Рішення

від 20.09.2022 по справі 910/18976/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2022Справа № 910/18976/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродорінжпроект", м. Київ

до Комунальної корпорації "Київавтодор", м. Київ

про стягнення 1 015 123,80 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник О.В. (адвокат за довіреністю №1 від 12.01.2022 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.11.2021 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Євродорінжпроект" (позивач) із позовною заявою про стягнення з Комунальної корпорації "Київавтодор" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 807 298,80 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 140 078,24 грн та суми 3% річних в розмірі 67 746,76 грн, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації №470-10 від 01.11.2016 року в частині розрахунку за виконану позивачем роботу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/18976/21 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.01.2022.

31.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з метою погашення заборгованості, що утворилася перед позивача, корпорацією до головного розпорядника бюджетних коштів протягом 2018-2019 років неодноразово надавалися пропозиції щодо коригування ПЕСР, які залишилися без задоволення. При формуванні бюджетного запиту та пропозицій до ПЕСР на 2020 рік корпорацією також включається кошти на погашення кредиторської заборгованості перед позивачем. Однак, ці пропозиції ДТІ знову враховано не було. Також відповідачем зазначено, що корпорацією вживаються всі залежні від неї заходи щодо виділення головним розпорядником бюджетних коштів для погашення заборгованості.

25.01.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для несплати існуючої заборгованості.

25.01.2022 року засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 року підготовче засідання в справі було призначено на 22.02.2022 року.

В підготовчому засіданні 22.02.2022 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, поновлено строк позивачу на подання відповіді на відзив, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи, встановлено строк відповідачу для надання заперечень та оголошено перерву до 29.03.2022

Проте, підготовче засідання 29.03.2022 року не відбулось у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168) та продовженням строку дії воєнного стану згідно Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 19.04.2022 №7300, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року, а також продовженням 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 підготовче засідання у справі призначено на 26.07.2022.

Ухвалою від 26.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2022 року.

В судовому засіданні 09.08.2022 року в справі було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений Договір на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації №470-10 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець бере не себе зобов`язання своїми та залученими силами і засобами відповідно до завдання на проектування виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації по об`єкту: «Будівництво транспортної розв`язки на перетині бульв. Перова - просп. Володимира Маяковського з просп. Генерала Ватутіна (Керченська площа)» Код ДК 021:2015 - 71311220-9 (надалі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, за умови, що дані роботи виконані якісно та в обумовлений сторонами строк.

Договірна ціна за цим Договором складає: 13 449 181,85 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2 241 530,31 грн, та включає всі витрати виконавця, необхідні для якісного виконання робіт. (п. 2.1. Договору).

Строк виконання робіт: протягом 14,0 місяців (стадія «ТЕО» - 4,0 місяці; стадія «П» - 6,0 місяців; стадія «РД» - 4,0 місяці). (п. 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах договірної ціни на підставі затверджених в установленому порядку обсягів бюджетного фінансування.

Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти здачі-приймання робіт, які складаються виконавцем та подаються для підписання замовнику. Умови оплати за Договором - по факту виконання робіт та при наявності надходження бюджетних коштів на закупівлю робіт на рахунок замовника з бюджету м. Києва з відстрочкою платежу до 30 календарних днів. Оплата виконаних робіт у розмірі 80% за стадію «ТЕО» здійснюється замовником до моменту визначення остаточного варіанту об`єкту. Оплата виконаних робіт у розмірі 80% від стадії «Проект» здійснюється замовником до моменту направлення ним проектно-кошторисної документації до експертної організації для проходження експертизи та отримання висновку, остаточний розрахунок у розмірі 20% від сталії «Проект» здійснюється після отримання позитивного висновку від експертної організації. Остаточний розрахунок за виконані роботи стадії «Робоча документація» здійснюється замовником в межах визначеної експертизою вартості проектних робіт та після передачі виконавцем готової проектно-кошторисної документації стадії «Робоча документація2 і підписання сторонами акту приймання-передачі. (п. 5.2. Договору).

Після завершення виконання робіт виконавець передає замовнику документацію за накладною та Актом здачі-приймання робіт. (п. 11.1. Договору).

Строком дії Договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до Договору. (п. 17.1. Договору).

Термін дії Договору до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. (п. 17.2. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили розрахунок договірної ціни, яка становить 13 449 181,85 грн.

Додатком №2 до Договору сторони оформили календарний план виконання робіт.

Додатковою угодою №3 від 30.07.2018 року до Договору, а саме пунктом 3, сторони погодили, що термін дії Договору до 31.12.2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Додатком №2 до Договору, з урахуванням Додаткової угоди №3 від 30.07.2018 року, сторони оформили календарний план виконання робіт.

На виконання умов Договору сторонами підписано Акт здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт №3 від 29.12.2018 року на суму в розмірі 807 298,80 грн.

В подальшому сторонами підписувались акти звірки взаєморозрахунків (від 27.09.2019 року, за січень 2018 року - грудень 2019 року та за 2020 рік), відповідно до яких за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 807 298,80 грн.

Листом №01-19/12/482 від 19.02.2020 відповідач повідомив позивача, що він підтверджує наявність кредиторської заборгованості на суму 807 298,80 грн та вживає всіх заходів для її погашення.

10 листопада позивачем на правлено на адресу відповідача вимогу №123 щодо погашення існуючої заборгованості.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 807 298,80 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку та нараховує також до стягнення суму 3% річних в розмірі 67 746,76 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 140 078,24 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що він вживає всіх заходів для здійснення оплати, проте від головного розпорядника бюджетних коштів для погашення заборгованості гроші не виділено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір є за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 852, 858 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено вище, на підставі Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму в розмірі 807 298,80 грн, що підтверджується зазначеним вище актом, підписаним відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, доказів на підтвердження сплати всієї суми заборгованості в розмірі 807 298,80 грн до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти здачі-приймання робіт, які складаються виконавцем та подаються для підписання замовнику. Умови оплати за Договором - по факту виконання робіт та при наявності надходження бюджетних коштів на закупівлю робіт на рахунок замовника з бюджету м. Києва з відстрочкою платежу до 30 календарних днів. (пункт 5.2. Договору).

Таким чином, згідно встановлених строків та обставин, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 807 298,80 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем оплачену вартість робіт на суму в розмірі 807 298,80 грн.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву відносно ненадходження грошей від головного розпорядника бюджетних коштів, Суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт за відповідним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018р. у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018р. по справі №904/6252/17, від 28.01.2019р. по справі №917/611/18.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 807 298,80 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача в ій частині визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 67 746,76 грн суми 3% річних та 140 078,24 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, пунктом 5.3. Договору сторонами передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування штрафні санкції до замовника при затримці оплати не застосовуються.

На підтвердження затримки фінансування відповідачем надано до матеріалів справи листування з Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу КМР (КМДА), Державним агентством автомобільних доріг України, Комітетом ВРУ з питань бюджету, КМДА щодо повідомлення відповідача про необхідність здійснення оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Отже, враховуючи умови укладеного та погодженого сторонами Договору, наявність обставин затримки бюджетного фінансування, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 140 078,24 грн інфляційних втрат та 67 746,76 грн - 3% річних.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 807 298,80 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 12 109,48 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної корпорації "Київавтодор" (ідентифікаційний код 05416892, адреса місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродорінжпроект" (ідентифікаційний код 35944818, адреса місцезнаходження: 02125, м. Київ, вул. Віталія Шимановського, буд. 21, офіс 527) суму коштів у розмірі 807 298,80 грн (вісімсот сім гривень двісті дев`яносто вісім гривень 80 копійок) та суму судового збору в розмірі 12 109,48 грн (дванадцять тисяч сто дев`ять гривень 48 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Євродорінжпроект" судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 3 117,38 грн.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 05.10.2022 року.

Суддя С. МОРОЗОВ