Рішення

від 21.02.2022 по справі 705/2663/21

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2663/21

2/705/711/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

за участю:

представника позивача Стамбули В.М.

представників відповідача ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черповоди» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Стамбула В.М. звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, в обґрунтування зазначивши наступне.

Між ОСОБА_3 та ТОВ «Черповоди» 18.03.2014 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,05 га, кадастровий номер 7124389200:02:000:0443, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Вказаним договором встановлено, що ТОВ «Черповоди» сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування.

Не зважаючи на досягнуті домовленості, ТОВ «Черповоди» систематично не виконує свій обов`язок орендаря, не сплачуючи орендну плату за період з 2018 по 2020 роки.

У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, за необхідне розірвати вищевказаний договір оренди землі.

Вважає, що всього відповідачем не було сплачено на користь позивача орендної плати за період з 2018 року по 2020 рік 23179,91 грн., з урахуванням нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки: у 2018 році 12548,44 грн.; у 2019 році 5315,73 грн., у 2020 році 5315,73 грн.

Також вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3% річних від невиконаного зобов`язання у розмірі 808,60 грн. та інфляційні збитки 1150,53 грн.

Враховуючи систематичну несплату відповідачем орендної плати за договором оренди на користь позивача, права останнього, передбачені ст. ст. 24 та 25 ЗУ «Про оренду землі» були порушені.

У зв`язку з цим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом та просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,05 га, кадастровий номер 7124389200:02:000:0443, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 18.03.2014 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черповоди».

Стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату з урахуванням 3% річних та інфляційний витрат у розмірі 26688,51 грн., а також судові витрати в розмірі 26816 грн., з яких 25000,00 грн. витрати на правову допомогу та 1 816,00 грн. судовий збір.

На адресу суду керівником ТОВ «Черповоди», відповідача по справі, направлено відзив, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Вважає твердження позивача про систематичну несплату орендної плати таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 11 укладеного договору оренди землі річна плата за оренду становить 2302,46 грн., що на момент складання договору складає 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У відповідності до п. 12 вказаного договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідності до вимог Податкового кодексу України сплата податку за орендовану земельну ділянку покладається на орендаря, тому, без урахування податків та зборів за період з 2018 року по 2020 рік відповідач мав би сплати позивачу оренду плату у розмірі: у 2018 році 5555,82 грн., у 2019 році 2353,53 грн., у 2020 році 2353,53 грн., тобто всього 10262,88 грн. При цьому вказує, що відповідачем було сплачено на користь позивача 16800,00 грн., а саме: 30.08.2018 року 4000,00 грн.; 19.12.2018 року 3800,00 грн. та 06.05.2021 року 9000,00 грн.

При цьому зазначають, що згідно видаткових касових ордерів, вищевказані кошти сплачені на користь позивача СВК «Черповоди», у зв`язку з тим, що 31.12.2016 року між відповідачем та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Черповоди» було укладено договір про спільну діяльність, що і пояснює сплату коштів СВК «Черповоди».

На час розгляду справи заборгованості по сплаті орендної плати на користь позивача не існує, а є переплата, яка становить 6537,12 грн., тому вважає, що навіть не може йти мови про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача орендної плати за договором оренди за період з 2018 по 2020 рік включно, тому відсутні підстави щодо сплати 3 % річних та інфляційних виплат.

Повністю заперечує проти задоволення позову в частині стягнення судових витрат та має намір в ході розгляду справи подати суду розрахунок судових витрат відповідача.

Представник позивача Стамбула В.М. в судовому засіданні позовні вимоги та факти викладені в позові підтримав. При цьому, не заперечував проти того, що звертає увагу суду на те, що саме відповідачем у справі ТОВ «Черповоди», з якими укладався договір оренди землі, орендна плата не сплачувалася, але не заперечує проти того, що дійсно позивачем отримано орендну плату від СВК «Черповоди» і станом на час розгляду справи та на момент звернення до суду фактично заборгованості по орендній платі не існує та має місце переплата за орендну плату. Разом з тим зазначив, що незважаючи на наявну переплату та фактичну відсутність заборгованості по орендній платі підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки є, оскільки відповідач систематично не виконував свої зобов`язання по договору, що є підставою для розірвання такого, тому просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та підтримали факти, викладені у відзиві. Зазначили, що орендна плата позивачу згідно договору оренди сплачена у повному обсязі, навіть з переплатою. Вважає посилання представника позивача на те, що згідно касових ордерів орендна плата сплачувалася не ТОВ «Черповоди», а СВК «Черповоди», не варто уваги, оскільки між відповідачем та СВК «Черповоди» було укладено відповідний договір, копію якого додано до матеріалів справи, умови якого передбачають виплату орендної плати саме СВК «Черповоди» на користь позивача по справі ОСОБА_4 . Також зазначили, що не вбачають підстав для розірвання договору, у зв`язку із невиконанням ними умов договору, оскільки вважають, що таких порушень з їх сторони не було. При цьому не заперечували, що дійсно орендна плата сплачена у 2019 та у 2020 роках позивачу сплачена не була.

Суд, вислухавши представника позивача та представників відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у заявах по суті та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, із врахуванням заперечень відповідача, оцінивши позиції сторін та докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Відповідно до ст. 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (220-2004-п ).

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 15.08.2020 року за № 220421694, земельна ділянка кадастровий номер 7124389200:02:000:0443, площею 2,05 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Черкаська область, Уманський район, Черповодівська сільська рада, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ІІІ-ЧР №043988, виданий 06.03.2003 Черповодівською сільською радою народних депутатів.

18.03.2014 року було укладено договір оренди б/н вказаної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Шелудько В.П. Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області. Строк дії договору: 10 років. Орендарем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Черповоди», орендодавцем ОСОБА_3 . Орендна плата згідно п. 11 вказаного договору становить 5,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 2302,46 грн.

Згідно п.12 обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки Земельної ділянки. В разі інфляції, розмір орендної плати може бути збільшений в порядку, визначеному цим договором. 13 пунктом договору визначено, що орендар зобов`язаний виплачувати орендну плату, за винятком податку з доході фізичних осіб, який перераховується орендарем до бюджету відповідно до законодавства у строки, обумовлені цим договором. Пунктом 16 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається за спільною згодою сторін.

Згідно наданих відповідачем видаткових касових ордерів ОСОБА_3 отримала орендну плату: 30 серпня 2018 року 4000,00 гривень; 19 грудня 2018 року 3800,00 гривень та 06 травня 2021 року 9000,00 грн.

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що відповідачем було порушено умови спірного договору оренди щодо порядку та строків виплати орендної плати.

Отже, згідно видаткових касових ордерів, орендна плата за 2018-2020 року відповідачем позивачу була сплачена з порушенням строків, ніж визначено умовами оспорюваного договору оренди землі, укладеного між сторонами 18.03.2014 року, оскільки не була сплачена ні у 2019 році, ні у 2020 році.

Представником позивача ставилося питання щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з 2018 по 2020 роки з урахуванням інфляційних нарахувань. При цьому, згідно касових ордерів, орендна плата ОСОБА_3 отримана, отже станом на момент звернення до суду із зазначеним позовом фактично заборгованості перед позивачем відповідач не мав, проти чого не заперечував і представник позивача у судовому засіданні.

Суд, не бере до уваги заперечення представника позивача щодо невизнання того, що вказані кошти були сплачені не відповідачем ТОВ «Черповоди», від якого його довіритель ніякої орендної плати не отримував, а кошти ним були отримані від СВК «Черповоди», оскільки згідно наданого відповідачем договору про спільну діяльність, укладеного 31 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Черповоди» та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Черповоди», сторони зобов`язалися шляхом об`єднання своїх зусиль спільно діяти в сфері сільського господарства без створення юридичної особи для досягнення спільних господарських цілей, а саме ведення сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці згідно договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Черповоди», з кадастровим номером 7124389200:02:000:0443 загальною площею 2,05 га.

Також представниками відповідача належними та допустимими доказами було підтверджено, що по сплаті орендної плати заборгованості перед позивачем не існує, але разом з цим не надано жодного доказу належного виконання умов договору оренди земельної ділянки в частині своєчасної виплати орендної плати.

У зв`язку із зазначеним, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не надано належних доказів на спростування вимог позивача щодо порушення умов договору оренди в частині несвоєчасності виплати орендної плати.

За результатом розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що хоча станом на час розгляду справи заборгованості у відповідача перед позивачем не існує, однак відповідач систематично допускав порушення зобов`язань по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки з її власником.

За вказаних обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 18.03.2014 року.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та доведені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст.124 та 141 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», ст. 203, 207, 526, 638, 651 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,05 га, кадастровий номер 7124389200:02:000:0443, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 18.03.2014 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черповоди».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Черкаського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.03.2022 року.

Суддя: Р. В. Піньковський