Рішення

від 06.10.2022 по справі 695/2676/22

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2676/22

номер провадження 2-о/695/72/22

06 жовтня 2022 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю секретаря Оніщенко Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділу ДРАЦС у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України

В С Т А Н О В И В :

До судузвернувся ОСОБА_1 із заявоюпро встановленняфакту смертійого батька ОСОБА_2 .Свої вимогизаявник мотивуєтим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 ус.Борозенське Бериславськогорайону Херсонськоїобласті,яке наразіє тимчамсовоокупованою територією, помер його батько ОСОБА_2 . На підтвердження цього факту він має копіюдовідки про причину смерті № 66 від 30.03.2022 року, видану лікарем ОСОБА_3 , довідку про смерть від 30.03.2022 № 20, видану секретарем Борозенської сільської ради А.І.Охрімовською, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видану 30 березня 2022 року виконавчим комітетом Борозенської сільської ради. Встановлення факту смерті його батька необхідне для від органів пенсійного фонду допомоги на поховання батька. При зверненні до Відділу ДРАЦС у Черкаській області у видачі свідоцтва про смерть батька відмовлено так як електронні копії актових записів, складених виконавчим комітетом Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області для внесення до Державного реєстру актів цивільного стану не передавались. Оскільки вирішити вказане питання іншим шляхом неможливо, заявник звернувся до суду з відповідною заявою.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак представник заявника адвокат Міщенко С.В. звернувся до суду із заявою, відповідно до якої вказані вимоги підтримав у повному обсязі, розгляд справи просив проводити за відсутності заявника та його представника.

Представники заінтересованих осіб відділу ДРАЦС у Черкаській області Управління державної реєстрації та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причину неявки, про дату, час та місце судового розгляду ставився до відому належним чином.

Беручи до уваги, що у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини учасників процесу та скорочені терміни розгляду даної категорії справ, суд розглядає справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи та письмовими доказами приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - "Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення".

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_2 від 09.11.1955 року) ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Таким чином судом встановлено, що заявник є сином померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Згідно з довідкою про причину смерті № 66 від 30.03.2022 року, виданою лікарем Борозенської амбулаторії загальної медицини ОСОБА_3 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 89 років, причина смерті: старість.

Відповідно до довідки про смерть від 30.03.2022 № 20, виданої секретарем Борозенської сільської ради А.І.Охрімовською (для отримання одноразової допомоги на поховання), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 місце смерті: Україна, Херсонська область, Бериславський район, село Борозенське, про що в Книзі реєстрації актів про смерть за 2022 рік зроблений відповідний запис 30 числа березня місяця за № 20.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданої 30 березня 2022 року виконавчим комітетом Борозенської сільської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 89 років, місце смерті: Україна, Херсонська область, Бериславський район, село Борозенське, про що складено відповідний актовий запис № 20.

Згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі Правила), підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 1 Об/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть). Вказані документи (лікарське свідоцтво про смерть та фельдшерська довідка про смерть) у випадку, якщо смерть настала на території України, подаються за формою, що затверджена Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно долиста запідписом в.о.начальника відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану уЧеркаській областіУправління державноїреєстрації Центральногоміжрегіонального УправлінняМіністерства юстиціїУкраїни (м.Київ)№1132/4.3-01-14-22від 26.08.2022проведеною перевіркою(згіднозаяви ОСОБА_1 )за відомостямиДержавного реєструактів цивільногостану громадянактовий записпро смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,-відсутній,оскільки електроннікопії актовихзаписів,складених Виконавчимкомітетом Борозенськоїсільської радиБериславського районуХерсонської області(ут.ч.й відомостіпро смертьбатька заявника)для внесеннядо Державногореєстру актівцивільного станугромадян непередавалися.

При вирішенні вказаної справи суд бере до уваги, що Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов`язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджується в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини.

Згідно із ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи дані вказаного свідоцтва про смерть, виданого органом місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до п. 8 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.

Перед тим, як звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті у певний час заявник зобов`язаний спочатку звернутися у орган Державної реєстрації актів цивільного стану. Після одержання відмови органу Державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації події смерті заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний день.

Судом встановлено, що заявник звертався до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м.Київ) за видачею свідоцтва про смерть, де йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю електронних копій актових записів, складених виконкомом Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що стверджується листом №1132/4.3-01-14-22 від 26.08.2022 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.

У свою чергу ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Оскільки ОСОБА_1 не має іншої можливості встановити факт смерті свого батька, та враховуючи, що від встановлення даного факту залежить виникнення особистих майнових прав заявника, а законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а також той факт, що заявник має на меті встановити факт смерті ОСОБА_2 для набуття відповідних прав, з метою захисту законних прав та інтересів заявника як громадянина України, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню, оскільки, оцінюючи надані заявником докази в їх сукупності, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 18, 89, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352. 354, 355 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану, Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року N 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11,2014 N 246/7 "Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей", суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділу ДРАЦС у Черкаській області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Верешки Івацевицького району Брестської області Республіки Білорусь, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Борозенське Бериславського району Херсонської області.

Допустити негайне виконання судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя: Середа Л.В.