Постанова

від 06.10.2022 по справі 908/3794/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2022 року м.Дніпро Справа № 908/3794/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 (суддя Мірошниченко М.В., повне рішення складено 25.03.2022) у справі №908/3794/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія", м. Запоріжжя

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни, м. Вільнянськ, Запорізька область

про стягнення 16 971,52 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни на свою користь вартості неповернутого майна в розмірі 16 971,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув позивачу торгове обладнання, яке було передано відповідно до додатку до договору поставки продукції №ЗПК-1120/1 від 20.07.2020 та мало бути повернуто протягом 10 робочих днів з дати закінчення строку дії договору відповідно до п.п. 1.3., 2.3.12 додатку, у зв`язку з чим на підставі п. 4.2 цього додатку відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість обладнання.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21 позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" вартість неповернутого майна в розмірі 16 971,52 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що передача обладнання позивачем відповідачу письмово узгоджена з власником обладнання (Приватним акціонерним товариством «Оболонь») в акті приймання-передачі обладнання №0001/18935-539 від 20.07.2020 до договору поставки продукції №ЗПК-1120/1 від 20.07.2020, який підписаний позивачем та відповідачем, а також засвідчений підписом і печаткою власника (Приватним акціонерним товариством «Оболонь»); неповернення даного обладнання відповідачем порушує майнові права позивача, який згідно з п. 2.3.13 договору купівлі-продажу продукції №30 від 01.03.2019 несе повну відповідальність перед Приватним акціонерним товариством «Оболонь» за третіх осіб, яким передано обладнання, в тому числі відшкодовує вартість обладнання, яке було втрачено з вини третіх осіб, або не було повернено третіми особами.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа підприємець Мамай Марина Володимирівна звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-позивачем не надано доказів щодо існування на час розгляду справи Приватного акціонерного товариства «Оболонь» та на підтвердження повноважень його представника Горбулінської А.А. на укладення договору купівлі продажу, додаткової угоди та інших правочинів, складання актів приймання передачі майна;

-позивачем не надано належних доказів наявності замовлення покупця (відповідача) щодо поставки холодильної шафи, наявності зворотної тари, в яку була поміщена ця шафа, самовивозу та/або централізованої поставки спірного обладнання, підписання товарно транспортної або видаткової накладної на нього;

-судом не в повному обсязі з`ясовані та встановлені обставини справи, не залучено до участі у справі власника майна (Приватне акціонерне товариство «Оболонь»), який має право витребувати майно з чужого незаконного володіння;

-дії позивача є недобросовісними, шляхом задоволення позовних вимог він намагається безпідставно отримати відшкодування, яке могло бути стягнуто з нього власником обладнання;

-суд не звернув увагу та не надав оцінку тому, що холодильного обладнання Medium XШB-400 «Оболонь», заводський номер 63028, дата введення в експлуатацію 23.07.2009, інвентарний номер 907421, балансова вартість 4 769,36 грн не існує, дійсна назва (марка, модель) холодильної шафи інші;

-холодильна шафа перебувала в експлуатації відповідача понад 12 років, тому її вартість (за наслідками амортизації) дорівнює нулю;

-суд першої інстанції помилково визначив правову природу укладеного договору як змішаного договору (поставки та користування), між сторонами існував змішаний договір поставки та позички.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2022 витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/3794/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" до відповідача Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни про стягнення 16 971,52 грн; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/3794/21.

30.05.2022 справа №908/3794/21 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 у справі №908/3794/21 поновлено Фізичній особі-підприємцю Мамай Марині Володимирівні процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21; задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни та відстрочено їй сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 405,00 грн до ухвалення Центральним апеляційним господарським судом постанови за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21; зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, про розгляд апеляційної скарги був повідомлений апеляційним господарським судом шляхом надіслання копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2022 на електронну адресу, яка зазначена ним у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька пивна компанія" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Мамай Мариною Володимирівною (покупець) укладений договір поставки продукції №ЗПК-1120/1 (надалі договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов`язується своєчасно приймати цю продукцію та оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару у строк та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2020. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов`язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, рекламного обладнання, цей договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов`язань.

Згідно п. 1.7 договору він може бути достроково розірваним за вимогою однієї із сторін при умові виконання своїх зобов`язань за ним. Сторона, що вимагає розірвання цього договору, зобов`язана письмово попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати розірвання цього договору. Сторони погодили, що договір вважається розірваним через 20 календарних днів з дня відправлення стороною засобами поштового зв`язку повідомлення про розірвання договору, якщо інший більш тривалий термін не буде зазначено у цьому повідомленні.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що в разі закінчення терміну дії або дострокового розірвання цього договору, або в разі припинення роботи зі сторони покупця, останній повинен повернути постачальнику в термін не більше 15 календарних днів все рекламне та інше обладнання, яке знаходилось у нього в користуванні.

В п. 1.1 додатку від 20.07.2020 до договору сторони узгодили, що з метою сприяння продажу продукції постачальник передає покупцю торгове обладнання (зокрема, але не виключно - холодильне обладнання для розливу пива, інше торгівельне обладнання) (надалі - торгове обладнання або обладнання), перелік, кількість, місцезнаходження, вартість та інша інформація щодо обладнання, яке передається покупцю, вказується у відповідному акті приймання-передачі обладнання. Покупець повідомлений, що право власності на обладнання належить Приватному акціонерному товариству «Оболонь» (власник). Обладнання надається покупцю виключно для популяризації, демонстрації, зберігання, передпродажної підготовки та реалізації продукції, що виробляється або постачається постачальнику власником.

У п. 1.3 даного додатку зазначено, що обладнання повинно бути повернуто покупцем та прийнято постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення дії договору поставки (в тому числі дострокового). Покупець несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати обладнання до моменту його фактичного повернення постачальнику.

Згідно п. 1.4 додатку від 20.07.2020 до договору факт повернення обладнання покупцем постачальнику підтверджується актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника. Обов`язок підготовки акту прийому-передачі обладнання лежить на покупцеві.

Відповідно п. 1.5 додатку від 20.07.2020 до договору покупець зобов`язаний повернути обладнання постачальнику в тому ж стані, в якому воно було передано в користування, з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 2.2.4 додатку від 20.07.2020 до договору передбачено право постачальника в односторонньому порядку вимагати повернення обладнання (у тому числі у випадку виявлення фактів нецільового використання, загрози пошкодження або знищення обладнання) протягом 10 (десяти) робочих днів з дати направлення відповідної вимоги.

За умовами п. 2.3.12 додатку від 20.07.2020 до договору у випадку припинення /дострокового розірвання дії договору поставки продукції покупець зобов`язується повернути обладнання постачальнику протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення/припинення дії договору поставки продукції (в тому числі дострокового) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу. Факт повернення обладнання підтверджується актом приймання-передачі обладнання, який підписується уповноваженими представниками сторін, погоджується уповноваженою особою власника та скріплюється печатками сторін і власника. Покупець несе ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати обладнання до моменту його фактичного повернення постачальнику. Покупець зобов`язаний повернути обладнання постачальнику в тому ж самому стані, в якому воно було передано, з урахуванням нормального зносу, власними силами та за власний кошт, якщо сторонами не буде погоджено інше.

Пунктом 4.2 додатку від 20.07.2020 до договору передбачено, що у випадку втрати, у тому числі повного знищення (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів, і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили), або неповернення обладнання у строк/термін, передбачений п. 2.3.12, у випадках, передбачених абзацом 2 п. 2.3.15, або невиконання покупцем п. 2.3.13 даного додатку, що призвело до неможливості подальшого використання обладнання, покупець зобов`язаний у вказаний термін відшкодувати постачальнику вартість такого обладнання (залежно від типу обладнання, зазначеного в акті приймання-передачі обладнання) згідно наступних еквівалентів вартості у Євро, перерахованих у гривню, виходячи з офіційного курсу НБУ гривні до Євро станом на дату здійснення відшкодування (за одиницю обладнання, в тому числі ПДВ): холодильна шафа однодверна - 550 Євро.

В акті приймання-передачі обладнання №0001/18935-539 від 20.07.2020 до договору сторони засвідчили передачу позивачем відповідачу обладнання: холодильник Medium ХШВ-400 «Оболонь» в кількості 1 шт., заводський номер 63028, інвентарний номер 907421, вартістю 4 769,36 грн без ПДВ, дата введення в експлуатацію - 16.07.2009. Фактична адреса торгової точки: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Горького, кіоск. Покупець повідомлений, що право власності на обладнання належить Приватному акціонерному товариству «Оболонь».

Користуючись правом, наданим п. 1.7 договору, позивач направив відповідачу лист вих. №801 від 02.07.2021 про розірвання в односторонньому порядку договору, починаючи з 21-го календарного дня з моменту отримання даного повідомлення. В даному листі позивач також вимагав протягом 10 робочих днів з моменту розірвання договору поставки повернути позивачу отримане за актом приймання-передачі від 20.07.2020 обладнання, а в разі неповернення - відшкодувати його вартість, зокрема холодильної шафи однодверної Medium ХШВ-400 «Оболонь» вартістю, еквівалентною 550 Євро.

Вказаний лист було надіслано відповідачу 05.07.2021 на юридичну адресу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №6910603177930 від 05.07.2021 та накладною АТ «Укрпошта» №6910603177930 від 05.07.2021. Дане відправлення не було вручене та з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» від 20.07.2021 було повернуто відправнику (позивачу).

Відповідач торгове обладнання позивачу не повернув, його вартість не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до Господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача вартості неповернутого майна в розмірі 16 971,52 грн, що еквівалентно вартості холодильної шафи однодверної (550 Євро з урахуванням ПДВ) за курсом НБУ станом на дату складання позовної заяви (20.12.2021).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є змішаними відносинами з постачання товару та позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. ч. 1 -3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як було встановлено судом, в п. 1.7 договору сторони погодили, що він може бути достроково розірваним за вимогою однієї із сторін при умові виконання своїх зобов`язань за цим договором. Сторона, що вимагає розірвання цього договору, зобов`язана письмово попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати розірвання цього договору. Сторони погодили, що договір вважається розірваним через 20 календарних днів з дня відправлення стороною засобами поштового зв`язку повідомлення про розірвання договору, якщо інший більш тривалий термін не буде зазначено у цьому повідомленні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав відповідачу 05.07.2021 вимогу вих. №801 від 02.07.2021 про розірвання договору, починаючи з 21 календарного дня з моменту отримання даного повідомлення, та повернення обладнання протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення строку дії договору, в разі неповернення відшкодування вартості обладнання (холодильної шафи однодверної Medium ХШВ-400 «Оболонь») в сумі 550 євро. Вимога повернулась до позивача без вручення за закінченням терміну зберігання, відмітка про що згідно даних сайту «Укрпошта» за номером відстеження 6910603177930 органами поштового зв`язку проставлена 20.07.2021.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що за таких обставин є наявними підстави для застосування умов договору щодо строку розірвання договору, який вважається розірваним в односторонньому порядку позивачем з 26.07.2021 (двадцятий календарний день з дня відправлення вимоги №801 від 02.07.2021 05.07.2021).

Враховуючи наведене, обов`язок відповідача з повернення обладнання позивачу або сплати його вартості в сумі 550 євро виник з 27.07.2021 по 09.08.2021.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів ані повернення спірного торгового обладнання за актом приймання - передачі, ані сплати позивачу його вартості, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості обладнання в сумі 550 євро, як це визначено п. 2.3.12 договору, що з урахуванням курсу НБУ станом на дату складання позовної заяви (20.12.2021) становить 16 971,52 грн, є правомірними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним господарським судом.

Апелянтом не доведено застосування судом першої інстанції законодавства, яким спірні відносини не регулюються з огляду на те, що договір позики і є договором користування майном, тому місцевий господарський суд по суті правильно визначив правову природу укладеного договору.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів наявності замовлення покупця (відповідача) щодо поставки холодильної шафи, наявності зворотної тари, в яку була поміщена ця шафа, самовивозу та/або централізованої поставки спірного обладнання, підписання товарно транспортної або видаткової накладної на нього не спростовують правомірності заявлених позовних вимог з огляду на те, що питання постачання торгового обладнання відповідачу не є предметом спору, відповідач його не купував, а отримав у користування, що підтверджується підписаним ним актом приймання передачі №0001/18935-539 від 20.07.2020. Засвідчивши цим актом отримання саме визначеного у ньому обладнання (холодильник Medium ХШВ-400 «Оболонь» в кількості 1 шт., заводський номер 63028, інвентарний номер 907421, вартістю 4 769,36 грн без ПДВ, дата введення в експлуатацію - 16.07.2009), відповідач прийняв відповідальність за користування саме цим майном, тому посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не звернув увагу, що такого обладнання не існує, а передане майно має іншу назву (марку, модель) не приймаються колегією суддів до уваги.

Не знайшли свого підтвердження також і доводи відповідача, що вартість обладнання, враховуючи строк його експлуатації (12 років), за наслідками амортизації дорівнює нулю. Колегія суддів зазначає, що відповідач не виконав свого обов`язку з повернення позивачу торгового обладнання, тому, погодившись з умовами додатку від 20.07.2020 до договору, зокрема, в частині вартості обладнання, яка має бути відшкодована в разі його неповернення, розумів настання наслідків в разі невиконання ним свого зобов`язання, отже відсутні підстави для незастосування п. 4.2. додатку від 20.07.2020 до договору та визначення іншої вартості обладнання. Крім того, вартість спірного обладнання в договорі відповідає вартості такого обладнання згідно додатку №5 до договору купівлі продажу №30 від 01.03.2019, тобто позивач отримує вартість обладнання, яку потім має відшкодувати його власнику.

Позиція відповідача про те, що право вимагати повернення майна за договором належить тільки власнику майна, Приватному акціонерному товариству «Оболонь», спростовуються змістом погоджених сторонами умов п. 8.4 договору та п. п. 1.3, 1.4, 1.5, 2.3.12 додатку від 20.07.2020 до договору, якими передбачено обов`язок відповідача повернути обладнання саме постачальнику (позивачу). Такі ж умови закріплені сторонами в акті приймання-передачі №ЗПК-1120/1 від 20.07.2020, за винятком випадку, коли повернення майна вимагає власник.

Так, за умовами п. 1.1 додатку від 20.07.2020 до договору та акту приймання-передачі обладнання №0001/18935-539 від 20.07.2020 до договору власник має право у будь-який момент часу вимагати від покупця повернення обладнання. У випадку наявності відповідної вимоги від власника покупець не має права повертати обладнання, вказане в цьому акті приймання-передачі, постачальнику, в протилежному випадку власник має право вимагати від покупця відшкодування вартості такого обладнання, що зазначена в цьому акті (з урахуванням ПДВ).

Відповідач не надав доказів звернення до нього власника майна Приватного акціонерного товариства «Оболонь» з вимогою про повернення обладнання.

Згідно п. п. 1,2 ч.1 ст. 395 Цивільного кодексу України право володіння та користування є речовими правами на чуже майно

Відповідно до ч. 1 ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

На підтвердження права користування обладнанням (холодильником Medium ХШВ-400 "Оболонь") позивач надав договір купівлі-продажу продукції №30 від 01.03.2019 з додатковою угодою №5 від 23.02.2021 та додатком №5 від 01.03.2019 до цього договору, який укладений між позивачем як покупцем та Приватним акціонерним товариством «Оболонь» як власником обладнання, продавцем.

В акті приймання-передачі обладнання №18935/1 від 01.03.2019, який є додатком до договору купівлі продажу №30 від 01.03.2019, серед переданого власником позивачу обладнання під номером 3407 значиться холодильник Medium ХШВ-400 "Оболонь", заводський номер обладнання - 63028, інвентарний номер обладнання - 907421, що відповідає характеристикам обладнання, переданого позивачем відповідачу згідно акту приймання-передачі обладнання №0001/18935-539 від 20.07.2020 до договору поставки продукції №ЗПК-1120/1 від 20.07.2020.

За умовами п. 2.3.13 додатку №5 від 01.03.2019 до договору купівлі-продажу продукції №30 від 01.03.2019 покупець зобов`язаний не передавати обладнання третім особам без письмового узгодження з продавцем. У випадку передачі обладнання третім особам (з метою виконання умов даного договору), письмовим погодженням продавця вважається підпис уповноваженої особи та відтиск печатки продавця на відповідному акті прийому-передачі обладнання.

Передача обладнання позивачем відповідачу письмово узгоджена з власником обладнання (Приватним акціонерним товариством «Оболонь» в акті приймання-передачі обладнання №0001/18935-539 від 20.07.2020 до договору поставки продукції №ЗПК-1120/1 від 20.07.2020), який підписаний позивачем та відповідачем, а також засвідчений печаткою Приватного акціонерного товариства «Оболонь» та підписом начальника ВОКа Горбулінською А.А. Апеляційний господарський суд зазначає, що предметом розгляду спору є стягнення з відповідача вартості спірного обладнання, а не визначення правомірності угод, вчинених за підписом Горбулінської А.А., тому заперечення апелянта, що позивачем не надано доказів на підтвердження її повноважень, є безпідставними.

Неповернення спірного обладнання відповідачем порушує майнові права позивача, який згідно з п. 2.3.13 договору купівлі-продажу продукції №30 від 01.03.2019 несе повну відповідальність перед Приватним акціонерним товариством «Оболонь» за третіх осіб, яким передано обладнання, в тому числі відшкодовує вартість обладнання, яке було втрачено з вини третіх осіб, або не було повернуто третіми особами.

Апелянт посилається на те, що однією з підстав для скасування рішення місцевого господарського суду є те, що суд прийняв судове рішення про права, інтереси та(або) обов`язки власника майна, який не був залучений до участі у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Приватного акціонерного товариства «Оболонь», в тому числі на підставі ч. 1 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, заявлено не було; місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність права позивача на звернення з даним позовом, тому порушень норм процесуального права колегія суддів не вбачає.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2022 у справі №908/3794/21.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мамай Марини Володимирівни в дохід держави судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 405,00 грн (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106), про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв