Постанова
від 05.10.2022 по справі 822/1786/16
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 822/1786/16

адміністративне провадження № К/990/1408/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у складі головуючого судді Петричковича А.І. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Сторчака В.Ю., Моніча Б.С., Граб Л.С. у справі № 822/1786/16 за позовом Приватного підприємства «Дживальдіс» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Приватне підприємство «Дживальдіс» (далі - позивач, ПП «Дживальдіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Хмельницькій області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2016: №0000042201 в частині грошового зобов`язання на суму 477 750,00 грн за основним платежем та 119 437,50 грн за штрафними санкціями та № 0000032201 в частині грошового зобов`язання в сумі 429 975,00 грн за основним платежем та 107 494,00 грн за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ПП «Дживальдіс» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентом-постачальником ПП «Фірма «Юнікс» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.12.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 05.04.2016 № 0000042201 в частині грошового зобов`язання в сумі 477 750,00 грн за основним платежем та 119 437,50 грн за штрафними санкціями та №0000032201 в частині грошового зобов`язання в сумі 429 975,00 грн за основним платежем та 107 494,00 грн за штрафними санкціями.

Стягнуто на користь ПП «Дживальдіс» судові витрати у розмірі 19 010,28 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження ПП «Дживальдіс» дотримання приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями з контрагентом ПП «Фірма «Юнікс», а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 04.02.2016 по 17.03.2016 працівниками Кам`янець-Подільської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Дживальдіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 07.12.2011 по 21.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 24.03.2016 № 185/22-09-14-00/37971230.

Відповідно до висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України шляхом заниження податку на прибуток на загальну суму 479 861,00 грн;

- підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 536 564,00 грн.

05 квітня 2016 року на підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000042201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 536 564,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 477 750,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 134 141,00 грн;

- № 0000032201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 596 647,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 477 318,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 119 329,50 грн.

Позивач уважає необґрунтованими висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій з придбання в 2014 році у ПП «Фірма «Юнікс» масла «Селянське 73%» у кількості 63 000 кг на суму 2 866 500,03 грн та, як наслідок, протиправними податкові повідомлення-рішення від 05.04.2016 № 0000042201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем на 477 750,00 грн та за штрафними санкціями на 119 437,50 грн та № 0000032201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за основним платежем на 429 975,00 грн та за штрафними санкціями на 107 494,00 грн, а тому звернувся до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 16.04.2020 у справі № 826/5012/14, від 16.04.2019 у справі № 1570/1911/12, від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, відповідно до яких податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту та формування витрат є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій проігноровано такі доводи:

- не підтверджено факту перевезення товару від продавця до покупця: не встановлено місце навантаження масла «Селянське 73%», у товарно-транспортних накладних не зазначено час навантаження та розвантаження масла, відсутні підписи водіїв про прийняття товару;

- первинні документи містять недоліки, що не відображають суть господарської операції;

- не підтверджено наявність масла селянського у ПП «Фірма «Юнікс» у тій кількості, що реалізовано на адресу ПП «Дживальдіс»;

- податкові накладні складено з порушенням підпункту «и» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме зазначено цивільно-правовий договір, який відсутній у позивача та поставка по якому не відбувалася, при цьому податкові накладні на постачання масла селянського згідно з договором, що долучений до матеріалів справи, не складалися;

- наявність інформації, що стала відомою під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 22016240000000019 від 02.06.2016, що зареєстровано за фактом вчинення правопорушень відповідно до ч.2 ст. 258-5, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, під час розслідування якого встановлено, що виробником реалізованого масла «Селянське 73%» є ПАТ «Старобільський молокозавод», який реалізував масло на адресу ПП «Фірма «Юнікс» на загальну кількість 37 тон, що є значно меншим від того, що було реалізовано в грудні 2014 року ПП «Фірма «Юнікс» для ПП «Дживальдіс».

У відзиві на касаційну скаргу позивач уважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги контролюючого органу просить відмовити.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 ПК України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ПП «Дживальдіс» до матеріалів справи копіями належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Так, між ПП «Дживальдіс» (покупець) та ПП «Фірма «Юнікс» (постачальник) укладено договір поставки товару від 21.12.2014, предметом якого є поставка масла «Селянське 73%» зі складу постачальника на умовах ЕХW, якість товару повинна відповідати нормам і стандартам, встановленим для товарів такого виду.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій позивачем під час перевірки та до суду були надані: видаткові накладні від 24.12.2014 № 2401, № 2402, № 2403 на поставку масла «Селянське 73%» в кількості 63 000 кг на загальну суму 2 866 500,03 грн; податкові накладні від 24.12.2014 № 2401, № 2402, № 2403 на загальну суму 2 866 500,03 грн; товарно-транспортні накладні від 24.12.2014 № РН 2401, № РН 2402, № РН 2403; платіжні доручення; посвідчення про якість № 95, № 96, № 97 від 21.12.2014, видані ПАТ «Старобільський молокозавод», назва продукту - масло «Селянське», дата виготовлення - з 01.08.2014 по 31.08.2014, вага по 21 000 кг відповідно до кожного посвідчення, масова частка жиру - 73%, мікробіологічні показники відповідають вимогам ДСТУ 4399-2005.

Щодо посилання відповідача на недоліки в заповненні первинних документів, то колегія суддів уважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Більше того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16).

Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростував наявності встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

З приводу посилання відповідача на наявність кримінального провадження, в якому фігурує контрагент позивача, то вони об`єктивно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

При цьому, ні вироків, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач до суду не надав.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбане у 2014 та січні - лютому 2015 року ПП «Дживальдіс» масло у ПП «Фірма «Юнікс» використано у господарській діяльності позивача, що підтверджується: звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2014 рік, терміновим звітом про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за лютий 2015 року та терміновим звітом про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за січень 2015 року, розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту:

- за грудень 2014 року обсяг реалізації молочної продукції, в тому числі масла селянського, складає 5998 тис. грн більше 30 покупцям, зокрема ТОВ «Еко-Маркет» та ТОВ «Фоззі-Фуд»;

- за січень 2015 року обсяг реалізації молочної продукції, в тому числі масла селянського, складає 8276 тис. грн, покупцям ТОВ «Еко-Маркет» та ТОВ «Фоззі-Фуд».

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

ГУ ДПС у Хмельницькій області не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення ПП «Дживальдіс» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.04.2020 у справі №826/5012/14, від 16.04.2019 у справі № 1570/1911/12, від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, контролюючий орган, як вище зазначено, посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилається ГУ ДПС у Хмельницькій області, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, - є безпідставним.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.10.2022
Оприлюднено06.10.2022
Номер документу106621330
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Судовий реєстр по справі —822/1786/16

Постанова від 05.10.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 03.10.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 26.01.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 23.12.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чумаченко Т.А.

Постанова від 04.11.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

Постанова від 04.11.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

Ухвала від 01.11.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

Ухвала від 11.10.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

Постанова від 15.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 15.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні