Постанова

від 06.10.2022 по справі 585/2711/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м.Суми

Справа №585/2711/20

Номер провадження 22-ц/816/857/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2021 року, в складі судді Шульги В. О., ухвалене у м. Ромни, повний текст якого складено 04 жовтня 2021 року,

в с т а н о в и в:

26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги мотивував тим, що 28 лютого 2020 року він позичив ОСОБА_2 12000 доларів США, за умови повернення вказаної суми грошових коштів до 15 травня 2020 року. На підтвердження факту передачі грошових коштів в національній валюті України - гривні, відповідачем власноручно складено та підписано розписку, яка є договором позики. Оскільки відповідач у зазначений строк свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, на вимоги повернути борг - не реагує, тому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 294780,15 грн.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 294780,15 грн та судові витрати в розмірі 3007,35 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неврахування судом першої інстанції його пояснень, наданих у відзиві на позовну заяву та наданих ним доказів, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Учасники справи повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з`явились.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи відмовити у зв`язку з його необґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.02.2020 року ОСОБА_2 отримав в позику від ОСОБА_1 кошти в розмірі 294720 грн, що еквівалентно 12000 доларів США по курсу НБУ на 28.02.2020 року 24,56 грн за 1 дол США. Отримані кошти зобов`язався повернути до 15.05.2020 року вищевказану суму 294720 грн (що еквівалентно 12000 доларів США) згідно з розпискою від 28 лютого 2020 року (а.с. 5).

З розписки ОСОБА_3 від 28 лютого 2020 року вбачається, що вона, ОСОБА_3 , отримала від ОСОБА_2 221040 грн (двісті двадцять одну тисячу сорок гривень) по курсу НБУ 24,58 грн за 1 дол США або 9000 доларів США (дев`ять тисяч доларів США) (а.с. 50).

Як вбачається з квитанцій TS201053 та TS203415 від 06.06.2020 року, відбулося поповнення картки по номеру, платником є ОСОБА_2 , отримувач ОСОБА_4 по кожній з квитанцій було перераховано суму 26600 грн (а.с. 54-55).

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу ТОВ «Аква косметик груп», розташовану в м. Києві, вул. Тополева, буд. 6, 030049, ОСОБА_4 є одним із співвласників підприємства, так як здійснював внесок до статутного фонду підприємства (а.с. 62-64).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що між сторонами був укладений договір позики і оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконав зобов`язання з повернення грошових коштів за договором позики, порушені права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми боргу.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на відповідача покладений обов`язок, з врахуванням предмету і підстав позову, довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень. Тобто, відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України - відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78 - 80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Судом встановлено, що факт написання ОСОБА_2 розписки та укладання договору позики грошових коштів ним не заперечується та підтверджено дослідженими судом доказами у їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази, а саме: копія розписки про отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_2 та квитанції щодо поповнення ОСОБА_2 рахунку ОСОБА_4 не свідчать про виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором позики, укладеним з ОСОБА_1 . Оцінюючи надані позивачем докази: розписку та квитанції, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що в цих доказах не вказано, що дані кошти вносяться ОСОБА_2 на погашення заборгованості за договором позики перед ОСОБА_1 .

Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував пояснень ОСОБА_2 , наданих у відзиві на позовну заяву та наданих ним доказів.

За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України, за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду про доведеність позовних вимог, оскільки надані позивачем докази відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України є підтвердженням укладення договору позики та його умов, посвідчують передання позикодавцем позичальнику визначеної грошової суми.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився із наявністю підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача суми позики, вказаної у розписці, наданій ОСОБА_2 .

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: В. І. Криворотенко

Ю. О. Філонова