Рішення

від 30.09.2022 по справі 541/1249/22

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1249/22

Провадження №2/541/604/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 вересня 2022 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, в складі:

головуючого судді Третяка О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергофінанс" про стягнення середнього заробітку за час виконання військового обов`язку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час виконання військового обов`язку за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2022 року в сумі 68142 грн 30 коп та 2000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі наказу (розпорядження) №-565-К від 28.11.2011 він прийнятий на роботу у вишкомонтажний цех вишкомонтажником по 2-му розряду ТОВ «Енергофінанс». 17.05.2013 на підставі строкового трудового договору за №133 його прийнято у вишкомонтажний цех вишкомонтажником по 4-му розряду.

На підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію» 13.03.2015 ОСОБА_1 призвано на військову службу до Збройних сил України під час мобілізації на особливий період, за наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.03.2015 №49. 09.03.2016 ОСОБА_1 уклав контракт із Міністерством Оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Та проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 . З моменту підписання контракту ТОВ «Енергофінанс» в порушення вимог ст. 119 КЗпП України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» перестало нараховувати та виплачувати позивачу середній заробіток. В зв`язку з цим позивач для захисту своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.07.2022 відкрито провадження по вищезазначеній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

29.07.2022 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 у статтю 119 КЗпП внесено зміни в частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. У відповідності до цих змін, середній заробіток має бути виплачений працівнику по 18.07.2022 включно. Зважаючи на вищевикладене просив стягнути з ТОВ «Енергофінанс» середній заробіток за час виконання військового обов`язку за період з 01 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року включно в сумі 70217,70 грн та 2000 грн моральної шкоди.

Ухвалою суду від 18.08.2022 підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с. 40).

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання 14.09.2022 р. та 30.09.2022 р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, в зв`язку з чим на підставі ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи (а.с. 34, 39).

30 вересня 2022 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу (розпорядження) №-565-К від 28.11.2011 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ТОВ «Енергофінанс» у вишкомонтажний цех вишкомонтажником по 2-му розряду, з 17.05.2013 по 4-му розряду, що підтверджується строковим трудовим договором №133 (а.с.6-9).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 49 від 13.03.2015 на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію» з 13.03.2015 ОСОБА_1 призвано на військову службу до Збройних сил України під час мобілізації на особливий період (а.с.13).

09.03.2016 ОСОБА_1 уклав контракт із Міністерством Оборони України, строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, що підтверджується контрактом про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 09.03.2016 (а.с.11-12).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 3Закону України«Про оборонуУкраїни» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, об`єктів критичної інфраструктури, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Законом Українивід 17березня 2014року №1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49. Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року № 113- VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7 Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію»).

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, який набрав чинності 24 лютого 2022 року, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб. Відповідно до Указу Президента України від 17 травня 2022 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-ІХ, який набрав чинності 24 травня 2022 року, продовжено з 25 травня 2022 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Відповідно до статті 65Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі частиною другою статті 39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".

За змістом статті 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частина 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції чинній до 18.07.2022 включно) передбачає, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими порядком, який встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 року.

З огляду на викладене, підлягає захисту порушене право позивача.

Суд вважаєнеобхідним позовнівимоги задовольнити,стягнувши ізТовариства зобмеженою відповідальністю«Енергофінанс» накористь ОСОБА_1 компенсаційні виплати в розмірі середнього заробітку з 01 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року включно в розмірі 70217 грн. 70 коп. виходячи з розрахунку: 172,95 грн середньоденний заробіток х 406 робочих днів. Розрахунок компенсаційних виплат в розмірі середнього заробітку підтверджується довідками про розмір середнього заробітку та середньоденну заробітну плату (а.с.14-16).

Вирішуючи питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди заподіяної позивачеві, суд виходить з положень ст. 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на допущені ТОВ «Енергофінанс» порушення трудових прав позивача, що проявилися в ігноруванні вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд приходить до переконання, що позивачеві було заподіяно моральної шкоди, але зазначений позивачем розмір моральної шкоди зважаючи на зміст його позовних вимог є завищеним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та заподіяним моральним стражданням.

Зважаючи на вище викладене, суд вважає, достатнім розмір морального відшкодування у сумі 500 грн., що буде відповідати засадам розумності та справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем при зверненні до суду заявлено дві майнові позовні вимоги. Судовий збір в розмірі 992,40 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку, від сплати якого позивач був звільнений в силу закону, у зв`язку із задоволенням даної вимоги в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача на користь держави. У зв`язку із частковим задоволенням позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, із відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 248,10 грн. Таким чином загальний розмір судових витрат, котрий підлягає стягненню з відповідача складає 1240,50 грн.

Керуючись ч. 3 ст. 119 КЗпП, ст. ст. 265-268, 354, 280, 281 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс» про стягнення середнього заробітку за час виконання військового обов`язку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс» на користь ОСОБА_1 компенсаційні виплати в розмірі середнього заробітку за період з 01 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року включно в розмірі 70217 (сімдесят тисяч двісті сімнадцять) гривень 70 копійок та 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 1240 грн 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Тирасполь, Молдова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергофінанс» код ЄДРПОУ 24594033, юридична адреса: вул. Сєченова, буд. 7-А кв. 23 м. Київ.

Суддя: О. Г. Третяк