Ухвала

від 05.10.2022 по справі 755/1303/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

05.10.2022 Справа № 755/1303/22

Справа ун. № 755/1303/22

пр.№6/756/166/22

У Х В А Л А

05 жовтня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценко О.М.

за участю секретаря судових засідань Гриненко Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, стягувач: Акціонерне товариство « Універсал Банк», боржник: ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вказане подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначено, що боржником не виконуються зобов`язання перед стягувачами Акціонерним товариством «Універсал Банк».

Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни перебуває зведене виконавче провадження № 59523598: ВП № 59523621 з примусового виконання виконавчого листа № 363/598/13-ц від 17.06.2014 виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ « Універсал Банк» залишок боргу за кредитним договором в розмірі 125931,82грн. та з примусового виконання виконавчого листа № 363/598/13-ц від 17.06.2014 виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ « Універсал Банк» судові витрати в розмірі 2580,75грн.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59523598.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59523621.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про обєднання виконавчих проваджень № 59523598 та № 59523621 у зведене виконавче провадження №59523632.

Всі вищевказані постанови від 10.07.2019 були направлені на адресу боржника АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 0209418245219. Згодом лист № 0209418245219 повернувся на адресу приватного виконавця за закінченням терміну зберігання.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

24.09.2019 приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1 351 390, 82 гривень.

Під час здійснення виконавчих дій було встановлено наявність у боржника відкритих рахунків в АТ КБ «Приват Банк».

Приватним виконавцем було сформовано платіжні вимоги до АТ КБ «Приват Банк» щодо безспірного стягнення коштів з рахунку боржника на погашення вимог виконавчого документа та відповідно до меморіального ордеру № Л204УОЕТ1 від 04.12.2019 та № Л204УУІА1 від 04.12.2019 з рахунку боржника у безспірному порядку було списано 51, 56 гривень, яких вочевидь недостатньо для погашення суми заборгованості за виконавчими документами.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна приватним виконавцем було з`ясовано, що нерухоме майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала боржнику - ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 19.06.2018 перейшла у власність ОСОБА_3 . Будь-якого іншого зареєстрованого на праві власності за боржником майна не встановлено.

Згідно електронної відповіді ДФС боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває, інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.

Приватним виконавцем також було сформовано та скеровано електронний запит до Головного сервісного центру МВС щодо надання інформації про зареєстроване право власності/користування на транспортні засоби на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно відповіді МВС України за ОСОБА_1 відсутні зареєстровані транспортні засоби.

Шляхом отримання безкоштовного витягу на запит, встановлено, що боржнику належать корпоративні права - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЗЕРВ-КОМФОРТ» (частка власності 100%, розмір внеску до статутного капіталу - 4000,00 грн., основний вид діяльності - 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування).

24.09.2019 приватний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на майно, що належить боржнику: корпоративні права - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЗЕРВ-КОМФОРТ» (частка власності 100%, розмір внеску до статутного капіталу - 4000,00 грн., основний вид діяльності - 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1 351 363, 82 гривень.

Відповідно до відповіді ДФС на електронний запит приватного виконавця встановлено, що боржник отримує дохід у ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЗЕРВ-КОМФОРТ» (код СДРПОУ: 42603193) та водночас є його керівником.

24.09.2019 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої постановив здійснювати відрахування у розмірі не більше 20 % із заробітної плати боржника після відрахування податків до виплати загальної суми боргу.

Вказану постанову приватний виконавець направив сторонам виконавчого провадження та за місцем отримання доходу боржником рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до відповіді ПФУ на електронний запит приватного виконався встановлено, що боржник отримує дохід/пенсію від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЗЕРВ-КОМФОРТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 43291058, АДРЕСА: 04213, м. Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 32, квартира 76.

03.02.2020 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

В ході проведення виконавчих дій іншого місця проживання боржника не встановлено.

Вказане лише демонструє пасивність поведінки боржника щодо повернення грошових коштів стягувачу та навмисне ухилення від виконання рішення суду.

Згідно з відповіддю з Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 перетинав кордон, що підтверджує ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань, зокрема що боржник систематично перетинає державний кордон, що у свою чергу тягне за собою значні фінансові витрати, проте наявні кошти останній мав би спрямовувати на виконання судового рішення.

Таким чином, приватним виконавцем було здійснено всі необхідні заходи, передбачені законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення.

Отже, боржник, будучи обізнаний, про те, що відносно нього відкрито виконавче провадження, не вчиняє жодних дій, направлених на виконання рішення суду, натомість боржник свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання, не з`являється на виклик та не виконує законних вимог та ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, водночас було встановлено, що боржник неодноразово перетинає державний кордон.

Приватний виконавець надіслала на адресу суду заяву про розгляд подання у її відсутності.

Частиною першою ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни перебуває зведене виконавче провадження № 59523598: ВП № 59523621 з примусового виконання виконавчого листа № 363/598/13-ц від 17.06.2014 виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ « Універсал Банк» залишок боргу за кредитним договором в розмірі 125931,82грн. та з примусового виконання виконавчого листа № 363/598/13-ц від 17.06.2014 виданого Вишгородським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ « Універсал Банк» судові витрати в розмірі 2580,75грн.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59523598.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59523621.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

10.07.2019 приватним виконавцем винесено постанову про обєднання виконавчих проваджень № 59523598 та № 59523621 у зведене виконавче провадження №59523632.

Всі вищевказані постанови від 10.07.2019 були направлені на адресу боржника АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням № 0209418245219. Згодом лист № 0209418245219 повернувся на адресу приватного виконавця за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини першої ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у пункті 18 частини третьої ст. 11 Закону № 606-ХІV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне. Наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається із змісту подання державного виконавця, не надано доказів того, що він безпідставно не з`являвся на виклики державного виконавця, або доказів, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду шляхом залишення території України, а також доказів того, що вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення є передчасним та неспівмірним з огляду на надані суду письмові докази.

Згідно з п. 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю вчасною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах, національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав чи свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 р. Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2013р. у справі "Хлюстов проти Росії". Згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Хлюстов проти Росії" від 11.07.2013р. ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано "автоматично", тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини переборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами)від 21 січня 1994 року, яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).

Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні.

Також суд вважає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не є дієвою юридичною санкцією, яка в даному випадку зумовлює пришвидшення виконання рішення суду.

Окрім того, за змістом ст. 441 ЦПК України, вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов`язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», ст. 1-22, 441, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, стягувач: Акціонерне товариство « Універсал Банк», боржник: ОСОБА_1 про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О. М. Луценко