, які пов`язані із розглядом справи, врегульовані главою 8 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Частина друга статті 134 ЦПК України встановлює, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Крім того, частина 3 ст. 134 ЦПК України наголошує, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Матеріали справи не містять заяви про попередній розрахунок судових витрат.

09 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій мав можливість зазначити попередній розрахунок розміру судових витрат, однак своїм правом не скористувався.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи положення ч. 2 ст. 134 ЦПК України, відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Питання щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення вирішено судом першої інстанції по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк