Постанова від 04.10.2022 по справі 529/40/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/40/20 Номер провадження 22-ц/814/1887/22Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л.Є. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Пікуль В.П., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 травня 2022 року (ухвалене суддею Петренко Л.Є., повний текст рішення складено суддею 19 травня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, Диканська селищна рада Полтавської області про скасування записів про реєстрацію на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням 11 сесії 23-го скликання Диканської селищної ради від 29.02.2000 їй передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,48618 га в межах території смт. Диканька. Після цього, нею отримано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 055226 від 23.03.2001, що зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1383. В подальшому спеціалістами науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроцентр» встановлено в натурі місцеположення кутів зовнішніх меж земельної ділянки по фактичному їх місцезнаходженню і узгоджено межу з представниками суміжних землекористувачів. Але, під час звернення позивача до відділу у Диканському районі Головного управління Держгеокадастру із заявою про внесення відомостей до державного земельного кадастру отримала 02.01.2019 від останніх відмову з посиланнями на невідповідність електронного документа установленим вимогам щодо перетину земельних ділянок інших суміжних землекористувачів із її земельною ділянкою. Потім, позивачем встановлено, що відповідно до ряду витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які належать відповідачам по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ці земельні ділянки останнім були передані після отримання позивачкою її земельної ділянки.

У зв`язку з чим, позивач звернулася з цим позовом до суду та просить зобов`язати державного реєстратора речових прав скасувати запис про право власності та державного кадастрового реєстратора скасувати реєстрацію на земельну ділянку №5321055100:00:005:0142, площею 0,40661 га, що на праві власності належить відповідачу ОСОБА_3 , зобов`язати державного реєстратора речових прав скасувати запис про право власності та державного кадастрового реєстратора скасувати реєстрацію на земельну ділянку № 5321055100:00:005:1146, площею 3,0870 га, що на праві власності належить відповідачу ОСОБА_4 , зобов`язати державного реєстратора речових прав скасувати запис про право власності та державного кадастрового реєстратора скасувати реєстрацію на земельну ділянку 5321055100:00:005:0983, площею 3,1087 га, що на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 16 травня 2022 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, Диканська селищна рада Полтавської області про скасування записів про реєстрацію на земельні ділянки - відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким pзадовольнити її вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неправильно встановлені обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема вказує, що вона на підставі рішення 11 сесії 23-го скликання Диканської селищної ради від 29.02.2000 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,48618 га в межах території смт. Диканька, про що їй видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ №055226 від 23.03.2001, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1383. Посилається на те, що вона протягом 18 років удобрювала та обробляла вказану земельну ділянку. Однак, відповідачі протиправно, та обманним шляхом позбавили її права на цю земельну ділянку. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував її заперечення стосовно її підписів на технічних документах, а тому прийняв протиправне рішення щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні позивач та її представник, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,48618 га, яка розташована на території смт. Диканька Диканської селищної ради, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії IV № 055226, виданий Диканською селищною радою 23.03.2001. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення 11 сесії 23-го скликання Диканської селищної ради від 29.02.2000 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1383 (а.с.13 т.1).

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення 7 сесії 24-го скликання Диканської селищної ради від 14.02.2003 передана у приватну власність земельна ділянка площею 3,11 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності на зазначену земельну ділянку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 616464, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 248. Земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 межує з земельними ділянками ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , землями державної власності (а.с.15 т.1).

11.04.2013, на підставі розробленої ПП «ЗЕМ-ПРОЕКТ» технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, державним кадастровим реєстратором відділу у Диканському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка за ОСОБА_2 , кадастровий номер 5321055100:00:005:1146, уточненою площею 3,1078 га, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, приватної власності. Згідно з описом меж зазначена земельна ділянка в межах від Б до В межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 (а.с.25-27 т.1).

12.04.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Полтавської області Костромицькою О.В. зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку (реєстраційний номер 50321553210) (а.с.169 т.1).

Відповідачу ОСОБА_3 , на підставі рішення 7 сесії 24-го скликання Диканської селищної ради від 14.02.2003 передана у приватну власність земельна ділянка площею 3,09 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах згідно з планом. Право власності на зазначену земельну ділянку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 616467, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 251. Згідно державного акту земельна ділянка поділена на дві ділянки - площею 2,68 га та 0,41 га, остання з якої межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 (а.с.155 т.1).

31.03.2014 на підставі розробленої ПП «ЗЕМ-ПРОЕКТ» технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Диканському районі в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 5321055100:00:005:0142, площею 0,4061 га, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, приватної власності за ОСОБА_3 . Згідно з описом меж зазначена земельна ділянка в межах від Б до В межує з земельною ділянкою позивачки ОСОБА_1 (а.с.22-24 т.1).

02.02.2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції Полтавської області Олійник О.О. зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку, кадастровий №5321055100:00:005:0142 (реєстраційний номер 840557653210) (а.с.153 зворот т.1).

Також, на підставі рішення 7 сесії 24-го скликання Диканської селищної ради від 14.02.2003 ОСОБА_7 передана у приватну власність земельна ділянка площею 3,09 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах згідно з планом. Право власності на зазначену земельну ділянку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №616466, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №250. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки земельна ділянка ОСОБА_7 межує з земельними ділянками ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та землями державної власності (а.с.16 т.1).

12.07.2003 зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , про що видано свідоцтво про одруження. Після одруження ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_10 (а.с.17 т.1).

16.12.2016 на підставі розробленої Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагроцентр» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру в Диканському районі Полтавської області в Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 5321055100:00:005:0983, уточненою площею 3,0870 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, приватної власності за ОСОБА_4 (а.с.18-20 т.1).

18.01.2017 державним реєстратором Великобудищанської сільської ради Полтавської області Нікітенко А.В. зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку кадастровий № 5321055100:00:005:0983 (реєстраційний номер 1152503353210) (а.с.100 т.1).

07.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до НВ ТОВ «Інтерагроцентр» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж її земельної ділянки в натурі.

19.12.2018 ОСОБА_1 отримала технічну документацію із землеустрою та 26.12.2018 звернулась до відділу у Диканському районі Головного управління Держгеокадастру із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

02.01.2019 державним кадастровим реєстратором Відділу у Диканському районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області Верхоламовою Т.П. прийнято рішення № РВ -5301103542019 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру в зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянки з ділянкою 5321055100:00:005:0977, площа співпадає на 2,0768%;. перетин ділянки з ділянкою 5321055100:00:005:0983, площа співпадає на 0,0861%; перетин ділянки з ділянкою 5321055100:00:005:1146, площа співпадає на 1,8842%; перетин ділянки з ділянкою 5321055100:00:005:0142, площа співпадає на 0,8279%. Крім того, рекомендовано звернутись до розробника технічної документації для виправлення зауважень (а.с.28 т.1).

На заяву позивача від 05.03.2019 щодо незаконності прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листом №3/135 - 19 від 26.03.2019 повідомив, що державний кадастровий реєстратор обґрунтовано відмовив на підставі ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (а.с.53 т.1).

Як вбачається з ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, відділу у Диканському районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - закрито, вказавши про наявність цивільного спору, який підлягає вирішенню в суді загальної юрисдикції (а.с.130-133 т.1).

Так, в рамках вказаної адміністративної справи була допитана свідок - інженер-землевпорядник ОСОБА_11 , яка вказала, що фактично заміри спірної земельної ділянки позивачки здійснені по площі поля, що було засіяно зерновими культурами і закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі у присутності, у тому числі власників суміжних земельних ділянок фактично не здійснювалося, заміри із застосуванням належної вимірювальної техніки із визначенням координат не проводилось.

Як вбачається з технічної документації із землеустрою, виготовленої ТОВ «Інтерагроцентр» за замовленням ОСОБА_1 , виконавцем робіт ОСОБА_11 у присутності зацікавлених осіб 13.12.2018 складено акт відповідно до якого звірено в натурі межі земельної ділянки (на місцевості). В результаті робіт із землеустрою уточнена площа земельної ділянки становить 3,4862 га. Також зазначено, що межі та розміри земельної ділянки, склад земельних угідь показані зацікавленим сторонам в натурі. В акті маються підписи виконавця робіт, інженера-землевпорядника, замовника ОСОБА_1 та власника суміжної ділянки ОСОБА_12 (а.с.37 т.1).

Також, 13.12.2018 виконавцем робіт ОСОБА_11 у присутності зацікавлених осіб складено акт прийомки-передачі межових знаків, відповідно до якого власники суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають. Проте, в акті мається лише підпис суміжного власника ОСОБА_12 , інших підписів співвласників немає (а.с.38 т.1).

Відповідно до технічної документації із землеустрою, виготовленої ПП «Зем-проект» за замовленням ОСОБА_2 , виконавцем складено акт прийомки-передачі межових знаків від 01.03.2013, у присутності власника та власників суміжних земельних ділянок, в т.ч. і ОСОБА_1 . Зі змісту акту вбачається, що власник та власники суміжних земельних ділянок, в т.ч. і ОСОБА_1 претензій до існуючих меж та конфігурації земельної ділянки не мають, що підтверджується їхніми підписами у акті (а.с.166 т.1).

Згідно акту прийомки-передачі межових знаків від 31.10.2013 вбачається, що під час виготовлення ОСОБА_3 технічної документації на земельну ділянку, виконавцем робіт землевпорядником ПП «Зем-проект» в присутності власника та власників суміжних земельних ділянок, в т.ч. і ОСОБА_1 , складено даний акт, зі змісту якого вказано, що власники суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявляли. Також в акті маються підписи, як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 (а.с.114 т.1).

Згідно акту прийомки-передачі межових знаків від 12.11.2016 вбачається, що під час виготовлення ОСОБА_4 технічної документації на земельну ділянку, виконавцем робіт землевпорядником ТОВ «Інтерагроцентр» в присутності власника та власників суміжних земельних ділянок, в т.ч. і ОСОБА_1 складено даний акт, зі змісту якого вказано, що власники суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявляли (а.с.226 т.2).

Як вбачається з проекту організації території земельних ділянок громадян в розмірі права на земельну частку (пай) за 2003 рік, позивачці ОСОБА_13 виділена земельна ділянка площею 3,49 га, відповідачу ОСОБА_2 - 3,11 га, відповідачу ОСОБА_4 - 3,09 га, відповідачу ОСОБА_3 - 0,41 га. Також земельна ділянка ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_12 та землями державної власності.

Відповідно до технічної документації позивачки уточнена площа ділянки ОСОБА_1 становить 3,4862 га. Відповідно до технічної документації відповідачів, уточнена площа ОСОБА_2 становить 3,1078 га, ОСОБА_4 - 3,0870 га, ОСОБА_3 - 0,4061 га.

Тобто, площа земельної ділянки, яка виділялася позивачці внаслідок паювання земель та площа земельної ділянки, яку вона бажає зареєструвати та якою фактично користується є тотожною. Також площа земельних ділянок, які виділялися відповідачам і які вже зареєстровані в Державному земельному кадастрі є тотожними.

Так, за клопотанням представника позивача по справі призначено судову земельно-технічну експертизу. Відповідно до наданого висновку експерта від 23.06.2021 надати відповіді на поставлені судом питання не є можливим, оскільки на час проведення експертизи не було виконано клопотання про надання якісної копії технічної документації по складанню державного акту на землю ОСОБА_1 та каталогу координат поворотних точок фактичних меж земельної ділянки, за результатами виконання геодезичних робіт.

Разом з тим, експертом, в ході натуро-інструментального обстеження, проведено заміри довжини меж земельної ділянки ОСОБА_1 за фактичним використанням земельної ділянки, що склалися на момент проведення експертизи. За результатом якого встановлено, що довжина межі від А до Б згідно державного акту становить 346,50 м, а по результатам обстеження - 352 м. Довжина межі від Б до В згідно державного акту становить 549,45 м, а по результатам обстеження - 548,38м. Периметр ділянки згідно державного акту - 895,95 м, по результатам замірів - 900,38 м. (а.с.161-180 т.2).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внесення належної позивачу земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру, не вимагає скасування реєстрації суміжних земельних ділянок відповідачів, оскільки порушення відповідачами права власності ОСОБА_1 на землю не доведено.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що позивач має можливість у позасудовому порядку скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивач, чиї права порушено у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державним актом, що є порушення вимог земельного законодавства, може звернутись до суду за захистом порушених прав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому за результатами розгляду справи, після дослідження і оцінки обставин по справі, наданих сторонами доказів, прийшов до правильного висновку.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша-друга статті 321 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

У Земельному кодексі України (далі - ЗК України) закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (стаття 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до статті 11 вказаного Закону відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

За нормами статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку тощо.

За змістом статті 16 цього Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер; кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі: відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Згідно зі статтею 23 цього Закону документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру. Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (частина четверта статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (частина шоста статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Аналогічні вищенаведеним приписам містяться та деталізовані у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята статті 158 ЗК України).

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що рішення державного кадастрового реєстратора від 02.01.2019 про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосувалося документації із землеустрою земельної ділянки, оскільки маються накладки на інші суміжні земельні ділянки. Разом з тим реєстратором у своєму рішенні пропоновано звернутися до організації, яка розробляла технічну документацію на земельну ділянку позивачки для усунення вказаних помилок.

Тобто, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, однак у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 скористалась цим порядком для усунення помилок, зазначених у рішенні реєстратора про відмову у здійсненні реєстрації земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внесення належної позивачу земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру, не вимагає скасування реєстрації суміжних земельних ділянок відповідачів, оскільки порушення відповідачами права власності ОСОБА_1 на землю не доведено.

Отже, позивач не позбавлена можливості у позасудовому порядку скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилокта приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства, тому є правильними висновки суду першої інстанції, щодо недоведеності позивачем порушення відповідачами її права власності на землю.

Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № № 360/2066/17 (провадження № 61-14866 св 20),який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 16 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

В.П. Пікуль

---

Л.М. Хіль