Рішення

від 29.09.2022 по справі 921/174/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/174/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод", вул. Центральна, 57А, с. Товстеньке, Чортківський район, Тернопільська область, 48521

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В.В., вул. Бережанська, 8, м. Підгайці, Тернопільська область, 48000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані", вул. Медова, 18, м. Тернопіль, 46008

про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майновими правами

за участі представників сторін:

позивача: Розанової Ольги Зіновієвни, посвідчення № 000324 від 26.10.2018 р., довіреність № 16 від 16.08.2021.

третьої особи на стороні позивача: не прибув.

відповідача: Накельського Юрія Богдановича, посвідчення № 586 від 17.04.2010 р., ордер серія ТР № 060718 від 05.04.2021.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В.В. звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" про

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища від 30 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод"(48521, Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57; ідентифікаційний код 37694603) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34; ідентифікаційний код 38827222);

- усунення перешкод в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (48521, Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57; ідентифікаційний код 37694603) майновими правами на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортівського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б, шляхом:

- визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34; ідентифікаційний код 38827222) від 04 червня 2015 року №21825315 державного реєстратора Міністерства юстиції України Нілової А.О.;

- визнання незаконним (недійсним) з моменту його присвоєння і скасування Реєстраційного номера нерухомого майна: 651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та II- га черга Картоплесховище № 2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся із заявою № 139118561 від 22.10.2015 до Реєстраційної служби Чортківського РУЮ Тернопільської області про проведення державної реєстрації права власності на Картоплесховища (с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б), у відповідь на яку отримав рішення № 25509394 від 23.10.2015 про відмову у такій реєстрації, обґрунтовану тим, що заявлене право вже зареєстроване за ТОВ "Тіара Компані" на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 16.06.2015, який позивач просить визнати недійсним, а також усунути перешкоди в користуванні належними йому майновими правами, відчуженими на підставі оскаржуваного правочину.

Впродовж підготовчого провадження у даній справі сторонами подано:

14.04.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 14.04.2021 (вх. номер 3224), у якому ТОВ "Тіара Компані" не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що та не можуть бути поєднані в одне провадження.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що у його власності перебуває майновий комплекс за адресою с. Товстеньке, вул. Центральна, 57 не відповідає дійсності, адже дане майно належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальна Лізингова Компанія "Альфа", що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, у який внесено записи №21953844, №21953848, №21953853, №21953851 про реєстрацію права власності за ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Альфа", зокрема і щодо вищезазначеного об`єкту нерухомого майна, що заходиться в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області, вул. Центральна, 57 (№21953848), на підставі Договору купівлі-продажу майна №16725 від 16.08.2017.

Також відповідач вказує, що оскільки спірний договір укладено 30.12.2014 строк позовної давності, про визнання спірного договору недійсним сплинув 30.12.2017, проте позивач звернувся до суду за захистом свої прав 25.02.2021, тобто із спливом трирічного строку позовної давності.

Окрім того, відповідач зазначає, що станом на сьогодні на балансі ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" не перебуває жодного нерухомого майна, зокрема, в с. Товстеньке, Чортківського району, Тернопільської області, вул. Центральна, 57, тому позивач не має права подавати позов з такими позовними вимогами та зауважує що позивач невірно обрав спосіб захисту віддавши перевагу негаторному, а не віндикаційному позову.

До відзиву відповідачем долучено: копію договору купівлі - продажу нерухомого майна від 16.08.2017 за реєстрованим номером 16725; копію Акту приймання передачі майна від 16.08.2017 ; копії витягів з ДРОРМ індексний номер 95039233 від 19.08.2017, за індексним номером 95039246 від 19.08.2017, за індексним номером 95039256; копію листа міністерства юстиції від 21.11.2017; копію ухвали по справі № 921/53/18 від 16 травня 2018 року; докази направлення відзиву іншим учасникам судового процесу.

Також 14.04.2021 відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності б/н від 14.04.2021 (вх. номер 3222) та клопотання про закриття провадження у справі б/н від 14.04.2021 ( вх. номер 3223), яке обґрунтоване тим, що спір про визнання недійсними договору купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища в с. Товстеньке, по вул. Центральній, 57-Б від 30.12.2014 та акта приймання-передачі майнових прав на вказані картоплесховища від 30.12.2014; визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Термінал Рент" від 04.06.2015 №21825315; визнання незаконним та скасування з моменту присвоєння реєстраційного номеру нерухомого майна 651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо згаданих картоплесховищ; визнання недійсним та скасування Свідоцтва про право власності на користь ТОВ "Термінал Рент" від 05.06.2015 №38589251 на приміщення вказаних картоплесховищ; визнання за позивачем права власності на закінчений будівництвом об`єкт, готовий до експлуатації відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: спірних картоплесховищ у вигляді будівельних матеріалів, обладнання, а також зобов`язання ТОВ "Тіара Компані" не чинити перешкод позивачу у користуванні та розпорядженні вказаними об`єктами будівництва (картоплесховищами) вже був предметом розгляду в Господарському суді м. Києва по справі №910/1308/16.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2016 у справі №910/1308/16 позовні вимоги TOB "ТКЗ" було задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі №910/1308/16 (копія додається), залишеною без змін відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2016, задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Тіара Компані", зазначене вище рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, оскільки даний спір про чинність договору майнових прав вже був предметом судового розгляду і є рішення яке набрало законної сили, тому провадження у справі №921/174/21 відповідач просив закрити в порядку ч. 3 ст. 231 ГПК України.

При цьому відповідач просить суд врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові по справі №910/10647/18 від 07.07.2020 (п.п.7.47-7.48 Постанови).

Крім того, 14.04.2021 відповідачем подано клопотання б/н від 14.04.2021 (вх. номер 2320) про витребування оригіналів письмових доказів, у якому просить витребувати у позивача - ТОВ "Товстеньківський Крохмальний Завод", оригінали письмових доказів, які долучені до позовної заяви в якості доказів, копії яких є нечитабельними, а саме: договору купівлі - продажу майнових прав від 30.12.2014, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент"; акту приймання - передачі майнових прав від 30.12.2014 укладеного на виконання договору купівлі - продажу майнових прав від 30.12.2014; видаткової накладної № 31-12-14/1 від 30.12.2014; декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої в Управління Держдбудінспеції у Тернопільській області 30.12.2014 за № 143143640134; свідоцтва про право власності № 38589251 від 05.06.2015; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21825315 від 04.06.2015.

05.05.2021 позивачем подано відповідь на відзив № 2021/04-28/04 від 28.04.2021 (вх. № 3757), у якій зазначено, що аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та не обґрунтованими.

Зокрема, щодо тверджень відповідача про те, що у власності позивача станом на момент подання позову не перебуває жодного нерухомого майна за адресою Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, 57, позивач вказує, що у позовній заяві зазначено, що ТОВ "ТКЗ" станом на дату укладення спірного договору було власником цілісного майнового комплексу споруд крохмального заводу, розташованого за адресою Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, 57, право користування земельною ділянкою на земельній ділянці площею 20 га (на якій розміщувався вказаний цілісний майновий комплекс) належало останньому на підставі Договору оренди землі від 06.10.2012.

Також щодо пропуску позивачем позовної давності вказує, що позивач до 23.10.2015 не був обізнаний з реєстрацією права власності на Картоплесховища за ТОВ "Термінал Рент" та з подальшою перереєстрацією даного об`єкта на відповідача в справі - ТОВ "Тіара Компані". Також, як зазначалося в позовній заяві, в січні 2016 року ТОВ "ТКЗ" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Термінал-Рент", ТОВ "Тіара Компані", Чортківського міськрайонного управління юстиції, Міністерства юстиції України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Остаточне судове рішення в справі №910/1308/16 було прийнято Вищим господарським судом України 08.12.2016, ухвалою Верховного суду України від 06.03.2017 року було відмовлено у допуску справи №910/1308/16 до провадження у Верховному суді України, а постановою Касаційного господарського суду України від 21.05.2018 залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ "ТКЗ" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 про відмову в перегляді судового рішення за новоявленими обставинами. З огляду на викладене, покликаючись на приписи норма ч.ч. 2, 3 статті 264 ЦК України, представник позивача вважає, що для ТОВ "ТКЗ" позовна давність за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав перервалася в січні 2016 року та після закінчення провадження в справі №910/1308/16 такий строк почався заново.

Крім того, в серпні 2018 року мажоритарний учасник позивача ТОВ "ТКЗ" - Компанія "Джамзако Лімітед", зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТКЗ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Тіара Компані" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30 грудня 2014 року - справа №910/10647/18. Таким чином ТОВ "ТКЗ" під час розгляду вказаної справи фактично був позбавлений можливості ініціювати даний позов самостійно, так як до 07.07.2020 фактично сам виступав відповідачем у спорі про недійсність договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014, що, на думку представника позивача, є суттєвою та поважною причиною, яка відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України надає право суду захистити порушене право позивача у випадку коли суд встановить дійсний пропуск строку позовної давності.

В частині заявленого до відповідача негаторного позову позивач зазначає, що подання такого позову строками позовної давності не обмежується, так як негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункти 52, 96 постанови Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 в справі №653/1096/16-ц).

Щодо клопотання про закриття провадження в справі в порядку ч. 3 ст. 231 ЦК України, з підстав наявності рішення у справі №910/1308/16, яке набрало законної сили, представник позивача вважає, що з огляду на визначені законодавцем підстави для закриття провадження у справі відмінність як суб`єктного складу сторін в даних спорах, так і предмету та підстав заявленого TOB "ТКЗ" позову не може бути визнано підставою для закриття провадження у даній справі.

До відповіді на відзив позивач долучив докази надіслання її іншим учасникам справи.

06.05.2021 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державним реєстратором прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В.В., подано пояснення б/н від 12.04.2021 (вх. № 3817), в яких вказує, що рішення №56354651 від 28.01.2021 про відмову у державній реєстрації права власності на картоплесховища в с. Товстеньке, по вул. Центральній, 57-Б за ТОВ "Товстенський Крохмальний Завод" прийняте ним у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки 16.06.2015 право власності на це майно зареєстровано за ТОВ "Тіара Компані", номер запису про право власності :10057656, просить розгляд справи здійснювати за його відсутності;

26.05.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 26.05.2021 (вх. № 4368), у яких зазначає, що підставою визнання договору купівлі-продажу майнових прав в судовій справі № 921/174/21 є встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі № 921/145/17- г/14 (набрало законної сили 10.01.2018) обставини визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод", оформленого Протоколом № 7 від 15.07.2014, які не можуть оцінюватись судом в процесі розгляду даної справи по суті спору, оскільки їм вже дано оцінку в межах судової справи № 910/1308/16.

Вважає, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Як вказано в позові самим позивачем, ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" не є власником нерухомого майна і ніколи не був власником Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортівського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б, оскільки на підставі оскаржуваного правочину відбулося відчуження саме майнових прав, а не самого нерухомого майна.

До заперечення долучено копію ухвали від 19.03.2018 у справі №910/1308/16 та докази надіслання такого заперечення іншим учасникам справи.

26.05.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" подано клопотання б/н від 26.05.2021 (вх. № 4370) про заміну неналежного відповідача у справі № 921/174/21 на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент". В обґрунтування підстав для звернення із таким клопотанням відповідач зазначає, що договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища від 30 грудня 2014 року були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент". Відповідно до даних обставин ТОВ "Тіара Компані" не є стороною даного договору та не являється правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент", а тому не може нести жодних прав та обов`язків по договору купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища від 30.12.2014.

Ухвалою суду від 10.06.2021 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" б/н від 26.05.2021 про заміну неналежного відповідача у справі за №921/174/21 (вх. номер 4370) відмовлено.

24.06.2021 представником відповідача подано клопотання б/н від 24.06.2021 (вх. № 5338) про долучення доказів, а саме: копії ухвали Тернопільського апеляційного суду від 16.06.2021 у справі № 608/2172/18 та доказів надіслання такого клопотання іншим учасникам справи. Дане клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 24.06.2021 закрито підготовче провадження у справі №921/174/21 та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 08.07.2021 з подальшим його неодноразовим відкладенням.

20.09.2021 представником відповідача подано пояснення б/н від 20.09.2021, що містять систематизований виклад заперечень відповідача, заявлених ним у підготовчому провадженні, як у відзиві та заявах по суті справи, так і в усних поясненнях, які судом долучено до матеріалів справи як такі, що не суперечать вимогам ст. 207 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 провадження у справі №921/174/21 закрито.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 у справі 921/174/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" задоволено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 і ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 у справі 921/174/21 скасовано. Справу № 921/174/21 направлено до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2022 справу №921/174/21 прийнято суддею Бурда Н.М. для продовження розгляду. Судове засідання по розгляду даної справи по суті призначено на 18.08.2022 на 12:00 год.

В судовому засіданні 18.08.2022 ТОВ "Товстеньківський Крохмальний Завод" подано заяву № 2022/18-08/01-1 від 18.08.2022 (вх. № 426 від 18.08.2022) про відвід головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 23.08.2022 заяву позивача № 2022/18-08/01-1 від 18.08.2022 (вх. № 426 від 18.08.2022) про відвід головуючого судді залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку на подання такої заяви без клопотання про його (строку) поновлення.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.08.2022 задоволено заяву судді Бурди Н.М. б/н від 19.08.2022 (вх. № 427 від 19.08.2022) про самовідвід у справі № 921/174/21, а дану справу передано для автоматизованого перерозподілу та визначення судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №921/174/21 передано на розгляд судді Охотницькій Н.В.

Положеннями ч. 14 ст. 32 ГПК України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 24.06.2022 у справі № 921/174/21 підготовче провадження у цій справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи викладене, суд у складі судді Охотницької Н.В. ухвалою від 02 вересня 2022 року прийняв справу №921/174/21 до свого провадження та постановив розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті та призначив судове засідання на 19.09.2022.

14 вересня 2022 року представником позивача подано клопотання № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження у цій справі, яке обґрунтовано необхідністю повернення до стадії підготовчого провадження тим, що Касаційний господарський суд у постанові від 29.06.2022, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій вказав фактично у який спосіб позивач повинен здійснювати захист та відновлення свого порушеного права, а відтак для надання можливості вчинити ті чи інші процесуальні дії, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, задля можливості реалізувати своє право на зміну позовних вимог, яке обмежено процесуальним строком (до закінчення підготовчого провадження) та необхідність реалізації якого виникла після вказання Касаційним господарським судом на належний спосіб захисту порушеного права позивача, останній просить задоволити відповідне клопотання та постановити ухвалу про повернення до підготовчого провадження.

16 вересня 2022 року представником відповідача подано заперечення (вх. № 6073) від 15.09.2022 на клопотання про повернення до підготовчого провадження у справі від 14.09.2022 (вх. № 6008), у якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" в задоволенні клопотання про повернення до підготовчого засідання у даній справі у зв`язку із безпідставністю.

19 вересня 2022 року представником відповідача подано заперечення (вх. № 6090) на клопотання про повернення до підготовчого провадження у справі, згідно якого представник відповідача просить перенести розгляд справи по суті на іншу дату, у зв`язку із його поганим самопочуттям та неможливістю брати участь у судовому засіданні 19.09.2022.

19 вересня 2022 року представником позивача подано заяву №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, у якій просить суд поновити ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" строк для подання заяви про зміну предмета позову як такий, що пропущено з поважних причин; прийняти до розгляду заяву ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" про зміну предмета позову та:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища від 30 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (48521, Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57; ідентифікаційний код 37694603) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34; ідентифікаційний код 38827222);

- усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (48521, Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57; ідентифікаційний код 37694603) майновими правами на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б, шляхом:

- визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" (69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 34; ідентифікаційний код 38827222) від 04 червня 2015 року №21825315 державного реєстратора Міністерства юстиції України Нілової А.О.;

- визнання незаконним (недійсним) з моменту його присвоєння і скасування Реєстраційного номера нерухомого майна: 651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та II- га черга Картоплесховище № 2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б.

- витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" (48521, Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57; ідентифікаційний код 37694603) із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" (46008, м. Тернопіль, вул. Медова, 18, ідентифікаційний код 39534832) нерухоме майно Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та II- га черга Картоплесховище № 2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б.

Окрім того, представником позивача подано клопотання від 19.09.2022 (вх. № 6099) про відкладення судового засідання, у зв`язку із неможливістю забезпечити участь представника.

Враховуючи клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, суд, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів відклав розгляд справи на 29.09.2022, а також звернув увагу сторін, що клопотання представника позивача № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження у даній справи, а також заява № 2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову будуть розглянуті та вирішені у наступному судовому засіданні.

Відповідно у призначене судове засідання 19 вересня 2022 року представники сторін та третьої особи не прибули.

В судове засідання 29.09.2022 прибули повноважні представники позивача та відповідача, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання 29.09.2022 не прибув, проте в матеріалах справи міститься пояснення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В.В. б/н від 12.04.2021 (вх. № 3817 від 06.05.2021), в якому просить розгляд справи здійснювати без його участі.

В судовому засіданні 29.09.2022 розпочато розгляд справи по суті та в порядку ст. 207 ГПК України розглянуто та залишено судом без задоволення подані позивачем клопотання № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження у справі та заяву №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, за наслідками розгляду яких постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання.

У той же час присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження у справі та заяву №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, з підстав викладених у клопотанні та заяві та усних поясненнях наданих у судовому засіданні, просив суд їх задоволити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення поданих позивачем клопотання та заяви означених вище, з підстав викладених у запереченні від 15.09.2022 (вх. № 6073) на клопотання про повернення до підготовчого провадження у справі та усних поясненнях наданих у судовому засіданні, просив суд у їх задоволенні відмовити.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до стадії підготовчого провадження, суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до частини першої, другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У п.п. 4, 5 ч. 5 ст.13 ГПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні та продовження підготовчого засідання.

Проте, при здійсненні правосуддя слід керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Головуючий забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, керуючись завданням господарського судочинства, яке зобов`язує суд вирішити спір насамперед справедливо, неупереджено та своєчасно (ч. 3 ст. 198 ГПК України).

Згідно ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Разом з тим, суд відзначає, що існує практика, що за наявності певних обставин суд першої інстанції може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Однак, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті (постанови Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21).

Так, у пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформований такий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".

Разом з тим, у вказаній постанові Верховний Суд вказав на можливість подання додаткових доказів у справі, які мають значення для вирішення справи, але такі не були враховані місцевим судом з формальних причин, що створило елемент невизначеності для сторони яка розраховувала, що зазначені докази вже є у справі.

Заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі №921/174/21 позивач його обґрунтовує необхідністю вчинення певних процесуальних дій спрямованих на зміну позовних вимог, які обмежені процесуальним строком до закінчення підготовчого провадження.

Однак, суд вважає, що такі обґрунтування позивача не є вагомими обставинами, які б вказували на неможливість останнім в процесі перебування даної справи на стадії підготовчого провадження вчинити відповідні процесуальні дії, в тому числі на подання заяви про зміну позовних вимог, більше того з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов звертав увагу позивача на невірно обраний спосіб захисту віддавши перевагу саме негаторному, а не віндикаційному позову.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Отже, повернення до стадії підготовчого провадження цій справі призведе до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надасть одній із сторін у справі, а саме позивачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим зважаючи на принципи господарського судочинства.

До того ж Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 29.06.2022 скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 і ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2021 у справі № 921/174/21 направив справу № 921/174/21 до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

Тобто, для продовження розгляду справи зі стадії, на якій ця справа перебувала, а саме зі стадії розгляду справи по суті, оскільки 24 червня 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 08.07.2021, про що постановив відповідну ухвалу, при цьому, як вбачається із матеріалів справи розгляд справи по суті неодноразово відкладався судом.

Також залишена судом без розгляду і заява позивача №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, у якій заявник просить суд поновити ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" строк для подання заяви про зміну предмета позову як такий, що пропущено з поважних причин; прийняти до розгляду заяву ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" про зміну предмета позову, з огляду на те, що така заява без поважних причин не була заявлена в підготовчому провадженні та право на вчинення такої процесуальної дії втратилось позивачем у зв`язку із закінченням встановленого законом строку.

Так, відповідно до частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Статтею 46 ГПК України визначено права та обов`язки сторін та встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами, зокрема ч.2 згаданої статті визначено що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; а також до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч.3 ст.46 ГПК України).

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 177 ГПК України).

Як вже зазначалося вище 24 червня 2021 року суд у попередньому складі (суддя Бурда Н.М.) закрив підготовче засідання у цій справі, яке тривало з 29.03.2021 (ухвала суду про відкриття провадження у справі), та призначив її до судового розгляду по суті на 08.07.2021, який неодноразово відкладався, отже у позивача було достатньо часу для того, щоб у підготовчому провадженні скоригувати позовні вимоги, із урахуванням усіх обставин, які входять до предмета доказування. Надалі, суд у складі судді Охотницької Н.В. ухвалою від 02 вересня 2022 року прийняв справу №921/174/21 до свого провадження, з підстав викладених в ухвалі та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19.09.2022.

В судовому засіданні 29.09.2022 суд відмовив в задоволенні клопотання позивача № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Також в судовому засіданні 29.09.2022 представником позивача заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості позивачу визначитися із подальшими процесуальними діями щодо розгляду справи, у задоволенні якого судом відмовлено, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 29.09.2022, зважаючи на строк розгляду справи по суті, беручи до уваги заперечення відповідача, висловлені представником усно в судовому засіданні, у яких вказав про те, що заявлення такого клопотання є зловживанням процесуальними правами, враховуючи, що у позивача було достатньо часу для того щоб визначатися із процесуальними діями, з огляду на подані клопотання № 2022/14-09/01-2 від 14.09.2022 (вх. № 6008) про повернення до підготовчого провадження у справі та заяву №2022/19-09/01-2 від 19.09.2022 (вх. № 6097) про зміну предмета позову, із поданням яких все ж таки позивач визначитися зміг.

У зв`язку з чим, суд зауважує, що розгляд даної справи по суті здійснюється виходячи із предмета позову та складу сторін, які визначені позивачем до закриття підготовчого провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2022 підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив № 2021/04-28/04 від 28.04.2022 (вх.№3757 від 05.05.2022), а також усних поясненнях наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов б/н від 14.04.2021 (вх.№3224), запереченнях на відповідь на відзив б/н від 26.05.2021 (вх.№4368), клопотанні про застосування позовної давності б/н від 14.04.2021 (вх. номер 3222 від 14.04.2021), а також усних поясненнях наданих у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29 вересня 2022 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод", було власником цілісного майнового комплексу споруд крохмального заводу, розташованого за адресою Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, 57, на земельній ділянці площею 20 га, право власності на вказаний комплекс в спірний період підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія САЕ № 395475 від 18.12.2012, витягом про Державну реєстрацію прав №36853900 від 20.12.2012.

Для розміщення та експлуатації комплексу крохмального заводу, 06.10.2012 між Чортківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 20 га, кадастровий номер 6125587700:01:001:2050, строком користування 49 років , копія якого долучена до матеріалів справи.

На вказаній земельній ділянці ТОВ "ТКЗ" власним коштом у період з березня 2013 по листопад 2014 року було побудовано картопляні склади №1 та №2, що підтверджується договором генерального підряду на капітальне будівництво №К-3/2-240412-1 від 24.04.2012, декларацією про початок виконання будівельних робіт від 11.06.2014, затвердженими відділом містобудування та архітектури Чортківської РДА містобудівними умовами та обмеженнями забудови №02 від 03.06.2014, реєстром актів про виконані будівельні роботи на загальну суму 37 512 030, 00 грн. Оплату за виконані будівельні роботу підрядній організації - ТОВ "Буд М", здійснено позивачем згідно з платіжними дорученнями в загальній кількості 32 шт., які містяться у матеріалах справи.

Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою в Управлінні Держбудінспекії у Тернопільській області 30.12.2014 за № ТП143143640314 підтверджується закінчення будівництвом та готовність до експлуатації Об`єкта будівництва: 1-ша черга Картоплесховище №1, загальною площею 9648,8 кв.м, ємністю 25 тис. тон, та ІІ-га черга Картоплесховище № 2, загальною площею 9651,8 кв.м, ємністю 25 тис. тон, кошторисною вартістю 39 486 350,00 грн.

Рішенням виконавчого комітету Товстеньківської сільської ради №6 від 25.02.2015 за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" було присвоєно новозбудованому об`єкту нерухомого майна поштову адресу: № 57-Б по вул. Центральна в с. Товстеньке.

29 квітня 2015 року з метою реєстрації права власності на вказані картоплесховища, за замовленням ТОВ "ТКЗ", ТОВ "Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області" виготовлено технічний паспорт на збудовані картоплесховища (І-ша та ІІ-га черги) по вул. Центральна, №57 Б в с. Товстеньке.

Відповідно до долученого до позовної заяви звіту про оцінку картоплесховищ та висновку про оцінку станом на 31.12.2014, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності - ПП "Люаж", ринкова вартість майнових прав на об`єкти нерухомого майна - будівлі картоплесховищ (1-а та ІІ-а черги) в с. Товстеньке, вул. Центральна, №57Б становить 43 481 000,00 грн.

22.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" звернулось до державного реєстратора із заявою про реєстрацію прав на вказане майно.

Рішенням державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Радченко А.Л. від 23.10.2015 №25509394 було відмовлено у реєстрації права власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКЗ", на підставі того, що таке право власності вже зареєстровано.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем і третьою особою, право власності на вказані склади зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" на підставі договору купівлі-продажу №1236 від 16.06.2015. При цьому первинна реєстрація права власності на спірні склади була здійснена 03.06.2015 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент".

Первинна реєстрація права власності на спірні картоплесховища за відповідачем - ТОВ "Термінал Рент" була проведена на підставі рішення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" оформленого протоколом від 15.07.2014 та договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент".

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал Рент" відчужило спірні склади на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані" на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2015.

Так, 30 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" в особі директора Меліша Р.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" укладено договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець передає у власність (продає), а Покупець приймає (купує) належні Продавцеві майнові права на Картоплесховища (І-ша та ІІ-га черги) в с. Товстеньке, Чортківського району (надалі по тексту - Майнові права) (код об`єкта згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1271.9, категорія складності III), даний закінчений будівництвом об`єкт введений в експлуатацію згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої Управлінням Держархбудінспекції у Тернопільській області 30.12.2014 за № ТП 143143640314.

Згідно з п. 1.2. Договору, сторони стверджують, що Картоплесховища (І-ша та ІІ-га черги) в с. Товстеньке, Чортківського району, Майнові права на які продаються за даним Договором, володіють наступними характеристиками,

І-а черга. Картоплесховище № 1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м);

ІІ-а черга: Картоплесховище № 2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м), - Картоплесховища загальною площею 19300,6 кв.м.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, на якій розташовані Картоплесховища (І-ша та ІІ-га черги) в с. Товстеньке, Чортківського району, Майнові права на які продаються за даним Договором є Договір оренди землі від 06.10.2012 №б/н, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Чортківському районі 29.10.2012, кадастровий номер земельної ділянки 6125587700:01:001:2050, площа земельної ділянки 20,0000 га (двадцять цілих гектарів).

Право власності на Майнові права за цим Договором виникають у Покупця з моменту передачі Майнових прав. Передача Майнових прав здійснюється Продавцем Покупцеві протягом трьох днів з моменту укладання цього Договору. Передача Майнових прав Продавцем і прийняття Покупцем засвідчуються Актом приймання-передачі майнових прав, який підписується Сторонами (п. 1.4. Договору).

Продаж Майнових прав вчиняється за Договірну ціну, що становить 47 383 грн 62 коп. з урахуванням ПДВ, які Покупець зобов`язується сплатити на поточний рахунок Продавця до 30 грудня 2016 року (п. 2.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" було підписано акт приймання-передачі майнових прав, складений на виконання договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014, та видаткова накладна №30-12-14/1.

За твердженням позивача даний договір був укладений директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" з перевищенням повноважень, оскільки статутом товариства передбачено, що укладення договорів, вчинення інших правочинів директором товариства можливе лише за умови отримання попередньої згоди зборів учасників. Зокрема, щодо будь-яких договорів та правочинів, пов`язаних з прийняттям товариством на себе зобов`язань, сумарна вартість яких перевищує 10 000,00 грн на день вчинення правочину.

Відповідно до Статуту ТОВ "ТКЗ", копія дублікату якого долучена до позовної заяви, затвердженого Загальними зборами учасників товариства (Протокол №25-12-2012 від 25.12.2012) Збори учасників є вищим органом управління Товариства.

Збори учасників складаються з учасників (їх представників) або одного учасника (представника) якщо товариство має одного учасника. Збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства (п.6.1 Статуту).

До виключної компетенції Зборів учасників товариства належить, зокрема надання попередньої згоди на укладення договорів, вчинення правочинів та інших дій директором у випадках, передбачених цим Статутом (п.6.2.12 Статуту).

Пунктом 7.8 Статуту передбачено, що укладення договорів, вчинення інших правочинів директором товариства можливе лише за умови отримання попередньої згоди Зборів учасників, зокрема, щодо будь-яких договорів та правочинів, пов`язаних з прийняттям Товариством на себе зобов`язань, сумарна вартість яких перевищує 10 000,00 грн на день вчинення правочину.

Будь-які договори та інші правочини, укладені від імені Товариства з порушенням вказаних у пункті 7.8 обмежень є недійсними.

Так на підтвердження наявності у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" прав та повноважень на укладення спірного договору купівлі-продажу майнових для реєстрації було надано рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКЗ", оформлених протоколом загальних зборів учасників №7 від 15.07.2014.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі № 921/145/17-г/14 за позовом Компанії "ДЖАМЗАКО ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Компанія "МОУКІСАР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД", про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, що прийняті за пунктом два порядку денного та оформлені протоколом №7 від 15.07.2014, позов задоволено та визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод", що прийняті за пунктом два порядку денного та оформлені протоколом №7 від 15.07.2014.

В процесі розгляду справи №921/145/17-г/14 Господарський суд Тернопільської області дійшов висновків про те, що у спірних правовідносинах мало місце порушення ст. 61 Закону (недотримання процедури скликання загальних зборів), ч.2 ст.60 Закону (щодо реєстрації учасників на зборах), ч. 6 ст. 60 Закону (відсутність протоколу загальних зборів ТОВ). Окрім цього, оспорюване рішення результатом волевиявлення усіх учасників господарського товариства (у тому числі позивача) не являлося , адже на загальних зборах ТОВ прийняте не було. ТОВ "ТКЗ" у заяві про визнання позову у справі №921/145/17-г/14 вказав, що повідомлення про проведення 15.07.2014 загальних зборів із запропонованим порядком денним Компанії "Джамзако Лімітед" не направлялось, оскільки такі збори не скликались та не проводились.

Вказане рішення набрало законної сили 10.01.2018 і в апеляційному порядку не оскаржувалось, а відтак у відповідності до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у вказаній справі не доказуються при розгляді даної справи і є преюдиційними.

За таких обставин позивач стверджує, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" Меліш Р.І. при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища від 30.12.2014 діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статутом товариств, отже і волевиявлення ТОВ "ТКЗ" як учасника правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, що в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 недійсним.

Разом з тим, позивач зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 12 липня 2017 року №3-537гс17 дійшов висновку про те, що "договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору. У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначено повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення у подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи були відсутні чи обмежені.

Отже, сам факт визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Проте такий договір може бути визнано недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Закон не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст. 12 Цивільного кодексу України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно".

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 6-2362цс16 та від 27.04.2016 року у справі № 6-62цс16.

Щодо доводів про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" як контрагента юридичної особи за оскаржуваним правочином позивач зазначає наступне.

Відповідно до декларації про готовність картоплесховищ до експлуатації від 30.12.2014 кошторисна вартість будівництва склала 39 486 350,00 грн.

Згідно звіту про оцінку картоплесховищ та висновку про оцінку станом на 31.12.2014, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності - ПП "Люаж", ринкова вартість майна, майнові права на яке було відчужено за спірним договором станом на 30.12.2014 складала 43 481 000, 00 грн.

За умовами спірного Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 продаж майнових прав відбувся за ціною 47 383, 62 грн.

Таким чином, позивач переконаний, що ТОВ "Термінал-Рент" не могло не розуміти, що за спірним правочином воно отримувало у власність нерухоме майно площею майже 20 тис. кв.м, за вартістю нижчою ринкової у майже 1000 раз.

Разом з тим, відповідно до пункту 2.1. договору продаж вчиняється з відстрочкою оплати до 30.12.2016, тобто оплату суми в розмірі 47 383, 62 грн відстрочили на два роки.

Кошти, які ТОВ "Термінал-Рент" намагалось сплатити за договором купівлі-продажу майнових прав на користь ТОВ "ТКЗ", останнім неодноразово в повному обсязі повертались платнику як отримані без достатньої правової підстави.

Крім того, про недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" свідчить і те, як у подальшому Товариство розпорядилося придбаними майновими правами:

- 04.06.2015 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" було проведено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно;

- 05.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" отримало Свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно;

- 16.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" на підставі договору купівлі-продажу відчужило нерухоме майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані".

В подальшому після отримання у жовтні 2015 року відмови у реєстрації права власності на картоплесховища, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКЗ" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014. Провадження у справі №910/1308/16 було відкрито 01.02.2016, а вже 02.02.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про прийняття засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" рішення про припинення товариства і встановлено строк для заявлення кредиторських вимог - до 03.04.2016.

Вказане на думку позивача свідчить, що залучення ТОВ "Термінал-Рент" до участі в укладенні спірного договору було формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення ТОВ "ТКЗ" права власності на майно.

Також як на підставу заявленого позову позивач посилається на порушення положень статті 331 Цивільного кодексу України під час укладення Договору купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014.

За умовами оскаржуваного правочину було відчужено майнові права на закінчений будівництвом об`єкт, який було введено в експлуатацію.

Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Разом з тим, абзац 3 зазначеної статті встановлює правило згідно якого, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, таке право виникає тільки з моменту державної реєстрації.

В силу абзацу 1 частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

З урахуванням наведеного позивач вважає, що до моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно ТОВ "ТКЗ" не мав майнових прав на Картоплесховища, а мав лише право власності на матеріали, що були використані в процесі цього будівництва, а відтак предметом спірного договору купівлі-продажу не могли бути майнові права на Картоплесховища, а лише матеріали, що були використані в процесі будівництва Картоплесховища.

Крім того, оскільки предмету оспорюваного в даній справі договору купівлі-продажу майнових прав, з огляду на завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію, притаманні усі ознаки нерухомого майна, а відтак позивач стверджує, що договір купівлі-продажу майнових прав від 30.12.2014 укладено з порушенням форми, що визначена ст. 657 ЦК України без нотаріального його посвідчення та державної реєстрації відповідного права власності на об`єкт незавершеного будівництва у відчужувача майнових прав, що є порушенням вимог ч.4 ст. 203 Цивільного кодексу України, і, відповідно, окремою підставою заявленого позову в цій частині. При цьому позивач покликався на висновки Великої палати Верховного суду викладені у постанові по справі №910/10647/18 від 07.07.2020 (п.п.7.31-7.34, 7.37-.7.38 Постанови).

Також підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину позивач зазначає порушення при його укладенні приписів статті 120 Земельного кодексу України.

Так, в силу положень абзацу 3 частини першої статті 120 Земельного кодексу України та практики Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 29/5005/17496/2011) до моменту укладення спірного договору земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт незавершеного будівництва, повинна була бути виділена з загальної площі земель та проведено її реєстрацію відповідно до норм чинного законодавства, з присвоєнням цій ділянці кадастрового номера, у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що до укладення спірного договору не відбулось виділення частини ділянки в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера, у зв`язку з чим договір купівлі майнових прав на нерухоме майно не містить розміру та кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташовано об`єкт незавершеного будівництва, то такий договір купівлі-продажу прав на Картоплесховища, на переконання позивача, є таким, що суперечить приписам статті 120 Земельного кодексу України.

Також матеріали справи свідчать, що у січні 2016 року позивач - ТОВ "ТКЗ", звертався до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів: ТОВ "Термінал-Рент", ТОВ "Тіара Компані", Чортківського міськрайонного управління юстиції, Міністерства юстиції України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2016 в справі №910/1308/16 за результатами розгляду справи позовні вимоги TOB "Товстеньківський крохмальний завод" задоволено: визнано недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища (І-ша черга: Картоплесховище №1 (ємність 25 тис. тонн, площа 9648,8 кв.м) та ІІ-га черга Картоплесховище №2 (ємність 25 тис. тонн, площа 9651,8 кв.м) в с. Товстеньке, Чортківського району Тернопільської області по вул. Центральній, 57-Б від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав на вказані Картоплесховища від 30 грудня 2014 року; визнано незаконним (недійсним) та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" від 04 червня 2015 року №21825315 державного реєстратора Міністерства юстиції України Нілової А.О.; визнано незаконним (недійсним) з моменту його присвоєння і скасовано Реєстраційний номер нерухомого майна:651420061255 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Картоплесховища та Свідоцтво про право власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" від 05 червня 2015 року, індексний номер 38589251, видане державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чортківського міськрайонного управління юстиції Тернопільської області Маковецькою Л.B. на приміщення картоплесховища (І та II черги), що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с. Товстеньке, вул. Центральна, буд. 57-Б, реєстраційний номер нерухомого майна: 651420061255; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" право власності на закінчений будівництвом об`єкт (Картоплесховища).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 в справі №910/1308/16, залишеною без змін відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2016, задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Тіара Компані", зазначене вище рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, апеляційний господарський суд, з яким погодився й касаційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив з недоведеності обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги у справі №910/1308/16, адже за відсутності судового рішення, що набрало законної сили, про визнання рішення загальних зборів товариства від 15.07.2015 недійсним, відсутні й правові підстави за заявленими вимогами для визнання спірного правочину недійсним.

З огляду на прийняте Господарським судом Тернопільської області рішення від 14.12.2017 у справі № 921/145/17-г/14 (набрало законної сили 10.01.2018), яким визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод", оформлене Протоколом № 7 від 15.07.2014, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови від 06.09.2016 у справі № 910/1308/16 оскільки вважав, що установлена судом у справі № 921/145/17-г/14 обставина недійсності рішення загальних зборів учасників ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" є нововиявленою обставиною, яка не була відома заявникові та суду і спростовує мотиви суду апеляційної інстанції, покладені в основу постанови від 06.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018, залишеною без змін відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.05.2018, у задоволенні заяви ТОВ "Товстеньківський крохмальний завод" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 910/1308/16 відмовлено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 у справі № 910/1308/16 залишено без змін. Висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій ґрунтуються на тому, що обставини, якими позивач обґрунтував свою заяву, вважаючи їх нововиявленими, такими не являються, адже були йому відомі на момент розгляду даної справи судом першої інстанції та прийняття останнім рішення про задоволення позову саме в врахуванням цих обставин, про що зазначалось раніше; а також під час перегляду даної справи судом апеляційної інстанції та прийняття постанови про скасування згаданого рішення місцевого суду та відмову в позові (залишена без змін судом касаційної інстанції), відповідно судами було враховано зазначені доводи позивача під час розгляду справи по суті спору.

Отже, звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу майнових прав на Картоплесховища від 30 грудня 2014 року та акт приймання-передачі майнових прав Картоплесховища від 30 грудня 2014 року, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський крохмальний завод" в особі директора Меліша Р.І. і Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Рент" та усунути перешкоди в користуванні майновими правами.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що спірний договір суперечить положенням ст. ст. 203, 215, 331 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України; укладений директором ТОВ "ТКЗ" з перевищенням повноважень та порушує права позивача, а ТОВ "Термінал-Рент" є недобросовісним покупцем.

З`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тож визначення та обрання ефективного способу є запорукою поновлення порушеного права особи, а у разі такої неможливості - отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майновими правами.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Разом з тим, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Водночас, згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18).

Отже, прийняття судом рішення про задоволення позову про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майновими правами не свідчить про можливість ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки не призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач обрав невірний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд також зауважує, що не перевіряє доводи сторін щодо недійсності оспорюваного правочину, не підтверджує і не спростовує їх, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду з застосуванням належного способу захисту.

Також у матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі №922/1425/17.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК).

Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як вже зазначалося вище, господарський суд здійснюючи правосуддя захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ГПК).

За таких обставин, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи в позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити віндикаційний позов про витребування майна.

Судові витрати, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 13, 42, 46, 73-79, 118, 123, 129, 207, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Копію рішення направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Товстеньківський Крохмальний Завод", вул. Центральна, 57А, с. Товстеньке, Чортківський район, Тернопільська область, 48521,

- Державному реєстратору прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації Підгаєцької міської ради Кухаришин В.В., вул. Бережанська, 8, м. Підгайці, Тернопільська область, 48000,

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Тіара Компані", вул. Медова, 18, м. Тернопіль, 46008.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 06.10.2022.

Суддя Н.В. Охотницька