Постанова

від 14.09.2022 по справі 303/137/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/137/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., КОЖУХ О.А.

за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/137/21 за позовом Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий міст» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення збитків, за апеляційною скаргою Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий міст» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 5 липня 2021 року, повний текст якого складено 9 липня 2021 року, головуючий суддя Куцкір Ю.Ю., -

встановив:

06.01.2021 Закарпатська обласна кредитна спілка «Калиновий міст» (ЗОКС «Калиновий міст») звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивуючи таким.

За договором від 15.10.2008 № 19/08 ЗОКС «Калиновий міст» надала ОСОБА_1 кредит у сумі 6000,00 грн.

Виконання зобов`язань позичальником було забезпечено порукою ОСОБА_2 , із якою 15.10.2008 був укладений договір поруки № 19.

Отже, відповідачки взяли на себе договірні зобов`язання та повинні були їх виконувати, однак, кредитні зобов`язання були порушені позичальником.

У 2013 році Мукачівський міськрайонний суд стягнув заборговані кошти, проте, ОСОБА_1 тривалий час не виконувала рішення суду, заборгувала 3477,75 грн суми кредиту, кошти були повернені ОСОБА_2 лише 26.11.2019 на рахунок органу ДВС.

Відповідачки своїми діями завдали збитків кредитній спілці та її членам, пунктом 6.4. кредитного договору передбачений обов`язок відшкодувати збитки включно з упущеною вигодою.

Станом на 15.10.2010 (день закінчення строку дії кредитного договору) заборгованість позичальника за ним становила 3477,75 грн основної суми кредиту. У разі, якщо б зобов`язання було належно виконане, кредитна спілка могла б надати кошти в кредит на тих самих умовах, що і за договором від 15.10.2008 № 19/08, тобто, зі сплатою за користування коштами 36% річних.

Виходячи з того, що 3477,55 грн кредитна спілка могла б 15.10.2010 надати в кредит на один рік, вона могла б станом на 15.10.2011 отримати дохід у сумі 1251,99 грн (3477,00 грн х 36% = 1251,99 грн), і, відповідно, за таким алгоритмом додаючи щороку отриманий прибуток до попередньої суми та надаючи збільшену суму кредиту на кожний наступний рік спілка могла б отримати дохід станом на:

15.10.2012 у сумі 1702,71 грн;

15.10.2013 у сумі 2315,68 грн;

15.10.2014 у сумі 3149,33 грн;

15.10.2015 у сумі 4283,08 грн;

15.10.2016 у сумі 5824,99 грн;

15.10.2017 у сумі 7921,98 грн;

15.10.2018 у сумі 10773,90 грн;

15.10.2019 у сумі 14652,50 грн,

разом 51876,16 грн.

За порушення грошових зобов`язань статтею 625 ЦК України установлена відповідальність у вигляді інфляційних нарахувань і 3% річних. Враховуючи значення індексів інфляції, нарахованих на суму 3477,55 грн (за 2012 рік 99,8%, за 2013 рік 100,5%, за 2014 рік 124,9%, за 2015 рік 143,3%, за 2016 рік 112,4%, за 2017 рік 113,7%, за 2018 рік 109,8%, за 2019 рік 104,1%), інфляційні нарахування за період з 2013 року по листопад 2019 року становлять 3760,12 грн.

3% річних за період з 30.10.2010 по 27.11.2019 становлять 1074,88 грн (3477,55 грн х 3679 днів х 3% : 365 днів).

Прямі збитки кредитної спілки за період з 15.10.2010 по 26.11.2019 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не повернула 3477,55 грн і ці кошти спілка була змушена залучати від інших членів спілки у вигляді депозитів під 24% річних, становлять суму процентів, за депозитами: 834,61 грн щороку (3477,55 грн х 24%), а за період 7580,95 грн (834,00 грн х 109 місяців).

Таким чином, ціна позову складає суму всіх вищенаведених збитків, завданих невиконанням умов кредитного договору та рішення суду про стягнення коштів, а саме 64292,11 грн.

Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України щодо кредитних і грошових зобов`язань та відповідальності за їх порушення, позивач ЗОКС «Калиновий міст» просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у рахунок відшкодування збитків 64292,11 грн і покласти на них судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 05.07.2021 у позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності щодо збитків, про відшкодування яких були заявлені вимоги, у зв`язку з чим у позові належить відмовити по суті, а не внаслідок пропущення позовної давності.

Позивач ЗОКС «Калиновий міст» оскаржив рішення суду як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що відмовивши у вимозі позову про стягнення упущеної вигоди суд не дав оцінки наданим позивачем розрахункам, які підтверджують обґрунтованість вимоги. Також суд не дав оцінки вимозі про стягнення інфляційних нарахувань.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 ухилялася від сплати боргу, що обоє відповідачів діяли недобросовісно, беручи до уваги норми ст.ст. 22, 1166 ЦК України суд мав законні підстави для повного або часткового задоволення позову, однак, необґрунтовано відмовив у ньому повністю пославшись при цьому на нерелевантну правову позицію суду касаційної інстанції, оскільки у відповідній справі не вирішувалися питання про стягнення упущеної вигоди та інфляційних нарахувань.

Сторона просить скасувати рішення суду та задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_3 , яка апеляцію підтримала, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, оглянувши матеріали справи № 303/5829/13-ц і виконавчого провадження № 41279845, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, за заподіяння збитків та у відповідній частині про позовну давність у редакції, що була чинною на час їх виникнення.

За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України:

кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві;

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування;

обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів, в тому числі, із заподіяння шкоди; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 3, 4, ч. 5 ЦК України).

Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України).

ЦК України передбачає, що:

ст. 541:

солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання;

ст. 543:

у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1);

кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників; солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2);

виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4).

Відповідно до положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 543, 610, 614, 622-624 ЦК України, цивільні права та обов`язки повинні належно виконуватися; боржник зобов`язаний повернути кредитору все заборговане на умовах, передбачених, зокрема, законом, а кредитор управі вимагати виконання порушеного зобов`язання боржником, а в разі виникнення солідарного обов`язку солідарними боржниками.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ч.ч. 1, 2 ЦК України).

Особа вправі вимагати захисту своїх порушених прав, у тому числі, повного відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої їй винною, протиправною поведінкою іншої особи; збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); відсутність виниу шкодідоводить заподіювач (ст.ст. 11-16, 22, 1166 ЦК України).

Зважаючи на презумпцію вини заподіювача шкоди (збитків) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини, водночас обов`язок доказування факту заподіяння відповідачем шкоди (збитків), розміру спричиненої шкоди (збитків) покладається на особу, якій спричинено шкоду (збитки).

Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).

Правила ЦК України про позовну давність передбачають, серед іншого, що:

позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ч. 1);

загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ч. 1);

перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ч. 1);

позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ст. 264 ч. 2);

після переривання перебіг позовної давності починається заново (ст. 264 ч. 3);

позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі (267 ч. 3);

сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ч. 4 ЦК України).

Встановлено, що 15.10.2008 ЗОКС «Калиновий міст» уклала з ОСОБА_1 кредитний договір № 19/08, за яким надала їй кредит у сумі 6000,00 грн строком на 24 місяці зі сплатою щомісячною за користування коштами процентів за ставкою 36% річних (а.с. 8-9). Умови договору також передбачали, що:

у разі невиконання або неналежного виконання сторонами власних зобов`язань згідно договору винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані цим збитки, включаючи упущену вигоду (п. 6.4.);

до правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 5 років (ст. 259 ЦК України) (п. 9.5.).

Виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором було забезпечено порукою ОСОБА_2 , із якою 15.10.2008 був укладений договір поруки № 19/08 (а.с. 10). Згідно з цим договором поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі солідарно з позичальником за порушення тим зобов`язань за кредитним договором; поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору; порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також, коли кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явив позову до поручителя (п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.4., 3.1.).

У зв`язку з порушенням позичальником ОСОБА_1 її зобов`язань за кредитним договором ЗОКС «Калиновий міст» 21.08.2013 пред`явила до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позов про стягнення солідарного боргу, за результатом розгляду якого заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16.10.2013 у справі № 303/5829/13-ц на користь позивача був стягнутий солідарний борг із відповідачів за кредитним договором у сумі 13697,74 грн, а також судові витрати в сумі 229,40 грн (а.с. 11, а.с. 2, 38-39 справи № 303/5829/13-ц).

06.-18.11.2013 стягувач ЗОКС «Калиновий міст» отримав два виконавчі листи на виконання заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.10.2013 у справі № 303/5829/13-ц (а.с. 62 справи № 303/5829/13-ц, довідковий лист до справи).

23.12.2013 держвиконавцем МВ ДВС Мукачівського МРУЮ за заявою ЗОКС «Калиновий міст» було відкрито виконавче провадження № 41279845 щодо боржника ОСОБА_2 із примусового виконання виконавчого листа, виданого Мукачівським міськрайонним судом 18.11.2013 у справі № 303/5829/13-ц, на стягнення заборгованості в сумі 13927,14 грн (а.с. 2 ВП № 41279845).

У рамках цього виконавчого провадження ОСОБА_2 05.11.2019 сплатила заборгованість за виконавчим листом на виконання заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.10.2013 у справі № 303/5829/13-ц, виконавчий збір та інші витрати загальною сумою 15619,85 грн, постановами держвиконавця від 07.11.2019 був знятий арешт з коштів ОСОБА_2 і було закрито виконавче провадження на підставі ст. 39 ч. 1 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), а 26.11.2019 кошти в сумі 13927,14 грн були перераховані органом ДВС на користь ЗОКС «Калиновий міст» (а.с. 13, 15, 50, а.с. 158, 159 справи № 303/5829/13-ц, а.с. 100, 103, 105 ВП № 41279845).

Із адресованого ЗОКС «Калиновий міст» листа Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 09.12.2019 № 52029526/19 та з інших матеріалів справи № 303/5829/13-ц випливає, що:

за виданим Мукачівським міськрайонним судом 18.11.2013 виконавчим листом у справі № 303/5829/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 13926,74 грн відкривалося 13.12.2013 виконавче провадження, яке було завершено 26.06.2014 на підставі ст. 47 ч. 1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV) (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними);

25.08.2016 держвиконавцем відкрито виконавче провадження № 52029526 щодо боржника ОСОБА_1 , даних про закінчення цього виконавчого провадження немає (а.с. 66, 182-196 справи № 303/5829/13-ц).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 10.12.2019 у справі № 303/5829/13-ц за заявою відповідачки ОСОБА_1 заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.10.2013 скасовано (а.с. 73-74 справи № 303/5829/13-ц).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20.01.2020 у справі № 303/5829/13-ц на користь ЗОКС «Калиновий міст» був стягнутий солідарний борг із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за кредитним договором від 15.10.2008 № 19/08 у сумі 13697,74 грн і судові витрати в сумі 229,40 грн (а.с. 15-17, а.с. 103-105 справи № 303/5829/13-ц).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.03.2020 рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20.01.2020 у справі № 303/5829/13-ц змінено, визначено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за кредитним договором від 15.10.2008 № 19/08 кошти у сумі 3477,75 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту (а.с. 18-24, а.с. 133-139 справи № 303/5829/13-ц).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17.06.2020 у справі № 303/5829/13-ц у порядку повороту виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.10.2013 стягнуто із ЗОКС «Калиновий міст» на користь ОСОБА_2 10449,39 грн, що були стягнуті раніше на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.10.2013 (а.с. 165-167 справи № 303/5829/13-ц).

З наведеного вище випливає, що первісно ухвалене 16.10.2013 заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду у справі № 303/5829/13-ц (встановлене цим рішенням солідарне грошове зобов`язання) було виконане 05.11.2019.

Положення ст. 625 ЦК України застосовуються до будь-якого простроченого грошового зобов`язання, в тому числі, й до того, що виникло з рішення суду. Позивач 06.01.2021 пред`явив судовим порядком до стягнення солідарно інфляційні нарахування за період з 2013 року по листопад 2019 року в сумі 3760,12 грн і 3% річних за період з 30.10.2010 по 27.11.2019 у сумі 1074,88 грн, здійснені з бази 3477,55 грн. Розрахунок цих сум відповідачами, які виконували процесуальні обов`язки та реалізували процесуальні права вільно, на власний ризик і розсуд, не заперечувався та не спростовувався по суті щодо будь-яких його елементів або періодів, а в судовому засіданні 05.07.2021 представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Пензеник В.І. зробив заяву про застосування позовної давності і просив відмовити в позові через пропущення позивачем позовної давності (а.с. 82-85).

На момент пред`явлення позову, що розглядається, трирічна позовна давність, яка застосовується до вимог, що випливають із положень ст. 625 ч. 2 ЦК України, спливла, в тому числі з урахуванням переривання її перебігу пред`явленням позову в справі № 303/5829/13-ц. У межах трирічної позовної давності до моменту пред`явлення позову з бази 3477,55 грн інфляційні нарахування дають 693,07 грн, а 3% річних дають 196,93 грн і ці суми з урахуванням заяви про застосування позовної давності, особливостей солідарної відповідальності боржників і недоведеності відсутності їх вини в порушенні зобов`язання підлягають стягненню на користь позивача. В іншій частині вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних нарахувань і 3% річних належало відмовити за спливом позовної давності.

Суд першої інстанції не навів у своєму рішенні жодної мотивації щодо обґрунтування та вимог позову в частині, яка стосується застосування до відповідачів цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 625 ч. 2 ЦК України, та щодо позовної давності в цьому контексті.

В частині відмови в задоволенні вимог позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 51876,16 грн і збитків у сумі 7580,95 грн унаслідок необхідності залучення депозитів рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи. Суд правильно виходив із того, що збитки у вигляді упущеної вигоди можуть бути відшкодовані лише за умови належного доведення позивачем реальної можливості їх отримання і, відповідно неотримання доходів унаслідок саме неналежного виконання зобов`язання відповідачем (відповідачами). Так само реальною має бути шкода, завдана внаслідок необхідності залучення коштів для покриття збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов`язання відповідачем (відповідачами).

Тобто, не може йтися про абстрактні міркування та умовні розрахунки позивача щодо такого роду збитків (шкоди), а якщо відповідні розрахунки надаються, то вони повинні підтверджуватися доказами.

Стверджуючи про те, що міг би отримати дохід від надання протягом ряду років 3477,00 грн у позику під 36% річних із відповідним наростаючим розрахунком, а також про те, що змушений був протягом ряду років залучати депозити під 24% річних для покриття збитків, завданих відповідачами, позивач не надав жодних об`єктивних, фактичних даних і доказів, про те, що такі обставини у відповідний період були реальними.

Зокрема, відсутнє будь-яке підтвердження за вказані періоди про кількість укладених кредитних договорів, виданих кредитів, депозитних договорів і прийнятих депозитів, процентні ставки за ними, наявність чи відсутність кредитної і депозитної ставок, відповідно, 36% і 24% річних, реальну дохідність чи збитковість, відображення відповідних даних в обороті та обліку, зв`язок збитків із простроченням за кредитним договором, момент, в який відбулося перекриття збитків, тощо. Може бути й інше обґрунтування, інший розрахунок завданих збитків, проте, в будь-якому разі вони мають бути конкретними та підтверджуватися документально.

Таких даних у справі немає, а доводи позову в цій частині ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Щодо цих вимог позовна давність на момент пред`явлення позову теж спливла, однак, з огляду на необґрунтованість і недоведеність вимог суд вірно відмовив у їх задоволенні саме з цих підстав. Доводи апеляції в цій частині не спростовують правильності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

З твердженням апелянта про те, що правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц була врахована судом першої інстанції необґрунтовано, апеляційний суд погодитись не може, оскільки в цій постанові суд касаційної інстанції саме і зазначив, серед іншого, що:

кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини;

з іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини;

у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані;

пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані;

позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Ці висновки є релевантними в справі, що розглядається.

Відтак на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні нарахувань, передбачених ст. 625 ч. 2 ЦК України, скасувати, ці вимоги позову задовольнити частково, стягнути на користь позивача солідарно з відповідачів інфляційні нарахування в сумі 693,07 грн і 3% річних у сумі 196,93 грн, мотивувальну частину рішення суду від змінити відповідно до редакції постанови апеляційного суду, а в іншій частині на підставі ст. 375 ЦК України залишити скаргу без задоволення, а резолютивну частину рішення суду щодо відмови в задоволенні вимог позову без змін. Питання про судові витрати належить вирішити виходячи із задоволення позову в межах 6,79% від його ціни.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий міст» задовольнити частково,

рішення Мукачівського міськрайонного суду від 5 липня 2021 року:

у частині відмови в стягненні інфляційних нарахувань і 3% річних скасувати,

ці вимоги позову Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий міст» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення збитків задовольнити частково,

стягнути на користь Закарпатської обласної кредитної спілки «Калиновий міст», код ЄДРПОУ 35685100, адреса: 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, 26/9, солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , інфляційні нарахування в сумі 693,07 грн (шістсот дев`яносто три гривні 07 коп.) і 3% річних у сумі 196,93 грн (сто дев`яносто шість гривень 93 коп.);

мотивувальну частинурішення Мукачівськогоміськрайонного судувід 5липня 2021року змінити відповідно до редакції постанови апеляційного суду;

в іншій частині залишити апеляційну скаргу без задоволення, а резолютивну частину рішення суду щодо відмови в задоволенні вимог позову без змін.

Стягнути:

з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ЗОКС «Калиновий міст» по 192,69 грн з кожної в рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору;

із ЗОКС «Калиновий міст» в дохід держави судовий збір у сумі 168,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 4 жовтня 2022 року.

Судді