Рішення

від 04.10.2022 по справі 927/575/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/575/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері",

код ЄДРПОУ 42940293, вул. Вознесенський узвіз, 23а, офіс 20, м. Київ, 04053

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новгород ЛТД",

код ЄДРПОУ 43975484, вул. Святомиколаївська, 34, офіс 6, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 878 366,40 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Перевощикова Т. М., адвокат

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгород ЛТД", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 878 366,40 грн заборгованості, з яких 520 680,00 грн боргу, 357 686,40 грн неустойки.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.08.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.08.2022) прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.09.2022 на 12:30 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг поштовою кореспонденцією процесуальний документ не направлявся сторонам у справі.

Копії вказаної вище ухвали суду 22.08.2022 були направлені на електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст. ст. 176 ГПК(2017) Про відкриття провадження у справі (загальне)» від 22.08.2022 по справі № 927/575/22 (суддя Шморгун В.В.) було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 22.08.2022.

На електронну адресу суду 22.08.2022 надійшло повідомлення про отримання направлення - ухвали суду від 22.08.2022 з електронної адреси представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Копію ухвали суду від 22.08.2022 представник відповідача - Кушнеренко Є.Ю. отримав особисто в приміщенні суду 26.08.2022.

Останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 06.09.2022.

23.08.2022 через систему "Електронний суд" від представника ТОВ «Трейдінг Енд Делівері» Перевощикової Т. М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 29.08.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

Згідно довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала по справі (повний текст)» від 29.08.2022 по справі № 927/575/22 (суддя Шморгун В.В.) було надіслано представнику позивача та позивачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету 30.08.2022.

Копії вказаної вище ухвали суду 31.08.2022 були направлені на електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4 та його представника - ІНФОРМАЦІЯ_2.

31.08.2022 через систему "Електронний суд" від представника ТОВ «Трейдінг Енд Делівері» Перевощикової Т. М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 02.09.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено судове засідання, призначене на 20.09.2022 на 12:30 провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua.).

Згідно довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «ст. 197 ГПК(2017) Участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції» від 02.09.2022 по справі № 927/575/22 (суддя Шморгун В.В.) було надіслано представнику позивача та позивачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету 02.09.2022.

Копії вказаної вище ухвали суду 05.09.2022 були направлені на електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4 та його представника -ІНФОРМАЦІЯ_2.

02.09.2022 відповідачем подано відзив на позов з доданими документами, у т.ч. з доказами направлення їх позивачу.

Також у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат.

19.09.2022 представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку з службовим відрядженням в інше місто.

У підготовче засідання 20.09.2022, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився повноважний представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, оскільки особисто отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд розглянув заяву відповідача про відкладення розгляду справи.

Судом зазначено, що жодних доказів на підтвердження викладених обставин у заяві, відповідачем не надано. Крім того, юридичну особу у судовому засіданні може представляти, як будь-який інший адвокат, так і в порядку самопредставництва відповідна посадова особа. Неможливості бути присутнім у цьому судовому засіданні іншої особи представником відповідача не обґрунтовано. Також не обґрунтовано причини такого відрядження безпосередньо перед призначеним судовим засіданням, а вбачаються лише суб`єктивні причини і поведінка представника відповідача у нез`явленні у судове засідання. Судовий процес не може залежати і підпорядковуватись суб`єктивним побажанням сторони про відкладення судового засідання. За наведених обставин, суд вважає наведені причини неповажними та відмовив у задоволенні заяви представника відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 20.09.2022 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні суд долучив до матеріалів справи подану відповідачем заяву по суті з доданими до неї документами (відзив на позов), як таку, що подана у порядку та строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 20.09.2022 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.10.2022 о 10:30.

Ухвалою суду від 20.09.2022 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 04.10.2022.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг процесуальний документ засобами поштового зв`язку не направлявся сторонам у справі.

Копії вказаної вище ухвали суду 21.09.2022 були направлені на електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4, його представника- ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, його представника - ІНФОРМАЦІЯ_5.

На електронну адресу суду 21.09.2022 надійшло повідомлення про отримання ухвали по справі № 927/575/22 від 20.09.2022 з електронної адреси представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

21.09.2022 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника ТОВ «Трейдінг Енд Делівері» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.09.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено судове засідання, призначене на 04.10.2022 на 10:30 провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua.).

Копії вказаної вище ухвали суду 23.09.2022 були направлені на електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4, його представника- ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, його представника - ІНФОРМАЦІЯ_5.

На електронну адресу суду 23.09.2022 надійшло повідомлення про отримання ухвали по справі № 927/575/22 від 22.09.2022 з електронної адреси представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

На електронну адресу суду 23.09.2022 надійшло повідомлення про отримання листа з електронної адреси представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5.

26.09.2022 на електронну адресу суду надійшло повідомлення про отримання ухвали з електронної адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4.

26.09.2022 на електронну адресу суду надійшло повідомлення про отримання ухвали від 20.09.2022 з електронної адреси представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Відповідно до ч. 6-8 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Таким чином, суд виконав обов`язок щодо належного повідомлення сторони про час, дату та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду на електронну адресу представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зазначена останнім у відзиві на позов та заяві про відкладення розгляду справи, що надходили до суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 761/14537/15-ц.

У судове засідання 04.10.2022, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився повноважний представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання. В судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 04.10.2022 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 04.10.2022 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 14Д-2021 від 25.11.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 520 680,00 грн, на яку позивачем нараховано неустойку в сумі 357 686,40 грн.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує проти поставки товару позивачем, проте повідомив, що всі грошові кошти за товар було сплачено, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгород ЛТД» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 14Д-2021 (далі - Договір) (а.с. 13-16).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцю товар - пиловник дубовий класу С, діаметр 25+ см, довжиною 1+ метрів, а покупець зобов`язується прийняти товар і вчасно за нього сплатити на умовах даного Договору. Перелік товарів, що постачається за цим Договором вказується у видаткових накладних.

Згідно п. 3.1 Договору загальна сума (ціна) договору складає 5 000 000,00 грн з ПДВ. Ціна товару включає податки і збори, обов`язкові платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з чинним законодавством, навантаження, інші витрати, передбачені для товару даного виду згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у національній валюті на умовах після оплати, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата за товар проводиться на підставі видаткової накладної протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору місце поставки (передачі) товару: склади постачальника за адресою: вул. Перспективна, 7, с. Щасливе, Київська область. Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється представником покупця згідно з п. 5.1 вказаного Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та даним договором (п. 6.5 Договору).

Згідно з п. 6.7 Договору за порушення строків післяоплати, вказаних у п. 4.1 Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у вигляді 1 відсотка від вартості Договору за кожен день прострочення. Сплата пені/штрафу не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов`язань по Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаємних розрахунків - до їх повного виконання.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 520 680,00 грн: по видатковій накладній № 1405 від 29.11.2021 на суму 294360,00 грн та по видатковій накладній № 1413 від 30.11.2021 на суму 226 320,00 грн.

Вказані накладні підписані сторонами та проставлено печатку відповідача.

Позивачем також надано товарно - транспортні накладні № 2911 від 29.11.2021 на суму 294 360,00 грн та № 2911 від 30.11.2021 на суму 226 320,00 грн.

Відповідач відповідно до умов п. 4.1 Договору повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений товар протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, тобто до 20.12.2021 та 21.12.2021 відповідно.

Відповідач не розрахувався за поставлений по Договору товар в обумовлені строки.

Сума заборгованості відповідача за поставлений по Договору товар становить 520 680,00 грн.

Позивач звертався до Господарського суду Чернігівської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ТОВ «Новгород ЛТД» 226 320,00 грн заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 14-Д від 25.11.2021 та видаткової накладної № 1413 від 30.11.2021.

10.05.2022 господарським судом Чернігівської області задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Енд Делівері» та видано судовий наказ у справі № 927/245/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород ЛТД» 226320,00 грн заборгованості та 248,10 грн судових витрат.

10.08.2022 ухвалою суду у справі № 927/245/2222 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород ЛТД» цей судовий наказ скасовано.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати товару по Договору № 14Д-2021 в сумі 520 680,00 грн, а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення 357 686,40 грн неустойки.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 520 680,00 грн: по видатковій накладній № 1405 від 29.11.2021 на суму 294 360,00 грн та по видатковій накладній № 1413 від 30.11.2021 на суму 226 320,00 грн.

За умовами п. 4.1 Договору повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений товар протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, тобто до 20.12.2021 та 21.12.2021 відповідно.

Прострочення виконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару починається з 21.12.2021 та з 22.12.2021 відповідно.

Відповідач доказів оплати за поставлений товар в обумовлений строк та в повному обсязі не надав.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про оплату отриманого товару, оскільки останнім належних доказів вчинення таких дій суду не надано.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань по Договору не виконав та не сплатив кошти за отриманий ним товар у визначений строк у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 520 680,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення неустойки.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару Договору, позивач нарахував та заявив до стягнення 357 686,40 грн неустойки.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 6.7 Договору за порушення строків післяоплати, вказаних у п. 4.1 Договору, покупець сплачує постачальнику штраф у вигляді 1 відсотка від вартості Договору за кожен день прострочення.

Згідно наданого розрахунку, позивачем нараховано неустойку в сумі 206 052,00 грн за період з 17.12.2021 по 24.02.2022 за 70 днів у розмірі 1 % від суми заборгованості 294360,00 грн та в сумі 151 634,40 грн за період з 20.12.2021 по 24.02.2022 за 67 днів у розмірі 1 % від суми заборгованості 226 320,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку неустойки, дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою пеня розраховується у відсотках від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, а тому її нарахування має триваючий характер, на відміну від штрафу, який застосовується разово за сам факт виникнення господарських правопорушень, в обумовленому договором випадку.

Хоча пеня і штраф є різновидами штрафних санкцій, але мають різне правове застосування.

Отже, суд доходить висновку, що до правовідносин сторін щодо відповідальності за порушення грошових зобов`язань мають застосовуватися положення, що регламентують стягнення саме пені, а не штрафу.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України відносно розміру простроченого платежу.

Позивачем не враховано вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та не обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, позивачем при нарахуванні пені невірно визначено дату початку періоду нарахування пені, оскільки поставка продукції відбулась 29.11.2021 на суму 294 360,00 грн та 30.11.2021 на суму 226 320,00 грн, то граничними строками для проведення оплат з урахуванням умов п. 4.1 Договору є 20.12.2021 та 21.12.2021 відповідно, а отже судом визначається початок періоду нарахування пені з 21.12.2021 на суму боргу 294 360,00 грн та з 22.12.2021 на суму боргу 226 320,00 грн.

За перерахунком суду, розмір пені складає 17 834,02 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 13 175,50 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в частині задоволених позовних вимог, становить 8077,71 грн.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідачем подано клопотання про відмову у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат, у зв`язку з недоведеністю понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів оплати витрат на оплату послуг адвоката.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем доказів сплати витрат адвоката за надані послуги, оскільки такі витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 20 000,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір № 10/08 про надання правової допомоги від 10.08.2022, укладений з адвокатом Перевощиковою Т. М. та позивачем (далі - Договір); ордер на надання правової допомоги від 11.08.2022 серія АЕ № 1103213 на ім`я адвоката Перевощикова Т. М.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 2639 від 14.07.2014, видане Перевощиковій Т.М.; акт приймання-передачі наданих послуг від 12.08.2022 до Договору про надання правової допомоги № 10/08 від 10.08.2022.

Згідно з п. 1.1 Договору згідно з положеннями цього Договору виконавець зобов`язується за плату надавати клієнту юридичні послуги у вигляді правової допомоги, зокрема, але не виключно:

надання письмових та усних консультацій (у тому числі за телефоном), підготовка роз`яснень, висновків з правових питань;

- складання листів, запитів, претензій, скарг, відповідей на запити, інформаційних листів, в тому числі до органів державної влади та місцевого самоврядування, представництво клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності, органах державної влади та управління, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування;

- складання, перевірка та правовий аналіз договорів, установчих документів, внутрішньої документації;

- представництво і захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді, органах державної виконавчої служби, з усіма правами, наданими чинним законодавством України захиснику, підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам, представнику юридичної особи, заявнику, позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику; підготовка процесуальних документів;

- представництво клієнта при проведенні перевірок контролюючими органами та правоохоронними органами;

- представництво клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування.

Перелік послуг та їх найменування може бути доповнено чи змінено у Додатках до Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору виконання послуг за цим договором засвідчуються двосторонніми Актами приймання-передачі наданих послуг, які складаються за результатами наданих послуг.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили, що вартість наданих послуг виконавця, за період дії Договору визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1500,00 грн за 1 годину правової роботи.

Згідно з п. 3.2 Договору клієнт сплачує грошові кошти виконавцю за надані послуги у готівковій формі протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі.

12.08.2022 Адвокат та позивач підписали акт приймання-передачі наданих послуг (по договору про надання правової допомоги № 10/08 від 10.08.2022) (далі - Акт), у якому зазначено, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги за період з 10.08.2022 по 11.08.2022 (включно) у зв`язку з підготовкою позовної заяви клієнта до ТОВ «Новгород ЛДТ» (код ЄДРПОУ 43975484) про стягнення заборгованості по Договору поставки № 14Д-2021 від 25.11.2021 у розмірі 520 680,00 грн та неустойки за порушення строків післяплати у розмірі 357 686,40 грн:

1. Аналіз наданих клієнтом документів по Договору поставки № 14Д-2021 з ТОВ «Новгород ЛТД» - час - 2 год.

2. Формування правової позиції способів захисту прав та інтересів клієнта про стягнення суми у розмірі 1 473 524,40 грн - час - 1 год.

3. Надання усної консультації клієнту з приводу роз`яснення положень чинного законодавства України, узгодження подальших дій для досягнення бажаного результату клієнта - час - 1 год.

4. Підготовка позовної заяви клієнта до ТОВ «Новгород ЛТД» (код ЄДРПОУ 43975484) про стягнення коштів - час - 6 год.

В акту зазначено, що всього витрачено часу - 10 годин.

Згідно п. 2 Акту вартість наданих послуг виконавця за період з 10.08.2022 по 11.08.2022 визначається шляхом множення суми затраченого часу в цей період за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1500,00 грн за 1 годину.

Відповідно до п. 3 Акту вартість наданих послуг виконавця за період з 10.08.2022 по 11.08.2022 складає 15 000,00 грн без ПДВ.

Загальна сума до сплати за період з 10.08.2022 по 11.08.2022 по Договору про надання правової допомоги № 10/08 від 10.08.2022 у зв`язку з підготовкою позовної заяви клієнта до ТОВ «Новгород ЛТД» про стягнення коштів складає 15 000,00 грн (п. 4 Акту).

Оцінивши характер та обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом, суд дійшов висновку, що інформація, відображена в Акті, щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам, що містяться у матеріалах судової справи, розмір витрат є співмірним зі складністю виконаних адвокатом робіт, при цьому час, використаний адвокатом для надання правничої допомоги, не є занадто великим у розумінні складності справи, є обґрунтованим та об`єктивним.

За таких обставин суд вважає, що позивачем підтверджено належними доказами фактичні витрати на професійну правничу допомогу за надані адвокатом послуги у розмірі 15 000,00 грн.

Отже, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 9196,29 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгород ЛТД" (код ЄДРПОУ 43975484, вул. Святомиколаївська, 34, офіс 6, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" (код ЄДРПОУ 42940293, вул. Вознесенський узвіз, 23а, офіс 20, м. Київ, 04053) 520 680,00 грн заборгованості, 17 834,02 грн пені, 8077,71 грн витрат зі сплати судового збору та 9196,29 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 06.10.2022.

Суддя В. В. Шморгун