Рішення

від 21.09.2022 по справі 400/10135/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 р. № 400/10135/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фермерського господарства "Вікторія", вул. 1 Травня, 22, смт. Казанка, Баштанський район, Миколаївська область,56002,

до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, про:визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.21 р. № 306218,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Вікторія» (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі відповідач) про визнання протиправною та скасування Постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №306218 від 23.09.2021р. про застосування до фермерського господарства «Вікторія» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 27.10.2021р. суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в спірних правовідносинах він не був перевізником, а тому не повинен нести відповідальність за порушення законодавства в сфері автомобільних перевезень. При цьому досьогодні уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом) не затверджена методика, про яку йдеться у п.2 Порядку проведення габаритно-вагового контролю, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007р. та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Також на думку позивача вимагати у перевізника дозвіл на рух великовагового транспортного засобу з подільним вантажем та притягувати перевізника до відповідальності за його відсутність у відповідності до ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» є незаконним.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що оскаржувані постанови винесені за відсутність у водіїв протоколу адаптації та повірки тахографу правомірно, оскільки позивач зобов`язаний був використовувати тахограф під час спірних перевезень вантажу. Окрім того, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за перевищенням вагових параметрів, оскільки транспортні засоби позивача рухалися без відповідного дозволу. Також на думку відповідача для проведення габаритно-вагового контролю відсутність методики уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не звільняє від відповідальності, а перевізник зобов`язаний закріпити подільний вантаж перед початком руху. При цьому закон «Про автомобільний транспорт» має вищу юридичну силу, Правила дорожнього руху в даному випадку не можуть бути підставою для звільнення перевізника від штрафу. У разі передачі транспортного засобу іншій особі він підлягає перереєстрації.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

10.08.2021р. на а/д М-05 «Київ-Одеса» 452км + 811м посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки марки MAN д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки ZACLAW д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В ході рейдової перевірки працівниками відповідача здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, який оформлено довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0075954 від

10.08.2021р., актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0057557 від 10.08.2021р. та Розрахунком плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування № б/н до Акту №0057557 від 10.08.2021р. у розмірі 1078,92 євро. За результатами перевірки складено акт №306291 від 10.08.2021р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення навантаження на строєну вісь напівпричепу (25,19 тон замість допустимих 22,00 тон). 23.09.2021р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №306291 Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято: постанову №306218 про застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення). Порядок здійснення органами Укртрансбезпеки державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі Порядок).

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (абз.1 п.4 Порядку).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку).

Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку)

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку).

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку).

В інших випадках за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт (П.31 Порядку).

При цьому ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначено наявність наступних документів у перевізника та водія: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Окрім того, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків».

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично - дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі -Порядок № 879).

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст.1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно із п.18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку № 879).

Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також порядок здійснення такого контролю.

З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача у зв`язку із встановленням факту перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів понад 10%, але не більше 20 % при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, зокрема, встановлено перевантаження на вісь транспортного засобу.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що він не може бути притягнутий до відповідальності, у вигляді винесення оскаржуваної Постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за даними перевезеннями вантажу, з огляду на наступне.

Відповідно до складених відповідачем Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів оскаржуваною Постановою транспортний засіб позивача перевозив насипом ріпак (сільськогосподарську продукцію), тобто подільний вантаж.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого відповідач притягнув перевізника до відповідальності передбаченої абз.15 ст.60 Закону, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні сі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

При цьому абз.15 ч.1 ст. 60 Закону (в редакції до 01.10.2021р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та на час звернення позивача із позовом до суду), визначалася відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно- господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», № 1534-IX від 03.06.2021 який набрав чинності з 01 жовтня 2021 року, абз.15 статті 60 Закону викладено в новій редакції.

Так, відповідно до абз.15 ч.1 ст. 60 Закону (в редакції з 01.10.2021р.) встановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Викладене дає підстави для висновку про те, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: - перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; - перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

При цьому, суд не вбачає суперечності між Правилами дорожнього руху та Законом України «Про автомобільний транспорт», оскільки відповідальність перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу, тобто за рух такого транспортного засобу, законодавець встановив лише з 01 жовтня 2020 року. До цього законом передбачалася відповідальність перевізника лише за перевезення вантажів з перевищенням вагових парамертів, для яких вимагається отримання дозволу, тобто неподільних вантажів.

Сторонами у справі не заперечується та обставина, що позивач перевозив вантажі, які за своїми характеристиками є подільними, тобто може при завантаженні бути поділена на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

З огляду на відсутність на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

У такому випадку до перевізника до 01.10.2021р. могла бути застосована відповідальність лише у вигляді у вигляді припису щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до п. 31 Порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана Постанова від 23.09.21р. за №306218 про накладення на ФГ «Вікторія» штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого абз. 15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнята Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не може вважатись законною та обґрунтованою.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був встановити в діях позивача склад правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, як законодавчу підставу для притягнення останнього до відповідальності у вигляді адміністративно- господарського штрафу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених

законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно- господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф (абз.3 ч.1 ст. 239 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

На момент здійснення рейдових перевірок належних позивачу транспортних засобів та винесення відповідачем оскаржуваних Постанов діяли Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30.

Отже, на переконання суду, притягуючи позивача, як перевізника до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідач в Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу мав зазначити, яке саме положення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб`єктом господарювання. Натомість оскаржувана Постанова не містить такого посилання, що також зумовлює протиправність оскаржуваної Постанови.

При цьому суд зважає на вид вантажу, що перевозився позивачем в спірних правовідносинах, а саме сипучий вантаж, який здатен під час руху змінювати розподіл навантажень на вісі транспортного засобу та відносити транспортний засіб до категорії великовагових вже після початку його руху, що виключає в діях перевізника будь-яку вину як один із складових елементів правопорушення.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для

недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно- господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності перевізника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 7 лютого 2018 р. по справі № К/9901/3278/17.

Що стосується доводів позивача про відсутність методики затвердженої суд вважає за необхідне зазначити наступне. Дійсно методики, яка передабчена п.2 Порядку проведення габаритно-вагового контролю, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007р. Досьогодні не затверджено законодавцем, що свідчить про недотримання відповідачем процедури вимірювання (зважування) як складової частини габаритно-вагового контролю, проте позивач не довів яким чином наявність такої методики могла вплинути на достовірність результатів під час проведення такого вимірювання, що не дозволяє суду дійти висновку про протиправність оскаржуваних постанов лише з цих підстав.

Аналогічно суд вважає недоведеними належними та допустимими доказами доводи позивача про те, що в спірному перевезенні вантажу перевізником була інша особа, оскільки товарно-транспортною накладною №09/08 від 09.08.2021р.,яка міститься в матеріалах справи, в графі автомобільний перевізник зазначено саме фермерське господарство «Вікторія».

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 2270,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "Вікторія" (вул. 1 Травня, 22, смт. Казанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56002 код ЄДРПОУ 20898262) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 39816845) .

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №306218 від 23.09.2021р. про застосування до фермерського господарства «Вікторія» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фермерського господарства "Вікторія" (вул. 1 Травня, 22, смт. Казанка, Баштанський район, Миколаївська область,56002 код ЄДРПОУ 20898262) судові витрати в розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник