Рішення

від 05.10.2022 по справі 910/5945/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 910/5945/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СТАЛЬ-СЕРВІС"

про стягнення 938914,49 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СТАЛЬ-СЕРВІС" про стягнення 938914,49 грн, з яких: 890001,00 грн - заборгованість, 32040,04 грн - пеня, 2633,43 грн - 3%річних, 14240,02 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач повністю не виконав своїх грошових зобов`язань з попередньої оплати товару у встановлений договором купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021 строк.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.07.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5945/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 20.07.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку 06.09.2022.

Отже, згідно із п.5. ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання п.4.1. договору купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021 виставив відповідачу рахунок-фактуру №1/1008 від 12.01.2022 на оплату товару на суму 890001,00 грн.

Проте, відповідач оплату виставленого позивачем рахунку не здійснив.

У листі від 24.01.2022 №1/24-01 відповідач, посилаючись на істотну зміну обставин (ринкових цін на металобрухт), просив розірвати договір купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021.

Оскільки, відповідач не виконав п.4.1., пп.6.1.1., 6.1.9, п.6.1. договору купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021 договору купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021 щодо оплати товару (100% вартості товару), на підставі ст.509, 526, 530, 691, 693 ЦК України позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 890001,00 грн, а також нарахованих на підставі ст.625 ЦК України 3%річних у сумі 2633,43 грн, інфляційних втрат у сумі 14240,02 грн та на підставі п. 7.3. договору - пені.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

09.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СТАЛЬ-СЕРВІС" (покупець, відповідач) та Акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (продавець, позивач) укладений договір купівлі-продажу металобрухту №2112000050, відповідно до умов якого продавець зобов`язується за цим договором передати у власність покупця металобрухт (метали чорні вторинні) далі - товари, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари на умовах цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині передачі Товарів по 31 березня 2022 року, а в частині розрахунків до їх повного завершення (п.11.1. договору).

Згідно з п.3.1. договору ціна договору складається із загальної вартості товарів, наведених у Специфікації(-ях) до цього договору і становить 890001,00 грн.

Відповідно до п.4.1. договору, розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної в її. 3.1. протягом 5 банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від продавця, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у розділі 13 цього договору.

В графі призначення платежу платіжного доручення на перерахування коштів покупець вказує номер цього договору, Специфікації (-ій).

Відповідно до п.5.1. договору приймання-передача товарів здійснюється партіями в межах Специфікації на підставі замовлень покупця, які покупець надсилає продавцю в письмовій формі після здійснення попередньої оплати згідно із п.4.1. договору.

Приймання-передачі кожної партії товарів здійснюється сторонами у строк погоджений сторонами у замовленні, за умови отримання продавцем від покупця попередньої оплати за товар згідно із п.4.1. цього договору. Продавець не здійснює передачі товару покупцю у разі відсутності її попередньої оплати (п.5.7. договору).

Відповідно до п.п. 6.1.1 п.6.1. договору, покупець зобов`язався оплачувати товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.

Відповідно до п.7.3. договору, у разі не оплати або несвоєчасної оплати товарів у строки, зазначені в пункті 4.1. цього договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Як стверджує позивач, на виконання п.4.1. договору купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021, Акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" виставило відповідачу рахунок-фактуру №1/1008 від 12.01.2022 на оплату товару (брухт чорних металів) на суму 890001,00 грн. На підтвердження факту виставлення відповідачу рахунку позивач надав у матеріали справи копію експрес-накладної компанії з доставки "Нова пошта" за №59000782254.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач оплату рахунку №1/1008 від 12.01.2022 не здійснив. Натомість, у листі від 24.01.2022 №1/24-01 відповідач, посилаючись на істотну зміну обставин (ринкових цін на металобрухт), просив розірвати договір купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині невиконання зобов`язань передбачених п.4.1. договору, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 890001,00 грн, пені у сумі 32040,04 грн, 3% річних у сумі 2633,43 грн та інфляційних втрат у сумі 14240,02 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, стаття 693 ЦК України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання покупцем.

Виходячи з положень ст.693 ЦК України, врахувавши умови п. 4.1. договору, сума 890001,00 грн є попередньою оплатою за товар (100% вартості товару).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із матеріалів справи, на виконання п.4.1. договору купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021 позивач направив відповідачу рахунок-фактуру №1/1008 від 12.01.2022 на оплату товару (брухт чорних металів) на суму 890001,00 грн, що підтверджується копією експрес-накладної компанії з доставки "Нова пошта" за №59000782254.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем відправлення за експрес-накладною за №59000782254. Зазначені відомості на сайті компанії з доставки "Нова пошта" відсутні, оскільки з дати відправлення минуло більше трьох місяців.

При цьому, зазначення відповідачем у листі від 24.01.2022 №1/24-01, "що строк, який пройшов з дати проведення торгів до моменту виставлення рахунків-фактур за договорами", фактично підтверджує обставину виставлення позивачем рахунку-фактури №1/1008 від 12.01.2022.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

У рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та відповідно до правил доказування, надані позивачем у матеріали справи докази підтверджують факт виставлення відповідачу рахунку-фактури №1/1008 від 12.01.2022.

У той же час, відповідач всупереч наведеним приписам процесуального закону не надав жодних доказів у спростування отримання рахунку №1/1008 від 12.01.2022.

Отже, враховуючи вище наведене, суд вважає доведеною обставину виставлення позивачем та отримання відповідачем рахунку-фактури №1/1008 від 12.01.2022.

При цьому, оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем відправлення за експрес-накладною за №59000782254, а відповідні відомості на сайті компанії з доставки "Нова пошта" відсутні, то суд вважає датою отримання рахунку-фактури №1/1008 від 12.01.2022 датою листа відповідача вих.№1/24-01, а саме: 24.01.2022.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із встановлених у договорі купівлі-продажу металобрухту №2112000050 від 09.12.2021 (п.4.1.) строків оплати, відповідач мав здійснити оплату товару (попередню оплату) у строк до 31.01.2022.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відповідач оплату виставленого позивачем рахунку-фактури №1/1008 від 12.01.2022 не здійснив.

У той же час, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем обмовленого у договорі товару.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певний товар і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату товару та водночас набуває права вимагати від продавця його передачі.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодекс.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

За приписами ч.1, 2 ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 ЦК України).

Отже, у відповідності до вимог статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №903/333/17, від 08.08.2018 у справі №904/10083/15, від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 03.09.2019 у справі №910/2849/18).

За наведених обставин, а також враховуючи, що строк дії договору в частині поставки є таким, що закінчився з 01.04.2022, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 890001,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 32040,04 грн, 3% річних у сумі 2633,43 грн та інфляційних втрат у сумі 14240,02 грн, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/2188/20 наведено правовий висновок, що з урахуванням системного аналізу змісту частини 2 статті 538 ЦК України, зазначену норму у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "Виконання сторонами договору купівлі-продажу своїх обов`язків має зустрічний характер, тому невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару є підставою застосування статті 538 ЦК України, відповідно до положень якої продавець має право зупинити виконання своїх обов`язків за договором або відмовитися від його виконання частково або повністю. Водночас, стаття 538 ЦК України не містить положень щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, яке мало місце під час дії договору".

Оскільки, прострочення за договором купівлі-продажу виникли у січні 2022 року, тобто під час дії договору, то відповідач не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення, зазначеного в пункті 4.1. договору, строку виконання зобов`язання з оплати або своєчасної оплати товару встановлена в п.7.3. договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Позивач здійснює нарахування пені та 3% річних за період 19.01.2022 по 23.02.2022.

З огляду на те, що як встановлено судом вище останнім днем для перерахування попередньої оплати є 31.01.2022 та строк обчислюється банківськими днями, то нарахування пені та 3% річних слід здійснювати за період 01.02.2022 по 23.02.2022.

Окрім того, при нарахуванні пені, позивач не врахував приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно із якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та правильного періоду нарахування, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 11216,45 грн.

За розрахунком суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1682,47 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за лютий 2022 року у сумі 14240,02 грн є арифметично правильним та вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СТАЛЬ-СЕРВІС", а саме в частині стягнення пені у розмірі 11216,45 грн, 3% річних у сумі 1682,47 грн та інфляційних втрат у сумі 14240,02 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СТАЛЬ-СЕРВІС" (04108, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПРАВДИ, будинок 31 А, ідентифікаційний код 43098751) на користь Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню у сумі 11216,45 грн, 3% річних у сумі 1682,47 грн, інфляційні втрати у сумі 14240,02 грн та судовий збір у сумі 407,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.10.2022.

Суддя С.О. Турчин