Рішення

від 26.09.2022 по справі 910/19546/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2022Справа № 910/19546/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, 14, офіс 6, код ЄДРПОУ 40451723);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про визнання рішення загальних зборів недійсним та скасування державної реєстрації змін відомостей про юридичну особу,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Доценко В.О.

Від відповідача: не з`явилися

Від третьої особи: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), здійснену 17.05.2016 року - запис 10681050001042654, здійснену на підставі визнаного недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), яке викладене в протоколі № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року, та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), здійснену 17.05.2016 року - запис 10681070002042654, здійснену на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723) від 13.05.2016 року, яке викладене в протоколі № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.12.2021 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

22.12.2021 від позивача засобами поштового зв`язку через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами загального провадження; підготовче засідання призначено на 19.01.2022.

Судове засідання 19.01.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному.

Враховуючи вищевказане, Господарський суд міста Києва визнав за доцільне призначити підготовче засідання у даній справі на іншу дату.

У зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у період з 19.01.2022 року до 24.01.2022 року включно на лікарняному, судом здійснено процесуальну дію, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 25.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 підготовче засідання призначено на 09.02.2022.

02.02.2022 від позивача засобами поштового зв`язку через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції мотивоване тим, що представник позивача проживає та здійсню. Свою основну діяльність у м. Дніпро, що є територіально віддалено від м. Києва. Дорога до м. Києва будь-яким транспортним засобом займає велику кількість часу, а враховуючи складну епідеміологічну ситуацію в Україні, тривале переміщення між областями збільшує ризик поширення корона вірусної хвороби (COVID-19). Крім того, 09.02.2022 о 15:30, у представника позивача призначено ще одне судове засідання, де останній буде приймати участь як представник ОСОБА_3 з Господарським судом Луганської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

08.02.2022 від позивача на електронну адресу суду через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про долучення доказів у справі, клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та клопотання про витребування у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації оригіналів матеріалів реєстраційної справи ТОВ "НЕОПРАЙД".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 залучено до участі у справі ОСОБА_2 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання на 02.03.2022.

15.02.2022 на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання долучення доказів у справі, клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та клопотання про витребування у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації оригіналів матеріалів реєстраційної справи ТОВ "НЕОПРАЙД".

Судове засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2022 постановлено призначити дату судового засідання після врегулювання військової ситуації на території України ухвалою суду додатково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 підготовче засідання призначено на 06.07.2022.

У судовому засіданні 06.07.2022 представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів та про долучення доказів до матеріалів справи.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання про долучення доказів, залишити без розгляду клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , оскільки останню залучено до участі у справі ухвалою суду від 09.02.2022.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд його задовольнив.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 06.07.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 витребувано у строк до 01.08.2022 у Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в оригіналі в паперовій формі матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД"(код ЄДРПОУ 40451723); підготовче засідання відкладено на 10.08.2022.

29.07.2022 засобами поштового зв`язку від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли до канцелярії суду матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД".

У підготовчому засіданні 10.08.2022 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 10.08.2022 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 відкладено судове засідання на 26.09.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.2022 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 26.09.2022 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

26.09.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2016 року від імені ОСОБА_1 (далі - позивач) невідомою останній особою було підписано із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОПРАЙД».

13.05.2016 року від імені позивача, як вже учасника ТОВ «НЕОПРАЙД», було укладено та підписано Протокол № 3 Загальних зборів Учасників ТОВ «НЕОПРАЙД», яким серед іншого вирішили:

- вивести зі складу учасників Товариства ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства: та відступити його частку у розмірі 100% (сто) відсотків статутного капіталу Товариства, що становить: 502 547 гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 ;

- прийняти нового учасника ті перерозподілити частки учасників у статутному капіталі Товариства наступним чином: ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 100% (сто) відсотків статутного капіталу, що становить 502 547 гривень 00 копійок;

- внести відповідні зміни до статуту Товариства шляхом викрадення його в новій редакції;

- звільнити ОСОБА_2 з посади директора Товариства за власним бажанням з 13 травня 2016 року

- призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 14 травня 2016 року;

- уповноважити ОСОБА_1 провести державну реєстрацію змін до установчих документів відповідно до чинного законодавства та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з правом залучення третіх осіб на свій власний розсуд.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 14.05.2016 року, без її відома, невідомою особою від імені ОСОБА_1 була видана довіреність на здійснення реєстраційних дій щодо ТОВ «НЕОПРАЙД» громадянину ОСОБА_4 , якого, як зазначає позивач, вона не знала та з яким ніколи не зустрічалась.

Як зазначає позивач, про вказані обставини стало відомо лише коли ОСОБА_1 отримала вимогу від Пенсійного фонду про начебто існуючу переплату пенсії, яка призначена за віком.

17.05.2016 року державним реєстратором Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації Хомич О.В. була проведена державна реєстрація:

- змін до установчих документів юридичної особи: зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи - запис №10681050001042654.

- змін до відомостей про юридичну особу: зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи - запис № 10681070002042654.

Позивач зазначає, що вказані реєстраційні дії були проведені на основі фальшивих документів та не відображали дійсного волевиявлення позивача, так як на момент проведення реєстраційних дій остання не знала та не могла знати, про данні обставини, а відповідно і висловити свою волю з цього приводу.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/6468/19 від 22.04.2021 року задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОПРАЙД» від 13.05.2016 року.

У серпня 2021 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з проханням направити засвідчений належним чином із відміткою про набрання законної сили примірник Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22.03.2021 року по справі № 752/6468/19 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 42) для виконання, або надання відмови у проведенні державної реєстрації.

Після направлення рішення суду представником позивача був направлений адвокатський запит № 01-09 від 23.09.2021 (вх. № 100/6806 від 28.09.2021 року) щодо виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2021 справа №752/6468/19.

За результатами розгляду вказаного адвокатського запиту позивачу було повідомлено про неможливість проведення державної реєстрації, оскільки резолютивна частина рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22.03.2021 року по справі № 752/6468/19 не містила частини про скасування реєстраційних дій та вилучення запису Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки це питання фактично не вирішувалось в межах справи № 752/6468/19, у зв`язку із чим позивач звертається до суду з даним позовом.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД", в якому просить суд скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД", здійснену 17.05.2016 року - запис 10681050001042654, здійснену на підставі визнаного недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), яке викладене в протоколі № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року, та скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), здійснену 17.05.2016 року - запис 10681070002042654, здійснену на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723) від 13.05.2016 року, яке викладене в протоколі № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже у корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.

При цьому виходячи зі змісту статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав.

За змістом положень пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України стороною спору, що виник з корпоративних відносин може бути учасник, який вибув зі складу юридичної особи, а спір має бути пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, мають характер корпоративних: виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю "Красний камінь" та його учасником, який був виключений зі складу учасників Товариства та учасником якого включено до складу учасників Товариства; пов`язані із захистом права власності учасника на свою частку у статутному капіталі товариства та з неможливістю позивача реалізовувати свої корпоративні права, зокрема право на управління господарською діяльністю Товариства, з огляду на відчуження його частки поза його волею іншій особі.

При цьому позовні вимоги у цій справі за своєю суттю передбачають поновлення становища, що існувало до порушення прав позивача.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У справі Європейський суд з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/6468/19 від 22.04.2021 року задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Неопрайд» від 13.05.2016 року.

У процесі розгляду справи № 752/6468/19, зокрема, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи (висновок від 04.09.2020 року № 18613/18614/20-32/21910_21913/20-32), було встановлено, що підписи, які містяться в договорі купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Неопрайд» від 13.05.2016 року в графі «Покупець ОСОБА_1 », в протоколі № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Неопрайд» від 13.05.2016 року в графі «Підписи: ОСОБА_1 », в статуті ТОВ «Неопрайд» (нова редакція), затвердженому загальними зборами учасників ТОВ «Неопрайд» від 13.05.2016 року, в графі «Підписи учасників: ОСОБА_1 », в довіреності від 14.05.2016 року, виданій від імені директора ТОВ «Неопрайд» на ім`я ОСОБА_4 , в графі «Директор ОСОБА_1.», на зворотній стороні останнього аркуша статуту ТОВ «Неопрайд» після рукописного запису: «скріплено печаткою 20 (двадцять) аркушів Директор ОСОБА_1.», виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини, встановлені у справі №752/6468/19, обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Отже, аналіз вищевказаних документів свідчить, що реєстраційні дії проведені на підставі підроблених документів, підпис на яких не належить позивачу.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином, предметом доведення у цій справі є встановлення обставин наявності чи відсутності підстав для визнання загальних зборів учасників недійсними та встановлення обставин дійсності чи протиправності рішень загальних зборів учасників, правомірності вчинення реєстраційних дій щодо товариства.

Згідно зі ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до пунктів 2, 3, 7 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України, ч. 2, 3 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема: внесення змін до статуту товариства; обрання одноосібного виконавчого органу товариства.

Згідно з ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення по зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) віповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загалбних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли сплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ «НЕОПРАЙД», яке оформлене протоколом №3 від 13.05.2016, прийняті за участі особи - ОСОБА_1 , яка не підписувала договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «НЕОПРАЙД» від 13.05.2016, що було встановлено судом вище та у зв`язку з чим підстави для набуття права на частку у статутному капіталі відсутні. Таким чином, оскаржувані позивачем рішення є недійсними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо скасування реєстраційних дій вчинених на підставі спірних рішень, які є похідними від вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів, а саме:

- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), від 17.05.2016 року - запис №10681070002042654, яка здійснена на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723) від 13.05.2016 року, яке викладене в протоколі № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року.

Аналогічна правова позиція міститься зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №907/651/17.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), від 17.05.2016 року - запис № 10681050001042654, яка здійснена на підставі визнаного недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" від 13.05.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд враховує наступне.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 22.10.2019р. у справі №923/876/16, від 17.12.2019р. у справі №927/97/19, від 18.03.2020р. у справі №466/6221/16-а, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю для змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, має надаватись судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позовні вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту, якщо їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019р. у справі №923/876/16).

При цьому, суд з урахуванням загального підходу, що міститься в постанові від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012, звертає увагу, що відсутність судового рішення про визнання недійсним запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу № 10681050001042654 від 17.05.2016 не означає його правомірність.

Задоволення цієї вимоги відновить становище позивача та є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зазначення позивача власником частки у статутному капіталі ТОВ "НЕОПРАЙД" в розмірі 100 %.

Отже, підсумовуючи викладене вище, вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, 14, офіс 6, код ЄДРПОУ 40451723), оформлене протоколом № 3 від 13.05.2016 року.

3. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), здійснену 17.05.2016 року - запис № 10681050001042654.

4. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були внесені щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (код ЄДРПОУ 40451723), здійснену 17.05.2016 року - запис № 10681070002042654.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОПРАЙД" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, 14, офіс 6, код ЄДРПОУ 40451723) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.10.2022

Суддя І.О. Андреїшина