Постанова

від 20.09.2022 по справі 300/5395/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/5395/21 пров. № А/857/1926/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Глушка І.В., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №300/5395/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхдор» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (головуючий суддя першої інстанції Остапюк С.В., час ухвалення - 14.31 год., місце ухвалення м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту 20.12.2021р.),-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Шляхдор» звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення за № 000380/0705 від 27.01.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2020 року на 533 500 гривень, №005717/0701 від 27.08.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2020 року на 288 588 гривень, №005718/0710 від 27.08.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 87 171 гривень. Вважає визначення грошових зобов`язань, вказаними податковим повідомленням-рішенням, безпідставними, такими, що не відповідають фактичним господарським операціям позивача та такими, що ґрунтуються на помилковому висновку про неможливість здійснення позивачем придбання товарно-матеріальних цінностей за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» в жовтні та листопаді 2020 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за № 000380/0705 від 27.01.2021 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхдор» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 533 500 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за № 005717/0701 від 27.08.2021 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхдор» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 288 588 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за № 005718/0701 від 27.08.2021 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхдор» суми грошового зобов`язанням за платежем податок на додану вартість в розмірі 87 171 гривню, в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 17 434 гривні.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем полана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, оскільки вважає його таким, що прийняте внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, та внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи та у відповідності до вимог 317 КАС України є підставою для його скасування в апеляційному порядку та прийняття нового про відмову у задоволенні в частині позовних вимог повністю.

Апелянт зазначає, що за результатами документальної перевірки встановлено неможливість ТОВ «Шляхдор» реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей. Вважає, що позивач не спростував висновки, викладені в акті перевірки та не підтвердив поставку товарно- матеріальних цінностей ТОВ «Одеський нафтопереробний трест».

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Шляхдор» за жовтень 2020 року безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, в яких постачальником є ТОВ «Одеський нафтопереробний трест».

Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що в порушення п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року X» 2755-VI (із змінами та доповненнями) ТОВ «Шляхдор» завищено податковий кредит при отриманні товарно-матеріальних цінностей від ГОВ «Одеський нафтопереробний трест» за жовтень 2020р. в сумі 533 500 грн.

В ході проведення даної перевірки, ТОВ «Шляхдор» (для підтвердження проведення фінансово-господарських операцій з вищезазначеними контрагентами) не представлено: записи в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП; результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів згідно акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП та перелік осіб, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів; записи в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною; ПІБ оператора автоматизованої системи наливу; реєстри (відомості) матеріально відповідальних осіб, переданих до бухгалтерської служби підприємства; записи в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП про надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

При оптовій торгівлі нафтопродуктами суб`єкти підприємницької діяльності повинні керуватись Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.

ТОВ «Шляхдор» по задекларованих операціях із ОВ «Одеський нафтопереробний трест» не надано жодного документального підтвердження зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів передбаченого інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Шляхдор» проводило нереальні операції по взаємовідносинах із ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» без мети настання реальних наслідків та отримання доходів, а з метою безпідставного заниження бази оподаткування податком на додану вартість шляхом декларування податкового кредиту по безтоварних операціях на загальну суму податкового кредиту 358325,0 грн., які відображені у податковій декларації за листопад 2020 року.

Підсумовуючи вищенаведене, проведеною перевіркою на підставі податкової інформації яка наявна в інформаційних базах ДПС, інформації яка зібрана в рамках організації та проведення даної документальної перевірки, у тому числі інформації яка представлена платником, та за результатами її опрацювання, встановлено невідповідність реальних обставин, інформації, яка зазначена в первинних документах наданих платником податку до перевірки щодо здійсненних господарських операцій з ТОВ «Одеський нафтопереробний трест».

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхдор» зареєстроване Болехівською міською радою 06.04.2017 за №11181020000000364, з цього часу перебуває на податковому обліку як платник податків за податковим номером ЄДРПОУ 41264483, зареєстроване 01.06.2017 платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 412644809205 ГУ ДПС в Івано-Франківській області (Долинська ДПІ (м.Болехів).

Позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 9050414202000051 від 06.02.2020, терміном дії з 06.02.2020 до 06.02.2025 за адресою зберігання Івано-Франківська область, Долинський район, с.Княжолука, вул. Дебелівка, загальною місткістю резервуарів, що використовуються для зберігання пального 25 000 літрів.

Також, позивачу 12.05.2020 Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області надало дозвіл за №115.20.26 на виконання робіт підвищеної небезпеки: роботи у вибухо-пожежонебезпечних зонах за місцем виконання Івано-Франківська область, Долинський район, с.Княжолука, вул. Дебелівка, строком дії з 12.05.2020 до 12.05.2025.

В період з 06.07.2021 до 12.07.2021 Головним управлінням Державної податкової служби України в Івано-Франківській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, а в період з 21.12.2020 до 30.12.2020 Головним управлінням Державної податкової служби України в Івано-Франківській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, задекларованого у попередніх податкових періодах.

За результатами вказаних перевірок складено акти за №4049/09-19-07-01/41264483 від 19.07.2021 та за №17/09-19-07-05/41264483 від 11.01.2021.

Висновками проведених перевірок встановлено допущення позивачем порушення підпунктів 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду за жовтень 2020 року на суму 603 497 гривень, занижена сума податку на додану на 69737 гривень за листопад 2020 року та завищена сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року в сумі 288588 гривень.

За наслідками розгляду вказаних актів перевірок відповідач виніс податкові повідомлення-рішення за № 000380/0705 від 27.01.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2020 року на 533 500 гривень, №005717/0701 від 27.08.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2020 року на 288 588 гривень, №005718/0710 від 27.08.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 87 171 гривень.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу є необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинами справи, взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, підтверджені належними первинними документами.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 даного Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи слідує, що висновки відповідача про допущення позивачем вказаних порушень та винесення вказаних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на висновках перевірки про неможливість позивачем реального здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних періодах.

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, позивач 15.10.2020 уклав договір №4126/1510 купівлі-продажу нафтових продуктів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» (ЄДРПОУ 43732138, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 437321315532).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» продало, а позивач купив бітум нафтовий дорожній, марка БДН 70/100 в жовтні 2020 року в кількості 194 тони, вартістю 3 201 000 гривень, в тому числі податок на додану вартість 533 500 гривень та в листопаді 2020 року в кількості 130,3 тони, вартістю 2 149 950 гривень, в тому числі 358 325 гривень податку на додану вартість.

Придбаний позивачем бітум, згідно пункту 3.9 Договору купівлі-продажу за замовленням та коштом продавця - Товариства з обмежено відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» доставлено підприємством автоперевізником до складу продавця за адресою Івано-Франківська область, м. Галич, вул. Вітовського, 57, де отримано позивачем, як вантажоодержувачем.

На продану продукцію продавцем, який є її виробником надано паспорти продукції.

Позивач здійснив повну оплату за придбаний товар, в тому числі оплату сум податку на додану вартість, включених у його вартість.

Придбаний бітум позивач використав для асфальтобетонної суміші гарячого типу Б, марки 2, що відображено в актах списання товарів №46 від 30.10.2020, №47 від 30.11.2020, виробничими звітами №30/10/20 від 30.10.2020 та №30/11/20 від 30.11.2020.

Апелянт зазначає про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест», оскільки перевіркою позивача не встановлено взаєморозрахунків продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» з автомобільним перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто трейд логістик», внаслідок відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних та зареєстрованих податкових накладних по господарських операціях з автомобільного перевезення придбаного позивачем бітуму, а також відсутністю актів про прийняття позивачем нафтопродуктів, записів в журналах обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, результатів комісійного приймання нафти або нафтопродуктів за формою №5-НП, записів в журналі за формою №7-НП відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту за №281/171/578/155 від 20.05.2008.

Відсутність взаєморозрахунків з автомобільним перевізником відповідач встановив внаслідок відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних та зареєстрованих податкових накладних по господарських операціях з автомобільного перевезення придбаного позивачем бітуму.

Разом з тим, які вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач при проведенні перевірок позивача зустрічних перевірок контрагентів позивача на предмет здійснення розрахунків за надані послуги автомобільного перевезення не проводив, з будь-якими запитами з цього приводу до них не звертався.

Також відповідач не встановив чи автомобільний перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто трейд логістик» є зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Встановлення фактичної обставини здійснення розрахунків в господарській операції між суб`єктами господарювання за відомостями Єдиного реєстру податкових накладних є неможливою, якщо принаймні один із контрагентів не є платником податку на додану вартість, оскільки податкова накладна за господарською операцією з таким суб`єктом господарювання не виставляється, а правові підстави для її реєстрації в цьому реєстрі відсутні.

Щодо відсутності актів про прийняття позивачем нафтопродуктів, записів в журналах обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, результатів комісійного приймання нафти або нафтопродуктів за формою №5-НП, записів в журналі за формою №7-НП відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту за №281/171/578/155 від 20.05.2008 (далі - Інструкція).

Судом встановлено, що приймання позивачем придбаного бітуму здійснено у відповідності до вимог пункту 5.4.1 Інструкції за первинними бухгалтерськими та товарно-транспортними документами, які надані відповідачу під час перевірок та долучені до матеріалів справи.

Зокрема облік прийнятого бітуму позивач веде згідно з вимогами пункту 14 Інструкції, а саме безпосередньо матеріально-відповідальними особами облік нафти і нафтопродуктів ведеться у фізичних величинах (за об`ємом, масою), а кількісно-грошовий облік здійснює бухгалтерська служба позивача.

Кількісний облік нафти і нафтопродуктів здійснюється у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, де записи здійснюються за марками і видами нафти і нафтопродуктів на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі.

Прийняття та використання позивачем придбаного за договором №4126/1510 від 15.10.2020 бітуму відображено у вказаній товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) форма №31-НП.

Ведення журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП і журналу вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП передбачено частиною 2 пункту 14.4 Інструкції з визначенням мети посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів.

Обов`язку посилення такого контролю та ведення вказаних журналів Інструкція не встановлює.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога відповідача про надання позивачем до перевірки записів з відображенням господарської операції в журналах за формами 6-НП та 7-НП Інструкції, які позивач не веде і не зобов`язаний вести, не базується на вимогах нормативно-правових актів та не має правової підстави, а будь-які висновки відповідача, щодо недотримання цієї вимоги є помилковими та безпідставними.

Крім цього, ТзОВ «Шляхдор» немає необхідності для посиленого контролю обліку бітуму (оскільки товариство використовує бітум виключно у власній господарській діяльності як сировину для виробництва асфальтобетонної суміші), тому відповідно у позивача немає необхідності ведення журналів за формами №6-НП та №7-НП.

Бухгалтерський облік господарських операцій руху нафти і нафтопродуктів ведеться згідно з чинним законодавством України.

Також є вірним висновок суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на відсутність комісійних актів приймання нафтопродуктів за формою №5-НП за досліджуваними господарськими операціями суперечить пункту 5.4.1 Інструкції, оскільки їх складення при прийнятті придбаного позивачем бітуму, що доставлено автомобільним транспортом Інструкцією не передбачено, відповідно висновок податкового органу про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» за договором №4126/1510 від 15.10.2020 в частині придбання товарно-матеріальних цінностей є безпідставним та необґрунтованим.

ТОВ «Шляхдор» надано усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей за договором №4126/1510 від 15.10.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський нафтопереробний трест» на момент формування показників податкової звітності були, які були в наявності: придбання бітуму здійснено відповідно до умов договору на підставі видаткових накладних; транспортування бітуму здійснено автомобільним перевізником за товарно-транспортними накладними форми №1-ТТН (нафтопродукти); якісні характеристики придбаного бітуму підтверджено паспортами продукції; оплата за поставлений бітум здійснена згідно платіжних доручень; поставлена продукція облікована в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) форма №31-НП.

Крім цього, суд зазначає наступне. В своїй господарській діяльності позивач використовує орендоване нерухоме майно площадки з гравійним покриттям 200м х 300м, асфальтобетонний змішувач ДС-158 рік випуску 1996, що знаходиться за адресою м.Галич, вул. Вітовського, 57 Івано-Франківська область, за якою, як за місцезнаходженням виробництва, систему управління якістю щодо виробництва позивачем неметалевих мінеральних виробів (асфальтобетону) сертифікована на відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001:2015.

Придбаний бітум позивач використав для виробництва асфальтобетонної суміші гарячого типу Б, марки 2, що призначена для покриття верхніх шарів дорожнього покриття, що підтверджено виробничими звітами та актами списання товарів.

Виготовлена асфальтобетонна суміш реалізована позивачем товариствам з обмеженою відповідальністю «ПМК-89» та «Прикарпаття інвест груп», що відображено у зареєстрованих податкових накладних, складених за цими господарськими операція.

Таким чином, в ході дослідження зв`язку господарської операції з придбання ТОВ «Шляхдор» товарно-матеріальних цінностей за договором №4126/1510 від 15.10.2020 з господарською діяльністю позивача встановлено реальний характер вказаних господарських операцій позивача, що відповідно доводить правомірність формування позивачем за цими господарськими операціями від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 533 500 гривень за жовтень 2020 року та в сумі 288 588 гривень - за листопад 2020 року та як наслідок, спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Як уже зазначалось, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім цього, апеляційний суд зазначає, що договори в судовому порядку недійсними не визнавались, зауважень до поданих позивачем первинних документів у відповідача не було.

Також жодних актів, зустрічних звірок, в межах яких би спірні операції були б відсторонювані щодо контрагента позивача в ході розгляду справи до суду також не надано.

На час складання податкових накладних, які включено позивачем до податкового кредиту та які взяли участь у формуванні суми від`ємного значення, та подачі їх на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, жодних рішень про зупинення її реєстрації або відмови її у реєстрації не приймалося.

Оскільки податкові накладні складені ТзОВ «Одеський нафтопереробний трест» і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в жовтні і листопаді 2020 року (після 1 липня 2017 року), вказане свідчить що за результатами моніторингу, контролюючим органом не виявлено критеріїв ризиковості платника податку чи ризиковості здійснення операцій та підтверджено позитивну податкову історію ТзОВ «Одеський нафтопереробний трест», а відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, суми ПДВ, які відносились позивачем до податкового кредиту в ці періоди, не потребують додаткового підтвердження з боку ТзОВ «ІІІляхдор».

При реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом- покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії.

Отже, оскільки податкова накладна зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17. Відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних свідчать про наявність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Щодо податкового повідомлення-рішення №005718/0701 від 27.08.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 87 171 гривень, то зобов`язання з сплати вказаних сум податку та штрафних (фінансових) санкцій винесено у зв`язку із виявленням в бухгалтерському обліку на поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «ПМК-89» 69 997 гривень різниці між виписаними видатковими накладними та виписаними і зареєстрованими податковими накладними. На підставі виявленої різниці відповідач дійшов висновку про складання 16.10.2020 позивачем податкової накладної не на повну суму поставки асфальтобетонної суміші, чим він занизив податкове зобов`язання по податку на додану вартість за жовтень 2020 року в сумі 69 997 гривень.

Визначення суми податкових зобов`язань з сплати податку на додану вартість за податковими накладними складеними та зареєстрованими в жовтні 2020 року не належить до предмета перевірки, який визначений згідно з наказом №1699 від 18.12.2020, а саме: дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач, не маючи повноважень на здійснення перевірки дотримання податкового законодавства, що не охоплено предметом перевірки був позбавлений засобів для встановлення обставин, з приводу яких зробив висновок про порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, будь-яких фактичних обставин здійснення господарської операції з поставки асфальтобетонної суміші за жовтень 2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ПМК-89» відповідач не встановив, а висновок про складення податкової накладної не на повну суму поставки вичерпується фактом її невідповідності видатковій накладній, фактичні обсяги поставки не встановлені, можливість помилки у даних видаткової накладної не перевірена та не спростована, бухгалтерський та податковий облік господарської операції залишено без аналізу.

На противагу, податкова накладна №8 від 16.10.2020 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку визначеному законом, що відповідно до статті 201 Податкового кодексу України є достатньої підставою для обліку та оподаткування податком на додану вартість за обсягами бази оподаткування такої накладної.

За таких обставин, склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України відповідачем не доведений.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірними податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач на підставі помилкових висновків оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхдор» грошові зобов`язання з податку на прибуток: за основним платежем в розмірі 69 737 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17 434 гривень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень № 000380/0705 від 27.01.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2020 року на 533 500 гривень, №005717/0701 від 27.08.2021 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2020 року на 288 588 гривень, №005718/0710 від 27.08.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 87 171 гривень згідно вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №300/5395/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко С. М. Кузьмич У зв`язку із перебуванням судді Глушка І.В. в період з 26.09.2022 по 03.10.2022 включно у щорічній відпустці, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 04.10.2022.