Ухвала

від 08.08.2022 по справі 910/4478/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.08.2022Справа № 910/4478/13За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдинг"

про визнання недійсними правочинів, стягнення 43 267 392,04 грн. та повернення акцій

в межах справи № 910/4478/13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт"

про банкрутство ТОВ "Кафорест Реал Істейт" (код ЄДРПОУ 35960850)

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Смігунов В.В.

Представники учасників: згідно протоколу судового засідання від 08.08.2022

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2013 у справі № 910/4478/13 заяву ТОВ "Кафорест Реал Істейт" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 27.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4478/13 про банкрутство ТОВ "Кафорест Реал Істейт".

Постановою Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 ТОВ "Кафорест Реал Істейт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Бабіча Олега Ігоровича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 постанову Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 та постанову Господарського суду міста Києва від 02.04.2013 залишено без змін.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.10.2013, у зв`язку з припиненням повноважень судді Хоменка М.Г., справу № 910/4478/13 передано для повторного автоматичного розподілу справ.

За результатами автоматичного розподілу справ, справу № 910/4478/13 передано для подальшого розгляду судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2013 справу № 910/4478/13 прийнято до провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Кафорест Реал Істейт" на загальну суму 20592903 грн. 50 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2014 затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута, провадження у справі № 910/4478/13 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.02.2014 у справі № 910/4478/13 скасовано, а справу скеровано для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ, справу № 910/4478/13 передано для подальшого розгляду судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 справу № 910/4478/13 прийнято до свого провадження суддею Івченко А.М., розгляд справи призначено на 13.10.2014.

19.09.2014 матеріали справи № 910/4478/13 за касаційною скаргою ТОВ "Кафорест Реал Істейт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 у справі № 910/4478/13 скерована до Вищого Господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2014 касаційна скарга залишена без задоволення, постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 у справі № 910/4478/13 залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 розгляд справи призначено на 17.12.2014.

17.12.2014 від ТОВ "МД Холдинг" надійшла заява про визнання недійсними правочинів.

17.12.2014 від ТОВ "МД Холдинг" надійшло клопотання про усунення ліквідатора від виконання ним своїх обов`язків.

17.12.2014 від Компанії "Істрейд ЛТД" надійшло клопотання про усунення ліквідатора від виконання ним своїх обов`язків.

17.12.2014 від Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Київ Секюрітіз Груп" надійшло клопотання про усунення ліквідатора від виконання ним своїх обов`язків.

17.12.2014 від ліквідатора ТОВ "Кафорест Реал Істейт" Бабіч О.І. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.12.2014 з`явився представник ТОВ "МД Холдинг", Компанії "Істрейд ЛТД", Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Київ Секюрітіз Груп".

Представники учасників провадження у справі надали пояснення по справі та стосовно клопотань і заяви, поданих ними до суду.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд встановив необхідність відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 відкладено розгляд справи на 21.01.2015; зобов`язано ліквідатора боржника надати пояснення стосовно поданих заяв та клопотань учасниками провадження у справі.

17.01.2015 від Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" у м. Києві надійшли додаткові документи по справі.

В судове засідання 21.01.2015 з`явилися представники заявника (боржника), ТОВ "МД Холдинг", Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Київ Секюрітіз Груп", Компанії "Істрейт ЛТД".

Представник кредиторів надав пояснення щодо клопотання про усунення ліквідатора банкрута, підтримав це клопотання та просив його задовольнити.

Ліквідатор банкрута заперечив щодо цього клопотання.

Заслухавши пояснення учасників провадження у справі, суд ухвалив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 розгляд справи відкладено на 11.02.2015; зобов`язано ліквідатора боржника надати суду письмові пояснення стосовно поданих заяв та клопотань учасниками провадження у справі.

04.02.2015 від ТОВ "МД Холдинг" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

04.02.2015 від ТОВ "Секюрітіз Груп" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2015 продовжено ліквідатору банкрута строк для надання суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута для його затвердження. При цьому, ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи-банкрута; розгляд справи відкладено на 18.03.15; зобов`язано ліквідатора банкрута надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 зупинено провадження у справі № 910/4478/13 заявою ТОВ "Кафорест Реал Істейт" про банкрутство до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта у справі № 910/4478/13 заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдинг" про визнання недійсними правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Холдинг" про визнання недійсними правочинів, що розглядається в межах провадження у справі № 910/4478/13 про банкрутство ТОВ "Кафорест Реал Істейт" поновлено та відкладено розгляд на 03.08.2015.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 №04-23/1067, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Яковенко А.В.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 910/4478/13 передано на розгляд судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.08.2015 справу №910/4478/13 прийнято до свого провадження суддею Яковенко А.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2015.

Ухвалами від 23.09.2015, 04.11.2015, 09.12.2015 розгляд справи відкладався у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.2016 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.03.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2016 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 04.04.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 23.05.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.05.2016 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 06.06.2016.

У судове засідання, призначене на 06.06.2016, надійшло клопотання від ліквідатора про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.06.2016 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 25.07.2016.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 26.09.2016.

Судове засідання, призначене на 26.09.2016 не відбулось у зв`язку з направленням матеріалів справи до Вищого господарського суду України.

Після надходження матеріалів справи з Вищого господарського суду України, суд ухвалою від 12.12.2016 призначив розгляд справи у судовому засіданні на 01.02.2017.

13.12.2016 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ТОВ "Кафорест Реал Істейт" про призначення судової будівельно-технічної та економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.02.17 відкладено розгляд справи на 13.02.17; зобов`язано учасників провадження у справі надати письмові пояснення на клопотання ТОВ "Кафорест Реал Істейт" про призначення судової будівельно-технічної та економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 р. у справі №910/4478/13 призначено судову будівельно-технічну та економічну експертизи, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 зупинено провадження у справі на час проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2017 р. у справі №910/4478/13.

30.07.2018 до канцелярії суду від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №2983-2986 від 19.07.2018 про погодження строку проведення експертизи та рахунок на оплату.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 14.08.2018 поновлено провадження у справі №910/4478/13 для розгляду клопотання судового експерта, погоджено строк проведення експертизи у справі №910/4478/13 у більш розумний строк, а саме ІІ півріччя 2019 року, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Інвест" оплатити вартість експертизи згідно рахунка № 188 від 20.07.2018, направленим Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, докази чого надати в судове засідання після поновлення провадження у справі, провадження у справі №910/4478/13 зупинено на час проведення експертизи.

18.02.2019 та 26.02.2019 до канцелярії суду від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) необхідних для проведення судової економічної експертизи №2983-2986.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.04.2019 поновлено провадження у справі №910/4478/13 для розгляду клопотання судового експерта. Задоволено клопотання судових експертів Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) необхідних для проведення судової економічної експертизи №2983-2986. Зобов`язано боржника та Приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" (69106, м.. Запорожжя, вул. Південне шосе/ вул. Теплична, б.22 "б"/1) надати суду додаткові матеріали (вихідні дані) необхідних для проведення судової економічної експертизи №2983-2986. Зобов`язано боржника та Приватне акціонерне товариство "Красолучвуглебуд" (94504, Луганська обл., м. Хрустальний, вул. Лутугіна, буд. 22) надати суду додаткові матеріали (вихідні дані) необхідних для проведення судової економічної експертизи №2983-2986. Зупинено провадження у справі №910/4478/13 на час проведення експертизи.

До суду надійшло повідомлення Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про неможливість надання висновку комплексної експертизи разом із матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.07.2021 поновлено провадження у справі №910/4478/13. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.09.2021.

19.08.2021 до суду надійшли додаткові заперечення боржника на заяву про визнання недійсними правочинів.

06.09.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли додаткові заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" на заяву про визнання недійсними правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 відкладено судове засідання на 08.11.2021.

03.11.2021 до Господарського суду міста Києва від Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Секюрітіз груп» надійшли пояснення по справі.

03.11.2022 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» надійшли пояснення по справі.

08.11.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Секюрітіз груп» надійшло клопотання про призначення експертизи.

Судове засідання, призначене на 08.11.2021, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Яковенко А.В. у відпустці.

15.11.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафорест Реал Істейт" надійшли заперечення проти клопотання ПІІ ТОВ «Київ Секюрітіз груп» про призначення експертизи.

22.12.2021 до Господарського суду міста Києва від боржника надійшли додаткові пояснення по справі та заперечення про визнання недійсними правочинів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.01.2022 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.02.2022.

17.02.2022 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 21.02.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2022 призначено розгляд справи в судовому засіданні на 08.08.2022.

В судове засідання 08.08.2022 з`явився представник боржника, заперечив проти призначення судової експертизи.

В судовому засіданні 08.08.2022 досліджено клопотання ПІІ ТОВ «Київ Секюрітіз груп» про призначення судової експертизи.

Зазначене клопотання заявлене ПІІ ТОВ «Київ Секюрітіз груп» у зв`язку з тим, що, на його думку, існує необхідність визначення ринкової вартості акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив» та ПАТ «Краснолучвуглебуд», оскільки обгрунтовуючи заяву про визнання недійсним договорів ТОВ «МД Холдинг» вважає, що боржник здійснив відчуження майна (акції ПАТ «Запоріжвогнетрив») за цінами нижчими від ринкових і придбання майна (акції ПАТ «Краснолучвуглебуд») за цінами вищими від ринкових.

Так, ПІІ ТОВ «Київ Секюрітіз груп» просить суд поставити наступні питання на вирішення експертизи: 1) чи відповідає вартість купівлі-продажу цінних паперів №БВ 20120723/10-АК від 23.07.2012 ринковій вартості згідно наданих матеріалів, якщо ні, то які економічні наслідки в результаті продажу акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив» 23.07.2012; 2) чи відповідає вартість купівлі-продажу цінних паперів № купівлі-продажу цінних паперів №БВ 20121001/03-АК; КУА 8-АІ від 01.10.2012 ринковій вартості згідно наданих матеріалів, якщо ні, то які економічні наслідки в результаті продажу акцій ПАТ «Краснолучвуглебуд» 01.10.2012.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З наведених положень законодавства вбачається, що експертиза призначається лише з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, проте для встановлення яких необхідні спеціальні знання.

Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, суд зазначає, що для з`ясування ринковою вартості цінних паперів, судом ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 та 13.02.2017 двічі призначалася судова експертиза в різні експертні установи ( Київський науково-дослідний інститут судових експертиз та Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз) , проте обидві установи направили повідомлення №6799/15-53 від 26.06.2015 та №3258-3261 від 06.09.2019 про неможливість надання висновку комплексної експертизи, у зв`язку із ненаданням необхідних документів для проведення експертизи.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що втретє будуть надані документи для проведення експертизи, а тому керуючись визначеними в ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України засадами (принципами) господарського судочинства, в тому числі, щодо розумності строків розгляду даної справи, суд не вбачає необхідності у проведенні судової експертизи, а тому клопотання ПІІ ТОВ «Київ Секюрітіз груп» про її призначення не підлягає задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні 08.08.2022 представник боржника надав пояснення по суті заяви про визнання правочинів недійсними, за змістом яких просив суд відмовити в задоволенні такої заяви.

Інші учасники провадження, що належним чином повідомлені про існування судового провадження належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду про направлення поштової кореспонденції та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, своїх уповноважених представників в судове засідання не направили, як і не направляли в попередні судові засідання.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень учасників провадження, про причини неявки в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників інших учасників провадження та за наявними в матеріалах справи документами щодо розгляду заяви про визнання правочинів недійсними.

В судовому засіданні 08.08.2020, в якому розглядалася заяви про визнання правочинів недійсними судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення боржника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про визнання правочинів недійсними, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

23.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністратор пенсійних фондів «Альтана Інвестмент Менеджмент», від свого імен, в інтересах та за рахунок активів Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Альтернативні інвестиції» ( надалі - «Покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафорест Реал Істейт» (надалі - «Продавець») укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 20120723/10-АК (надалі - «Договір 1»).

Відповідно до п.1.1 Договору 1 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери (надалі - «ЦП»), з наступними характеристиками:

Вид та форма випуску:Акції прості іменніЕмітент ЦП:Публічне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив»Код за ЄДРПОУ емітента ЦП:00191885Номінальна вартість ЦП:13,00 грн. (тринадцять гривень 00 коп.)Код ISIN:UA4000070924Форма існування ЦП:БездокументарнаКількість ЦП924 122 шт. (дев`ятсот двадцять чотири тисячі сто двадцять дві штуки)

Пунктом 1.2 Договору 1 встановлено, що сума цього договору складає 7 392 976,00 грн. (сім мільйонів триста дев`яносто дві тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень 00 коп.).

Згідно п. 2.1 Договору 1 Покупець набуває права власності на ЦП з моменту зарахування ЦП на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.2. Договору 1 Продавець зобов`язаний переказати ЦП з рахунку у цінних паперах № НОМЕР_1 у зберігача ПрАТ «Запоріжсталь_АГ» (рахунок зберігача у депозитарії ПАТ «НДУ» №402859) на рахунок в цінних паперах покупця №402842- UA40003001 у зберігача ТОВ «Об`єднана реєстраційна компанія» (рахунок зберігача в депозитарії ПАТ «НДУ» №402842) не пізніше 27.07.2012.

Пунктом 3.1 Договору 1 встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити ЦП шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця суми вказаної в п. 1.2 даного договору, не пізніше 31.12.2012.

На виконання п. 2.2 Договору 1 24.07.2012 цінні папери були списані з рахунку ТОВ «Кафорест Реал Істейт», що підтверджується розпорядженням від 24.07.2012.

01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністратор пенсійних фондів «Альтана Інвестмент Менеджмент», від свого імен, в інтересах та за рахунок активів Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Альтернативні інвестиції» (надалі - «Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кафорест Реал Істейт» (надалі - «Покупець») укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 20121001/03-АК; КУА 8-АІ (надалі - «Договір 2»).

Відповідно до п.1.1 Договору 2 продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери (надалі - «ЦП»), з наступними характеристиками:

Вид та форма випуску:Акції прості іменніЕмітент ЦП:Публічне акціонерне товариство «Краснолучвуглебуд»Код за ЄДРПОУ емітента ЦП:20164703Номінальна вартість ЦП:0,25 грн. (двадцять п`ять копійок)Код ISIN:UA4000131981Форма існування ЦП:БездокументарнаКількість ЦП23 890 шт. (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто штук)

Пунктом 1.2 Договору 1 встановлено, що сума цього договору складає 7 393 476,00 грн. (сім мільйонів триста дев`яносто три тисячі чотириста сімдесят шість гривень 00 коп.).

Згідно п. 2.1 Договору 1 Покупець набуває права власності на ЦП з моменту зарахування ЦП на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.2. Договору 1 Продавець зобов`язаний переказати ЦП з рахунку у цінних паперах № 003001 у зберігача ТОВ «Об`єднана реєстраційна компанія» (рахунок зберігача в депозитарії ПрАТ «ВДЦП» №1345) на рахунок в цінних паперах Покупця № НОМЕР_1 у зберігача ПрАТ «Запоріжсталь_АГ» (рахунок зберігача у депозитарії ПАТ «НДУ» №402859) не пізніше 31.10.2012.

Пунктом 3.1 Договору 2 встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити ЦП шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця суми вказаної в п. 1.2 даного договору, не пізніше 31.10.2012.

На виконання п. 2.2 Договору 2 08.10.2012 цінні папери були зараховані на рахунок ТОВ «Кафорест Реал Істейт», що підтверджується розпорядженням від 03.10.2012.

Обгрунтовуючи заяву про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, кредитор вважає, що боржник здійснив відчуження майна (акції ПАТ «Запоріжвогнетрив») за цінами нижчими від ринкових і придбання майна (акції ПАТ «Краснолучвуглебуд») за цінами вищими від ринкових, а тому внаслідок виконання таких договорів відчуження -придбання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а тому на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заявник вважає, що існують підстави для визнання таких правочинів недійсними.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно положень статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини 3, 4 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ свідчить, що законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону в часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 викладено висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ, за яким норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.

Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.

Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.

Із матеріалів справи слідує, що оспорювані договори купівлі-продажу укладені в 2012 році, у зв`язку з чим за темпоральним правилом до спірних правовідносин можуть бути застосовані приписи статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу (частини 2-4 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Так, заявником було подано заяву про визнання недійсним правочинів у зв`язку з відчуженням акцій за ціною, що є нижчою за ринкову.

З метою встановлення ринкової вартості відповідних акцій ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо «справедливої ринкової вартості пакету акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив» у кількості 924 122 акцій станом на дату продажу акцій - 23 липня 2012 року».

10.06.2015 з метою забезпечення належного виконання призначеної експертизи Господарським судом міста Києва було постановлено ухвалу, якою суд витребував у ПАТ «Запоріжвогнетрив» цілий ряд документів, в тому числі - баланс (звіт про фінансовий стан) та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід ПАТ «Запоріжвогнетрив» станом на 23.07.2012 та за період з 01.01.2009 по 31.03.2015 поквартально; перелік основних засобів, нематеріальних та інших активів, які обліковуються на балансі підприємства (перший та другий розділ активу балансу) станом на 23.07.2012 із зазначенням повного найменування, первісної вартості, дати постановки на баланс, актів технічного стану станом на 23.07.2012; розшифровку доходів і витрат ПАТ «Запоріжвогнетрив» за період з 01.01.2009 по 31.03.2015 поквартально; копії кредитних договорів та графіки погашення кредитів за період з 01.01.2009 по 31.03.2015 поквартально (за наявності); розрахунок амортизаційних витрат по основним засобам (податковий облік) за період з 01.01.2009 по 31.03.2015 поквартально; номенклатуру продукції, що випускалась, або послуг, які надавались (в тому числі відпускна ціна та собівартість станом на 23.07.2012, динаміка за період з 01.01.2009 по 31.03.2015 (поквартально); довідка про середньорічні витрати (умовно-постійні) на утримання підприємства за 2009-2015 роки; розшифровка кредиторської заборгованості станом на 23.07.2012 із зазначенням назви кредитора, дати виникнення кредиторської заборгованості; розшифровка дебіторської заборгованості станом на 23.07.2012 із зазначенням назви дебітора, дати виникнення дебіторської заборгованості, суми дебіторської заборгованості (при наявності безнадійної - вказати % від загальної дебіторської заборгованості), ймовірності погашення; довідка про капітальні вкладення, а також суму поточних ремонтів за 2009-2015 роки та прогноз на наступні 3-5 років; по будівлям (спорудам): техпаспорт БТ1, проектно-кошторисна документація, акти виконаних робіт по будівельно-монтажним роботам і капітальному ремонту (при наявності); по обладнанню: техпаспорта обладнання; по автотранспорту: свідоцтва про державну режстрацію та показники одометра станом на 23.07.2012; по мережам і комунікаціям: водопровід, каналізація, газ, теплопостачання, електромережа - технічні характеристики кожної та протяжність кожної лінії комунікацій; надлишкові активи: перелік активів (оборотних та необоротних), якими не користується підприємство для ведення діяльності (ні в основному технологічному процесі, ні в допоміжному, ні в соціальній сфері) та не планується використання цих активів в наступних періодах станом на 23.07.2012; охоронні документи на об`єкти інтелектуальної власності, ліцензійні договори на передачу прав на об`єкти інтелектуальної власності, що є чинними станом на 23.07.2012.

Втім, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було подано повідомлення про неможливість видачі висновку експерта на підставі вказаної ухвали.

13.12.2016 клопотання про призначення судової будівельно-технічної та економічної експертизи надійшло уже від ТОВ «Кафорест Реал Істейт». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 910/4478/13 це клопотання також було задоволено, призначено судову будівельно-технічну та економічну експертизи, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів було поставлено питання щодо ринкової вартості акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив», ПАТ «Краснолучвуглебуд» станом на 23.07.2012 та 01.10.2012 відповідно; щодо відповідності договірної вартості пакетів іменних акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив», відчужених за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 20120723/10-АК від 23.07.2012 та акцій ПАТ «Краснолучвуглебуд», придбаних за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ 20121001/03-АК; КУА 8-АІ від 01.10.2012 дійсній ринковій вартості цих акцій станом на дату укладення договору.

Проте, Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз так само було повідомлено про неможливість провести відповідну експертизу.

Оскільки, експертними установами так і не надано висновку щодо ринкової вартості акцій, суд зазначає.

Боржник в якості доказу щодо ринкової вартості акцій ПАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» надав «Звіт про оцінку вартості 1-ї акції (у складі пакету менш 25 %) ПАТ «Запоріжвогнетрив», виконаний Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт», оцінка здійснена станом на 23.07.2012.

На правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України розповсюджується дія Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи. Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування. Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Використання ринкової вартості як бази оцінки під час укладання договору на проведення оцінки майна можливе за умови відповідності угоди, у зв`язку з якою проводиться оцінка, змісту поняття ринкової вартості. При цьому умови такої угоди не повинні передбачати будь-які додаткові обмеження або вимоги, що впливають на майбутню економічну вигоду від використання покупцем об`єкта оцінки. Для визначення ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання об`єкта оцінки. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін. Під час прогнозування грошового потоку та відповідної норми доходу повинен бути врахований вплив ринкових умов на функціонування (використання) об`єкта оцінки виходячи з принципу його найбільш ефективного використання. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку. (пункти 12-16 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440).

Пунктом 23 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 визначення вартості у використанні полягає у проведенні оцінки об`єкта оцінки без урахування принципу найбільш ефективного використання. Вартість у використанні визначається для об`єктів оцінки, щодо яких планується подальше використання специфічним запланованим або існуючим способом.

Оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об`єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об`єктів оцінки. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки об`єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний (пункт 35-38 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440).

Беручи до уваги викладені приписи чинного законодавства, суд зазначає, що «Звіт про оцінку вартості 1-ї акції (у складі пакету менш 25 %) ПАТ «Запоріжвогнетрив», виконаний Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт» з метою визначення ринкової вартості 1-ї акції ПАТ «Запоріжвогнетрив» (у складі пакету менш 25 %), при оцінці була прийнята концепція ринкової вартості встановлена на використанні дохідного та порівняльного методів. На підставі виконаної оцінки вартості 1-ї акції ПАТ «Запоріжвогнетрив» (у складі пакету менш 25 %) оціночна група прийшла до висновку, що ринкова вартість 1-ї акції ПАТ «Запоріжвогнетрив» (у складі пакету менш 25%) станом на 23.07.2012 складає 7,965 грн., без ПДВ.

В той же час, ТОВ «МД Холдинг» обґрунтовує невідповідність розміру ринкової вартості акцій, на підставі «Висновку стосовно «Звіту про оцінку вартості 1-ї акції (у складі пакету менш 25 %) ПАТ «Запоріжвогнетрив», виконаний Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт» ТОВ «Некос-Ріелті» щодо вартості акцій ПАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

Проте, суд не приймає до уваги такий доказ, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 4 ст. 91 ГПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України

Від 07.04.2003 № 55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 8.04. 2020 у справі №766/9897/16-ц, копії письмових доказів, які не були засвідчені належним чином, не можуть враховуватись судом.

Таким чином, оскільки заявником надано кольорова копія «Звіту про оцінку вартості 1-ї акції (у складі пакету менш 25 %) ПАТ «Запоріжвогнетрив», виконаний Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт» ТОВ «Некос-Ріелті» щодо вартості акцій ПАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ», про що останній самостійно зазначив у своєму клопотанні, поданого до суду 11.02.2015, не засвідчена у встановленому порядку, то суд не може прийняти такий доказ, а тому спростування висновків викладених у «Звіті про оцінку вартості 1-ї акції (у складі пакету менш 25 %) ПАТ «Запоріжвогнетрив», виконаного Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночний стандарт», заявником не надано.

Відповідно до положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

19.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким були внесені зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що більш вірогідна ринкова вартість 1-ї акції (у складі пакету менш 25 %) ПАТ «Запоріжвогнетрив» станом на 23.07.2012 становить 7,965 грн. без ПДВ.

Крім того, суд звертає увагу, що в клопотанні ТОВ «МД Холдинг», яке подано до суду 17.02.2022, останній зазначив, що він 31.01.2022 уклав з ТОВ «Бізнес-Консалтинг» договір №31012022 про надання послуг з експертної оцінки ринкової вартості пакетів простих іменних акцій з метою здійснення для Замовника експертної оцінки ринкової вартості пакетів простих іменних акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив», відчужених за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ20120723/10-АК від 23.07.2012, станом на 23.07.2012, та простих іменних акцій ПАТ «Краснолучвеглебуд», придбаних за договором купівлі-продажу цінних паперів «БВ20121001/03-АК; КУА 8-АІ від 01.10.2012, станом на 01.10.2012, та надати йому відповідний акт експертної оцінки. Проте станом на 08.08.2022 такого акту до суду не надано.

Більш того, відповідно до статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Оскільки, заява про визнання правочинів недійсним була подана до суду ще у грудні 2014 року, то у заявника було більш ніж достатньо часу для надання доказів, які спростовують доводи боржника щодо ринкової вартості пакетів акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив» та ПАТ «Краснолучвуглебуд», проте таких доказів суду не надано.

Твердження заявника, що ринкова вартість пакету акцій ПАТ «Запоріжвогнетрив» менша ніж номінальна вартість, а ринкова вартість пакету акцій ПАТ «Краснолучвеглебуд» більша від номінальної є хибним, оскільки.

Номінальна вартість - вартість акції чи грошового знаку, яка встановлюється на момент первинного випуску (розміщення) акцій і обчислюється як результат ділення загальної грошової вартості частини статутного капіталу, що розміщується на кількість акцій при розміщенні. Після того, як акції опиняються у вільному обігу (free float), номінал акцій втрачає свою функцію як міра вартості акції. Натомість використовується ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Тобто, номінальна вартість пакету акцій не впливає на її ринкову вартість.

Крім того, суд зауважує, що посилання заявника на заниження/завищення ринкової вартості акцій, з урахуванням балансів підприємств ПАТ «Запоріжвогнетрив» та ПАТ «Краснолучвуглебуд» не є вірогідним доказом таких дій з боку боржника, так як для визначення ринкової вартості пакетів акцій експертним установам необхідні були додаткові документи, окрім балансів підприємств, таких як: річна (квартальна) фінансова звітність акціонерного товариства за період 2009-2011рр.; -фінансову звітність акціонерного товариства за 1 квартал, 1 півріччя, 9 місяців 2012 року; -розшифровку кредиторської та дебіторської заборгованості станом на дату вчинення оспорюваних правочинів в розрізі поточної, простроченої, безнадійної; дані бухгалтерського обліку щодо вартості (первинна, знос) основних засобів, необоротних активів, МБП, запасів станом на дату вчинення оспорюваних правочинів; протоколи загальних зборів акціонерів щодо виплати дивідендів за 2009-2011 рік; -розшифровку доходів (за видами доходів) та витрат підприємства (в т.ч. адміністративних витрат, витрат на збут) за період 2009-2011рр., 9 місяців 2012 року (поквартально); дані щодо обсягів виробництва та реалізації товарної продукції (робіт, послуг) в натуральному та вартісному виразі по кожному виду продукції або по групам товарів за період з 2009 рік - 9 місяців 2012 року із зазначенням цін на внутрішньому ринку та "спортиих (за наявності зовнішньоекономічної діяльності) (поквартально); дані щодо фактичної собівартості виробництва товарної продукції (робіт, послуг) в натуральному та вартісному виразі по кожному виду продукції за період 2009-2011рр., 9 місяців 2012р. із зазначенням умовно-постійних, умовно-змінних витрат (поквартально); -копії кредитних договорів та графіки погашення кредитів за період 2009-2011рр., 9 місяців 2012 року (за наявності); бізнес-плани (перспективні плани розвитку, інвестиційні плани) на 2012-2016 роки; прогноз обсягів виробництва та реалізації товарної продукції (робіт, послуг) в натуральному та вартісному виразі по кожному виду продукції або по групам на 2012-2016 роки із зазначенням прогнозованих цін на внутрішньому ринку та експортних (за наявності зовнішньоекономічної діяльності); довідку про капітальні вкладення, суму поточних ремонтів за період 2009-2011рр., 9 місяців 2012 року (поквартально); плани капітальних вкладень, прогнозних поточних ремонтів на 2012-2016 роки; інформація про наявність ринкових обмежень з реалізації товарної продукції (робіт, послуг) за період 2011р., 9 місяців 2012 року; перелік надлишкових активів станом на дату вчинення оспорюваних правочинів: активів (оборотних та неборотних),якими не користується підприємство для ведення господарської діяльності та не планується використання цих активів в наступних періодах; охоронні документи на об`єкти інтелектуальної власності, що є чинними станом 01.10.2012 року.

Виходячи з наведеного, за встановлених судом обставин справи та недоведеності позивачем обґрунтованості заявлених ним вимог, недоведеності факту заниження/завищення ринкової вартості акцій, в задоволенні заявлених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» про визнання правочинів недійсними необхідно відмовити.

Так як, суд відмовляє в частині задоволення вимог щодо визнання правочинів недійсним, то інші вимоги заявника, що стягнення ринкової вартості акцій та повернення акцій, які є похідними, також необхідно відмовити.

Крім того, суд зазначає, що боржником було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Оскільки суд, відмовляє в задоволенні заяви про визнання правочинів недійсним, то така заява судом не розглядається.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ст.ст. 129, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» про визнання правочинів недійсними, стягнення 43 267 392,04 грн. та повернення акцій повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 06.10.2022

Суддя А.В. Яковенко