Постанова

від 04.10.2022 по справі 640/13601/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/13601/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Студентський» до Головного управління ДПС у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019 №0263050304, №0264050304, від 17.12.2019 №0005582515, видані відповідачем.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено перший продаж реконструйованого об`єкта житлового фонду фізичним особам, а тому такі операції підлягали оподаткуванню податком на додану вартість, однак товариством занижені податкові зобов`язання з ПДВ за вказаними операціями на суму 1192344,00 грн і не подано на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні на вказану суму, при цьому за період 2016-2017 роки у позивача наявна заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 10852,47 грн, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась протиправністю та суперечливістю обставинам справи висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки №78/1-26-15-05-03-04/35437288 від 28.11.2019, оскільки позивачем не було здійснено перше постачання житла в силу ст.197 ПК України, а ПДФО було сплачено в період 2016-2017 роки в повному обсязі, однак із помилковим зазначенням коду ЄДРПОУ іншого підприємства і така помилка не призвела до несвоєчасного надходження коштів до бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ГУ ДПС у м.Києві в апеляційній скарзі просило здійснювати розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин.

Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 13.11.2019 по 21.11.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 28.11.2019 №78/1-26-15-05-03-04/35437288 (а.с.17-40 т.1), в якому зафіксовано порушення ТОВ «БЦ «Студентський», зокрема:

- п.184.7 ст.184, п.п.197.1.14 п.197.1 ст.197, п.185.1 ст.185, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1192344,00 грн та завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за серпень 2019 у сумі 1633,00 грн;

- п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 1192344,00 грн;

- п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.168.4.1, п.п.168.4.4 п.168.4 ст.168, п.57.1 ст.57, п.54.2 ст.54, п.п. «а» п.171.1 ст.171, п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПК України, в результаті чого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 10852,47 грн., у тому числі за 2016 рік - 3963,60 грн., за 2017 рік - 6888,87 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0263080304 від 18.12.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1490430,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 1192344,00 грн та за штрафними санкціями - 298086,00 грн (а.с.9 т.1);

- №0005582515 від 17.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 19053,79 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 10852,47 грн та за штрафними санкціями - 8201,32 грн (а.с.11 т.1);

- №0264050304 від 18.12.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 596172,00 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 1192344,00 грн (а.с.43 т.1).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що операції позивача з постачання житла звільняються від оподаткування податком на додану вартість та у нього відсутній обов`язок з його сплати і по реєстрації податкових накладних на суму 1192344,00 грн, при цьому товариством здійснено перерахування податку на доходи фізичних осіб утриманого із заробітної плати працівників позивача за період 2016-2017 роки, що підтверджується банківськими виписками за вказаний період.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.«а» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

В силу п.14.1.191, п.14.1.202 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З матеріалів справи вбачається, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1192344,00 грн обґрунтовані здійсненням ним першого постачання житла (об`єкта житлового фонду), що не звільняється від оподаткуванням ПДВ.

Судом встановлено, що 14.03.2019 між ТОВ «Бізнес Центр «Студентський», в особі директора ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець 1) та ОСОБА_2 (покупець 2) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку №253, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупці прийняли у власність (купили) в рівних частках кожний житловий будинок АДРЕСА_1 . У п.7 вказаного договору зазначено, балансова вартість вказаного житлового будинку станом на 31.01.2013 складала 8465300,00 грн без ПДВ, а залишкова вартість станом на 28.02.2019 складає 5961721,43 грн (а.с.142-143 т.1).

Житлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Студентська, 6, загальною площею 435,3 м2, в тому числі житлова площа - 204,5 м2, було віднесено до статутного капіталу засновником ТОВ «Бізнес Центр «Студентський» ОСОБА_3 згідно протоколу загальних зборів учасників від 05.12.2012 №7 та оприбутковано на баланс підприємства вартістю 8 465 300,00 грн. (без ПДВ). Право власності на житловий будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2013 (а.с.54-59 т.1).

ТОВ «Бізнес Центр «Студентський» було здійснено реконструкцію приміщень житлового будинку, що призвело до збільшення загальної площі та 26.03.2018 Департаментом з питань ДАБК м.Києва ВО КМР (КМДА) зареєстровано Декларацію КВ №141180850058 про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція приміщень житлового будинку із пристосуванням приміщень горища під мансардний поверх без зміни геометричних розмірів на АДРЕСА_1 » (а.с.60-62 т.1).

В силу пп.197.1.14 п.197.1 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Під час проведення перевірки позивача встановлено та відображено в акті перевірки, що в перевіряємий період ТОВ «БЦ «Студентський» було здійснено реконструкцію приміщень житлового будинку із пристосуванням приміщень горища під мансардний поверх, що призвело до збільшення загальної площі на 202,3 м2 та житлової площі на 163,1 м2, внаслідок чого загальна площа приміщень після реконструкції становить 637,9 м2, в тому числі житлова площа - 367,6 м2, внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що ТОВ «БЦ «Студентський» було здійснено перший продаж реконструйованого об`єкта житлового фонду фізичним особам, які не були власниками приміщення на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з реконструкцією або капітальним ремонтом (а.с.21 т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що під час продажу реконструйованого житла таке постачання вважається першим, коли мало місце виведення такого житла з експлуатації (використання) у зв`язку з реконструкцією.

Відповідно до пп.145.1.2 ПК України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який установлюється наказом по підприємству в разі визнання цього об`єкта активом (під час зарахування на баланс), але не менше, ніж визначено в п. 145.1 ПКУ, і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації (форма №ОЗ-1 та форма №ОЗ-2).

Як встановлено судом вище, продаж житлового будинку АДРЕСА_1 здійснено позивачем за залишковою вартістю, яка станом на 28.02.2019 складає 5961721,43 грн, в той час, як початкова балансова вартість вказаного житлового будинку станом на 31.01.2013 складала 8465300,00 грн тобто в період з 31.01.2013 по 28.02.2019 товариством нараховувалась амортизація за весь період корисного використання вказаного житлового будинку.

Наведене свідчить, що реконструкція приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювалась без виведення вказаного житлового будинку з експлуатації (використання).

Таким чином, продаж житлового будинку АДРЕСА_1 фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 14.03.2019 №253 не підпадає під визначення постачання житла вперше в силу пп.197.1.14 п.197.1 ст.197 ПК України, а тому така операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість, внаслідок чого є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення рішення №0263080304 від 18.12.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1490430,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 1192344,00 грн та за штрафними санкціями - 298086,00 грн.

Оскільки у позивача відсутній обов`язок зі сплати ПДВ в сумі 1192344,00 грн за операцію з купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , то у нього не було підстав для реєстрації податкових накладних на відповідну суму, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0264050304 від 18.12.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 596172,00 грн за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 1192344,00 грн.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст.54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В силу п.127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу.

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що відповідальність за порушення, передбачене, зокрема, ст.127 ПК України, наступає у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.

Як вбачається з розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 17.12.2019 №0005582615 нарахування податкового зобов`язання та штрафних санкцій здійснено в результаті несвоєчасної сплати позивачем ПДФО за період з січня 2016 року по вересень 2017 року (а.с.11 т.1 зворот).

В той же час, в матеріалах справи наявні банківські виписки за період з січня 2016 року по листопад 2017 року (а.с.171-216 т.1), з яких вбачається своєчасне та в повному обсязі перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб до Державного бюджету України, однак в призначенні платежу ТОВ «БЦ «Студентський» помилково зазначено код ЄДРПОУ юридичної особи 31354376, замість вірного 35437288, який відображено в полі платника.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ч.5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Днем сплати податків і зборів, інших обов`язкових платежів вважається, зокрема, у разі перерахування їх сум з рахунку платника на відповідні бюджетні рахунки - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на відповідний рахунок.

При цьому, позивач вчасно та в повному обсязі сплачував ПДФО за період з січня 2016 року по вересень 2017 року, однак із помилковим зазначенням коду ЄДРПОУ товариства у призначенні платежу, при цьому зазначаючи вірний код ЄДРПОУ у графі «платник».

Водночас, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті податків і зборів, інших обов`язкових платежів, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених ст.127 ПК України. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду ЄДРПОУ товариства у призначенні платежу під час сплати суми податку не є достатньою правовою підставою для висновку про його несплату (неперерахування), а отже і для застосування відповідних наслідків.

Для підтвердження факту несплати (неперерахування) податку необхідно встановити, що платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування коштів до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може бути підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або неперерахування коштів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №822/3323/17 та від 16 квітня 2019 року у справі №826/1096/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Наведене свідчить про відсутність у позивача заборгованості за сплати ПДФО за період січня 2016 року по вересень 2017 року в розмірі 10852,47 і необґрунтованості нарахування йому штрафних санкцій в розмірі 8201,32 грн, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 17.12.2019 №0005582615 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права та висновків, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови складено 04 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма