Рішення

від 26.09.2022 по справі 924/1268/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 924/1268/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., за участю представника позивача Устінського А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 924/1268/21 за позовом Тисменицької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляр-С" про стягнення 444695,74 грн та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суть спору.

Тисменицька міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляр-С" про стягнення 402670,35 грн, з яких: 351307,15 грн - заборгованість за договором оренди землі за період грудень 2019 року - листопад 2021 року, 51363,20 грн - пеня, а також зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності площею 29,0392 га, кадастровий номер 2625882900:02:002:0050.

Після збільшення позовних вимог, Тисменицька міська рада просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляр-С" 444695,74 грн, з яких: 393332,54 грн -заборгованість за договором оренди землі за період з грудня 2019 року по 16.12.2021, 51363,20 грн - пеня, а також повернути земельну ділянку комунальної власності площею 29,0392 га, кадастровий номер 2625882900:02:002:0050.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Тисменицька міська рада звернулася до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляр-С" про стягнення 402670,35 грн, з яких: 351307,15 грн - заборгованість за договором оренди землі за період грудень 2019 року - листопад 2021 року, 51363,20 грн - пеня, а також зобов`язання повернути земельну ділянку комунальної власності площею 29,0392 га, кадастровий номер 2625882900:02:002:0050.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/1268/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.01.2022 справу №924/1268/21 передано за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2022 для розгляду справи № 924/1268/21 визначено суддю Горпинюка І.Є.

16.02.2022 суд прийняв справу № 924/1268/21 до провадження; підготовче засідання призначив на 14.03.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

07.03.2022, до господарського суду, від Тисменицької міської ради надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 3524/22). Також, до суду, електронною поштою (документ з КЕП), від Тисменицької міської ради надійшла заява (вх. №3873/22 від 11.03.2022) про проведення судових засідань без участі представника позивача у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

14.03.2022 представники сторін в судове засідання не з`явилися. Поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду від 16.02.2022, якою підготовче засідання у справі призначено на 14.03.2022, не повернулось; докази повідомлення відповідача про дату і час проведення підготовчого засідання в матеріалах справи відсутні. Суд постановив ухвалу відповідно до якої прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 3524/22 від 07.03.2022) та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням останньої; відклав підготовче засідання на іншу дату про що учасників справи буде повідомлено додатково.

02.05.2022, суд постановив ухвалу про призначення підготовчого засідання у справі № 924/1268/21 на 25.05.2022.

20.05.2022, до суду, електронною поштою (документ з КЕП), від представника відповідача адвоката Удудяк Н.М. надійшло дві заяви: про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 5938/22) та про відкладення підготовчого засідання (вх. № 6155/22).

25.05.2022 представники сторін в судове засідання не з`явилися; ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 20.06.2022.

20.06.2022 до суду, електронною поштою (документ з КЕП), надійшов відзив на позов (вх. №7509/22), який суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Також 20.06.2022 від відповідача до суду, електронною поштою (документ з КЕП), надійшла заява (вх. №7510/22) в якій представник ТОВ "Соляр-С" просить суд продовжити строк підготовчого провадження у даній справі та відкласти підготовче засідання з метою подання відповідачем зустрічного позову про скасування рішення Тисменицької міської ради від 14 грудня 2021 року про розірвання договору оренди землі.

20.06.2022, за участю представника позивача, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче судове засідання на 03.08.2022.

28.06.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7973/22), яку суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

03.08.2022 до суду від представника відповідача, електронною поштою (документ з КЕП), надійшла заява про відкладення підготовчого засідання (вх. №9862/22).

03.08.2022, за участю представника позивача, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 31.08.2022.

31.08.2022 до суду від представника відповідача, електронною поштою (документ з КЕП), надійшло клопотання (б/н від 30.08.2022; вх. № 11774/22) про зупинення провадження у справі в якому ТОВ "Соляр-С" просить суд зупинити провадження у справі № 924/1268/21 до вирішення Господарським судом Івано-Франківської області справи № 909/575/22 за позовом ТОВ "Соляр-С" до Тисменицької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Тисменицької міської ради Івано-Франківської області; скасування рішення та запису про припинення договору оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні 31.08.2022 представник відповідача заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання та розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на можливість мирного врегулювання спору. Представник позивача не заперечив щодо відкладення підготовчого засідання та зазначив про можливість мирного врегулювання даного спору. Протокольною ухвалою, 31.08.2022, суд відклав підготовче засідання та розгляд клопотання про зупинення провадження у справі на 12.09.2022.

12.09.2022 до суду від представника відповідача, електронною поштою (документ з КЕП), надійшло клопотання (вх. № 11902/22) про долучення доказів, а саме: копії листа від 07.09.2022 № 04/22-09 ТОВ "Солар-С" Тисменицькій міській раді в якому викладені пропозиції Тисьменицькій міській раді щодо укладення мирової угоди. Суд ознайомив представника позивача із зазначеними вище документами та долучив їх до матеріалів справи. 12.09.2022, за результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляр-С" (б/н від 30.08.2022, вх. № 11774/22 від 31.08.2022) про зупинення провадження у справі № 924/1268/21, суд, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини ухвали, якою відмовив у задоволенні останнього; ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.09.2022.

26.09.2022 до суду від представника відповідача, електронною поштою (документ з КЕП), надійшла заява (вх. № 12692/22) про розгляд справи без участі представника в якій зазначено, що відповідач проти позову заперечує з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву та просить суд розглядати справу № 924/1268/21 без участі представника за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 26.09.2022, за участю представника позивача, суд, за результатами розгляду справи по суті, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Стислий виклад позиції позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди землі від 30.11.2018, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість по орендній платі у сумі 351307,15 грн за період з грудня 2019 року по 16 грудня 2021 року.

У зв`язку з невиконанням орендарем своїх грошових зобов`язань за договором оренди землі з внесення орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 51363,20 грн, яку він нарахував за період з травня по жовтень 2021 року.

Також, у зв`язку із прийняттям позивачем рішення від 14.12.2021 про розірвання Договору оренди землі б/н від 30.11.2018 в односторонньому порядку, Тисменицька міська рада просить суд зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку комунальної власності площею 29,0392 га, кадастровий номер 2625882900:02:002:0050.

26.09.2022 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив; просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач проти позову заперечує з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву, що зазначено представником ТОВ "Соляр-С" у заяві (вх. № 12692/22 від 26.09.2022) про розгляд справи без участі представника.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає таке:

- відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, право власності на земельну ділянку, що є об`єктом оренди зареєстровано за Тисменицькою міською радою 06.01.2021, отже саме з цього дня позивач набув право орендодавця на отримання орендної плати за договором. Оскільки до 06.01.2021 земельна ділянка належала державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, право вимоги орендної плати до вказаного періоду належить зазначеному органу;

- міською радою не виконано обов`язку, передбаченого ч. 3 ст.148-1 ЗК України, щодо повідомлення користувача про зміну власника земельної ділянки;

- відповідача неналежно повідомлено про розірвання договору оренди на підставі рішення Тисменицької міської ради від 14.12.2020 № 310-1/2021;

- відбулася зміна власника частки у статутному капіталі ТОВ "Соляр-С";

- у Тисменицької міської ради були відсутні підстави для розірвання договору оренди землі та прийняття рішення від 14.12.2021 № 310-1/2021 про таке розірвання;

- відповідача не повідомлено про зміну власника землі;

- відповідач не ухилявся від виконання договірних відносин, однак із незалежних від нього обставин, був позбавлений такої можливості.

Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.

Предмет доказування у справі становлять обставини укладення та виконання сторонами договору оренди землі; виникнення та розмір заборгованості з орендної плати за землю; підстави та час розірвання договору оренди землі; виникнення у позивача права вимагати повернення земельної ділянки з орендного користування.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Соляр-С (орендар) та Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області (орендодавець) укладено договір оренди землі (далі договір оренди), за яким орендодавець на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Про проведення земельних торгів у формі аукціону від 23.10.2018 № 233, протоколу земельних торгів від 30.11.2018 № 19 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 29,0392 га для ведення фермерського господарства (01.02) з кадастровим номером 2625882900:02:002:0050, розташовану за межами населеного пункту с. Марківці Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (п. 1.1 договору). На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 2.2 договору) (а.с. 15-18).

У п. 3.1 договору сторони обумовили, що такий укладено на 7 (сім) років.

Орендна плата, згідно з п. 4.1 договору вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 200 428,80 грн на рік (розмір орендної плати визначено за результатами проведення земельних торгів).

Відповідно до п. 4.2 договору, орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області в такі строки:

- за перший рік не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди;

- починаючи з наступного року відповідно до Податкового кодексу, у грошовій формі шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок органу місцевого самоврядування.

У пункті 4.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.1 договору, після припинення дії цього договору, орендар протягом 5 (п`яти) робочих днів повертає орендодавцеві (який, згідно статті 122 Земельного кодексу України, уповноважений розпоряджатися даною земельною ділянкою за цільовим призначенням та категорією земель, що визначено при затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду) земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За змістом пункту 11.4 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, у випадку наявності заборгованості по орендній платі. Розірвання цього договору в односторонньому порядку відбувається шляхом прийняття орендодавцем відповідного рішення. Про одностороннє розірвання договору орендодавець повідомляє орендаря у письмовій формі протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати прийняття рішення орендодавцем.

Відповідно до п. 11.5 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Право оренди земельної ділянки було зареєстровано за відповідачем 22.12.2018 на строк до 22.12.2025 (на сім років), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.12.2021 (індексний номер витягу 291311270) (а.с. 5).

09.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області прийнято Наказ № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, за яким передано Тисменицькій міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 932,1059 га, які розташовані за межами населених пунктів Тисменицької міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, згідно з актом приймання-передачі (а.с. 19).

У цей же день між Тисменицькою міською радою та Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області було складено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність (зворот а.с. 19). Перелік переданих у комунальну власність земельних ділянок визначено в додатку до акта, де під номером 80 значиться і орендована земельна ділянка (а.с. 22).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 8) підтверджується що 06.01.2021 зареєстровано право комунальної власності Тисменицької міської ради на орендовану земельну ділянку. Підстава для державної реєстрації права Наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність 41-ОТГ від 09.12.2020 та акт приймання-передачі земельних ділянок від 09.12.2020.

За змістом листа Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 10198/5/09-19-04-27 від 22.09.2021 (а.с. 11), ТОВ Соляр-С декларування орендної плати за земельну ділянку площею 29,0392 га, що знаходиться на території Тисменицької територіальної громади, не здійснювало. Про необхідність подання податкової звітності з плати за землю платника повідомлено листом. За період 2018-2021 роки ТОВ Соляр-С сплачено орендної плати в сумі 200,4 тис. грн. (03.12.2018 3,3 тис. грн., 04.12.2018 197,1 тис. грн.).

У листі № 11377/5/09-19-18-11-22 від 25.10.2021 (а.с. 9) Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повідомляє, що ТОВ Соляр-С на 2018-2021 роки не подано до ДПІ податкові декларації з плати за землю відповідно до договору оренди землі (кадастровий номер 2625882900:02:002:0050). Товариством не задекларовано орендну плату, проте в 2018 році сплачена орендна плата в сумі 200428,80 грн. 22.09.2021 на адресу ТОВ Соляр-С направлено листа з проханням забезпечити декларування плати за землю відповідно до ст. 270, 271 та п.п. 286.2 ст. 286, п. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2020 р. із змінами та доповненнями. На момент надання відповіді платником не забезпечено подання декларації з плати за землю на 2018-2021 рр.

14 грудня 2021 року Тисменицькою міською радою прийнято рішення № 310-1/2021 Про розірвання договору оренди землі (а. с. 10), яким у зв`язку з наявністю в ТОВ Соляр-С заборгованості з орендної плати станом на 31.10.2021 у розмірі 351 307,15 грн, міська рада вирішила розірвати в односторонньому порядку договір оренди землі б/н від 30.11.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Соляр-С (кадастровий номер земельної ділянки 2625882900:02:002:0050).

Копія вказаного рішення направлена відповідачу разом з листом № 1186 від 16.12.2021 (а. с. 6-7) на адресу: вул. Леніна, 21, с. Водички Хмельницького району, Хмельницької області.

16.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення Тисменицької міської ради від 14.12.2021 № 310-1/2021 було внесено запис про припинення права оренди земельної ділянки, яке було зареєстроване згідно договору оренди землі (зворот а.с. 5).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, борг відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди станом на 31.10.2021 року становив 351307,15 грн. (а.с. 14).

У заяві про збільшення позовних вимог від 03.03.2022 № 14-ю/в (вх.№ 3524/22 від 07.03.2022) (а.с. 53-55), позивач зазначає, що на час подання заяви відповідач прострочив також і сплату орендної плати за листопад та грудень 2021 року, а тому борг зі сплати орендної плати на 16.12.2021 становить 393332,54. Така ж сума боргу зазначена і в розрахунку заборгованості, доданому до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 56).

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно із ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Законом України "Про оренду землі" (ЗУ "Про оренду землі") визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із ч. 1 статті 6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст. 124 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗУ "Про оренду землі", строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 17 ЗУ "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 122 ЗК України сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати (за земельні ділянки), строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. При цьому відповідно до п. 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З врахуванням наведених положень законодавства, та умов договору оренди, відповідач був зобов`язаний щорічно декларувати свої податкові зобов`язання зі сплати орендної плати за землю, а також сплачувати орендну плату за землю щомісячно, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, за який проводиться оплата.

Як слідує з листів Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 22.09.2021 № 10198/5/09-19-04-27 та від 25.10.2021 № 11377/5/09-19-18-11-22, ТОВ Соляр-С протягом строку договору оренди не подавало до податкового органу декларації з плати за землю відповідно до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2625882900:02:002:0050, однак у 2018 році відповідач оплатив орендну плату загалом в сумі 200428,80 тис. грн (03.12.2018 3,3 тис. грн, 04.12.2018 197,1 тис. грн).

Таким чином, відповідачем сплачено орендну плату за договором лише за перший рік оренди.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Таким чином, обов`язок орендаря земельної ділянки щодо виплати орендної плати за використання земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації права оренди землі. Статтею 17 Закону України Про оренду землі обумовлено, що земельна ділянка вважається переданою орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Оскільки право оренди земельної ділянки зареєстровано за відповідачем 22.12.2018, то саме з цього часу відповідач отримав право користуватися земельною ділянкою, та у нього виник обов`язок сплачувати орендну плату.

Враховуючи, що відповідач сплатив орендну плату за договором за один рік, то така орендна плата сплачена за період з 22.12.2018 по 21.12.2019.

Відповідач доказів оплати ним орендної плати за інші періоди (що настали після 21.12.2019) не надав. У контексті цього, суд вважає, що відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). За вимогами про стягнення орендної плати суд повинен перевірити: наявність договірних відносин оренди; виконання орендодавцем обов`язку з передачі орендованого майна в користування орендаря; виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору оренди та передачу майна в користування відповідача, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати. За наявності встановленого факту виникнення орендних відносин та передачі майна в строкове, платне користування відповідача, виконання обов`язків зі сплати орендної плати має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів.

Тому суд вважає доведеним, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо проведення оплати за оренду в повному обсязі, у визначені договором строки за період з 22.12.2019 по дату державної реєстрації припинення права оренди у зв`язку з розірванням договору оренди 16.12.2021.

При цьому суд враховує, що Законом України від 30.03.2020 р. №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, п. 52-4 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 52-4 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується за період з 01 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Зазначене звільнення від сплати орендної плати позивач помилково врахував у березні 2019 року замість березня 2020 року.

Однак позивач у розрахунках заборгованості, які додано до позовної заяви (а.с. 14) та до заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 56) необґрунтовано нараховує відповідачу орендну плату не з дати державної реєстрації його права оренди 22.12.2018, а з 30.11.2018, тобто з дати підписання договору оренди землі. Однак у період з 30.11.2018 по 21.12.2018 за відповідачем не було зареєстровано право оренди земельною ділянкою, земельна ділянка за змістом статті 17 Закону України Про оренду землі не була передана в користування відповідачу, тому за цей період відповідач не був зобов`язаний сплачувати орендну плату.

Відтак, враховуючи що відповідач сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за один рік, його заборгованість щодо сплати орендної плати за договором виникла за період з 22.12.2019 по 16.12.2021 і становить (з врахуванням звільнення від орендної плати у березні 2020 року) 381461,26 грн, а не 393332,54 грн, як зазначає позивач.

Зазначений борг складає:

за період з 22 по 31 грудня 2019 року: 200428,80 грн / 12 · 10 / 31 = 5387,87 грн

за 2020 рік (за виключенням березня): 200428,80 грн / 12 · 11 = 183726,40 грн

за період з 01 січня по 16 грудня 2021 року: (200428,80 грн / 12 · 11) + (200428,8 / 12 · 16 / 31) = 192346,99.

У відзиві на позовну заяву ТОВ Соляр-С заперечує проти задоволення позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, право власності на земельну ділянку, що є об`єктом оренди зареєстровано за Тисменицькою міською радою 06.01.2021, отже саме з цього дня позивач набув право орендодавця на отримання орендної плати за договором. Оскільки до 06.01.2021 земельна ділянка належала державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, право вимоги орендної плати до вказаного періоду належить зазначеному органу.

Суд не погоджується з зазначеним доводом з тих підстав, що пунктом 4.2 договору оренди землі від 30.11.2018 сторони (на той час ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ТОВ Соляр-С) передбачили, що орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Марковецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Зазначене положення договору враховує подвійну природу орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка з одного боку є передбаченим договором оренди платежем, який вносить орендар орендодавцеві, а з іншого однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку, який сплачується у строки, визначені Податковим кодексом України та в користь суб`єктів, передбачених податковим та бюджетним законодавством.

Таким чином, договір оренди землі передбачає набуття прав за ним, в частині одержання орендної плати, іншою особою - Марковецькою сільською радою.

До договору оренди землі, як різновиду господарсько-правового договору застосовуються відповідні положення цивільного законодавства.

Відповідно до статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі (ч. 1). Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (ч. 2).

Оскільки за договором оренди землі права на одержання орендної плати набула Марковецька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, остання в силу прямої вказівки частини другої статті 636 ЦК України має право вимагати виконання договору оренди землі, тобто сплати передбаченої договором орендної плати, в тому числі і в судовому порядку.

Внаслідок об`єднання територіальних громад відповідно до Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад, розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р від 12.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області" Марковецька сільська рада була припинена шляхом приєднання до Тисменицької міської ради. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.02.2022 за кодом 178389969030, правонаступником Марковецької сільської ради (код ЄДРПОУ: 04356277) є позивач Тисменицька міська рада (зворот а.с. 43).

Відповідно до п. 2 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

У зв`язку з тим, що Тисменицька міська рада є правонаступником Марковецької сільської ради, до позивача, як до правонаступника, перейшли усі права Марковецької сільської ради, які виникли у неї за договором оренди землі, в тому числі і право на одержання заборгованої орендної плати.

За таких обставин, враховуючи що Тисменицька міська рада є правонаступником іншого органу місцевого самоврядування Марковецької сільської ради, яка є отримувачем коштів у вигляді орендної плати за вказаним договором оренди, Тисменицька міська рада є належним позивачем у даному спорі.

Не звільняє відповідача від обов`язку сплати орендної плати і невиконання позивачем обов`язку протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку повідомити про це її користувачів. Зазначений обов`язок встановлений частиною 3 статті 148-1 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що 06.01.2021 право власності на земельну ділянку було зареєстровано за позивачем. Позивач не надав суду доказів щодо виконання ним обов`язку щодо повідомлення користувача земельної ділянки про зміну власника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Зміст зазначених норм передбачає необхідність взаємозв`язку між простроченням кредитора у вигляді не вчинення ним дій, які встановлені актами цивільного законодавства, або випливають із суті зобов`язання і неможливістю боржника виконати свої обов`язки.

У даному випадку такий взаємозв`язок відсутній, відповідач міг виконувати свої обов`язки зі сплати орендної плати незалежно від повідомлення його про зміну власника землі. Як встановив суд заборгованість відповідача існує ще з 22.12.2019, тобто відповідач припинив сплачувати орендну плату більш ніж за рік до реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за позивачем.

Крім того, позивач не виконував встановленого Податковим кодексом України обов`язку подавати щорічно декларацію з плати за землю, у якій відображати свої зобов`язання щодо сплати орендної плати за землю на відповідний рік.

Відтак, суд прийшов до висновку, що невиконання Тисменицькою міською радою вимог частини 3 статті 148-1 Земельного кодексу України не спричинило неможливість виконання відповідачем його обов`язків зі сплати орендної плати та жодним чином не перешкоджало йому належно виконувати свої зобов`язання.

За умови належного декларування плати за землю відповідно до вимог податкового законодавства, бажання виконувати свої зобов`язання, добросовісний орендар земельної ділянки має можливість сплачувати орендну плату за землі комунальної власності незалежно від того чи його своєчасно було повідомлено про перехід земельної ділянки з державної в комунальну власність.

Крім того, як вище зазначив суд, орендну плату відповідач мав сплачувати на рахунки Марковецької сільської ради, тобто органу місцевого самоврядування, а не на рахунки ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області. За умови наявності в користуванні відповідача земельної ділянки, йому не могло бути не відомо про здійснення об`єднання територіальних громад та приєднання Марковецької сільської ради до Тисменицької міської ради.

Так само суд відхиляє і доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву, щодо його неналежного повідомлення про розірвання договору оренди на підставі рішення Тисменицької міської ради від 14.12.2020 № 310-1/2021.

Тисменицька міська рада 16.12.2021 направила відповідне повідомлення за належною адресою позивача, вказаною на час відправлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копіями опису вкладення до цінної посилки (а.с. 28) та накладною Укрпошти № 7740103270226, згідно з якими відповідач направив позивачу за адресою вул. Леніна, 21 с. Водички, поштовий індекс 31334 лист за № 1186 від 16.12.2021 та рішення сесії від 14.12.2021 № 310-1/2021.

Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи, на адресу якої направлено поштову кореспонденцію, і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, яка надсилалась йому за належною адресою, зазначеною в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка повернулася відправнику у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може свідчити про невиконання позивачем, як відправником поштової кореспонденції, свого обов`язку з повідомлення позивача про розірвання договору оренди землі. Зазначене, на думку суду, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Крім того, прийняття позивачем рішення про розірвання договору оренди мало місце після виникнення у відповідача заборгованості за договором оренди, і ніяк не впливало на його можливість виконувати свої зобов`язання.

Зміна власника частки у статутному капіталі ТОВ Соляр-С також не спростовує обґрунтованості позовних вимог про стягнення орендної плати, оскільки стороною договору оренди виступає саме юридична особа ТОВ Соляр-С, а не її учасники. Крім того зміна учасника ТОВ Соляр-С, на яку покликається відповідач відбулась лише у липні 2021 року, в той час як борг по орендній платі існує починаючи з 22.12.2019. До придбання частки в статутному капіталі товариства покупець може вимагати від продавця надати йому всю інформацію та документи про права та зобов`язання ТОВ Соляр-С, його активи та пасиви, провести юридичну перевірку товариства, частку в якому він придбаває. Зазначене є звичною діловою практикою та відповідає поведінці розсудливого, обачного покупця частки в статутному капіталі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 393 332,54 грн підлягають до задоволення частково. До стягнення підлягає заборгованість з орендної плати в сумі 381 461,26 грн за період з 22 грудня 2019 року по 16 грудня 2021 року (за винятком березня 2020 року), виходячи з річного розміру орендної плати 200 428,80 грн (місячний розмір орендної плати становить 16702,40 грн), який визначений у п. 4.1 договору оренди землі.

У зв`язку з невиконанням орендарем своїх грошових зобов`язань за договором оренди землі з внесення орендної плати, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі 51363,20 грн, яку він нарахував за період з травня по жовтень 2021 року.

Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статей 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, в силу наведених положень законодавства, неустойка (пенею, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін), а також якщо договором встановлено розмір відповідної штрафної санкції, який відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" обмежується подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.

Пунктом 4.7.2 договору про оренду землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

З огляду наведеного, враховуючи законодавчі приписи та встановлений судом вище момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті орендної плати, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на нарахування пені за вказані у його розрахунку періоди прострочення з травня по листопад 2021 року.

Поряд з тим, нарахування позивачем пені на суму заборгованості за ставкою 0,1% не відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в частині обмеження подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, а тому, враховуючи зазначене, суд здійснює перерахунок пені за вказаний в розрахунку період (травень-листопад 2021 року).

Покликання позивача на частину другу статті 231 Господарського кодексу України зазначеного не спростовують, оскільки дана норма встановлює пеню за порушення строків виконання зобов`язання у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а не пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання. Натомість Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює спеціальні правові щодо нарахування пені за порушення грошових зобов`язань.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набрав чинності Закон України N 540-IX від 30.03.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), яким Розділ IX Прикінцеві положення ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Поряд з цим, укладаючи договір оренди землі 30.11.2018 (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України порядок і строк нарахування пені (пункт 4.7 договору). Отже, жодна із сторін на момент укладення Договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Так само і прострочення зі сплати орендної плати у відповідача настало 24.12.2019

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Враховуючи, що і укладення Договору, і настання прострочення виконання грошового зобов`язання відбулись до набрання чинності Законом України N 540-IX від 30.03.2020, дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується і нарахування пені за цим має тривати протягом шести місяців.

Відтак, позивач має право на стягнення з відповідача пені, у вказаний в його розрахунку місяць нарахування, на суму заборгованості, яка обмежується попередніми шістьма місяцями, щодо яких настав строк сплати орендної плати, та виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

У зв`язку з цим пеня, у період з травня по жовтень 2021 року нараховується на заборгованість з орендної плати за попередні шість місяців, що становить 100214,40 грн.

У періоди заборгованості, за які позивач просить стягнути пеню (з травня по жовтень 2021 року) облікова ставка була встановлена на рівні: 7,5% з 01.05.2021; 8% з 23.07.2021 по 09.09.2021 та 8,5% з 10.09.2021. Відтак:

- за період з 01.05.2021 по 22.07.2021 (83 дні) пеня становить 3418,27 грн (100214,40 грн. · 2 · 7,5% · 83/365 = 3418,27 грн);

- за період з 23.07.2021 по 09.09.2021 (49 днів) пеня становить 2152,55 грн (100214,40 грн. · 2 · 8% · 49/365 = 2152,55 грн);

- за період з 10.09.2021 по 31.10.2021 (52 дні) пеня становить 2427,11 грн (100214,40 грн. · 2 · 8,5% · 52/365 = 2427,11 грн).

Разом пеня за період з травня по жовтень 2021 року, нарахована виходячи з заборгованості відповідача за попередні шість місяців становить 7997,93 грн.

Оскільки розмір пені, обрахованої судом в межах вказаного позивачем періоду, складає 7 997,93 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 51363,20 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 997,93 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ Соляр-С повернути Тисменицькій міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 29,0392 га, кадастровий номер 2625882900:02:002:0050, то суд не знаходить підстав для її задоволення.

За змістом статті 17 Закону України Про оренду землі, в редакції, яка була чинною на час укладення договору оренди, і залишається чинною на час розгляду справи, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

На виконання укладеного договору оренди землі та зазначеного положення закону, за відповідачем (орендарем) 22.12.2018 було зареєстровано право оренди земельної ділянки. При цьому сторони не складали жодних актів приймання передачі земельної ділянки.

Зміст вищевказаної норми статті 17 Закону України Про оренду землі свідчить, що підтвердженням перебування земельної ділянки в користуванні орендаря є наявність державної реєстрації за ним права оренди в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як встановив суд, 16.12.2021 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права оренди відповідача на земельну ділянку.

Крім того, як підтвердив представник позивача в судовому засіданні, земельна ділянка відповідачем не обробляється, фактично ним не використовується, урожай відповідача, чи будь-яке інше його майно на орендованій земельній ділянці відсутні.

Умовами договору оренди землі від 30.11.2018 року не передбачено складання між сторонами актів приймання-передачі земельної ділянки при її поверненні з користування орендаря.

За таких обставин, позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що земельна ділянка позивачу не повернута, що позивач не має можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися земельною ділянкою.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Разом з тим, відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Позовна вимога має бути спрямована на захист порушеного права позивача. Вимога позивача про повернення земельної ділянки не спрямована на захист якогось порушеного права Тисменицької міської ради, а обґрунтовується лише формальним положенням п. 6.1 договору оренди землі про обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку. Суд не встановив факту перебування земельної ділянки в фактичному володінні чи користуванні відповідача на час розгляду справи, право оренди землі відповідача припинено у встановленому юридичному порядку, тому у задоволенні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку суд відмовляє.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку, суд, однак, не вважає обґрунтованими заперечення відповідача проти цієї позовної вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заперечуючи проти задоволення цієї позовної вимоги відповідач зазначає, що у Тисменицької міської ради були відсутні підстави для розірвання договору оренди землі та прийняття рішення від 14.12.2021 № 310-1/2021 про таке розірвання.

Оцінюючи зазначений аргумент, суд зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно із ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із п. д ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, наведені норми законодавства не забороняють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17 та від 25.08.2021 у справі № 910/2045/19.

Як встановлено судом, відповідач допустив виникнення заборгованості за договором оренди землі в розмірі 381461,26 грн за період з 22.12.2019 по 16.12.2021.

Пунктом 11.4 договору оренди землі від 30.11.2018 обумовлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, у випадку наявності заборгованості по орендній платі. Розірвання цього договору в односторонньому порядку відбувається шляхом прийняття орендодавцем відповідного рішення. Про одностороннє розірвання договору орендодавець повідомляє орендаря у письмовій формі протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати прийняття рішення орендодавцем.

Таким чином, рішення Тисменицької міської ради від 14.12.2021 № 310-1/2021 прийнято у відповідності до норм законодавства, договір позивач розірвав в односторонньому порядку з підстав, передбачених договором оренди землі та в передбаченому договором порядку.

Доводи відповідача щодо неповідомлення його про зміну власника землі суд відхиляє, оскільки, як зазначено вище, заборгованість існує ще з 22.12.2019, а право власності Тисменицької міської ради на землю було зареєстровано 06.01.2021. Тобто відповідач допустив прострочення зі сплати орендної плати задовго до зміни власника землі.

Враховуючи встановлення такої підстави для розірвання договору оренди землі як несплата орендної плати, вона міститься у відповідному рішенні Тисменицької міської ради про розірвання договору, яке, та сам факт такої несплати протягом встановленого періоду є самодостатнім для прийняття вказаного рішення позивачем.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що ухвалою суду від 14.03.2022 позивачу повернута частина зайво сплаченого судового збору в розмірі 1639,63 грн, сума сплаченого позивачем судового збору, витрати на сплату якого підлягають розподілу між сторони становить 8940,44 грн, з яких 6670,44 грн сплачено за майнову вимогу, а 2270 грн за немайнову вимогу.

Оскільки позовну вимогу суд задовольнив частково, стягнувши 381461,26 грн заборгованості з орендної плати та 7997,93 грн. пені, що становить 87,58% від заявлених майнових вимог, то з відповідача підлагає стягненню в користь позивача 5841,97 грн.

Решта судового збору в сумі 3098,47 грн (828,47 грн за частину майнової вимоги, в задоволенні якої відмовлено та 2270 грн за немайнову вимогу, в задоволенні якої відмовлено) суд залишає за позивачем.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу від 15.03.2022 згідно з укладеним договором про надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн (а. с. 66-67), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У позовній заяві, позивач зазначив, що очікує понести витрати орієнтовно 10 000 грн на надання кваліфікованої правової допомоги адвокатом.

Договором № Ю-22/11/21 від 25.11.2021 (а.с. 12-13), Додатковою угодою до договору від 29.12.2021, які укладені між Тисменицькою міською радою та Адвокатським бюро Андрія Устінського сторони погодили надання відповідачу адвокатським бюро правової допомоги у справі стягнення з ТОВ Соляр-С заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку (п. 1.2.1 договору). Фіксований гонорар за надання правничої допомоги у справі складає 10000,00 грн (п. 4.2 договору).

На підтвердження витрат на надання правничої допомоги позивач подав також акт № 1 наданих послуг від 29.12.2021 на суму 10000,00 грн та платіжне доручення про оплату за надання правничої допомоги згідно договору № Ю-22/11/21 від 25.11.2021 на загальну суму 10000,00 грн (а.с. 71-72).

Крім того, в судових засіданнях інтереси позивача представляв адвокат Устінський Андрій Вікторович.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи категорію та складність справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, кількість проведених по справі засідань, суд не вважає, що понесені позивачем витрати на надання правничої допомоги є неспівмірними чи завищеними.

Згідно з частиною четвертою статті 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові заявлено одну немайнову та одну майнову вимогу, то суд не стягує з відповідача половину понесених витрат на надання правничої допомоги в сумі 5000 грн, оскільки в задоволенні немайнової вимоги суд відмовив. Щодо задоволеної судом майнової вимоги (задоволена в пропорції 87,58% від заявлених вимог), суд, виходячи з іншої половини витрат на понесену правничу допомогу (5000 грн) стягує з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4379,00 грн, тобто пропорційно розміру задоволених в частині майнових вимог (5000 грн · 87,58% = 4379,00 грн).

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Тисменицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляр-С" про стягнення 444695,74 грн та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соляр-С" (вул. Трембовецької М., будинок 23, офіс 6, м. Хмельницький, Хмельницький район, Хмельницька область, 29000, ідентифікаційний код юридичної особи: 42611712) на користь Тисменицької міської ради (вул. Галицька, буд. 17, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, ідентифікаційний код юридичної особи: 04356165) 381461 (триста вісімдесят одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн 26 коп. заборгованості з орендної плати, 7997 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 93 коп. пені, 5841 (п`ять тисяч вісімсот сорок одну) грн 97 коп. судового збору та 4379 (чотири тисячі триста сімдесят дев`ять) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 11871 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 28 коп заборгованості з орендної плати, 43365 (сорок три тисячі триста шістдесят п`ять) грн 27 коп. пені та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Соляр-С повернути Тисменицькій міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 29,0392 га, кадастровий номер 2625882900:02:002:0050 - відмовити.

Судовий збір в сумі 3098 (три тисячі дев`яносто вісім) грн 47 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5621 (п`ять тисяч шістсот двадцять одна) грн 00 коп. залишити за Тисменицькою міською радою.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 06.10.2022.

Суддя І.Є. Горпинюк