Постанова

від 04.10.2022 по справі 140/1523/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/1523/22 пров. № А/857/10028/22

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року (рішення ухвалене у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Мачульського В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТЛЮКС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №25030/2021/000041/2 від 19.08.2021 та зобов`язання Волинську митницю Держмитслужби України або інший уповноважений орган повернути надмірно сплачені грошові кошти в сумі 1 072 801,58 грн.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що ТзОВ «ВІТЛЮКС» подало до Волинської митниці Держмитслужби України митну декларацію №UA205030/2021/019937 від 20.08.2021 щодо митного оформлення товару - рукавиці захисні дня робочих професій, трикотажні, мають часткове покриття у вигляді крапок на основі полівінілхлориду, в асортименті: 21 гр. різнокольорові рукавиці з брендом ВІТЛЮКС, розміром 22,5 см, 1080 упаковок (чорні 360 упак., голубі 240 упак., червоні 240 упак., сірі 240 упак.) 937 200 пар на загальну суму 19681,20000 доларів США (0,0210 дол/пара). Зазначає, що до митної декларації додавались наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №04/04/20 від 12.03.2020; інвойс до контракту від 28.04.2020; коносамент від 02.04.2020; автотранспортна накладна від 14.08.2021; сертифікат про походження товару від 22.07.2021. Однак, за результатом розгляду поданих декларантом документів відповідачем винесене рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2021 № 25030/2021/000041/2, яким скориговано митну вартість товарів на рівні 0,14 USD за одиницю (загальна сума - 131 208,00 доларів США). Вважає доводи митниці необґрунтованими, оскільки вони носять виключно аналітичний характер та не містить обґрунтування розрахунків щодо вартості товару, котрий декларувався позивачем. Просив позов задоволити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №25030/2021/000041/2.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Волинська митниця. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між HUAIAN TONGRUN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD (Продавець) та ТзОВ «ВІТЛЮКС» (Покупець) укладено контракт від 12.03.2020 №04/04/20, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити товар за асортиментним переліком у погодженій сторонами кожній окремій партії, надалі іменоване «Товар», кількість ціна та одиниці виміру якого вказані у Специфікаціях (Пакінгах, Інвойсах), що є невід`ємними частинами даного Контракту, та на умовах, встановлених даним Контрактом.

Пунктом 2.1 Контракту встановлено, що Товар поставляється на умовах FOB (Інкотермс 2000). Поставка і передача ризику відбуватимуться на території (підприємстві) Продавця в SHANGHAI.

Пунктами 2.5-2.6 встановлено, що протягом 24 годин після відвантаження Товару Продавець направляє Покупцеві на електронну пошту копії наступних документів: Специфікація із зазначенням назви, кількості та вартості Товару; пакувальні листи (із зазначенням ваги брутто та нетто); CMR або транспортна накладна.

Одночасно із здійсненням поставки Продавець разом з Товаром надає перевізникові такі документи: оригінал рахунку-фактури (з екз. + 1 копія); оригінал пакувальних листів (3 екз.); оригінал транспортної накладної/CMR (3 екз.).

Відповідно до п.5.1 загальна вартість Контракту визначається загальною вартістю Товару, поставленого згідно Специфікацій. Валюта контракту Долар США.

Пунктом 5.3 встановлено, що оплата кожної окремої партії Товару здійснюється Покупцем на підставі умов Специфікації Продавця.

ТзОВ «ВІТЛЮКС» на умовах контракту від 12.03.2020 №04/04/20 придбало у HUAIAN TONGRUN INTERNATIONAL TRADING CO., LTD товар: рукавиці захисні дня робочих професій, трикотажні, мають часткове покриття у вигляді крапок на основі полівінілхлориду, в асортименті: 21 гр. різнокольорові рукавиці з брендом ВІТЛЮКС, розміром 22,5 см, 1080 упаковок (чорні 360 упак., голубі 240 упак., червоні 240 упак., сірі 240 упак.) 937 200 пар на загальну суму 19681,20000 доларів США (0,0210 дол/пара) відповідно до Інвойсу та Специфікації від 28.04.2020.

З метою митного оформлення вказаних товарів декларантом було подано митну декларацію від 20.08.2021 №UA205030/2021/019937.

У вказаних митних деклараціях митна вартість товару була визначена за основним методом за ціною договору (контракту).

Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації від 20.08.2021 №UA205030/2021/019937 декларант додав такі документи: зовнішньоекономічний контракт №04/04/20 від 12.03.2020; інвойс до контракту від 28.04.2020; коносамент від 02.04.2020; автотранспортна накладна від 14.08.2021; сертифікат про походження товару від 22.07.2021.

Волинською митницею 19.08.2021 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2021/000041/2.

В графі 33 Рішення про коригування митної вартості від 19.08.2021 №25030/2021/000041/2 зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності:

- відсутні документи під кодом 4104 та 4103 (зовнішньоекономічний контракт та доповнення до зовнішньоекономічного контракту);

- у інвойсі від 28.04.2021 № 2020TR972-1 зазначено оплату у формі 30% авансу та 100% перезавантаження, про що в митного органу відсутня інформація;

- у коносаменті №WMS21126846 та товаро-транспортній накладній №1865 зазначено вагу 20280 кг, проте у митній декларації у графі 35 вагу21599,6кг;

- у розрахунку заявленої митної вартості поданою митної декларації зазначено транспортні витрати у сумі 362787,08 грн., проте документи про вартість перевезення (довідка про транспортні витрати, договір про перевезення, договір заявка на перевезення товарів) митному органу не надано.

Рішенням також запропоновано декларанту надати додаткові документи з метою отримання усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також через наявні розбіжності в товаросупровідних документах, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактам) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Волинською митницею 19.08.2021 також оформлена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2021/02915, відповідно до якої повідомлено про відмову у митному оформлені товарів із причини: порушення вимог ст. ст. 257, 264 Митного кодексу України, Постанови КМУ від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», а саме: заповнення гр. 31 товару (в частині кількості місць) та гр. 44 МД (код документу та інвойс має зазначатися як рахунок-проформа).

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно частин другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Відтак, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Дані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Щодо оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2021 №UA205030/2021/000041/2 суд зазначає, що у ньому (графа 33) зазначені конкретні розбіжності, які, на думку посадової особи митного органу, наявні у документах, поданих декларантом до митного оформлення товару за МД №UA205030/2021/019937, а саме: - відсутні документи під кодом 4104 та 4103 (зовнішньоекономічний контракт та доповнення до зовнішньоекономічного контракту); у інвойсі від 28.04.2021 № 2020TR972-1 зазначено оплату у формі 30% авансу та 100% перезавантаження, про що в митного органу відсутня інформація; у коносаменті №WMS21126846 та товаро-транспортній накладній №1865 зазначено вагу 20280 кг, проте у митній декларації у графі 35 вагу 21599,6кг; у розрахунку заявленої митної вартості поданою митної декларації зазначено транспортні витрати у сумі 362787,08 грн., проте документи про вартість перевезення (довідка про транспортні витрати, договір про перевезення, договір заявка на перевезення товарів) митному органу не надано. Митницею було запропоновано декларанту подати документи щодо підтвердження числового значення заявленої декларантом митної вартості.

Вказані недоліки у поданих документах не впливають на правильність визначення митної вартості товарів декларантом.

Пунктом 5.3 контракту №04/04/20 від 12.03.2020 передбачено, що оплата кожної окремої партії товару здійснюється на підставі умов Специфікації (Пакінгах, Інвойсах відповідно до п.1.1. контракту).

На підтвердження митної вартості товарів декларантом була подана проформа-інвойс від 28.04.2020, що чітко ідентифікує предмет поставки, постачальника та покупця, містить покликання на контракт та товару.

Проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці це документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару).

Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, допоки орган доходів і зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Аналогічна правова позиція відображена висновком 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2.

Митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

У поданому до митного оформлення комерційному інвойсі, що є розрахунково-платіжним документом, в якому виставлена суми до сплати, міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей в документах поданих до митного оформлення товару за митною декларацією №UA205030/2021/019937 від 20.08.2021 а саме: у коносаменті №WMS21126846 та товаро-транспортній накладній №1865 зазначено вагу 20280 кг, проте у митній декларації у графі 35 вагу 21599,6кг, то суд зазначає, що вартість за даний товар рукавиці захисні дня робочих професій, трикотажні, мають часткове покриття у вигляді крапок на основі полівінілхлориду, в асортименті: 21 гр. різнокольорові рукавиці з брендом ВІТЛЮКС, розміром 22,5 см, 1080 упаковок (чорні 360 упак., голубі 240 упак., червоні 240 упак., сірі 240 упак.) визначається у кількості, а не у вазі, що підтверджується інвойсом від 28.04.2020 до контракту №04/04/20 від 12.03.2020, де ціна вказана за пару, а не за вагу (1 пара = 0,0210 дол. США), а також у самому рішенні від 19.08.2021 №UA205030/2021/000041/2 у графі 25 «Додаткова одиниця виміру» зазначено цифрове позначення 715, що відповідно до Наказу Державної митної служби України №473 від 12.07.2021, що відповідає такій одиниці виміру як «пара».

Дана розбіжність не може впливати на митну вартість товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2.1 контракту визначено, що продавець постачає товар на умовах FOB згідноІНКОТЕРМС 2000.

Термін «FOB» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Поставка на умовах FOB згідно Інкортемс 2000 зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватись тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна слід застосовувати термін FCA.

Відповідно вартість витрат продавця по транспортуванню та завантаженню товару на судно у порту навантаження включаються у вартість товару, поставленого на умовах FOB та окремо покупцем не сплачуються. Перевезення товару за умовами FOB покладається на Покупця. Тому фактурна вартість товару не може враховувати перевезення товару судном.

Оскільки поставка товару здійснювалася на умовах FOB згідно зІнкотермс 2000, які передбачають покладання транспортних витрат на позивача, то до митного оформлення останній в обов`язковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, як вартість транспортування відповідно до ч.2ст. 53 Митного Кодексу України.

Позивачем надано до суду та до митного органу Коносамент №WMS211426846 та CMR №1865.

Вартість такого перевезення не була включена до ціни товару в декларації.

Позивачем в ціну товару включено лише його фактурну вартість згідно інвойсу без врахування транспортних витрат.

CMR міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались доКонвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.

Коносамент (Bill of Lading) - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

В момент відправлення вантажу морським транспортом відправник повинен укласти договір перевезення із морським перевізником, визначивши пункт призначення, умови перевезення та оплати. Виписуванням коносаменту перевізник підтверджує укладання такого договору, при цьому всі основні умови цього договору переносяться в коносамент.

Коносамент виписується (підписується капітаном або аґентом перевізника) винятково в момент прийняття вантажу на борт. Таким чином підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт передачі вантажу для доставки (замінює акт приймання-передачі).

Коносамент виконує три основні функції: свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу; засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення; є товаросупровідним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Видача вантажу здійснюється при пред`явлення коносаменту. Відправник зобов`язаний передати оригінал коносаменту отримувачу вантажу. Це надає можливості обігу коносаменту, а також є додатковим способом захисту прав (відправивши вантаж відправник може не передавати оригінал коносаменту отримувачу до моменту виконання зустрічного зобов`язання, наприклад, оплати). Відсутність оригіналу коносаменту позбавляє отримувача можливості отримати вантаж.

В коносаменті №WMS211426846 та CMR №1865 зазначено, що вантаж перевозився в контейнері №MRKU4521865.

В той же час, і в митній декларації № UA205030/2021/019937 від 20.08.2021 за якою товар розмитнювався визначено, що його було відвантажено з контейнера №MRKU4521865.

Відповідно до частини 2статті 53 МК Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи лише, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Оскільки пунктом 2.1 контракту визначено, що продавець постачає товар на умовах FOB згідноІНКОТЕРМС 2000, то в даному випадку коносамент є документом, який підтверджує митну вартість товарів по декларації №UA205030/2021/019937.

Надані позивачем документи та дані, які в них містяться є достатніми для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення, на який посилається митний орган, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені у правилах документи, однак цей перелік не є вичерпним та обов`язковим.

У рішенні відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу [с] статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідачем не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UА205030/2021/000041/2 від 19.08.2021, митний орган не навів аргументовані та конкретні доводи щодо наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність конкретних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Відповідач вказав тільки загальні фрази, на підставі яких виноситься рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу , рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме: товар 1 за МД від 02.07.2021 №UA205140/2021/001125 на рівні 0,14 дол/пара.

Згіднопунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UА205030/2021/000041/2 від 19.08.2021 зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 р. у справі № 826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18).

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

Відтак, винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.

Твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Апеляційний суд вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому подані документи не містили ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості, відтак є підстави про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2021/000041/2 від 19.08.2021, а отже про задоволення позову у цій частині позовних вимог.

Щодо вимогипозивача про зобов`язання відповідача повернути надміру сплачені грошові кошти, то суд зазначає наступне.

Положеннямистатті 301 МК Українипередбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного таПодаткового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно дорозділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

За змістомстатті 43 ПК Українивбачається, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті тастатті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженийнаказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Згідно Розділу 3 вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та іншихплатежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контрольза справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджетуУкраїнипомилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства Українив процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженогонаказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у комувідображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Фактичному поверненню надміру утриманих (сплачених) сум безумовно передує подання відповідним платником податків заяви про таке повернення.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року у справі №21-29а14, від 12 листопада 2014 року у справах №21-268а14, 21-391а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-338а14, від 24 березня 2015 року у справі №21-3а15, від 12 травня 2015 року у справі №21-161а15, та аналогічних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 серпня 2020 року у справі №810/1606/16, від 05 листопада 2020 року у справі №814/2499/16, в яких зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому затвердженим наказом Міндоходів України та Мінфіну України від 30 грудня 2013 року №882/1188 Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та Порядком №618, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Також, ТзОВ «ВІТЛЮКС» зверталося із заявою у відповідності до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, до відповідного митного органу, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, апеляційний суд переконаний, що позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання про повернення надміру сплачених до бюджету коштів, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України на користь ТзОВ «ВІТЛЮКС» суму надмірно сплачених платежів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 року у справі №140/1523/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятоїстатті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич І. І. Запотічний