Рішення

від 27.09.2022 по справі 947/3408/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/3408/22

Провадження № 2/947/1592/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2022 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретар судового засідання - Бродецька Тетяна Вікторівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 40112139, адреса: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 5), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс" (код ЄДРПОУ 39876333, місцезнаходження: м. Одеса, вул. 8 березня, 77Д, кв. 14А), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

29.05.2017 року в інтересах позивача ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Дячук П.М. з позовом до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області з позовом, в якому просить:

- Визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області з перереєстрації транспортного засобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс", проведеної 20.07.2016 року.

- Зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області скасувати державну реєстрацію транспортного засобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , проведені 02.07.2016 року та 20.07.2016 року, та поновити попередній запис про державну реєстрацію транспортного засобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , за ОСОБА_2 .

- Стягнути з Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області судові витрати.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року у справі №815/2979/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 року апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року скасовано. Закрито провдаження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Верховного Суду від 27.01.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 року скасовано. Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року - скасовано у частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, та ухвалено в цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні адміністративного позову. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року в адміністративній справі №815/2979/17.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2022 року справу №815/2979/17 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії передано до Київського районного суду міста Одеси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 року головуючим у справі обрано суддю Васильків О.В.

Ухвалою від 26.01.2022 року справу прийнято до розгляду суддею Васильків О.В.

До судового засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

27.09.2022 року представник відповідача РСЦ МВС в Одеській області подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог та врахувати позицію РСЦ, викладену у відзиві на позов.

27.09.2022 року третя особа ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 17.01.2022 року справу передано до Київського районного суду м. Одеси саме за клопотанням представника позивача - адвоката Дячука П.М.

Позивачу ОСОБА_1 та його представнику ОСОБА_6 неодноразово надсилались поштою судові повістки з рекомендованим повідомленням, проте судові повістки повенуті до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". Окрім того судову повістку було направлено також на електронну адресу адвоката Дячука П.М., вказану ним особисто в заявах, що містяться в матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандрес С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Враховуючи наведене та передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, неодноразове призначення справи до розгляду, обізнаність учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, щодо розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Треті особи ТОВ "Драйв-Фінанс" та ОСОБА_2 , до судового засідання не з`явились, будь-яких заяв щодо розгляду справи не надали.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовних вимогах представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 посилається на те, що 08.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. 28.04.2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі та 27.05.2016 року рішення набрало законної сили. 13.06.2016 року було відкрито виконавче провадження, в рамках якого державним виконавцем на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 було накладено арешт. На підставі постанови державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Іджилова Б.В. від 21.06.2016 року №51442304 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - 21.06.2016 року о 17:26:55 Одеською філією державного підприємства "Національні інформаційні системи" було внесено запис про обтяження на все рухоме майно ОСОБА_2 . З відповідей на адвокатські запити представник позивача дізнався, що 02.07.2016 року автомобіль Lexus GS 350, д/н НОМЕР_6 , 2008 року випуску, був перереєстрований з ОСОБА_2 на нового власника ОСОБА_5 , станом на день подання позову автомобіль знаходиться у власності ТОВ "Драйв Фінанс". При цьому постанова про арешт майна ОСОБА_2 додатково державним виконавцем направлялалсь 21.06.2016 року до Територіального сервісного центру МВС України в Одеській області. Таким чином встановлено, що Регіональним сервісним центром МВС в Одеській області протиправно здійснено перереєстрацію транспортного засобу Lexus GS 350, який належав ОСОБА_2 і перебував під обтяженням.

У відзиві на позовну заяву Ліквідаційна комісія Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області посилається на те, що на сьогоднішній день РСЦ МВС в Одеській області перебуває у стані припинення без визначення правонаступника та з 26.05.2020 року не здійснює функцій територіального органу з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, зокрема, державну реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку транспортних засобів. Стосовно суті позовних вимог представник відповідача зазначає, що постанова Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного Територіального управління юстиції в Одеській області ВП №51443334 від 21.06.2016 року, якою був накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 21.06.2016 року була направлена виконавчою службою Регіональному сервісному центру МВС України в Одеській області /т.2 а.с.15/ із зазначенням помилкової адреси - АДРЕСА_5 , замість належної 27/1. Зазначену постанову відповідач не отримував. При цьому у РСЦ МВС України в Одеській області був відсутній доступ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій, де можна було дізнатись про наявність арешту, накладеного на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .

Представник боржника також зазначає, що позивач ОСОБА_1 оспорює правомірність дій відповідача по перереєстрації вказаного транспортного засобу від 02.07.2016 року від 20.07.2016 року і просить скасувати перереєстрації ТЗ та поновити попередній запис про державну реєстрацію ТЗ за ОСОБА_2 без волевиявлення останнього, не оспорюючи при цьому самі правочини купівлі-продажу. Згідно відомостей ЄДР ТЗ зареєстрований за власником ОСОБА_7 та на законних підставах знаходиться у нього. При цьому скасування проміжної реєстрації ТЗ з залишенням без змін останньої (чинної) реєстрації регламентом не передбачене, оскільки саме наявність запису про чинну реєстрацію за визначеним власником унеможливлює одночасну реєстрацію за двома різними особами. Задоволення заявленого позову без вирішення по суті спору про право власності не тільки не матиме наслідком поновлення прав позивача, а й призведе до стану правової невизначеності щодо спірного рухомого майна, зокрема, вилучення з державного реєстру реєстраційного запису, який в цій справі оспорюється, без скасування усіх наступних реєстраційних операцій, технічно неможливо.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28.04.2016 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/2124/16-ц стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 321229 грн., яким встановлено, що 24.07.2015 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 12500 доларів США, про що ОСОБА_2 надав власноруч написану розписку від 24.07.2015 року та свої зобов`язання за договорами позики не виконав, суму позики не повернув в обумовлений сторонами термін. Сума боргу відповідача становить 12500 дол. США, або 321229 грн. /т.2 а.с.75-77/.

13.06.2016 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №521/2424/16-ц, виданого 08.06.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 321229 грн., що підтверджується постановою про відкриття провадження ВП №51442304 /т.2 а.с.12/.

Постановою Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ВП №51443334 від 21.06.2016 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 /т.2 а.с.13,15/.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49814350 від 21.06.2016 року, на майно ОСОБА_2 накладений арешт постановою про арешт та оголошення заборони на його відчуження ВП №51443334 від 21.06.2016 року /т.2 а.с.14/.

Згідно з постановою Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ВП №51442304 від 12.07.2016 року, у ході виконавчих дій стало відомо, що боржнику належить автотранспортний засіб Lexus модель GS 350, оскільки боржником вимоги виконавчого документа не виконано, тому стягнення звернено на транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 /т.2 а.с.16/.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області №31/51/5141-1496 від 26.04.2017 року на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль Lexus GS 350 02.07.2016 року перереєстрований на нового власника - ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу 01238/02/5142/2016 від 02.07.2016 року /т.2 а.с.21/.

З довідки Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області про рух реєстраційних операцій номерного знаку НОМЕР_6 станом на 14.04.2017 року вбачається, що автомобіль Lexus GS 350 зареєстрований на ТОВ "Драйв Фінанс" /т.2 а.с.22/.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 02.05.2022 року:

- 29.04.2016 року транспортний засіб Lexus GS 350, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 був зареєстрований за договором купівлі-продажу у ТСЦ МВС 5141 за власником ОСОБА_2 ;

- 02.07.2016 року транспортний засіб Lexus GS 350, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 був перереєстрований за договором купівлі-продажу у ТСЦ МВС 5141 за власником ОСОБА_5 ;

- 20.07.2016 року транспортний засіб Lexus GS 350, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 був перереєстрований за договором купівлі-продажу у ТСЦ МВС 5141 за власником ТОВ "ДРАЙВ-ФІНАНС";

- 04.10.2017 року транспортний засіб Lexus GS 350, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 був перереєстрований за договором купівлі-продажу у ТСЦ МВС 5141 за власником ОСОБА_8 ;

- 17.10.2017 року транспортний засіб Lexus GS 350, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 був перереєстрований за договором купівлі-продажу у ТСЦ МВС 5152 за власником ОСОБА_3 ;

- 15.01.2020 року транспортний засіб Lexus GS 350, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 був перереєстрований за договором купівлі-продажу у ТСЦ МВС 5152 за власником ОСОБА_9 ;

- 06.01.2021 року транспортний засіб Lexus GS 350, 2008 року випуску, № куз. НОМЕР_7 зареєстрований у ТСЦ МВС 8046 за власником ОСОБА_7 .

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 34 Закон України «Про дорожній рух» №3353-XII визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №1388), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС.

Відповідно до п.15 Порядку №1388 під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром МВС та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС..

Згідно з п. 41 Порядку №1388 забороняється зняття з обліку та/або перереєстрація на нового власника транспортних засобів, стосовно яких є постанова державного виконавця про накладення арешту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (в редакції чинній на момент прийняття спірної постанови) ( надалі Закону №1404-VIII )виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Законів України.

Відповідно до ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно п.б) ч.2 та ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно вимог ч.1-4,6 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою ОСОБА_2 з приводу невиконання останнім договірних зобов`язань за договором позики і реалізацією автомобіля в той час, коли на все майно ОСОБА_2 був накладений арешт.

В постановівід 27.01.2021року ВерховнийСуд зазначив,що визначальниму ційсправі єте,що жодногоспору проправо власностіна транспортнийзасіб намомент здійсненняоскаржуваних реєстраційнихдій небуло.Власником транспортногозасобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, д/н НОМЕР_6 на момент здійснення реєстраційних дій був ОСОБА_2 , якого визнано боржником у виконавчому провадженні. У своїх позовних вимогах позивач в цій справі також не оскаржує право власності інших осіб на зазначений автомобіль.

Крім того, як зазначає Верховний Суд, правове значення для правильного вирішення цієї справи має встановлення обставини щодо того, чи надходила до відповідача постанова державного виконавця про накладення арешту, оскільки згідно з пунктом 41 Порядку №1388 це унеможливлює зняття з обліку та/або перереєстрацію на нового власника транспортних засобів.

Судом встановлено відсутність на момент вчинення РСЦ МВС України в Одеській області реєстраційної дії інформації щодо обмеження відчуження вказаного транспортного засобу та правомірності дій РСЦ МВС України в Одеській області, оскільки постанова Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ВП №51443334 від 21.06.2016 року, якою був накладений арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 , 21.06.2016 року була направлена виконавчою служблою РСЦ МВС України в Одеській області, що підтверджується супровідним листом /т.2 а.с.15/ із зазначенням помилкової адреси - АДРЕСА_5 , замість належної 27/1. При цьому суд погоджується з доводами РСЦ МВС України в Одеській області, що у відповідача був відсутній доступ до Державного реєстру обтяжень рухомого майна на момент вчинення реєстраційної дії, де можна було дізнатись про наявність арешту накладеного на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що РСЦ МВС України в Одеській області, здійснюючи дії щодо перереєстрації транспортного засобу, діяв у спосіб та за процедурою, визначеною чинним законодавством.

При цьому суд погоджується з доводами сторони відповідача, що в даній справі існує спір про право власності на об`єкт рухомого майна, який не вирішений із застосуванням визначеного ЦК України механізму. Однак позивач цим позовом намагається оспорити право власності громадян, які придбали транспортні засоби, виключно у площині здійснення реєстраційних дій щодо майна, які є похідними. З огляду на визначений законодавством порядок набуття речових прав на транспортний засіб та принцип диспозитивності цивільного судочинства задоволення заявлених позовних вимог без вирішення по суті спору про право власності не матиме наслідком поновлення прав позивача та призведе до стану правової невизначеності щодо спірного рухомого майна.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 11, 13, 16, 328 ЦК України, Законом України "Про дорожній рух", суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв Фінанс", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 06.10.2022 року.

Суддя Васильків О.В.