Рішення

від 04.10.2022 по справі 292/434/21

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/434/21

Номер провадження 2/292/6/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року смт Пулини

Червоноармійського районного суду Житомирської області

Головуюча-суддя Гуц О.В.

секретарі судового засідання: Невмержицька Ю.В.,

Володіна В.В., Саламатова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального багатофункціонального обслуговуючого підприємства Курненської сільської ради Житомирського (Пулинського) району Житомирської області про стягнення заборгованості по заробітній платі.

У судових засіданнях брали участь: позивач ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Риданов С.В., представник відповідача - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Комунального багатофункціонального обслуговуючого підприємства Курненської сільської ради Житомирського ( Пулинського) району Житомирської області, мотивуючи його тим, що 12.10.2017 вона наказом №263 від 12.10.2017 була прийнята на посаду головного бухгалтера Комунального багатофункціонального обслуговуючого підприємства Курненської сільської ради, код ЄДРПОУ 33621966, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

Виникнення трудових відносин з відповідачем зумовило виникнення взаємних прав і обов"язків у відповідності до норм КЗпП України та інших актів трудового законодавства, зокрема щодо виплати заробітної плати та проведення розрахунків у разі звільнення.

За час трудових відносин між нею і відповідачем, останній не виконував належно своїх зобов"язань щодо щомісячної виплати заробітної плати у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, за період з 12.10.2017 по 24.03.2021 виконання нею трудових обов"язків, відповідач заборгував їй заробітну плату в розмірі 50 000 гривень.

24.03.2021 наказом №5 від 24.03.2021 на підставі статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) її було звільнено з роботи.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов"язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. В порушення ст.47 КЗпП України відповідач не провів з нею розрахунок по заробітній платі в день звільнення, а також не виплатив заборгованість по заробітній платі й на день звернення до суду.

На адвокатський запит №6 від 30.03.2021 відповідач не надав відомостей про розмір заборгованості (по місячно) по заробітній платі та про розмір компенсації за невикористані відпустки. А тому, зараз між нею та відповідачем виник спір про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості по заробітній платі. За наявності такого спору, у відповідності до ст.19 ЦПК України, нею обрано спосіб захисту своїх прав в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 50 000 грн. 00 коп..

Ухвалою судді від 19.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін на 09:50 год., 14.06.2021, яке неодноразово відкладалося.

31 травня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Риданова С.В. надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, у якій він вказав, що підтримує позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 34 992,07 грн., оскільки відповідач виплатив позивачу із загальної суми заборгованості - 14505,0 грн..

Позивач та її представник у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, з вищенаведених підстав і просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав наведених у відзиві на позов. Крім того зазначила, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем повністю погашено після перевірки діяльності підприємства працівниками управління держпраці. Сума заборгованості, яку просить стягнути позивач не відповідає дійсним обставинам, визначити вказану заборгованість не вбачається можливим із-за некоретного ведення позивачем на яку, як на головного бухгалетра підприємства покладено обов"язок ведення бухгалтерських документів та відсутності ряду документів бухгалтерської звітності, які є обов"язковими, а саме відомостей- про виплату заробітної плати та головної книги підприємства. Крім того про відсутність заборгованості по заробітній платі свідчать щоквартальні відомості, які подавались до податкової служби безпосередньо позивачем.

У судове засідання 04.10.2022 представник позивача не з"явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відстуності. Позов підтримав.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною 1 статті 3 Кодексу Законів про Працю України (надалі за текстом - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 2 Рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) зазначено, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95 ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Відповідно до частини 3 ст. 94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається цим Кодексом, Законом України „Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень частини 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

За змістом ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно частини 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена ст. 117 Кодексу законів про працю України.

З процитованих норм вбачається, що зарплату можна виплатити через касу підприємства або на платіжні картки.

Так, відповідно до п. 3.4 Положення №637, заробітна плата працівникам підприємства з каси видається за: 1) видатковою відомістю із зазначенням на титульній сторінці дозвільного підпису керівника або головного бухгалтера на видачу готівки, строків видачі готівки та суми літерами; 2) видатковими касовими ордерами, як правило, тільки за одноразовими виплатами (допомога соціального характеру, депонована зарплата тощо). При видачі працівникам грошей із каси за ордером касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу, яка отримує кошти за ордером, та записати до видаткового касового ордера найменування документа, серію, номер, ким і коли виданий. Працівник ставить свій підпис про отримання готівки та зазначає отриману суму літерами; 3) довіреністю - готівка видається іншій особі, ніж та, що зазначена в ордері або відомості, за нотаріально посвідченою довіреністю, замість особи, яка не має змоги через хворобу чи з інших поважних причин поставити підпис власноручно. У зв`язку з цим у тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім`я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис «За довіреністю». Довіреність залишається у касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Другий спосіб - перерахування зарплати на платіжні картки.

Відповідно до п. 1.27 Закону України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки. Вона використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі у касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер) :

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства..

Із дослідженої судом трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.08.2008, виданої на ім"я ОСОБА_1 , остання 12.10.2017 за наказом № 263 від 12.10.2017 прийнята на посаду головного бухгалтера Комунального багатофункціонального обслуговуючого підприємства с.Соколів. 24.03.2021 ОСОБА_1 була звільнена з роботи (за угодою сторін), ст.36 КЗпП України (а.с.5 т.1).

Згідно довідки КБОП Курненської сільської ради посадовий оклад позивача становив - 3723, 0 грн., та станом на 04.10.2022 заборгованість по заробітній платі підприємства перед позивачем, відсутня (а.с.75 т.3).

Відповідно до акту Управління держпраці у Житомирській області № ЖТ4710/75/АВ від 30.12.2021 та припису № ЖТ4710/75/П від 30.12.2021 встановлено порушення відносно ОСОБА_1 - ч.1 ст.166 КЗпП, в частині не виплати при звільненні всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації в день звільнення ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", за якою роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці в установленому порядку (а.с. 33-41 , т.3).

За інформацією АТ КБ "ПриватБанк" на картковий рахунок ОСОБА_1 02.03.2022 переказано грошові кошти у сумі 14505,0 грн., (а.с. 31, т.3 ), що не заперечується позивачем .

З досліджених судом книг по заробітній платі за період з жовтня 2017 року по березень 2021 року, вбачається, що зазначені у них відомості щодо нарахування заробітної плати позивачу вносилися власноручно останньою не коректно. Так, у книгах по заробітній платі мають місце виправлення та корегування сум, отримані грошові кошти в рахунок заробітної плати позивачем, згідно видаткових касових ордерів за : № 30 від 22.05.2019; № 2 від 10.01.2020 ; № 64 від 25.02.2020, не занесено до книг по заробітній платі, зокрема не внесено до цих книг грошові кошти, а саме: у травні 2019 року - 1000,0 грн.; у січні 2020 року - 354,0 грн.; у лютому 2020 року - 400,0 грн.; у червні 2020 року - 600,0 грн. ( т.1, а.с.91-95).

Крім того оглядом судом книг по заробітній платі за 2017 - 2021 роки встановлено, що дані про заробітну плату позивача у цих книгах не відповідають відображеним у табелях обліку використання робочого часу даним щодо відпрацьованих позивачем у поточному місяці днів. Так, у табелях обліку використання робочого часу , а саме- у лютому 2020 року відсутні відомості щодо перебування ОСОБА_1 на роботі протягом усього місяця, а відпрацьовано : у травні 2020 року - 3 дні, (а.с.219 т.1); у червні 2020 року - 12 днів, (а.с.220 т.1); у січні 2021 року - 16 днів, у лютому та березні 2021 року - невідпрацьовано жодного дня , (а.с.222-226 т.1). Про те, згідно книги нарахування заробітної плати за вказаний період проводилось нарахування у розмірі посадового окладу позивача у повному розмірі. Ці дані до книг по заробітній платі вносились безпосередньо самим позивачем, що підтверджено останньою у суді. Будь-яких доказів поважності причин відсутності на робочому місці, не зважаючи на неодноразові роз"яснення суду позивачу про обов"язок надати докази на підтвердження цих даних, позивачем суду надано не було.

Як зазначила позивач у суді, при нарахуванні заробітної плати, вона керувалась даними щодо сталого посадового окладу, ці дані самостійно вносила до книг по заробітній платі та не використовувала табелі обліку використання робочого часу, відомості про виплату заробітної плати на підприємстві та головна книга-основний документ підприємства на підприємстві не велися, що є порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку позивачем, як головним бухгалтером.

Заперечення позивача щодо отримання нею сум виплат ,зазначених у видаткових касових ордерах на її ім"я та за її підписом, не грунтуються на доказах.

За результатами перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності в КБОП с.Соколів (а.с.36-39 т.1 ), виявлено порушення щодо ведення бухгалтерського обліку та головному бухгатеру надано термін для усунення недоліків.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , обов"язок ведення табелю обліку робочого часу він поклав на себе, як керівник підприємства та вказані табелі велися згідно щоденного виходу працівників на роботу, контроль за виходом працівників на роботу, здійснювався особисто ним. У табелі робочого часу стояла кількість відпрацьованих працівником годин протягом одного робочого дня. Там, де поряд з прізвищем працівника були відмітки у формі крапок, це означало, що працівник був відсутній на роботі. Головний бухгалтер при нарахуванні заробітної плати повинна була керуватися даними, зазначеними у табелях обліку робочого часу та з"ясовувати у керівництва причини відсутності на роботі працівника.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала про те, що працює у відповідача на посаді головного бухгалтера з 01.06.2021 та зазначила, що і на даний час керівник підприємства обліковує у табелі обліку робочого часу вихід кожного працівника на роботу щоденно на протязі місяця та на підставі цих даних вона нараховує заробітну плату. Питання щодо неналежних відміток у табелях обліку робочого часу вона вирішує з керівництвом .

Фактичне здійснення належних позивачу виплат підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, наданими документами позивача - відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам (а.с.40-65 т.1), останнього підтверджується нарахування позивачу заробітної плати та утримання з неї єдиного внеску. Податковий розрахунок - форми № 1ДФ містить інформацію про нарахований та виплачений дохід позивачу (графа 1, поряд. номери: 3,2,5,3 та 1, останній номер неодноразово повторюється). Сума нарахованого та виплаченого доходу збігається, що свідчить про відсутність заборгованості підприємства перед позивачем по заробітній платі.

Вказані документи підтверджують фактичну виплату позивачу протягом роботи у Комунальному багатофункціональному обслуговуючому підприємстві Курненської сільської ради нарахованої заробітної плати, що відповідає оборотно-сальдовим відомостям підприємства відповідача та довідці відповідача про відсутність заборгованостей по заробітній платі за період 2017 -2021 рр., перед позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, при вирішенні спору суд врахував, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принципами судового доказування є обов`язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню, за винятком тих, які не підлягають доказуванню в силу закону); належність доказів; допустимість доказів; вільна оцінка доказів.

Позивач повинен довести факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом встановлена відсутність на момент звільнення позивача заборгованості із заробітної плати, а відтак, права або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких остання звернулася до суду, відповідачем порушені не були.

Зогляду навикладене,оцінивши зібраніпо справідокази уїх сукупності,суд дійшоввисновку,що узадоволенні позовуслід відмовитиз підставийого необґрунтованості.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.23 ЦК України, ст.ст. 3,4,21 47, 94, 97, 115, 116, 117, КЗпП України, ст.ст. 21, 24 ЗУ "Про оплату праці", ,ст.ст. 4,12,13,76,77, 81,89 ,263-265, 268 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального багатофункціонального обслуговуючого підприємства Курненської сільської ради Житомирського (Пулинського) району Житомирської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття п0останови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 06 жовтня 2022 року.

Суддя О. В. Гуц