Ухвала

від 05.10.2022 по справі 320/2459/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2459/21

УХВАЛА

05 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Федотова І.В., Чаку Є.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпроммаш" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року вперше подану Головним управлінням ДПС у Київській області апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Київській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 вересня 2022 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головне управління ДПС у Київській області отримано 12 вересня 2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

На виконання вимог даної ухвали Головним управлінням ДПС у Київській області на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне обґрунтоване тим, що апелянт повторно з апеляційною скаргою звернувся до суду в межах одного року з дати винесення рішення судом першої інстанції.

Додатково зазначив, що наказом ДПС України від 24 лютого 2022 року №243-о встановлено простій в роботі органів ДПС в тому числі ГУ ДПС у Київській області, крім того апелянт повторно звернувся до суду після вжиття всіх заходів по сплаті судового збору, що свідчить на його думку про поважність причин пропуску строку.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не зазначено дати початку роботи після закінчення простою.

Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було направлено Головному управлінню ДПС у Київській області 24 грудня 2021 року. Вперше апеляційна скарга направлена апелянтом до Шостого апеляційного адміністративного суду 17 січня 2022 року. Повторно апеляційну скаргу направлено до суду 25 липня 2022 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану Головним управлінням ДПС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у зв`язку з несплатою судового збору. Вказаним судовим рішенням було надано податковому органу десятиденний строк для усунення недоліків.

У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 24 травня 2022 року повернув ГУ ДПС у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу. Таким чином, відповідач мав достатній встановлений законодавством строк для усунення недоліків.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся через 2 місяці після отримання копії ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, що свідчить про відсутність активних дій спрямованих на оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Вказана правова позиція вказана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.

У постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 815/6482/15.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29 січня 2016 року у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Головним управлінням ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення суду. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпроммаш" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку