Постанова

від 03.10.2022 по справі 320/5713/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5713/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Собківа Я.М., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Зазимської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області "Про відмову ТОВ "Нова Україна" в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є" від 15.05.2020 №359-7 позачергової VІІ;

- зобов'язання Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, 07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Широка, 6, код ЄДРПОУ 04363876, надати дозвіл Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна", 07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, код ЄДРПОУ 32831851, у формі рішення на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної ТОВ "Нова Україна", згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018, виданого Зазимською сільською Радою народних депутатів Броварського району Київської області 09.09.1994, що знаходиться в адміністративних межах с. Зазим'є Броварського району Київської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішенням радгоспу ім. Кірова, оформленого протоколом №1 від 24.03.1992, на базі радгоспу ім. Кірова створено КСП "Нова Україна" та затверджено статут КСП "Нова Україна".

Рішенням виконкому Броварської ради народних депутатів №88 від 24.03.1992 КСП "Нова Україна" видано свідоцтво №197 про державну реєстрацію КСП з присвоєнням реєстраційного номеру 212-187 КСП.

Пунктом 1.2 Статуту КСП "Нова Україна" передбачено, що підприємство бере в оренду майно радгоспу ім. Кірова на умовах подальшого його викупу, з метою одержання відповідного прибутку (доходу) на принципах повної господарської самостійності, самоуправління, самофінансування та повного господарського розрахунку.

Рішенням зборів уповноважених членів трудового колективу радгоспу ім. Кірова, оформленого протоколом №2 від 21.12.1993, затверджено Статут КСП "Нова Україна" зі змінами та доповненнями в цілому.

Згідно з п. 1.1. Статуту КСП "Нова Україна" в редакції від 21.12.1993, Колективне сільськогосподарське підприємство "Нова Україна" засновано в процесі приватизації майна радгоспу ім. Кірова у відповідності з Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", інших законодавчих актів, що регулюють порядок діяльності підприємств.

27.12.1993 Броварською районною державною адміністрацією Київської області видано свідоцтво №461 про реєстрацію КСП "Нова Україна" реєстраційний номер 212-461 КСП.

17.02.1997 Броварською районною державною адміністрацією Київської області видано свідоцтво про державну реєстрацію Колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна" (державний реєстраційний №212-461-КСП) з присвоєнням ідентифікаційного коду ЄДРПОУ 00448737.

Таким чином, радгосп ім. Кірова перетворено у КСП "Нова Україна", код ЄДРПОУ 00448737, яке є правонаступником майнових прав та обов'язків радгоспу ім. Кірова.

Перетворення радгоспу ім. Кірова у КСП "Нова Україна" відбулося у відповідності до положень пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, чинній на час здійснення реорганізації радгоспу), яким встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій (крім тих, що підлягають приватизацію за погодженням з Кабінетом Міністрів) здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства.

Обставини щодо перетворення радгоспу ім. Кірова в КСП "Нова Україна" та правонаступництва КСП "Нова Україна" прав та обов'язків радгоспу ім. Кірова підтверджуються протоколом загальних зборів уповноважених радгоспу ім. Кірова №1 від 24.03.1992, свідоцтвом про державну реєстрацію КСП "Нова Україна" №197, виданого рішенням виконкому Броварської міської ради народних депутатів рішення №88 від 24.03.1992, протоколом загальних зборів уповноважених членів колективу радгоспу ім. Кірова №2 від 21.12.1993, Статутом КСП "Нова Україна", свідоцтвом про реєстрацію КСП "Нова Україна" реєстраційний номер 212-461-КСП, виданого Броварською районною державною адміністрацією Київської області 27.12.1993, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №1-ВП від 03.01.1994 "Про перетворення радгоспу ім. Кірова в колективне сільськогосподарське підприємство "Нова Україна", свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності КСП "Нова Україна", код ЄДРПОУ 00448737, виданого Броварською районною державною адміністрацією Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2003 у справі № 263/12б-98 за заявою ЗАТ "Васильківхлібпродукт" до КСП "Нова Україна" про визнання банкрутом затверджено мирову угоду від 16.12.2003, припинено провадження у справі та зобов'язано ТОВ "Земельний актив", ТОВ "Синкол" провести реорганізацію КСП "Нова Україна" в нове підприємство - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових правах КСП "Нова Україна" з обов'язковим присвоєнням нового ідентифікаційного коду та виключенням КСП "Нова Україна" з ЄДРПОУ.

Пунктами 1.1, 2.1, 2.2 мирової угоди у справі №263/12б-98 про банкрутство КСП "Нова Україна" від 16.12.2003 визначено, що предметом даної мирової угоди є погашення в повному обсязі залишкової суми майнових вимог, які виникли в процесі ліквідації підприємства в межах, визначених даною мировою угодою. Зобов'язання боржника виконуються третіми особами, а саме: ТОВ "Земельний актив", ТОВ "Синкол", які проводять реорганізацію КСП "Нова Україна" в нове підприємство - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" та стають його засновниками.

Також, сторони вищезазначеної мирової угоди встановили, що реорганізація КСП "Нова Україна" в іншу юридичну особу може відбуватися лише за умови повного прийняття на себе ТОВ "Земельний актив", ТОВ "Синкол" правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових, немайнових правах боржника (КСП "Нова Україна"), які існували на день укладення мирової угоди і визначених в даній мировій угоді (п. 2.3 мирової угоди у справі №263/12б-98 про банкрутство КСП "Нова Україна" від 16.12.2003).

Згідно п. 5.2 вищезазначеної мирової угоди сторони дійшли згоди, що протягом дії Мирової угоди і в термін, що не перевищує одного календарного місяця з моменту її затвердження Господарським судом Київської області, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство КСП "Нова Україна", останнє має змінити свою організаційну форму та пройти процес перетворення в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" шляхом реорганізації підприємства-боржника, з обов'язковим виключенням КСП "Нова Україна" з ЄДРПОУ після повного погашення кредиторської заборгованості.

Згідно протоколу загальних зборів засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" №1 від 29.12.2003 ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 26.12.2003 у справі №263/12б-98 створено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна", затверджено його Статут.

Відповідно до п. 1.2 Статуту, в редакції від 29.12.2003, п. 1.2 Установчого договору про створення та діяльність товариства від 29.12.2003 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" створено на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 26.12.2003, якою припинено провадження у справі №263/12б-98 про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Нова Україна" і затверджено мирову угоду від 16.12.2003, згідно якої ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" зобов'язані провести реорганізацію КСП "Нова Україна" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00448737) в нове підприємство - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на правах його засновників і за умови повного прийняття на себе правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових правах КСП "Нова Україна".

31.12.2003 Броварською районною державною адміністрацією Київської області видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" код ЄДРПОУ 32831851.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2004 ухвала господарського суду Київської області від 26.12.2003, згідно якої затверджено мирову угоду та на виконання якої створено ТОВ "Нова Україна", скасована, справа №263/12б-98 передана на розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ухвали господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі №263/12б-98 затверджено мирову угоду від 16.12.2003 зі змінами від 07.07.2004, провадження у справі №263/12б-98 про банкрутство КСП "Нова Україна" припинено та зобов'язано ТОВ "Земельний актив" та ТОВ "Синкол" провести реорганізацію КСП "Нова Україна" в нове підприємство - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на правах його засновників і за умови повного прийняття на себе правонаступництва про всіх боргових зобов'язаннях, майнових і немайнових прав КСП "Нова Україна".

На виконання вищезазначеного судового рішення 23.07.2004 комісією з припинення КСП "Нова Україна" прийнято рішення №1/У про проведення реорганізації КСП "Нова Україна", затвердження проекту передавального акта та здійснення дій щодо подачі державному реєстратору документів для внесення запису про припинення юридичної особи шляхом реорганізації.

26.07.2004 уповноваженими особами ТОВ "Земельний актив", ТОВ "Синкол" та ліквідатором КСП "Нова Україна" затверджено передавальний акт КСП "Нова Україна"

17.03.2005 КСП "Нова Україна" подано до відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Броварської районної державної адміністрації Київської області реєстраційну картку про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) форма № 8 та відповідний пакет документів.

При цьому, згідно реєстраційної картки реорганізація КСП "Нова Україна" здійснюється шляхом приєднання до ТОВ "Нова Україна", тобто, припинення КСП з передачею ним згідно передавального акта усього майна, прав та обов'язків позивачу.

01.04.2005 державним реєстратором вчинені записи до Єдиного державного реєстру про припинення КСП "Нова Україна" шляхом приєднання (реорганізації) до ТОВ "Нова Україна" номер запису 1332112000207, внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про правонаступника (позивача).

Також, державним реєстратором зроблені відмітки щодо проведення державної реєстрації припинення юридичної особи на свідоцтві про державну реєстрацію КСП "Нова Україна" серії А00 №080196, Статуті КСП "Нова Україна" в редакції від 27.12.1993.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що з 01.04.2005 року - з дати державної реєстрації припинення КСП "Нова Україна" в результаті його приєднання (реорганізації) до позивача, останній вважається правонаступником усіх прав та обов'язків колишнього КСП "Нова Україна".

Зазначене підтверджується доданими до позовної заявами доказами, зокрема, відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, обставини щодо набуття позивачем статусу правонаступника КСП "Нова Україна" встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №910/4319/19 за позовом ТОВ "Нова Україна" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання недійсними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

В силу положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені господарським судом у справі №910/4319/19 обставини щодо переходу до позивача прав та обов'язків КСП "Нова Україна" мають преюдиційний характер та не підлягають доказуванню у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018 від 09.09.1994 (далі - Державний акт) Колективному сільськогосподарському підприємству "Нова Україна" (с. Зазим'я, Зазимської сільської ради) (далі - КСП "Нова Україна") Зазимською сільською Радою народних депутатів Броварського району Київської області надано у постійне користування 282,9 гектарів землі для ведення господарської діяльності відповідно до рішення 17 сесії 21 скликання Броварської районної Ради народних депутатів від 09.06.1994.

28 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача з листом №14 "Про надання дозволу про розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки", в якому просив надати дозвіл ТОВ "Нова Україна" на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної товариству згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018, виданого Зазимською сільською радою Броварського району Київської області 09.09.1994, що знаходиться в адміністративних межах с. Зазим'є Броварського району Київської області .

До вказаного листа позивач додав наступні копії документів, а саме: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" від 14.06.2018, наказу про переведення на посаду Генерального директора від 15.06.2018 №11, ухвали господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі №263/12б-98, Свідоцтва про державну реєстрацію КСП "Нова Україна" серії А00 №080196, Статуту КСП "Нова Україна", державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018.

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 15.05.2020 №359-7 позачергової-VII "Про відмову ТОВ "Нова Україна" в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є" (далі - оскаржуване рішення) позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийняте з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування від 07.05.2020, відповідно до вимог п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 265 Закону України "Про землеустрій", ст. 12 Земельного кодексу України.

Листом від 18.05.2020 №594/02-24 відповідач повідомив позивача про прийняте оскаржуване рішення.

Вважаючи, що рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 15.05.2020 №359-7 позачергової-VII "Про відмову ТОВ "Нова Україна" в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є" є протиправним та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, належить, серед іншого: розпорядження землями територіальних громад (пункт "а"); надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в"); організація землеустрою (пункт "д"; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (пункт "к").

Статтею 19 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом (частина друга). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта). Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п'ята). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (частина шоста). Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина десята).

Пунктом 2 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (стаття 22 Закону України "Про землеустрій").

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення інвентаризації земель затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок (пункт 6 Порядку).

Згідно з пунктом 8 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.

Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

Замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (пункт 9 Порядку).

Крім того, відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 5.6 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (далі - Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005) визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Частиною другою статті 93 Земельного кодексу України визначено перелік осіб, які набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а саме: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, визначеними статтею 141 Земельного кодексу України, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством правонаступником.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі №6-14цс11 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №914/1104/18, від 26.09.2019 у справі №924/1114/18, від 15.01.2020 у справі №925/361/19, від 02.09.2020 у справі №918/194/19.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на час створення позивача) підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Частиною 5 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на час створення позивача) встановлено, що при приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

Згідно з частиною третьою статті 59 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час припинення КСП "Нова Україна") у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Частиною першою статті 31 Закону про КСП визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства (абзац другий частини четвертої статті 31 Закону про КСП).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України та статтею 19 Закону України "Про землеустрій", належить, серед іншого: організація і здійснення землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом (частина друга). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина четверта). Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п'ята). Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (частина шоста). Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина десята).

Пунктом 2 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень (стаття 22 Закону України "Про землеустрій").

Мета інвентаризації земель визначена у статті 35 Закону України "Про землеустрій", а порядок проведення інвентаризації земель - у Порядку.

Відповідно до п. 5 Порядку об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок (пункт 6 Порядку).

Згідно з пунктом 8 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.

Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель.

Замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (пункт 9 Порядку).

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018 від 09.09.1994 Колективному сільськогосподарському підприємству "Нова Україна" Зазимською сільською Радою народних депутатів Броварського району Київської області надано у постійне користування 282,9 гектарів землі для ведення господарської діяльності відповідно до рішення 17 сесії 21 скликання Броварської районної Ради народних депутатів від 09.06.1994.

Вказаний державний акт на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018 від 09.09.1994 КСП "Нова Україна" недійсним не визнаний та не скасований.

28 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача з листом №14 "Про надання дозволу про розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки", в якому просив надати дозвіл ТОВ "Нова Україна" на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної товариству згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018, виданого Зазимською сільською радою Броварського району Київської області 09.09.1994, що знаходиться в адміністративних межах с. Зазим'є Броварського району Київської області.

До вказаного листа позивач додав наступні копії документів, а саме: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" від 14.06.2018, наказу про переведення на посаду Генерального директора від 15.06.2018 №11, ухвали господарського суду Київської області від 22.07.2004 у справі №263/12б-98, Свідоцтва про державну реєстрацію КСП "Нова Україна" серії А00 №080196, Статуту КСП "Нова Україна", державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018.

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 15.05.2020 №359-7 позачергової-VII "Про відмову ТОВ "Нова Україна" в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є" позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є.

Оскаржуване рішення прийняте з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 07.05.2020, відповідно до вимог п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про Державний земельний кадастр" ст. 25 Закону України "Про землеустрій", ст. 12 Земельного кодексу України.

Як свідчить наданий суду витяг з протоколу №7 від 07.05.2020 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, агропромислового комплексу, планування території, архітектури та містобудування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області рекомендація даної постійної комісії про відмову ТОВ «Нова Україна» в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є" жодним чином не обґрунтована.

При цьому, як було зазначено вище, відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 5.6 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 визначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 резолютивної частини Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Частиною другою статті 93 Земельного кодексу України визначено перелік осіб, які набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, а саме: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою, визначеними статтею 141 Земельного кодексу України, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.

Отже, враховуючи виказані вище вимоги Земельного кодексу України з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005, суд дійшов висновку, що право постійного землекористування є безстроковим та може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Такі підстави припинення права користування земельною ділянкою визначає стаття 141 Земельного кодексу України. Проте, жодна із зазначених у вказаній вище статті Земельного кодексу України підстав не стосується спірної ситуації, яка розглядається судом у цій справі.

Також, як було зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, що діяла станом на час створення позивача) підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства (частина 5 статті 34 цього ж Закону та частина третя статті 59 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 31 Закону про КСП визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства (абзац другий частини четвертої статті 31 Закону про КСП).

Як було встановлено судом, 27.12.1993 Броварською районною державною адміністрацією Київської області видано свідоцтво №461 про реєстрацію КСП "Нова Україна" реєстраційний номер 212-461 КСП.

17.02.1997 Броварською районною державною адміністрацією Київської області видано свідоцтво про державну реєстрацію Колективного сільськогосподарського підприємство "Нова Україна" (державний реєстраційний №212-461-КСП) з присвоєнням ідентифікаційного коду ЄДРПОУ 00448737.

Таким чином, радгосп ім. Кірова перетворено у КСП "Нова Україна", код ЄДРПОУ 00448737, причому останнє є правонаступником майнових прав та обов'язків радгоспу ім. Кірова.

Перетворення радгоспу ім. Кірова у КСП "Нова Україна" відбулося у відповідності до положень пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, чинній на час здійснення реорганізації радгоспу), яким встановлено, що приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств і організацій (крім тих, що підлягають приватизацію за погодженням з Кабінетом Міністрів) здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства.

Обставини щодо перетворення радгоспу ім. Кірова в КСП "Нова Україна" та правонаступництва КСП "Нова Україна" прав та обов'язків радгоспу ім. Кірова підтверджуються протоколом загальних зборів уповноважених радгоспу ім. Кірова №1 від 24.03.1992, свідоцтвом про державну реєстрацію КСП "Нова Україна" №197, виданого рішенням виконкому Броварської міської ради народних депутатів рішення №88 від 24.03.1992, протоколом загальних зборів уповноважених членів колективу радгоспу ім. Кірова №2 від 21.12.1993, Статутом КСП "Нова Україна", свідоцтвом про реєстрацію КСП "Нова Україна" реєстраційний номер 212-461-КСП, виданого Броварською районною державною адміністрацією Київської області 27.12.1993, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №1-ВП від 03.01.1994 "Про перетворення радгоспу ім. Кірова в колективне сільськогосподарське підприємство "Нова Україна", свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності КСП "Нова Україна", код ЄДРПОУ 00448737, виданого Броварською районною державною адміністрацією Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2003 у справі № 263/12б-98 за заявою ЗАТ "Васильківхлібпродукт" до КСП "Нова Україна" про визнання банкрутом затверджено мирову угоду від 16.12.2003, припинено провадження у справі та зобов'язано ТОВ "Земельний актив" ТОВ "Синкол" провести реорганізацію КСП "Нова Україна" в нове підприємство - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на правах його засновників за умови повного прийняття на себе правонаступництва по всіх боргових зобов'язаннях та майнових і немайнових правах КСП "Нова Україна" з обов'язковим присвоєнням нового ідентифікаційного коду та виключення КСП "Нова Україна" з ЄДРПОУ.

Як було раніше визначено судом, а також з урахуванням встановлених обставин, з 01.04.2005 року - з дати державної реєстрації припинення КСП "Нова Україна" в результаті його приєднання (реорганізації) до позивача, останній вважається правонаступником усіх прав та обов'язків колишнього КСП "Нова Україна".

Суд звертає увагу на те, що обставини щодо набуття позивачем статусу правонаступника КСП "Нова Україна" встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019, у справі №910/4319/19 за позовом ТОВ "Нова Україна" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання недійсними і скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

В силу положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені господарським судом у справі №910/4319/19 обставини щодо переходу до позивача прав та обов'язків КСП "Нова Україна" мають преюдиційний характер та не підлягають доказуванню у даній справі.

До того ж, статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Таке твердження суду узгоджується із висновками, викладеними у п. 7.12 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (провадження №12-17гс20).

При цьому, як вбачається із вказаних вище норм Господарського кодексу України, Закону України "Про підприємства в Україні" та Закону про КСП, саме приєднання КСП "Нова Україна" до ТОВ "Нова Україна" відповідно до закону підтверджує правонаступництво позивача.

Крім того, слід звернути увагу, що таке правонаступництво відбулося на виконання рішення суду щодо реорганізації КСП "Нова Україна" в процесі банкрутства останнього.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище норм чинного законодавства України щодо правонаступництва під час приєднання одного сільськогосподарського товариства до іншого, а також документів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що саме позивач є правонаступником КСП "Нова Україна", на ім'я якого було видано Державний акт серії КВ 1Ф000018, що підтверджував право постійного користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області "Про відмову ТОВ "Нова Україна" в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в межах с. Зазим'є від 15.05.2020 №359-7 позачергової VІІ підлягають задоволенню, оскільки позивач є правонаступником КСП "Україна", яке отримало у постійне користування земельну ділянку, право на яке підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018 від 09.09.1994.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов'язання Зазимської сільської ради Броварського району Київської області надати дозвіл Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" у формі рішення на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної ТОВ "Нова Україна", згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018, виданого Зазимською сільською Радою народних депутатів Броварського району Київської області 09.09.1994, що знаходиться в адміністративних межах с. Зазим'є Броварського району Київської області, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, є повноваженням відповідних органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність в межах населеного пункту.

В силу положень частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень стосовно відмови в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки таке рішення має відповідати положенням чинного законодавства та може бути оскаржене у судовому порядку.

Водночас, в даному випадку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, належної СТОВ "Нова Україна" згідно державного акта на право постійного користування землею серії КВ 1Ф000018, виданого Зазимською сільською радою народних депутатів Броварського району Київської області 09.09.1994, що знаходиться в адміністративних межах с. Зазим`є Броварського району Київської області.

За наявності належним чином поданих позивачем до відповідача документів та з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу, є підстави вважати, що у суб`єкта владних повноважень відсутні перешкоди у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 806/2687/17, від 24.01.2019 у справі № 806/2981/17 та від 15.08.2019 у справі № 806/3097/17.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Зазимської сільської ради Броварського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Я.М.Собків

суддя В.В.Файдюк