Рішення

від 05.10.2022 по справі 910/5342/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 910/5342/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/5342/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи бізнесу"

про стягнення 279 477, 73 грн

Представники сторін: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон-Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи бізнесу" про стягнення 279 477, 73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №ИС-0000019 від 09.08.2021 щодо поставки товару, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з нього 241 249,00 грн попередньої оплати, за прострочення повернення якої нараховано 3 603,87 грн 3% річних та 33 624,86 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (номер поштового відправлення 0105492553421)на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29.

Згідно витягу офіційного веб-сайту Укрпошта, відправлення № 0105492553421 з ухвалою суду про відкриття провадження у справі вручено відповідачу 18.07.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на день винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

09.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вавілон-Груп" (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи бізнесу" (за договором - покупець) було укладено Договір № ИС-0000019, відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти наступну продукцію: серверне обладнання, мережеве обладнання, комп`ютерна техніка, системи резервного копіювання, промислове обладнання в асортименті. (п.1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору, вартість, асортимент та кількість товару, погоджені сторонами, вказуються в Специфікації, яка є додатком та невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється протягом 35 робочих днів від дати отримання на поточний рахунок постачальника повної вартості товару.

Передача товару покупцю здійснюється на підставі видаткової накладної та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування 70% вартості товару покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів від дати підписання сторонами відповідної Специфікації до договору з зазначеними асортиментом та кількістю товару.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що постачальника зобов`язується отримати товар на склад та повідомити покупця про надходження товару, а покупець у свою чергу зобов`язується сплатити залишок у розмірі 30% від загальної вартості товару після отримання повідомлення про надходження товару від постачальника.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п.8.6). Згідно з п.8.1. договір може бути розірваний або визнаний недійсним тільки на підставі чинного законодавства України. Визнання недійсними окремих положень договору не тягне за собою визнання недійсним усього договору. Сторони мають право за взаємною письмовою згодою внести в даний договір будь-які зміни і доповнення. Всі зміни та доповнення до даного договору дійсні тільки тоді, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами. (п.8.2. договору)

Сторони також підписали Специфікацію від 09.08.2021 до договору, у якій погодили найменування, кількість та ціну товару.

Позивач на виконання умов договору здійснив оплату товару шляхом перерахування 70% вартості товару в сумі суму 402 249, 00 грн на поточний рахунок постачальника, що підтверджується платіжним дорученням № 1123 від 10.08.2021.

В інформаційному листі від 28 вересня 2021 року з вихідним №2809 постачальником було повідомлено покупця про те, що позиція камера IP BOSCH NTI-40012-A3S - наявна в кількості 9 шт. (Специфікацією передбачено 30 штук). Позиції камера IP BOSCH NTI-40012-A3S - 21 штука, камера IP BOSCH NIN-51022-V3- 15 штук. (Специфікацією передбачено 15 штук) не можуть бути відвантажені в зв`язку зі зняття з виробництва та відсутності залишку на складі виробника. Постачальником було запропоновано покупцю аналоги до товарів.

Постачальником було надіслано позивачу Інформаційний лист від 29 вересня 2021 року з вихідним №2909-01 з повідомленням про те, що позиція камера IP BOSCH NTI-40012-A3S - 21 штука, камера IP BOSCH NIN-51022-V3-15 штук, камера IP UNIVIEW IPC324LR3-VSPF28-D- 8 штук та камера IP UNIVIEW IPC2124LR3-PF40M-D - 6 штук не може бути відвантажена в зв`язку зі зняття з виробництва та відсутності залишку на складі виробника.

Постачальником було надіслано позивачу інформаційний лист від 29 вересня 2021 року з вихідним №2909-02 з повідомленням про те, що з`явилася камера IP BOSCH NTI-40012-A3S - в кількості 9 штук (Специфікацією передбачено 30 штук) та камера IP UNIVIEW IPC324LR3-VSPF28-D - 2 штуки (Специфікацією передбачено 10 штук).

Як вказує позивач, у встановлений Договором строк відповідач не поставив Товар, який погоджений сторонами у специфікації від 09.08.2021 та за який позивачем здійснена попередня оплата.

Згідно наявної в матеріалах справи оборотно-сальдової відомості, 23 жовтня 2021 року постачальником було здійснено часткове повернення суми попередньої оплати у розмірі 20 000, 00 грн.

ТОВ "Вавілон-Груп" листом від 23 жовтня 2021 року №231021 звернулось до ТОВ "Інформаційні системи бізнесу" з вимогою сплатити повну суму заборгованості.

Згідно наявної в матеріалах справи оборотно-сальдової відомості ТОВ "Інформаційні системи бізнесу" здійснило часткове повернення суми попередньої оплати, а саме: 29.10.2021 на суму 20 000,00 грн та 04.11.2020 на суму 20 000,00 грн.

ТОВ "Вавілон-Груп" направило відповідачу Претензію №121121 від 12 листопада 2021 року з повторною вимогою повернути залишок суми за попередньої оплати у розмірі 342 249, 00 у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Згідно наявної в матеріалах справи оборотно-сальдової відомості ТОВ "Інформаційні системи бізнесу" здійснило часткове повернення суми попередньої оплати, а саме: 12.11.2021 на суму 20 000,00 грн, 19.11.2020 на суму 20 000,00 грн, 29.11.2020 на суму 20 000,00 грн, 03.12.2020 на суму 20 000,00 грн, 13.12.2020 на суму 20 000,00 грн та 22.12.2020 на суму 20 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума повернутої відповідачем суми попередньої оплати за непоставлений товар становить 180 00,00 грн.

З огляду на викладене, позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу №ИС-0000019 від 09.08.2021 щодо повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, внаслідок чого у ТОВ "Інформаційні системи бізнесу" виникла заборгованість в сумі 242 249,00 грн, за прострочення сплати якої нараховано 3% річних - 3 603, 87 грн та інфляційні втрати у сумі 33 624, 86 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив оплату товару, яка прийнята відповідачем без заперечень та зауважень, на загальну суму 402 249,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1123 від 10.08.2021.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У 2.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 35 робочих днів від дати отримання на поточний рахунок постачальника повної вартості товару.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, строк відповідач зобов`язаний був здійснити поставку попередньо оплаченого товару за умовами договору до 29.09.2021 включно.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Вавілон-Груп" листом від 23 жовтня 2021 року №231021 звернулось до ТОВ "Інформаційні системи бізнесу" з вимогою сплатити повну суму заборгованості.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів поставки товару на виконання умов Договору матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що відповідач здійснив часткове повернення суми попередньої оплати в розмірі 180 000,00 грн.

Таким чином, неповернутою залишилась сума попередньої оплати в розмірі 222 249,00 грн. (402 249,00 сума сплаченої позивачем попередньої оплати - 180 000,00 грн сума повернутої позивачем попередньої оплати).

З огляду на зазначене, твердження позивача про те, що суиа неповернутої попередньої оплати становить 242 249,00 грн не відповідає матеріалам справи.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем з повернення попередньої оплати в сумі 222 249,00 грн.

З огляду на вищевикладене, в силу чинного законодавства позивач наділений правом вимагати повернення коштів попередньої оплати та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 222 249,00 грн не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 222 249,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних за період з 23.12.2021 по 31.12.2021 та інфляційних втрат за період з січня 2022 року по травень 2022 року, суд встановив їх невірність, оскільки базою нарахування позивачем визначена сума 242 249,00 грн, в той час, як встановлено судом вище, доведеною сумою неповернутої попередньої оплати, на яку можливе нарахування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, є 222 249,00 грн.

За перерахунком суду розмір 3% річних за період з 23.12.2021 по 21.06.2022, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за неповернення попередньої оплати в сумі 222 249,00 грн, становить 3 306,33 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 3% річних піддягають частковому задоволенню на суму 3 306,33 грн.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат за період з січня 2022 року по травень 2022 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за неповернення попередньої оплати в сумі 222 249,00 грн, становить 30 848,80 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підягають частковому задоволенню на суму 30 848,80 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу № ИС-0000019 від 09.08.2021 щодо повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Позивач у позовній заяві просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат у сумі 12 000,00 грн представник позивача надав Договір про надання правової допомоги №010622 від 01.06.2022, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №010622 від 01.06.2022, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6419/10 від 15.02.2012 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АІ № 1245767.

У п. 3.1. Договір про надання правової допомоги №010622 від 01.06.2022 зазначено, що розмір гонорару Адвокатського бюро за надану правову допомогу Клієнту визначається виходячи з кількості часу, витраченого Адвокатським бюро на надання правової допомоги Клієнту, та встановлюється стосовно кожного виду наданої правової допомоги у Додаткових угодах до даного договору.

У п.п. 1, 2 Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №010622 від 01.06.2022 визначено, що гонорар Адвокатського бюро за надання послуг Клієнту з підготовки та подачі до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Інформаційні системи бізнесу», а також супроводу справи в суді першої інстанції незалежно від кількості судових засідань, становить 12 000,00 грн.

За приписами ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

Отже, оцінюючи надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру цих витрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правочину допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи бізнесу" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29; ідентифікаційний код 24734712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон-Груп" (03179, м. Київ, Святошинський район, проспект Палладіна, буд. 13, кв. 138, ідентифікаційний код 40198290) заборгованість в сумі 222 249 (двісті двадцять дві тисячі двісті сорок дев`ять) грн 00 коп., 3% річних у сумі 3 306 (три тисячі триста шість) грн 33 коп., інфляційні втрати в сумі 30 848 (тридцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн 80 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн 07 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 11 009 (одинадцять тисяч дев`ять) грн 28 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

СуддяМ.Є. Літвінова

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2022.