Рішення

від 06.10.2022 по справі 927/525/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/525/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши

у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТОРГ-М"

місцезнаходження: вул. Купецька, 1, кв.21, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600;

адреса для листування: вул. Набережна, 32, м.Ніжин, Чернігівська область,16608;

e-mail: agrotorg.m@ukr.net

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький комбікормовий завод"

вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Чернігівська область, 15600;

про стягнення 43 192,59 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТОРГ-М» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмацький комбікормовий завод» про стягнення 43 192,59 грн, у тому числі 35 158,89 грн інфляційних втрат та 8033,70 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договорів купівлі-продажу №27/04/2021-1 від 27.04.2021 та № 07/05/2021-1 від 07.05.2021 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 08.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 08.09.2022 поштового відправлення №1400054591154 та електронним листом позивача від 08.08.2022.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Граничним строком на подання відзиву на позов у даній справі є 23.09.2022.

22.09.2022, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №292 від 20.09.2022, в якому відповідач частково заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 6883,89 грн та 3% річних в розмірі 2309,52 грн у зв`язку із некоректним розрахунком позивачем інфляційних збитків та 3% річних. У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено контрозрахунок.

Суд долучив відзив на позовну заяву до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2022 у справі №927/1314/21, яке набрало законної сили 07.06.2022, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький комбікормовий завод" про стягнення 238 360,00 грн заборгованості, з яких 138 360,00 грн основного боргу та 100 000,00 грн пені, задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький комбікормовий завод" 118 360,00 грн заборгованості за переданий товар, 29 409,15 грн пені та 2216,53 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

У рішенні Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2022 у справі №927/1314/21 встановлені наступні обставини:

27.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторг-М» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмацький комбікормовий завод» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 27/04/2021-1 (далі - Договір № 27/04/2021-1).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 27/04/2021-1 продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти товар - пшеницю в кількості 40 т+/-10%.

Пунктом 2.1 Договору № 27/04/2021-1 сторони визначили, що ціна за одну тону товару складає 7600,00 грн, у т.ч. ПДВ-14%.

Загальна сума Договору становить 304 000,00 грн +/-10%, у т.ч. ПДВ-14% (п. 2.2 Договору № 27/04/2021-1).

Згідно із п. 5.1, 5.2 Договору № 27/04/2021-1 оплата за товар здійснюється в безготівковій формі. Умови оплати: оплата на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежу на 14 календарних днів.

Пунктом 8.4 Договору № 27/04/2021-1 сторони визначили, що строк дії Договору встановлено з моменту його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами.

Також, 07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторг-М» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмацький комбікормовий завод» (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 07/05/2021-1 (далі - Договір № 07/05/2021-1).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 07/05/2021-1 продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти товар - ячмінь в кількості 40 т+/-10%.

Пунктом 2.1 Договору № 07/05/2021-1 сторони визначили, що ціна за одну тону товару складає 8000,00 грн, у т.ч. ПДВ-14%.

Загальна сума Договору становить 320 000,00 грн +/-10%, у т.ч. ПДВ-14% (п. 2.2 Договору № 07/05/2021-1).

Згідно із п. 5.1, 5.2 Договору № 07/05/2021-1 оплата за товар здійснюється в безготівковій формі. Умови оплати: оплата на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежу на 14 календарних днів.

Пунктом 8.4 Договору № 07/05/2021-1 сторони визначили, що строк дії Договору встановлено з моменту його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами.

Судом встановлено, що ТОВ «Агроторг-М» на виконання умов по Договору № 27/04/2021-1 виставлено рахунок на оплату № 53 від 27.04.2021, передано ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» товар по видатковій накладній № 27 від 27.04.2021 на суму 304 760,00 грн та на виконання умов Договору № 07/05/2021-1 виставлено рахунок на оплату № 63 від 07.05.2021, передано ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» товар по видатковій накладній № 35 від 07.05.2021 на суму 313 600,00 грн.

Отримання ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» товару підтверджується підписом та печаткою товариства на видаткових накладних.

За умовами п. 5.2 Договору № 27/04/2021-1 та Договору № 07/05/2021-1 оплата здійснюється на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежу на 14 календарних днів.

Проте ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» своїх зобов`язань належним чином не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався в повному обсязі.

ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» частково виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 27/04/2021-1 по оплаті отриманого товару та перерахував позивачу 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 725 від 11.06.2021, 100 000,00 грн згідно платіжного доручення № 2 від 26.08.2021, 16 400,00 грн згідно платіжного доручення № 950 від 14.12.2021 та 20 000,00 грн згідно платіжного дорученням № 977 від 22.12.2021.

За Договором № 07/05/2021-1 ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» розрахувався в повному обсязі на суму 313 600,00 грн з порушенням строків оплати, а саме перерахував позивачу 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 737 від 22.06.2021; 60 000,00 грн згідно платіжного доручення № 744 від 02.07.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 765 від 23.07.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 789 від 20.08.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 867 від 19.10.2021; 50 000,00 грн згідно платіжного доручення № 886 від 01.11.2021, 3600,00 грн згідно платіжного доручення № 949 від 14.12.2021.

Оскільки ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отриманий ним товар у визначений Договором № 27/04/2021-1 термін, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Бахмацький комбікормовий завод» заборгованості за поставлений товар у розмірі 118 360,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати отриманого ним товару стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Як установлено судом, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2022 у справі №927/1314/21, яке набрало законної сили 07.06.2022, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроторг-М" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький комбікормовий завод" про стягнення 238 360,00 грн заборгованості, з яких 138 360,00 грн основного боргу та 100 000,00 грн пені, задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький комбікормовий завод" 118 360,00 грн заборгованості за переданий товар, 29 409,15 грн пені та 2216,53 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Даним рішенням встановлені обставини укладення між сторонами договорів купівлі-продажу № 27/04/2021-1 від 27.04.2021 та № 07/05/2021-1 від 07.05.2021, поставки позивачем за договором № 27/04/2021-1 товару на суму 304 760,00 грн та за договором № 07/05/2021-1 товару на суму 313 600,00 грн, а також порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за отриманий ним товар у визначені у договорах терміни.

Суд зазначає, що частиною другою ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19).

Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», № 24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», № 3236/03 від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.02.2022 у справі №927/1314/21, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а обставини, встановлені цим судовим рішенням, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Як убачається з наданих розрахунків, позивач нарахував та заявив до стягнення:

- 35 158,89 грн інфляційних втрат, у тому числі 32063,37 грн за договором № 27/04/2021-1 за період з 12.05.2021 по 30.06.2022, 3272,91 грн за договором № 07/05/2021-1 за період з 22.05.2021 по 30.06.2022;

- 8033,70 грн 3% річних, у тому числі 5706,43 грн за договором № 27/04/2021-1 за період з 12.05.2021 по 30.06.2022, 2327,27 грн за договором № 07/05/2021-1 за період з 22.05.2021 по 14.12.2021.

Щодо стягнення інфляційних збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, строк оплати якої настав або яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо строк оплати настав або сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладених висновків Верховного Суду.

Крім того, позивачем неправомірно здійснено нарахування інфляційних збитків в сумі 501,96 грн за період з 15.12.2021 по 30.06.2022 за договором № 07/05/2021-1, оскільки станом на 14.12.2021 заборгованість була остаточно погашена відповідачем, тобто зобов`язання за договором були виконані відповідачем.

За сталою судовою практикою, право на отримання компенсаційних сум, у тому числі, передбачених ст.625 ЦК України у кредитора виникає до моменту усунення порушення. Будь які нарахування, здійснені позивачем після припинення зобов`язання є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

За перерахунком суду стягненню підлягають 33 000,38 грн інфляційних втрат, у тому числі 30 229,43 грн за договором № 27/04/2021-1 за період травень 2021 року - червень 2022 року, 2770,95 грн за договором № 07/05/2021-1 за період червень 2021 року - листопад 2021 року.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 33 000,38 грн. У частині стягнення 2158,51 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, оскільки позивачем при розрахунку 3% річних не враховано дні оплати відповідачем заборгованості, які не враховуються при розрахунку.

За перерахунком суду, розмір 3% річних, з урахуванням визначених судом періодів, становить 7932,61 грн, у тому числі 5631,11 грн за договором № 27/04/2021-1 за період з 12.05.2021 по 30.06.2022, 2301,50 грн за договором № 07/05/2021-1 за період з 22.05.2021 по 13.12.2021, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

У частині стягнення 101,09 грн 3% річних слід відмовити.

Контррозрахунок відповідача не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За таких обставин, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 33 000,38 грн інфляційних втрат та 7932,61 грн 3% річних.

В частині стягнення 2158,51 грн інфляційних втрат та 101,09 грн 3% річних слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2351,21 грн судового збору.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмацький комбікормовий завод" (вул. Соборності, 27, м. Бахмач, Чернігівська область, 15600; код ЄДРПОУ 41153595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТОРГ-М" (місцезнаходження: вул. Купецька, 1, кв.21, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600; адреса для листування: вул. Набережна, 32, м.Ніжин, Чернігівська область,16608; код ЄДРПОУ 39930840) 33 000,38 грн інфляційних втрат, 7932,61 грн 3% річних та 2351,21 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 2158,51 грн інфляційних втрат та 101,09 грн 3% річних, відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор