Постанова

від 05.10.2022 по справі 420/6869/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6869/22

Головуючий в І інстанції: Стефанов С.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 12.08.2022 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шеметенко Л.П.

судді Стас Л.В.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк» до Одеської митниці, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500500/2022/200015/1 від 20.01.2022 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2022/000033 від 20.01.2022 року; визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500500/2022/200041/2 від 28.01.2022 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2022/000068 від 28.01.2022 року; стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500500/2022/200015/1 від 20.01.2022 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2022/000033 від 20.01.2022 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500500/2022/200041/2 від 28.01.2022 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2022/000068 від 28.01.2022 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк» суму сплаченого судового збору в розмірі 7443 грн.

03.08.2022 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить винести додаткове рішення у справі, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «Балк» понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн., посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл витрат на правову допомогу на підставі наданих доказів до ухвалення рішення.

12.08.2022 року відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000 грн., наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушенні норм процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката, оскільки позивачем не подано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документів щодо оплати послуг.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у даній справі, з огляду на викладене.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» є розумність заявлених витрат. Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення та у відшкодуванні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документів щодо оплати послуг.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки представником позивача до ухвалення рішення у справі подані до суду договір про надання правової допомоги від 19.04.2022 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Практика» та ТОВ «Балк», та додаткову угоду до цього договору, згідно якої адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді у спорі щодо оскарження рішень митниці (за номерами та датами, що оскаржуються у даній справі).

Також, у вказаній додатковій угоді визначено перелік послуг, які надаються: попереднє консультування, вивчення документів, опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, підготовка процесуальних документів (позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечення, заяви, клопотання, заперечення на клопотання, додаткових пояснень), підготовка та участь у судових засіданнях у разі необхідності.

При цьому, сторонами визначено вартість вказаних послуг у фіксованому розмірі 15000 грн.

Крім того, представником позивача наданий акт приймання-передачі наданих послуг від 06.06.2022 року у відповідності до вказаного договору та додаткової угоди і рахунок на оплату цих послуг на суму 15000 грн.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від адвокатського об`єднання «Практика» за участь у розгляді справи, оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України.

Що стосується посилань суду першої інстанції на не надання позивачем доказів оплати послуг адвоката, колегія суддів зазначає, що питання застосування частини сьомої статті 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді та у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20), від 5 березня 2021 року (справа № 200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19) сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про залучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правову допомогу подано до ухвалення рішення у справі 14.06.2022 року, а оплата наданих послуг за умовами наданої до суду додаткової угоди до договору про надання правової допомоги мала бути здійснена протягом двадцяти днів з дня отримання рахунку, який складено 06.06.2022 року.

Тобто, строк на оплату наданих послуг не закінчився.

Суд першої інстанції помилково не врахував зазначені обставини, не вирішив питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення та безпідставно не усунув цей недолік шляхом постановлення додаткового судового рішення за заявою позивача.

В свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та надаючи оцінку відповідності розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, зокрема, чи заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, критеріям їх реальності та розумності, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Так, досліджуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який визначений в договорі про надання правової допомоги та додатковій угоді до нього, колегія суддів приходить до висновку, що оцінка дій, що полягали в попередньому консультуванні, вивченні документів, опрацюванні законодавчої бази, формуванні правової позиції, консультуванні щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, у підготовці процесуальних документів (позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив) (загальна вартість 15000 грн.), не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та його ціни, оскільки дана справа є справою незначної складності та розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що дана справа віднесена до справ незначної складності, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом (представником позивача складено позовну заяву, підготовлено докази до позову та відповідь на відзив, судові засідання не проводились, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін), пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн. В свою чергу, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу у даній справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, які складаються із витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу, у сумі 7500 грн.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк» задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балк» (код ЄДРПОУ 43349584) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 05.10.2022 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька