Постанова

від 05.10.2022 по справі 1140/2696/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 1140/2696/18

адміністративне провадження № К/9901/12709/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 (у складі головуючого судді Черниш О.А.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 (у складі головуючого судді Шлай А.В., суддів Кругового О.О., Прокопчук Т.С.)

у справі №1140/2696/18

за позовом ОСОБА_1

до Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фермерське господарство "Сонях",

про визнання протиправним рішення та зобов`язати вчинити певні дії.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великосеверинівської сільської ради №508 від 18.07.2018 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Великосеверинівську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель фермерського господарства "Сонях" у розмірі земельної частки (пай) члена сільськогосподарського підприємства на території відповідної ради.

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили із того, що подана ОСОБА_1 заява про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суперечила вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", оскільки позивачка у ній просила про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_2 , не маючи на це права згідно зі статтями 31, 32 Земельного кодексу України, статтями 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

4. За договором оренди землі від 13.01.2014, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області та ОСОБА_2 , останній надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, загальною площею 32,3888 га ріллі із земель запасу, що перебувають у державній власності, на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, строком на 7 років.

Право оренди ОСОБА_2 зареєстровано 26.10.2017 в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно.

5. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створено фермерське господарство "Сонях", яке з 07.04.2017 зареєстроване як юридична особа. Головою цього фермерського господарства є ОСОБА_2 .

6. До складу членів ФГ "Сонях" входить також ОСОБА_1 , яка є матір`ю голови цього фермерського господарства.

7. ОСОБА_1 30.05.2018 звернулася до голови Великосеверинівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства із земель ФГ "Сонях" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Вказана заява з додатками 30.05.2018 зареєстрована Великосеверинівською сільською радою за №299/05-30.

8. Рішенням Великосеверинівської сільської ради №508 від 18.07.2018 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 " позивачці відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, невірно вказане у заяві територіальне розташування земельної ділянки, наявність орендних відносин згідно діючого договору оренди землі від 13.01.2014 та відсутність доказів щодо віднесення зазначеної земельної ділянки до складу земель фермерського господарства.

9. Уважаючи дії та прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги.

10. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

11. На обґрунтування вимог позивач зазначає, що відмовляючи в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою відповідач зазначив ті підстави відмови, які не містяться в частині 7 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що є виключними та єдиними підставами для відмови.

12. Стверджує, що суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували ці обставини, а вирішували ті питання та застосовували ті норми права, які можуть бути застосовані при розгляді справи щодо того, чи відповідає вже виготовлений проєкт землеустрою нормам чинного законодавства.

13. В якості обґрунтування своїх доводів, позивач посилається на висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц та від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, де зазначено, що після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства, обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

14. Відповідач відзиву на касаційну скаргу у визначений судом строк не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції.

15. При розгляді касаційної скарги Верховним Судом враховуються приписи частин 1,2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції до 08.02.2020), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

16. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 08.02.2022.

17. Особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-ІV (далі - Закон № 973-ІV).

18. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 973-ІV, члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності із земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

19. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність, із раніше наданих їм у користування, земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (частина 2 статті 13 Закону № 973-ІV).

20. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

21. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

22. Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

23. Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України випливає те, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

24. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

25. При цьому, частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

26. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

27. Водночас, при дослідженні спірних правовідносин у цій справі варто також враховувати наступне.

28. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону № 973-IV, трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).

29. Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), законодавством України про працю.

30. Отже, члени фермерського господарства перебувають у трудових відносинах та в результаті їх спільної праці виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, здійснюють її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Таким чином, правовий статус члена фермерського господарства нерозривно пов`язаний із забезпеченням діяльності цього фермерського господарства, а не власних потреб та інтересів.

31. Статтею 12 Закону № 973-IV визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

32. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

33. Отже, фермерське господарство (в залежності від того, хто є власником земельних ділянок, які увійшли до складу землі цього фермерського господарства) наділяється різними правомочностями.

Зокрема, фермерське господарство володіє, користується і розпоряджається тими земельними ділянками, які належать йому на праві власності.

Однак, якщо члени фермерського господарства мають у приватній власності земельні ділянки, то фермерське господарство може лише володіти та користуватися землями своїх членів і лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають саме у власності, а не у користуванні члена фермерського господарства.

Щодо використання фермерським господарством земельної ділянки на умовах оренди, то, виходячи із правової природи оренди, такому фермерському господарству також належать лише правомочності щодо володіння та користування землею, а власник землі наділений правом розпоряджатися нею.

34. Відповідно до статті 13 Закону № 973-IV, члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

35. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

36. ЗК України, у порівнянні із зазначеними вище положеннями Закону № 973-IV, встановлює аналогічні норми.

Так, стаття 31 ЗК України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

37. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

38. Щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то статтею 32 ЗК України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

39. Отже, однією з форм набуття громадянином (членом фермерського господарства) права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає у безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян. При цьому стаття 13 Закону № 973-IV та стаття 32 ЗК України мають ідентичні назви «Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств».

40. Однак слід зауважити, що за змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

41. Зокрема, згідно з частиною 5 цієї статті, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

42. На підставі наведеного вище можна виснувати, що оскільки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю).

При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

43. У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі №817/1911/17 сформовано наступні правові висновки:

"59. У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.

60. Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.

61. Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації.

Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству.

Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин.

Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку".

44. Приймаючи до уваги зазначену вище правову позицію, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у цій справі помилково вважає наявним у неї право на отримання бажаної земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 13.01.2014.

45. При цьому слід зауважити, що позивач може реалізувати наявне у неї право у загальному порядку, обравши інші земельні ділянки.

46. За таких обставин, Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наявних у ній доказів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

47. За приписами статті 350 КАС України (в редакції до 08.02.2020), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

48. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 327, 345, 349, 353 КАС України у редакції до 08.02.2020, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді В.М. Шарапа А.А. Єзеров С.М. Чиркін