Рішення

від 03.10.2022 по справі 915/1892/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2022 року Справа № 915/1892/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Степанової І.С.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Миколаївської міської ради (54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573; ел.пошта: kancel@mkrada.gov.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Холодпром (01033, м.Київ, вул.Руставелі Шота, буд.44; ідент.код 40425211),

про: стягнення 11865,24 грн,-

в с т а н о в и в:

Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Холодпром 11865,24 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у спірний період з 01.12.2017 по 01.12.2020 відповідач було користувачем земельної ділянки площею 176 кв.м для обслуговування нежитлової будівлі холодильника по вул.7 Слобідській, 70/19 у м.Миколаєві, при цьому відповідач не сплачував кошти у вигляді орендної плати за договором оренди землі, чим порушував права Миколаївської міської ради, як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо одержання коштів за час використання земельної ділянки.

Ухвалою суду від 10.01.2022 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 21.02.2022.

Враховуючи неявку представника відповідача у перше підготовче засідання, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 17.03.2022.

17.03.2022 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 17.08.2022 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2022.

Ухвалою суду від 12.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2022. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Позивач в заяві від 23.09.2022 вбачав за можливе проведення судового засідання без участі його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Миколаївської міської ради №12/49 від 23.12.2011 Фізичній особі-підприємцю Корженку П.В. зі співвласниками було передано в оренду земельну ділянку площею 176 кв.м (кадастровий номер земельної ділянки 4810136900:01:016:0042) для обслуговування нежитлової будівлі холодильника по вул.7 Слобідській, 70/19.

На підставі такого рішення 24.05.2012 між Миколаївською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Корженком П.В. було укладено договір №8753 оренди землі, зі строком дії до 16.09.2023.

У подальшому, позивачу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про те, що з 05.05.2016 право власності на нерухоме майно по вул.7 Слобідській, 70/19 належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Холодпром».

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні формулювання поняття оренди землі закріплені в ст.1 Закону України «Про оренду землі».

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідачем було набуто право власності на нерухоме майно за адресою вул.7 Слобідській, 70/19, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 176 кв.м по вул.7 Слобідській, 70/19, внаслідок чого саме відповідач став фактичним користувачем цієї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача для обслуговування зазначеного нерухомого майна.

На переконання позивача, враховуючи наведене, у період з 01.12.2017 по 01.12.2020 користувачем земельної ділянки площею 176 кв.м, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості був відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Холодпром», яке не сплачувало кошти у вигляді орендної плати за договором оренди землі, чим порушувало права Миколаївської міської ради, як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо одержання коштів за час використання земельної ділянки.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв`язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно із ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог ч.16 ст.120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Згідно з приписами ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Положеннями п.п.а), е) ч.1 ст.141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Наведених висновків дійшов також Верховний Суд у постановах від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.08.2018 у справі № 920/675/17.

Аналогічна правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постановою Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17 у подібних правовідносинах.

У постановах Верховного Суду України від 08.06.2016 у справі №21-804а16 та від 12.09.2017 у справі №21-3078а16 викладена і позиція про те, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або її частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Ураховуючи викладене, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Такий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №825/308/17.

При виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 29.08.2018 у справі №920/675/17, від 13.06.2019 у справі №922/2427/18).

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 13.06.2019 у справі №922/2427/18, від 27.02.2019 року у справі №913/661/17).

При цьому перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в даному випадку у зв`язку з відчуженням згаданої вище нерухомості, розташованої на орендованій за договором земельній ділянці, право оренди цієї земельної ділянки автоматично припинилося для попереднього власника та перейшло до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодпром».

Таким чином, оскільки право власності на нежитлові будівлі холодильника по вул.7 Слобідській, 70/19 у м.Миколаєві, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:01:016:0042, наразі зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Холодпром», Миколаївська міська рада позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток.

З часу придбання вказаного нерухомого майна плата за землю власником об`єкта нерухомості самостійно не декларувалась та не сплачувалась. Внаслідок цього власник землі (територіальна громада м.Миколаєва в особі Миколаївської міської ради) належний дохід від її використання не отримував.

Відповідно до інформації, яка міститься в листі ГУ ДПС у Миколаївській області №591/9/14-29-50-05-15 від 31.07.2020, ФОП Корженко П.В. не подавав декларації з орендної плати за землю за умовами договору оренди землі від 24.05.2012 № 8753 за період з 01.01.2017. Станом на 23.06.2020 відсутня плата та подані декларації з плати за землю по ТОВ «Холодпром» по договору оренди землі від 24.05.2012 №8753.

У зв`язку з зазначеним, за результатами засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, на яке представник відповідача не з`явився, складено акт від 22.12.2020, в якому зафіксовано, зокрема: 1) наявність у ТОВ «Холодпром» права власності на нерухоме майно по вул.7 Слобідській, 70/19, розташоване на земельній ділянці, яка належить до земель комунальної власності; 2) що у відповідності до інформації від 31.07.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області, ТОВ «Холодпром» не звітувало та не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. 7 Слобідській, 70/19; 3) ТОВ «Холодпром» є користувачем указаної вище земельної ділянки у зв`язку зі знаходженням на ній належного йому нерухомого майна.

З урахуванням наведених висновків, розглянувши відповідні докази та відповідний розрахунок розміру збитків, складений начальником управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради, комісією визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді у зв`язку з несплатою за користування спірною земельною ділянкою у період з 01.12.2017 по 01.12.2020, який складає суму 11865,24 грн.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №892 від 08.09.2021 було затверджено акти комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 22.12.2020 про визначення розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Холодпром» у зв`язку з безоплатним використанням земельної ділянки площею 176 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул.7 Слобідській, 70/19 у період 01.12.2017 до 01.12.2020 у розмірі 11865,24 грн (п.1.4 такого рішення).

Про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки відповідач повідомлявся листами Миколаївської міської ради №6745/02.02.01-22//21 від 17.09.2021, №5163/02.02.01-22/11/14/20 від 09.10.2020, №6699/02.02.01-22/11/14/20 від 25.11.2020.

Позивач стверджує, що відповідачем до теперішнього часу втрачену орендну плату в повному обсязі не сплачено.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України).

Положеннями ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу положень ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

Відповідно до за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України).

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності (ст.286 ГК України).

Законодавством визначено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч.1-3 ст.21 Закону України «Про оренду землі»).

Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі (ст.22 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому, обставини справи свідчать, що плату за користування земельною ділянкою відповідач протягом спірного періоду не вносив. Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Відповідно до ч.3 ст.386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за період фактичного користування земельною ділянкою.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок ціни позову, судом встановлено, що такий здійснено у відповідності до чинних норм.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату ним коштів в сумі 11865,24 грн, в якості орендної плати за користування у спірний період з 01.12.2017 по 01.12.2020 земельною ділянкою площею 176 кв.м для обслуговування нежитлової будівлі холодильника по вул.7 Слобідській, 70/19 у м.Миколаєві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Холодпром (01033, м.Київ, вул.Руставелі Шота, буд.44; ідент.код 40425211) на користь Миколаївської міської ради (54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) кошти в сумі 11865,24 грн за користування з 01.12.2017 по 01.12.2020 земельною ділянкою площею 176 кв.м для обслуговування нежитлової будівлі холодильника по вул.7 Слобідській, 70/19 у м.Миколаєві (отримувач УК у м.Миколаїв /Центральний р-н/ 24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок №UA588999980314000611000014483).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Холодпром (01033, м.Київ, вул.Руставелі Шота, буд.44; ідент.код 40425211) на користь Миколаївської міської ради (54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573) 2270,0 грн судового збору (банк отримувача ДКСУ м.Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок №UA448201720344260001000027733).

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06.10.2022 року.

Суддя М.В.Мавродієва