Рішення

від 05.10.2022 по справі 910/4019/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2022Справа № 910/4019/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Динаміка ДП"

до Приватного акціонерного товариства "Фундамент"

про стягнення 290788,21 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Динаміка ДП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Фундамент" про стягнення за договором купівлі-продажу (поставки) мастильних матеріалів від 15.01.2021 № 7/01/2021 основного боргу в розмірі 227205,90 грн., пені в розмірі 28008,32 грн., трьох процентів річних у розмірі 4496,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31077,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на поштову адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) мастильних матеріалів № 7/01/2021, за умовами якого продавець продає, а покупець купує мастильні та експлуатаційні матеріали, рідини, інші товари для автомобілів, мотоциклів, сільгосптехніки, промислового обладнання тощо згідно з накладними до даного договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставка здійснюється на умовах: поставлено склад покупця.

Згідно з пунктом 3.1 договору покупець зобов`язується сплатити за товар, поставлений за даним договором, у термін не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки. Дата поставки вказується у видатковій накладеній.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 договору останній діє до 31.12.2021 та автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не повідомила іншу за 10 днів до кінця відповідного року його дії про відмову від його продовження.

Із матеріалів справи слідує, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 283181,37 грн. за підписаними обома сторонами видатковими накладними від 02.08.2021 № 6727 на суму 98278,81 грн., від 27.09.2021 № 8823 на суму 68614,18 грн., від 27.10.2021 № 9929 на суму 4224 грн., від 28.10.2021 № 10002 на суму 68364,53 грн., від 26.11.2021 № 11048 на суму 27724,38 грн.

Отримання представником відповідача товару здійснено начальником дільниці з обслуговування та ремонту гідравлічних машин і механізмів Сверданом І.В. на підставі довіреності від 21.01.2021 № 48.

У свою чергу, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши 55975,47 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становив 227205,90 грн.

Відтак, позивач звернувся 13.01.2022 до відповідача з претензією від 12.01.2022 № 7 про сплату заборгованості, проте відповіді або грошових коштів не отримав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за договором від 15.01.2021 № 7/01/2021 згідно з підписаними обома сторонами видатковими накладними на загальну суму 283181,37 грн., з якої відповідачем сплачено лише 55975,47 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки залишок суми боргу відповідача в розмірі 227205,90 грн. підтверджений належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 28008,32 грн., три проценти річних у розмірі 4496,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 31077,87 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.4 договору в разі порушення строку оплати за даним договором, визначеного в пункті 3.1, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за весь час такого прострочення. Сплата пені не звільняє сторону від її обов`язку виконати цей договір у натурі.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Водночас, суд зауважує, що день фактичної оплати боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Наведене не враховано позивачем при визначені періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за видатковою накладною від 02.08.2021 № 6727.

Так, заборгованість відповідача за видатковою накладною від 02.08.2021 № 6727 становила в розмірі 98278,81 грн. у період з 17.08.2021 по 16.11.2021, у розмірі 78278,81 грн. у період з 17.11.2021 по 30.11.2021, у розмірі 58278,81 грн. з 01.12.2021 року.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим виходячи з наведених періодів існування заборгованості, з відповідача підлягає стягненню нараховані на суму боргу 98278,81 грн. за період з 17.08.2021 по 16.11.2021 пеня в розмірі 4146,56 грн. та три проценти річних у розмірі 743,15 грн.; нараховані на суму боргу 78278,81 грн. за період з 17.11.2021 по 30.11.2021 пеня в розмірі 510,42 грн. та три проценти річних у розмірі 90,07 грн. (оскільки станом на 17.11.2021 розмір боргу становив 78278,81 грн., а не 98278,81 грн.); нараховані на суму боргу 58278,81 грн. за період з 01.12.2021 по 25.05.2022 пеня в розмірі 5443,08 грн. та три проценти річних у розмірі 843,05 грн. (оскільки станом на 01.12.2021 розмір боргу становив 58278,81 грн., а не 78278,81 грн.). В іншій частині розрахунок позивача є правильним.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 27989,69 грн. пені, 4492,83 грн. трьох процентів річних та 31077,87 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Динаміка ДП" задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фундамент" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-Б; ідентифікаційний код 01416332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Динаміка ДП" (02660, м. Київ, пр-т Визволителів, 3, оф. 14; ідентифікаційний код 38922954) 227205 (двісті двадцять сім тисяч двісті п`ять) грн. 90 коп. основного боргу, 27989 (двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 69 коп. пені, 4492 (чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) грн. 83 коп. трьох процентів річних, 31077 (тридцять одну тисячу сімдесят сім) грн. 87 коп. інфляційних втрат, а також 4361 (чотири тисячі триста шістдесят одну) грн. 49 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова