Постанова

від 07.09.2022 по справі 904/4261/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4261/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від третьої особи: Сідельківська Галина Миколаївна, ордер серії ДП №1689/000031 від 30.04.2021 р., адвокат;

від Фермерського господарства "Світоч-Т": Гусак Ольга Леонідівна, довіреність №б/н від 14.05.2021 р., адвокат;

від ТОВ "Добриня-Ю": Нугаєва Валерія Вікторівна, ордер серії АЕ №1136768 від 31.05.2022 р., адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світоч-Т" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 року (повний текст рішення складено 29.10.2021 року) у справі № 904/4621/21 (суддя Колісник І.І.)

за позовом Фермерського господарства "Світоч-Т", село Вознесенське, Межівський район, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю", смт Межова, Межівський район, Дніпропетровська область

відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства "Рапс-К", м. Херсон

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , село Водолазьке, Межівський район, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись до суду з позовом, просив (з урахуванням поданих 13.07.2021 року уточнень):

- визнати недійсним договір про відступлення права оренди землі від 21.05.2020 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292), в частині відступлення (передачі) Товариству з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, площею 17,2100 га, власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровської області Капліної Ольги Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52594288 від 10.06.2020, яким проведена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 за Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт Межова, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) строком до 20.10.2030;

- припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, загальною площею 17,21 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт Межова.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 року у справі № 904/4621/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступними доводами:

- позов у даній справі подано особою, яка не була стороною оспорюваного договору;

- в момент укладання оспорюваного позивачем правочину (21.05.2020 року) законних прав та інтересу позивача на спірну земельну ділянку у нього не було, тому відсутні підстави для їх відновлення;

- інтерес до спірної земельної ділянки виник у позивача вже пізніше, за наслідком укладання ним договору оренди від 11.12.2020 року з третьою особою ОСОБА_1 , однак ризики укладання цього договору несуть самі його сторони;

- третя особа, як власник земельної ділянки та орендодавець, передавши позивачу в оренду земельну ділянку без попередження про права на неї третіх осіб, допустила певну недобросовісність у виконанні зобов`язань, покладених на неї законом та договором;

- позивач, не перевіривши в загальнодоступному офіційному Державному реєстрі речових прав наявності прав третіх осіб на орендовану земельну ділянку, не дотримався принципів розумності під час укладання договору та прийняв на себе ризик настання негативних наслідків у формі відмови державного реєстратора у реєстрації його права на оренду спірної земельної ділянки.

Суд дійшов висновку, що за встановлених обставин позивач не довів наявність у нього на момент укладання оспорюваного договору майнового права або інтересу, які б могли бути порушені та які підлягають судовому захисту.

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі вважає оскаржуване рішення незаконним, необгрунтованим і зазначає, що:

- встановивши, що оспорюваний договір не порушує прав позивача, суд першої інстанції не вдавався до перевірки договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020 року на його відповідність вимогам законодавства;

- судом не досліджувалось питання правомірності набуття відповідачем-2 прав орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 та правомірності відступлення у подальшому цього права ТОВ "Добриня-Ю" (відповідачу-1);

- договір оренди землі від 11.12.2020 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , є чинним і на його підставі виникли відповідні права та обов`язки у позивача, однак провести державну реєстрацію свого права оренди вищезазначеної земельної ділянки (на виконання вимог Закону України "Про оренду землі") та почати користуватись нею, позивач не може, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки вже зареєстровано за орендарем ТОВ "Добриня-Ю" (відповідачем-1) на строк до 20.10.2030 року;

- реалізація позивачем прав за договором оренди землі залежить від припинення права відповідача-1 на оренду землі;

- позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, оспорює факт укладання договору оренди землі від 25.10.2010 року та угоди № 1 від 31.12.2012 року між ОСОБА_2 та С(Ф)Г "Добриня", зазначаючи, що ОСОБА_2 не виявляла свою волю до вчинення цих правочинів, оскільки на момент їх укладання померла, отже, зазначені правочині є такими, що не вчинені, права та обов`язки за ними сторонами не набуті, а тому правовідносини за ними - не виникли;

- враховуючи, що договір оренди землі від 25.10.2010 року та угода № 1 від 31.12.2012 року між ОСОБА_2 та С(Ф)Г "Добриня" неукладені, С(Ф)Г "Добриня" (С(Ф)Г "Рапс К") прав орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 за неукладеними правочинами не набуло і, відповідно, відступити (передати) права орендаря відповідачу-1 не могло через відсутність такого права;

- відповідач-2 не мав права відступати (передавати) відповідачу-1 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, оскільки це нерухоме майно в оренді у відповідача-2 не перебувало, зміст договору суперечить земельному законодавству, і це є підставою для визнання договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020 року недійсним (в частині відступлення права оренди спірної земельної ділянки) згідно зі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України;

- позивач не був учасником правочинів, факт укладання яких він спростовує, та правочину, який просить визнати недійсним, але ж ці правочини стали підставою для державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 за відповідачем-1, через що позивач не може реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки орендаря цієї земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 11.12.2020 року, укладеного з власником землі ОСОБА_1 ; очевидно, що позивач має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі, оскільки порушується право позивача на використання земельної ділянки, яке неможливо реалізувати без державної реєстрації права оренди;

- внаслідок спростування факту укладення договору оренди землі від 25.10.2010 року та угоди № 1 від 31.12.2012 року, визнання частково недійсним договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020 року, скасування державної реєстрації та припинення права оренди відповідача-1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, стане можливою державна реєстрація права оренди позивача на цю земельну ділянку і його порушені права будуть відновлені.

Позивач наголошує, що він є заінтересованою особою у спірних правовідносинах, оскільки за договором оренди, укладеним з ОСОБА_1 , йому була надана в оренду земельна ділянка, речове право на яку незаконно має і відповідач-1. Власний інтерес позивача полягає у відновленні становища, у якому сторони (відповідачі) перебували до укладення оспорюваного правочину, оскільки від цього залежить подальша реалізація позивачем своїх прав щодо спірної земельної ділянки.

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 року у справі № 904/4621/21, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-1 спростовує доводи скаржника. Вказує, що:

- позивач не є і не може бути заінтересованою стороною, права та інтереси якої могли бути порушені, відповідно до того, що згода третьої особи на укладення договору відступлення прав оренди землі від 21.05.2020 року між відповідачем-2 та відповідачем-1 була підписана 19.05.2020 року;

- укладення договору та договірні відносини між ОСОБА_3 (згодом з третьою особою), відповідачем-2 та відповідачем-1 відбулися і тривали до укладення договору між позивачем та третьою особою; позивач не був стороною оспорюваного договору;

- виходячи з презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 Цивільного кодексу України, слід визнати, що в момент укладення оспорюваного позивачем правочину, а саме 21.05.2020 року, законних прав та інтересу позивача на спірну земельну ділянку не було, а тому відсутні підстави для їх відновлення;

- фактично позивач намагається своїми діями втрутитися у законні правовідносини та розірвати законний правочин між відповідачем-1 та власником земельної ділянки -третьою особою - ОСОБА_1 ;

- договір на оренду земельної ділянки був підписаний між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 " ще за життя ОСОБА_3 , чинним законодавством не заборонено укладати договори та додаткові угоди на майбутнє, тому між ОСОБА_3 та СФГ "Добриня" була підписана додаткова угода № 1, що відбулось також за життя ОСОБА_3 ;

- волевиявлення ОСОБА_3 на укладення договору підтверджується її підписом у договорі та додатковій угоді до договору, державна реєстрації цих двох документів відбулася після смерті орендодавця ( ОСОБА_3 0; відомості щодо дати реєстрації яких зазначені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме манно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, тому в договорі та додатковій угоді зазначені саме дати їх реєстрації, однак це ніяким чином не може свідчити про те, що договір був укладений не за волевиявленням сторони договору.

Представник відповідача-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 року у справі №904/4621/21 залишити без змін.

Відповідач-2 по справі відзив на апеляційну скаргу не надав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача-2, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2021 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін викладена письмово.

Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.

Представник відповідача-2 неодноразово викликався у судове засідання.

Його явка в засідання суду обов`язковою не визнавалась.

Також суд зазначає, що відповідачу-2 надана можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України. Однак, таким правом відповідач-2 не скористався.

За викладеного наявні підстави для розгляду справи за відсутності вказаної особи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 010961 від 20.12.2001 року ОСОБА_3 (пай 149, 150) на підставі рішення 36 сесії ХХІІІ скликання Межівської селищної Ради народних депутатів № 101 від 28.11.2001 року передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 17,210 га в межах згідно з планом, розташовану на території Межівської селищної ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №154 (том 1 а.с.55).

За договором оренди землі від 2010 р. ОСОБА_3 передала СФГ "Добриня" в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 17,210 га, у тому числі рілля 17,210 га (далі договір оренди землі від 2010 року) (том 1 а.с.111-112).

Згідно п.20 вказаного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 35 договору оренди землі від 2010 року передбачено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно з висновком відділу Держкомзему в Межівському районі про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки договір оренди земельної ділянки, яку громадянка ОСОБА_3 надає в оренду С(Ф)Г "Добриня", підлягає державній реєстрації (том 1 а.с. 28, 65).

Договір оренди землі від 2010 року зареєстровано Межівською філією Дніпропетровського обласного центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2010 року за №041012401323 ( том 1 а.с. 27, 64).

Згідно з актом приймання-передачі від 25.10.2010 року земельну ділянку площею 17,210 га, в тому числі 17,210 га ріллі, ОСОБА_3 передала в оренду СФГ "Добриня" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1 а.с. 28, 65).

Угодою № 1 від 31.12.2012 року про зміну договору оренди земельної ділянки № б/н від 2010 року орендодавець та орендар за взаємною згодою вирішили змінити пункт 8 договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.10.2010 (реєстраційний № 041012401323, дата державної реєстрації 25.10.2010) в частині строку дії договору з викладенням цього пункту в наступній редакції: "2.2. Строк дії договору. Початок дії договору настає з 31.12.2012 за умови його підписання та державної реєстрації, а закінчення 20 жовтня 2030 року." (том 1 а.с. 113).

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 14.06.2010 року (том 1 а.с. 24, 56). Тому вона не могла підписати угоду №1 про зміну договору оренди земельної ділянки № б/н від 2010 року.

Після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 17,210 га, вид угідь (рілля) кадастровий № 1222655100:01:001:0082, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, успадковано ОСОБА_1 (далі третя особа), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВТТ № 567236 від 01.04.2014 року, посвідченим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 101 ( том 1 а.с. 104).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19824803 від 01.04.2014 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га (у т.ч. рілля 17,21 га), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підстава виникнення права власності свідоцтво про право на спадщину серії ВТТ № 567236, реєстровий № 101, видане 01.04.2014 року Межівською ДНК (том 1 а.с. 105).

На запит суду в матеріали справи надійшла копія реєстраційної справи № 327860312226 по земельній ділянці кадастровий номер 1222655100:01:001:0082. В ній наявна копія письмового погодження ОСОБА_1 від 19.05.2020 року на укладення договору відступлення прав оренди землі від 21.05.2020 року, відповідно до якого Селянське (фермерське) господарство "Добриня" (ЄДРПОУ 30927447) відступило право оренди належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, розміром 17,21000 га на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ЄДРПОУ 43596292) (том 1 а.с.114).

Встановлено, що між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (первісний орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (новий орендар) 21.05.2020 року укладено договір про відступлення права оренди землі, відповідно до пункту 1.1 якого первісний орендар відступає (передає), а новий орендар набуває (приймає) всі права та обов`язки орендаря за договорами оренди землі, зокрема, й договором, укладеним із громадянкою ОСОБА_1 (земельна ділянка кадастровий номер 1222655100:01:001:0082 площею 17,21000 га, дата реєстрації договору оренди 25.10.2010 року, строк дії договору оренди до 25.10.2020 року) ( том 1 а.с. 115-116).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 211994548 від 10.06.2020 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" 04.06.2020 року зареєстровано речове право строком до 20.10.2030 року, а саме право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, площею 17,210 га (вид угіддя рілля), розташованої в смт Межова Межівського району Дніпропетровської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про інше речове право: 36823183). Підставою виникнення речового права (права оренди земельної ділянки) вказано: угода, серія та номер: 1, видана 31.12.2012, видавник: сторони за угодою ОСОБА_3 та С(Ф)Г "Добриня"; договір оренди землі, серія та №: б/н, виданий 25.10.2010, видавник: сторони за угодою ОСОБА_3 та С(Ф)Г "Добриня"; погодження, серія та номер: б/н, видане 19.05.2020, видавник: сторони за погодженням, відомості перенесено в порядку ст. 29 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ПКМУ № 1127 від 25.12.2015. Підставою внесення запису про державну реєстрацію зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52594288 від 10.06.2020 15:26:57, ОСОБА_5 , Виконавчий комітет Межівської селищної ради, Дніпропетровська область (том 1 а.с. 117-118).

18.11.2020 року ОСОБА_1 одержала дублікат свідоцтва про спадщину за законом серії ВТТ № 517236, посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3187. Бланк дубліката свідоцтва про право на спадщину містить серію НМК № 958456 (том 1 а.с. 29, 57).

Видачу дубліката свідоцтва про спадщину за законом серії НМК № 958456 від 18.11.2020 року зареєстровано у Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію № 62526914 від 18.11.2020 року (том 1 а.с. 30, 58).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 233128884 від 18.11.2020 року того ж дня повторно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га (у т.ч. рілля 17,21 га), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підставою державної реєстрації вказано дублікат свідоцтва про право на спадщину серії НМК № 958456, реєстровий № 3187, виданий 18.11.2020 року Васильківською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області (а.с. 31, 59).

Позивач зазначав і вказане підтверджується матеріалами справи, що 11.12.2020 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та ФГ "Світоч-Т" як орендарем укладено договір оренди землі (том 1 а.с. 17-18).

За умовами пунктів 1, 2 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення якої: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1222655100:01:001:0082, площею 17,210 га, що знаходиться на території Межівської селищної ради.

Відповідно до пункту 8 цей договір укладено на 10 років.

Пунктом 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Пунктом 26 договору сторони засвідчили, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Позивач - СФГ "Світоч-Т", звернувся до державного реєстратора і за результатами звернення 21.12.2020 року об 11:23:47 за реєстраційним номером 43245339, державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. прийнято рішення № 55825269, яким відмовлено у державній реєстрації за суб`єктом СФГ "Світоч-Т" (32812430) речового права права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222655100:01:001:0082. Підставою винесення рішення стало те, що право оренди вже зареєстровано за іншою юридичною особою, а саме за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (код ЄДРПОУ 43596292); подані документи не дають змогу встановити перехід права оренди (том 1 а.с. 19).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон № 161-XIV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ч.1 ст.4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону № 161-XIV).

Відповідно до ст.13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону № 161-XIV).

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Частиною першою статті 770 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Згідно ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звернувшись з позовом до суду, позивач вважав, що договір про відступлення права оренди землі від 21.05.2020 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292), в частині відступлення (передачі) Товариству з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, площею 17,2100 га, власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є недійсним з підстав статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначав, що Селянське (фермерське) господарство "Добриня" не набуло права користування спірною земельною в установленому законом порядку: договір оренди спірної земельної ділянки від 25.10.2010 року та додаткова угода до нього від 31.12.2012 року між попереднім власником землі-орендодавцем ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 " фактично не укладалися, так як ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, якщо сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином не набуті, а правовідносини за ним не виникли, тому Селянське (фермерське) господарство "Добриня" через відсутність прав орендаря не могло їх відступити відповідачу-1.

Колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваного рішення про те, що позивач під час розгляду справи не довів факт порушення його прав, які б підлягали судовому захисту.

Щодо цього колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, який постійно та послідовно дотримується позиції, що вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, в чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому, відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту (постанови Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №920/1316/14, від 25.04.2018 року у справі №910/16955/17, від 13.03.2018 року №911/494/17, від 05.10.2021 року у справі №920/754/19 та інші).

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Абзацом 3 ст.8 визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд повинен виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.

Тобто, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з принципом змагальності, який закріплений у ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, тягар доказування покладається на сторін у справі.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.217 Цивільного Кодексу недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2020 рок у справі №910/12787/17 (п.п. 6.3, 6.4).

Матеріалами справи підтверджується висновок суду першої інстанції про те, що позивач не був стороною спірного правочину - договору про відступлення права оренди землі від 21.05.2020 року, який був укладений між Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292).

Доказом, яким позивач підтверджує своє право оренди на земельну ділянку, яка є і предметом спірного договору, є договір оренди від 11.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ФГ "Світоч-Т" як орендарем.

Тобто, право оренди позивача виникло значно пізніше, майже через шість місяців після укладення спірного правочину. Наведеним підтверджується правомірність висновку суду першої інстанції про те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду, а порушення відповідачами прав та законних інтересів позивача оспорюваним договором не відбулося і право позивача, яке підлягає судовому захисту, не встановлено.

Такий висновок суду апелянт не спростував.

Між тим, саме спростування висновків суду покладається на апелянта процесуальним законом.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах реєстраційної справи № 327860312226 по земельній ділянці кадастровий номер 1222655100:01:001:0082. наявна копія письмового погодження ОСОБА_1 від 19.05.2020 року на укладення договору відступлення прав оренди землі від 21.05.2020 року (спірного договору).

Скаржник не надає оцінку вказаному доказу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , в поясненнях апеляційному суду зазначала на те, що таку згоду не надавала та не підписувала.

Однак, належними та допустимими доказами даний факт не спростовано.

Також слід звернути увагу на поведінку ОСОБА_1 щодо отримання нею 18.11.2020 року дубліката свідоцтва про спадщину за законом серії ВТТ № 517236, який посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Гордієнко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3187, а також на повторне проведення нею державної реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га (у т.ч. рілля 17,21 га), цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Така поведінка не обгрунтована представником ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що третя особа, як власник земельної ділянки та орендодавець, передавши позивачу в оренду земельну ділянку без попередження про права на неї третіх осіб, допустила певну недобросовісність у виконанні зобов`язань, покладених на неї законом та договором, а позивач не дотримався принципів розумності під час укладання договору та прийняв на себе ризик настання негативних наслідків у формі відмови державного реєстратора у реєстрації його права на оренду спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, з огляду на положення вказаної процесуальної норми, дійшла висновків про необґрунтованість доводів позивача про те, що суд першої інстанції не надав належну оцінку обставинам неможливості укладання договору оренди землі від 25.10.2010 року та угоди № 1 від 31.12.2012 року між ОСОБА_6 та С(Ф)Г "Добриня", не дослідив факт набуття відповідачем-2 прав орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 та правомірності відступлення у подальшому цього права ТОВ "Добриня-Ю" (відповідачу-1), оскільки в першу чергу суду слід було встановити факт порушення прав та інтересів позивача, що ФГ "Світоч-Т" доведено не було.

Підстави для визнання недійсним договору відступлення прав оренди землі від 21.05.2020 року, припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, відсутні.

Оскільки порушень вимог діючого законодавства при винесенні державним реєстратором виконавчого комітету Межівської селищної ради Дніпропетровської області Капліною Ольгою Вікторівною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52594288 від 10.06.2020, яким проведена державна реєстрація права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082 за Селянським (фермерським) господарством "Добриня" (ідентифікаційний код 30927447) та на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222655100:01:001:0082, площею 17,21 га, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Межівський район, смт Межова, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Ю" (ідентифікаційний код 43596292) строком до 20.10.2030, не встановлено, то і ця вимога правомірно відхилена судом.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Отже, матеріалами справи підтверджується законність та обгрунтованість висновків оскаржуваного рішення, які апелянтом під час апеляційного перегляду справи не спростовані.

Апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2021 року у справі №904/4621/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст складено 06.10.2022 року.