Постанова

від 06.10.2022 по справі 923/1341/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 923/1341/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від прокуратури Декалюка Д.Е. посвідчення №067126 від 10.02.2022

/інші учасники справи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги електронною поштою (див. роздруківки від 29.08.2022), а також на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України» розміщено оголошення про проведення судового засідання /,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого комунального підприємства Водограй

на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021, прийняте о 09:57:50 суддею Немченко Л.М. у м. Херсоні, повний текст якого складено 24.05.2021

у справі № 923/1341/20

за позовом Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу

до скаржника

про стягнення збитків в сумі 559 888,20 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області (правонаступник - Олешківська окружна прокуратура) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (далі також Держекоінспекції) до Малого комунального підприємства (далі - МКП)Водограй про стягнення 559 888,20 грн. збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.

Позов обґрунтований тим, що у процесі проведення планової перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, яка проводилася з 02.03.2020 по 06.03.2020, державними інспекторами виявлено, що у період 01.12.2018 по 31.08.2019 відповідач під час своєї господарської діяльності використовував водні ресурси без належних дозвільних документів, а саме здійснював забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що має наслідком застосування встановленої законом відповідальності у вигляді стягнення грошової шкоди. За результатами перевірки позивачем було складено відповідний акт та відповідачу був скерований припис від 10.03.2020 щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, однак останні усунені не були. Прокурор зазначає, що вказані дії відповідача є порушенням ст. ст. 44, 48, 110 та 111 Водного кодексу України та просить суд стягнути з відповідача шкоду, розраховану згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 (далі Методика), при цьому звертає увагу на те, що Державною екологічною інспекцією у Херсонській області з часу виявлення порушень законодавства, в тому числі, після звернення прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не вжито належних заходів щодо відшкодування вказаних коштів, зокрема шляхом заявлення відповідного позову до відповідача, у зв`язку з чим не забезпечено належним чином захист інтересів держави.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 замінено Бериславську місцеву прокуратуру на її правонаступника Олешківську окружну прокуратуру. Позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з МКП Водограй на користь держави в особі Держекоінспекції збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів в сумі 559 888,20 грн. та на користь прокуратури 8 398,32 грн. витрат на сплату судового збору.

Місцевим господарським судом встановлено, що прокурором доведені усі складові правопорушення, а саме: протиправна поведінка, яка полягає у невжитті заходів щодо отримання дозволу на користування надрами протягом періоду з 01.12.2018 по 31.08.2019; вина особи, яка полягає в порушенні правил спеціального користування надрами (підземні води); наявна сама шкода, яка обрахована у відповідності до п.9.1 Методики; причинний зв`язок, що виражений у заподіяні шкоди саме протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача, який після закінчення дії попереднього дозволу продовжив використовувати підземні води; та зроблено висновок, що наявні усі підстави для задоволення відповідного позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті відповідного рішення не надано належної правової оцінки підставам звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки відсутність коштів у компетентного органу на сплату судового збору не є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Також скаржник вважає, що місцевим господарським судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що в діях відповідача не було вини у заподіянні шкоди, оскільки МКП Водограй завчасно розпочало дії, направлені на оформлення документів для отримання дозволів на користування надрами, при цьому затримка у оформленні дозволів сталася не з вини відповідача, а пов`язана безпосередньо з діями відповідних органів. Наведені вище обставини, на думку апелянта, не підтверджують наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.

Поряд з цим, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд, погодившись з розрахунком позивача щодо розміру заподіяних збитків, не мав спеціальних знань для перевірки цих даних.

Заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в поданому відзиві заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 апеляційну скаргу МКП Водограй залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 залишено без змін.

Приймаючи відповідну постанову суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого господарського суду про наявність у діях відповідача всіх елементів складу правопорушення, а також з висновком про наявність підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Однією з підстав касаційного оскарження відповідачем відповідної постанови суду апеляційної інстанції було її ухвалення судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального законодавства України, а саме відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а також не було розглянуто його клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2022 касаційну скаргу МКП "Водограй" задоволено частково. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 923/1341/20 скасовано, дану справу передано на новий розгляд до Південно-Західного апеляційного господарського суду.

Касаційний господарський суд погодився з доводами заявника касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - відповідача, оскільки розглянув справу за його відсутності, не повідомивши належним чином про дату, час і місце судового засідання, а також не розглянув клопотання скаржника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

23.05.2022 справа отримана Південно-західним апеляційним господарським судом та передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.. Розгляд справи призначено на 21.07.2022 о 10:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Малого комунального підприємства Водограй на 25.08.2022 о 15:00, разом з тим судове засідання 25.08.2022 не відбулось у зв`язку з відпусткою судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. з 23.08.2022 по 26.08.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у даній справі відбудеться 06.10.2022 року о 10:00 год.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 06.10.2022 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Також рішенням Ради суддів України №26 від 05.08.2022 вирішено виклики та повідомлення, обмін процесуальними докуметнами з учасниками судових прваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів. При цьому виклики та повідомлення, обмін процесуальними докуметнами з учасниками судових прваджень за допомогою засобів традиційного поштового зв"язку здійснювати виключно у разі неможливості комунікації за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, зокрема ухвала суду від 29.08.2022 була направлена всім учасникам справи на офіційні електронні адреси та доставлена до їх скриньок, про що свідчить роздруківка з сервісу направлення електронного листа.

Крім того, на веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України» неодноразово розміщувались оголошення про дату час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, водночас вони належним чином повідомлялись електронною поштою про дату, час та місце розгляду справи, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача у судовому засіданні 06.10.2022.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013 Державною службою геології та надр України видано МКП Водограй спеціальний дозвіл на користування надрами № 4469 зі строком дії до 28.11.2018.

В подальшому, 12.09.2019 Державною службою геології та надр України видано МКП Водограй, спеціальний дозвіл на користування надрами № 5034 зі строком дії до 12.09.2024.

У лютому березні 2020 року Державною екологічною інспекцією у Херсонській області на підставі ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.ст. 4, 5, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, наказу Державної екологічної інспекції України від 28.02.2020 № 129 та направлення від 28.02.2020 № 94 в період з 02.03.2020 по 06.03.2020 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності МКП Водограй, за підсумками якої складено акт планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 06.03.2020 № 01-51/94/2020, яким встановлено, що МКП Водограй в період з 01.12.2018 по 11.09.2019 здійснювало забір підземної води без дозволу на спеціальне користування надрами, чим порушило вимоги ст. ст. 44, 48, 49, 70 Водного Кодексу України та ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

10.03.2020 у зв`язку з зазначеним посадовими особами Державної екологічною інспекції у Херсонській області керівнику підприємства внесено припис № 01-51/94/20, яким зобов`язано МКП Водограй здійснювати забір підземної води тільки за наявності спеціального дозволу на користування надрами.

14.05.2020 Державною екологічною інспекцією у Херсонській області, на підставі акта перевірки від 06.03.2020, згідно Методики проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, за яким завдані збитки складають суму 559 888,20 грн.

22.06.2020 Державною екологічною інспекцією у Херсонській області, на адресу відповідача направлено претензійний лист № 59 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, до якого долучено відповідний розрахунок.

13.11.2020 Бериславською місцевою прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції у Херсонської області направлено лист № 81-6292вих-20 про надання інформації стосовно ініціювання Державною екологічною інспекцією у Херсонській області питання щодо забезпечення захисту інтересів у суді.

Листом від 25.11.2020 Державна екологічна інспекція у Херсонській області проінформувала прокурора про неможливість звернення до суду з позовом про стягнення збитків через відсутність коштів на сплату судового збору.

14.12.2020 заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області направив на адресу Державної екологічної інспекції у Херсонській області повідомлення № 94-3071-20 про звернення до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області до МКП Водограй про стягнення збитків за забір підземної води без дозволу на спеціальне водокористування надрами в сумі 559 888,20 грн.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави з будь яких причин, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Херсонській області вжито лише заходи досудового врегулювання спору (претензійний лист № 59 від 22.06.2020), що виявились безрезультатними; будь-які інші заходи реагування даним органом не вживались. На підтвердження повідомлення позивача в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду прокурором до позовної заяви додано лист № 81-6292вих-20 від 13.11.2020.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Згідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Положеннями ст. 66 Конституції України встановлено, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Приписами частин 2, 3 статті 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до статей 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, частина 1 статті 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (частини 2, 4 статті 49 Водного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент проведення перевірки), надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 01.12.2018 по 31.08.2019 відповідачем здійснювався забір підземних вод без спеціального дозволу водокористування, що підтверджується актом планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Акт від 06.03.2020 № 01-51/94/2020 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є чинним і в судовому порядку не оскаржувався.

Відповідач наголошує, що затримка в отриманні дозволу виникла не з вини відповідача та ним вчасно вживались заходи по отриманню дозволу на спеціальне водокористування. Відповідач зазначив, що він неодноразово звертався до Державної служби геології та надр України за отриманням дозволу на спеціальне водокористування, разом з тим, колегія суддів відповідні докази не приймає до уваги, оскільки саме по собі перебування у процедурі отримання спеціального дозволу на користування надрами не надає суб`єкту господарювання відповідного права на користування ними і не звільняє його від відповідальності за самовільне їх використання.

Статтею 110 Водного кодексу України передбачена відповідальність за порушення водного законодавства, що тягне за собою за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно із статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою.

Відповідно до п. 1.7. Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно з п. п. 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Позивачем зроблено розрахунок збитків, заподіяних державі самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів відповідно до Методики за період з 01.12.2018 по 31.08.2019, розмір яких склав 559888,20 грн.

В свою чергу, відповідач в установленому порядку здійсненого державною екологічною інспекцією розрахунку не спростовував і відповідно його твердження про необхідність спеціальних знань для його перевірки не грунтуються на фактичних обставинах справи.

Таким чином, за результатами дослідження наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про те, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на водокористування, всупереч чинного законодавства, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; а також причинний зв`язок, що виражений у заподіяні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача виражена у самовільному водокористуванні без відповідного дозволу; у зв`язку суд першої інстанції дійшов правомірно висновку про наявність усіх підстав для задоволення відповідного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

За таких обставин, рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 у справі №923/1341/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу МКП Водограй без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 14.05.2021 у справі №923/1341/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Малого комунального підприємства Водограй без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.10.2022 о 12.45.

Головуючий суддяГ.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький