Рішення

від 05.10.2022 по справі 140/4472/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року ЛуцькСправа № 140/4472/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Відідлення Фонду, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкон» (далі ТзОВ «Алкон», відповідач) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в сумі 37305,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2021 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 35354,55 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 1951,32 грн, яку позивач просить стягнути з ТзОВ «Алкон» разом із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.14).

У відзиві на позовну заяву (а.с.18-19) відповідач позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, що товариством вжито заходів для виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу. Підприємство щомісячно подавало до Центру зайнятості звіти за формою №3-ПН, в яких зазначалась інформація про попит на робочу силу (вакансії), у яких відображено наявність вакансій для осіб з інвалідністю, а саме одна особа на посаду інженера-конструктора. Створивши робоче місце для особи з інвалідністю та інформуючи центр зайнятості про наявне вакантне місце для працевлаштування особи з інвалідністю, ТзОВ «Алкон» вжило всіх необхідних заходів для недопущення порушення вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, а тому просить позовну заяву залишити без задоволення.

У відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.56-59) представник позивача вважає твердження відповідача необґрунтованими і безпідставними та зазначає, що незважаючи на наявність вакантної посади інженера-конструктора протягом чотирьох років, умови праці для особи з інвалідністю не створені, що призводило до неможливості працевлаштування осіб з інвалідністю на наявне вакантне робоче місце. Також зазначає, що відповідач необґрунтовано посилається на покладення обов`язку з працевлаштування осіб з інвалідністю лише на органи державної служби зайнятості, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про зайнятість населення», зазначені органи здійснюють надання роботодавцем послуг лише з добору працівників. А працевлаштування осіб здійснює лише роботодавець (підприємство). Крім того, відповідач не надав доказів здійснення усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме щодо працевлаштування 1 особи з інвалідністю. Просить позов задовольнити повністю.

У запереченні на відзив представник відповідача позовні вимоги не визнав (а.с.63). В обґрунтування своєї позиції також вказав, що робоче місце та умови праці для особи з інвалідністю облаштовуються з урахуванням інвалідності кожної окремої особи, але позивач не надав жодного доказу того, що ТзОВ «Алкон» не працевлаштувало особу з інвалідністю, яка безпосередньо звернулася до підприємства або була направлена Луцькою районною філією ВОЦЗ, а їх робоче місце не облаштоване з урахуванням особливостей кожної особи з інвалідністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТзОВ «Алкон» зареєстроване як юридична особа 24.07.2002, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

-у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

-у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

-у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

-у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

-у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2022 за вхідним №1952 відповідач подав до ВОВ Фонду соцзахисту інвалідів звіт форми №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2021 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2021 році у відповідача фактично складала 11 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 1 особа. При цьому, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2021 році становив 777,8 тис.грн(а.с.9).

Повідомленням від 27.04.2022 №36/08-83 ВОВ Фонду соцзахисту інвалідів проінформувало ТзОВ «Алкон» про обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 35481,87 грн та роз`яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.11). Станом на день звернення з даним позовом відповідачем адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були.

У зв`язку з несплатою товариством адміністративно-господарські санкції у встановлений термін відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ відповідачу нарахована пеня в сумі 1951,32 грн, що підтверджується розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені (а.с.7).

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Як випливає з вимог статті 18 Закону №875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Визначений Законом №875-ХІІ обов`язок роботодавця супроводжується створенням робочого місця для особи з інвалідністю та подання державній службі зайнятості відповідної інформації з метою пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на вакантне робоче місце.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у 2021 році не було працевлаштовано відповідно до нормативу 1 особу з інвалідністю.

При цьому судом встановлено факт невиконання ТзОВ «Алкон» нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2021 році, однак суд вважає, що вини підприємства в цьому немає, оскільки відповідач створив робоче місце для осіб з інвалідністю та вживав необхідні заходи їх працевлаштуванню.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 12.01.2021, 15.03.2021, 20.04.2021, 17.05.2021, 16.06.2021, 13.07.2021, 17.08.2021, 14.09.2021, 21.10.2021, 17.11.2021, 17.12.2021 була подана до Луцького міського центру зайнятості звітність за формою №3-ПН інформація про попит на робочу силу (вакансії) «інженер-конструктор», у якому повідомлялося про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.20-25, 26-28, 29-31, 32-34, 35-37, 38-40, 41-43, 44-46, 47-49, 50-52, 53-55).

Центром зайнятості на вищевказану вакансію не була спрямована жодна безробітна особа з інвалідністю, яка перебуває на обліку, про що слідує з листа Луцької районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 17.05.2022 №411/22/02 (а.с.60).

Відтак, судом встановлено, що 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю залишилося вакантним у зв`язку з тим, що центром зайнятості не направлено жодної особи з інвалідністю для працевлаштування на дану вакансію, тобто робоче місце для осіб з інвалідністю залишилися вакантними не з вини товариства.

Разом з цим, фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не встановлено.

Отже, судом встановлено, що відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, покладений на нього законодавством повною мірою. Зокрема, відповідач створив робочі місця для осіб з інвалідністю, інформував центр зайнятості про наявність вакансій на підприємстві для осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Як свідчать матеріали справи, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робочі місця для осіб з інвалідністю, товариство своєчасно інформувало Луцький міський центр зайнятості про наявні вакантні місця для працевлаштування таких осіб.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що ТзОВ «Алкон» у 2021 році вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування особи з інвалідністю, при цьому позивач не надав суду доказів того, що товариство відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому суд дійшов висновку про те, що у позивача не було правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій 35354,55 грн та нарахування пені в сумі 1951,32 грн.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій