Рішення

від 03.10.2022 по справі 499/567/22

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/567/22

Провадження № 2/499/226/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 жовтня 2022 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до КП «КП-Сервіс» Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, відповідно до якого просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 13787,47 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку у сумі 52409,47 грн.

В обґрунтування позову позивач посилалася на ту обставину, що у період з 01.04.2020 року по 04.02.2022 року вона працювала на посаді головного бухгалтера КП «КП-Сервіс», засновником якого є Знам`янська сільська рада Березівського району Одеської області. 04.02.2022 року вона була звільнена з займаної посади за угодою сторін. В день звільнення, а саме 04.02.2022 року позивачу не було виплачено заробітну плату за січень 2022 року, за частину лютого 2022 року та компенсацію за невикористану відпустку, що є порушенням ч.1 ст.47 КЗпП України.

В подальшому позивач відмовилася від вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 13787,47 грн., оскільки відповідачем вона вже виплачена.

У судовому засіданні позивач на задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку у сумі 52409,47 грн., також відзначила що зверталася з даного питання особисто до КП «КП-Сервіс», однак їй було відмовлено в реєстрації звернення, після чого вона вимушена була звернутися до Держпраці, також зазначила, що вона виховує дитину і ці виплати їй були необхідні, при цьому першу виплату по заборгованості їй перераховано та сплачено лише в липні місяці. Додатково зазначила, що працюючи останній день, 04.02.2022 року на посаді бухгалтера КП «КП-Сервіс» вона не змогла провести розрахунки з іншими звільненими працівниками, в тому числі з собою, в цей день, оскільки на рахунку підприємства не було коштів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві. Відповідно до відзиву на позов, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки наразі дана заборгованість вже погашена. Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку то представник відповідача зазначив, що працюючи на посаді головного бухгалтера КП «КП-Сервіс» позивачем було допущено порушення вимог законодавства, внаслідок чого підприємство має борги та несплачені штрафи, а також, вказувала на ту обставину, що затримка розрахунку при звільненні відбулася з тих підстав, що позивач, перебуваючи на посаді головного бухгалтера не виконала своїх обов`язків в частині розрахунку зі звільненими працівниками. Додатково у судовому засіданні показала суду, що після її призначення у лютому місяці на посаду директора КП «КП-Сервіс», дане підприємство мало купу боргів, несплачених претензій, що на думку представника є наслідком неналежного виконання своїх обов`язків бувшим керівником підприємства та головним бухгалтером, також відзначила, що підприємство почало сплачувати заборгованість після наявності відповідних коштів на рахунках, при цьому з березня місяця в пріоритеті була виплати заробітної плати працівникам, щоб ті не звільнялися та погашення боргів за електроенергію за рахунок дотацій з сільської ради.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, що визнано відповідачем, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.2020 року по 04.02.2022 року перебувала на посаді головного бухгалтера КП "КП-Сервіс", що підтверджується також копіями відповідних наказів та копією трудової книжки позивача.

Згідно копії довідки від 19.07.2022 року, вбачається, що позивачу при звільнені було нараховано 18201,47 грн. заробітної плати за січень, лютий та відпускні за 2021 рік.

Наразі дані кошти позивачу виплачені остаточно під час розгляду справи в суді, про що відзначив позивач та надав підтверджуючі документи представник відповідача. Позивач відмовилася від позовних вимог в даній частині.

Так, позивачем було розраховано розмір суми до стягнення у виді середнього заробітку за весь період затримки розрахунку у сумі 52409,84 грн. до моменту звернення до суду виходячи з середньоденного заробітку, який складає 422,66 грн. та спливу 124 робочих днів згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Представник відповідача в свою чергу позовні вимоги в даній частині не визнала в повному обсязі, посилаючись на ту обставину, що позивач працюючи на посаді головного бухгалтера КП «КП-Сервіс» допустила порушення вимог законодавства, внаслідок чого підприємство має борги та несплачені штрафи, а також, вказувала на ту обставину, що затримка розрахунку при звільненні відбулася з тих підстав, що перед своїм же звільненням, позивач, перебуваючи на посаді головного бухгалтера не здійснила виплату належних сум як собі так і іншим звільненим працівникам.

На підтвердження даних обставин представником позивача були надані копії податкових повідомлень, листів, виписок по рахунку, однак суд не надає оцінку даним доказам, оскільки вони не стосуються предмету доказування, так як і не стосуються предмету доказування надана позивачем копії листів звернень, скарг та відповіді на них.

Основним Законом України статтею43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Оскільки у день звільнення відповідач не провів належну виплату позивачу вихідної допомоги при звільненні суд погоджується з твердженням позивача про наявність не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а самевиплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, суд не може погодитися з розміром заявленої суми до стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Однак, на думку суду, оскільки існує очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, у зв`язку з чим доходить висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 7000,00 грн.

Прийшовши до такого висновку суд враховав ту обставину, що на момент звільнення 04.02.2022 року ОСОБА_1 у КП «КП-Сервіс» до 15.02.2022 року не було призначено іншого директора, а головного бухгалтера було прийнято на роботу лише 02.05.2022 року, тобто підприємство фактично не мало уповноважених осіб на здійснення таких виплат. Також звертається увага на ту обставину, що дії роботодавця щодо несвоєчасної сплати належних виплат при звільненні не призвели до погіршення матеріального становища позивача, оскільки всі інші вимоги законодавства при його звільнені були дотримані (видано трудову книжку, нараховано безспірну суму до виплат та ін.)

Крім того, суд враховує, що невиплачена сума при звільненні на момент надходження позову до суду складала 13787,47 грн., що у 4 рази менше розміру заявленої заборгованості за час затримки при виплаті належних сум, що є очевидно непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця.

Таким чином суд вважає, що наявні достатні підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Сума у розмірі 7000,00 грн не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено частково у розмірі 7000,00 грн. з 52409,84 грн., що складає 13,4%, то стягненню з відповідача в дохід держави підлягає 133,00 грн. (992,40 грн. х 13,4% / 100).

Згідно п.4ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Тому провадження по справі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 13787,47 грн. слід закрити, так як позивач відмовився від даних вимог у зв`язку з їх виконанням у позасудовому порядку.

На підставі вищенаведеногост.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до КП «КП-Сервіс» Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 43488080, місцезнаходження вул. Генерала Плієва 32, с. Знам`янка Березівського району Одеської області) про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з КП «КП-Сервіс» на користь ОСОБА_1 компенсацію за прострочення належних при звільненні позивачу коштів у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.)

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до КП «КП-Сервіс» Знам`янської сільської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні у частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 13787,47 грн. закрити.

Стягнути з КП «КП-Сервіс» на корить держави судовий збір у розмірі 133,00 грн. (сто тридцять три гривні 00 коп.)

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.10.2022 року.

СуддяІ. В. Погорєлов