Постанова

від 22.09.2022 по справі 342/117/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 342/117/20

провадження № 61-20578св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури, яка є правонаступником Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Городенківської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року у складі судді Гайдич Р. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Горейко М. Д., Пнівчук О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року заступник керівника Тисменицької місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Городенківської міської ради Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про повернення майна з чужого незаконного володіння, стягнення заборгованості, стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Тисменицькою місцевою прокуратурою при вивченні дотримання вимог чинного земельного законодавства у сфері земельних правовідносин встановлено, що 11 вересня 2012 року рішенням сесії Городенківської міської ради № 1404 включено в перелік земельних ділянок, що підлягають передачі в оренду на конкурсних засадах, земельну ділянку в напрямку с. Чернятин зліва орієнтовною площею 20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу міської ради.

В подальшому 27 серпня 2014 року між Городенківською міською радою та орендарем ОСОБА_1 відповідно до результатів земельних торгів у формі аукціону, проведеного 27 серпня 2014 року, укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в м. Городенка (в межах населеного пункту), кадастровий номер 2621610100:01:011:0021, площею 20 га на п`ять років, а в частині оплати - до повного його виконання. Право оренди земельної ділянки зареєстроване 03 грудня 2014 року.

За січень-серпень 2019 року орендарю нараховано плату за користування земельною ділянкою в сумі 27 364,23 грн. Останній платіж відповідачем проведено 29 жовтня 2018 року у сумі 50 503 грн та станом на 01 січня 2019 року за відповідачем рахувалася переплата в сумі 4 751,95 грн. Однак, починаючи з січня 2019 року орендна плата відповідачем не сплачувалася, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 22 612,28 грн.

Позивач зазначає, що останнім днем строку дії договору є 28 серпня 2019 року, строк дії договору не пролонгований у встановлений договором та законодавством порядку, таким чином договір оренди з 28 серпня 2019 року є фактично припиненим.

Разом з тим, незважаючи на припинення дії договору оренди, відповідач утримує вказану земельну ділянку та не передає її власнику, а отже без достатніх підстав зберігає у себе майно - кошти за оренду землі.

Враховуючи викладене, Городенківською міською радою з урахуванням площі земельної ділянки розрахований розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку, яка використовується ОСОБА_1 , за період з 28 серпня 2019 року по 23 січня 2020 року у сумі 16 615,08 грн.

Таким чином Городенківська міська рада позбавлена можливості використовувати земельну ділянку (надати в користування іншій особі) та отримувати доходи (плату за землю згідно договору), які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. А порушення інтересів держави в даному випадку полягають у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за використання земельної ділянки та невжитті належних і достатніх заходів по стягненню заборгованості по орендній платі за землю та поверненню земельної ділянки із боку орендаря - Городенківської міської ради.

Просить суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Городенківської міської ради заборгованість з орендної плати за землю в сумі 22 612,28 грн;

стягнути з ОСОБА_1 на користь Городенківської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 16 615,08 грн;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути Городенківській міській раді земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 20 га, яка розташована в м. Городенка в межах населеного пункту (кадастровий номер 2621610100:01:011:0021).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Городенківської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 11 862,36 грн.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Городенківській міській раді земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 20 га, яка розташована в м. Городенка в межах населеного пункту (кадастровий номер 2621610100:01:011:0021).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської обласної прокуратури витрати по оплаті судового збору в розмірі 4 204 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення коштів за оренду земельної ділянки в сумі 22 612,28 грн, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 20 січня 2020 року до моменту звернення до суду з даним позовом, сплатив орендну плату в сумі 27 365 грн, тобто у розмірі більшому, ніж той який зазначений прокурором в позові.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів та зобов`язання відповідача повернути міській раді земельну ділянку площею 20 га, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не звертався до Городенківської міської ради у визначені договором строки за його продовженням, строк договору оренди землі сплив 03 грудня 2019 року, тому відповідач безпідставно користується земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі і без продовження дії договору оренди землі в передбачений умовами договору та нормами чинного законодавства спосіб, чим фактично позбавив територіальну громаду в особі Городенківської міської ради можливості отримання доходу, зокрема у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою. Враховуючи здійснену 20 січня 2020 року ОСОБА_1 переплату коштів за договором оренди у сумі 4752,72 грн, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь Городенківської міської ради заборгованість за безпідставно збережені кошти у розмірі 11 862,36 грн.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що відсутність звернення відповідача до Городенківської міської ради за 60 днів до спливу строку договору оренди з повідомленням про поновлення такого договору означає, що відповідач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, в якій просить скасувати рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року; у задоволенні позову відмовити; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що Конституцією України визначено здійснення прокуратурою представництва інтересів лише держави, а не територіальних громад (органів місцевою самоврядування) та не перевірили, чи дійсно звернення прокурора з позовом було в інтересах держави, а не органу місцевого самоврядування (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 369/4959/20-ц). Прокурором не дотримано вимоги частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується повідомленням Городенківській міській раді від 28 січня 2020 року, дата якого співпадає з днем подачі позову. Вказана обставини, з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 є підставою для залишення позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу без розгляду. Відповідач зазначає, що в силу положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі від 27 серпня 2014 року пролонгований на строк, передбачений договором, адже Городенківська міська рада Івано- Франківської області не надавала відповідачу з 03 грудня 2019 року протягом місяця жодних листів-повідомлень чи інших письмових заперечень щодо поновлення договору оренди землі. Суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права передбачені частиною шостою статті 33 ЗУ «Про оренду землі» без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18. Судами залишено поза увагою, що строк дії договору оренди землі закінчувався 03 грудня 2019 року, а відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» подача 09 жовтня 2019 року відповідачем орендодавцю повідомлення про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі є такою, що здійснена в межах строку встановленого законом.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 342/117/20, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

У січні 2022 року матеріали цивільної справи № 342/117/20 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18).

Фактичні обставини

Суди встановили, щорішенням Городенківської міської ради № 1404 від 11 вересня 2012 року включена в перелік земельних ділянок, що підлягають передачі в оренду на конкурсних засадах, земельна ділянка в напрямку с. Чернятин зліва орієнтовною площею 20 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу міської ради.

Згідно копії протоколу № 81 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 27 серпня 2014 року переможцем даних торгів є ОСОБА_1

27 серпня 2014 року між Городенківською міською радою як орендодавцем та фізичною особою ОСОБА_1 як орендарем укладений договір оренди землі, згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 20,0000 га для ведення сільськогосподарського виробництва в м. Городенка (в межах населеного пункту) - кадастровий номер 2621610100:01:001:0021.

Відповідно до пункту 7 договору оренди землі, він укладений на п`ять років, а в частині оплати - до повного його виконання. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пунктів 8, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 27 311,31 грн без ПДВ в рік щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пунктів 19, 34, 40 даного договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-тиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 195979298 від 11 січня 2020 року право оренди вищевказаної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 27 серпня 2014 року зареєстровано 03 грудня 2014 року.

Листами від 16 грудня 2019 року № 582, від 15 січня 2020 року № 11 та від 23 січня 2020 року № 131 Городенківська міська рада повідомила Тисменицьку місцеву прокуратуру про те, що після закінчення дії договору оренди орендарем ОСОБА_1 земельна ділянка не була повернута в землі запису Городенківської міської ради та продовжує ним використовуватися, а також про наявність заборгованості по орендній платі та недоотриманих коштів за оренду.

Згідно копій розрахунків виконавчого комітету Городенківської міської ради заборгованість ОСОБА_1 по орендній платі становить 22 612,28 грн, сума недотриманих коштів за оренду земельної ділянки за період з 28 серпня 2019 року по 23 січня 2020 року - 16 615,08 грн.

Листом № 03-406 вих.-20 від 28 січня 2020 року Тисменицька місцева прокуратура повідомила Городенківську міську раду про наявність підстав для заявлення позову до ОСОБА_1 про повернення майна з чужого незаконного володіння, стягнення заборгованості в сумі 22 612,28 грн та стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 16 615,08 грн.

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звертався до міського голови Городенківської міської ради з приводу продовження терміну дії оренди земельної ділянки на 5 років.

Згідно копії квитанції № 0.0.1601478983.1 від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 сплатив орендну плату в сумі 27 365 грн.

Відповідно до копії акту обстеження земельної ділянки № 9 від 13 квітня 2021 року, складеного комісією Городенківської міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території Городенківської територіальної громади, земельна ділянка площею 20,0000 га кадастровий номер 2621610100:01:001:0021 використовується ОСОБА_1 . В результаті обстеження даної земельної ділянки виявлено, що орендар обробляє дану земельну ділянку.

31 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно подав міському голові Городенківської міської ради заяву про пролонгацію договору оренди землі на термін, визначений законодавством.

Згідно копії відповіді Городенківської міської ради від 25 червня 2021 року № Р-179 для поновлення договору оренди заявнику необхідно було звернутися із заявою до Городенківської міської ради не пізніше 04 жовтня 2019 року. А враховуючи, що справа про повернення Городенківській міській раді спірної земельної ділянки знаходиться на розгляді в суді, прийняття рішення про продовження договору оренди земельної ділянки можливе після винесення остаточного судового рішення та набрання ним законної сили.

Позиція Верховного Суду

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, статтею 764 ЦК України передбачено такий спеціальний спосіб захисту порушеного цивільного права та інтересу у спірних правовідносинах, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин), яка фактично передбачає два способи пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Згідно частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 709/1830/19 (провадження № 61-6388св21) зроблено висновок, що: «частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі, зокрема, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору».

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20) Верховний Суд зазначив, що «звертаючись до суду із вказаним позовом, Харківська міська рада вказувала, що з 01 травня 2015 року по 30 квітня 2018 року ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувала, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного їй нерухомого майна. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку, площею 0,0549 га, по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», право власності на яку зареєстровано за нею. Разом із цим, договір оренди укладено не було, ОСОБА_1 користувалася земельною ділянкою без оформлення права користування. Таким чином, предметом позову у цій справі є стягнення із власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19 (провадження № 61-2105св20)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 не звертався до Городенківської міської ради за 60 днів до спливу строку договору оренди з повідомленням про поновлення такого договору означає, що відповідач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору. З огляду на викладене, правильними є висновки судів про те, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою після закінчення договору оренди землі, тому земельна ділянка підлягає поверненню Городенківської міської ради зі стягненням з відповідача на користь Городенківської міської ради заборгованості за безпідставно збережені кошти у розмірі 11 862,36 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що з урахуванням висновку, зробленого в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 369/4959/20-ц, не допускається представництво прокуратурою інтересів органу місцевого самоврядування, є безпідставними з урахуванням норм частини третьої статті 23Закону України «Про прокуратуру», а підстави та предмет позовів у цій справі та справі № 369/4959/20-ц не є тотожними.

Щодо аргументів касаційної скарги про не дотримання прокурором вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку зазначеному доводу, який був аналогічним доводу апеляційної cкарги, зазначив, що на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звертався до Городенківської міської ради з приводу необхідності судового захисту інтересів держави в даних правовідносинах, і міській раді було відомо про таку необхідність, про що свідчать копії листів міської ради від 16 грудня 2019 року № 582, від 15 січня 2020 року № 11 та від 23 січня 2020 року № 131 про закінчення строку дії договору оренди та неповернення земельної ділянки орендарем, наявність заборгованості по орендній платі та недоотриманих коштів за оренду. Разом з тим Городенківська міська рада самостійно не вживала заходів для повернення земельної ділянки та стягнення відповідних коштів. Також листом № 03-406 вих.-20 від 28 січня 2020 року Тисменицька місцева прокуратура повідомила Городенківську міську раду про звернення з позовом до суду.

Таким чином, твердження касаційної скарги про не дотримання прокурором вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, є необґрунтованими аргументи касаційної скарги про залишення без розгляду позовної заяви прокурора з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, передбачені частиною шостою статті 33 ЗУ «Про оренду землі», без врахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, є безпідставними, оскільки у справах різні підстави та предмет позовів.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які зроблені з дотриманням вимог закону.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 709/1830/19 (провадження № 61-6388св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц (провадження № 61-6606св20) не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року в частині задоволення позовних вимог заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Городенківської міської ради до ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук