Рішення

від 05.10.2022 по справі 826/1928/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2022 року м. Київ № 826/1928/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім систем відеонагляду "ССТВ ТРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2016 №0005581401, №0005591401,

за участю:

представника позивача - Ріпи Сергія Івановича (довіреність б/н від 17.01.2017),

представника відповідача - Борозни Мартина Петровича (довіреність від 07.11.2016 № 153/26-15-10-04-17),

представника відповідача - Піонтковської Альони Олександрівни (довіреність від 22.11.2016 № 166/26-15-10-04),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім систем відеонагляду "ССТВ ТРЕЙД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2016 №0005581401, №0005591401.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дійсно мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Т-М.Київ", які мали реальний характер та за якими було отримано товар, використаний ним у власній господарській діяльності, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що в нього була відсутня об`єктивна можливість надати первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Т-М.Київ", з огляду на те, що зазначені документи у первинному вигляді, разом із супровідним листом від 11.07.2016 були передані старшому слідчому СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві капітану податкової міліції Сміяну П.О. за вимогою від 05.07.2016 № 7672/10/26-53-23 щодо необхідності у дослідженні документів фінансово-господарської діяльності, що відображають взаємовідносини з ТОВ "Т-М.Київ" про що відповідача було належним чином повідомлено.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що ні у відповідь на запит від 11.08.2016 № 18048/10/26-15-14-01-03, ні в ході проведення перевірки позивачем не було надано ні первинної документації щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М.Київ", ні документів щодо оприбуткування та списання товарів, відображених в регістрах бухгалтерського обліку, які придбані у ТОВ "Т-М.Київ", з огляду на що була відсутня можливість не тільки підтвердити факт здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Т-М.Київ", а й встановити зв`язок придбаних за твердження позивача у вказаного контрагента товарів, з тими, що були реалізовані контрагентам покупцям. Також відповідач зазначив про те, що зі сторони ТОВ "Т-М.Київ" документи підписані Проць О.В., яка надала пояснення про те, що не була директором вказаного підприємства та не підписувала жодних документів щодо його фінансово - господарської діяльності.

У судовому засіданні суд хвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 11.10.2016 по 20.10.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім систем відеонагляду "ССТВ ТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Т-М.Київ" за період з 01.04.2015 по 31.05.2015.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2016 № 334/26-15-14-01-03/39230853, яким встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 457 365 грн. та порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 + рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) за квітень 2015 року на загальну суму 43 340 грн.

07.11.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0005581401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 571706,25 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 114341,25 грн. та №0005591401, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2015 року на 43340,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 30.12.2016 № 28568/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини мали місце в 2016 році, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх існування.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодекс

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованго в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають факт здійснення таких операцій. Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Абзацом першим пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Вказані норми Податкового кодексу України кореспондуються із нормою частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 13.06.2022 у справі №420/5345/19.

Відповідно до акту перевірки від 27.10.2016 № 334/26-15-14-01-03/39230853 з метою отримання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо використання позивачем товарів отриманих від ТОВ "Т-М.Київ" у господарській діяльності, надання до перевірки всіх наявних на підприємстві документів по взаємовідносинам з ТОВ "Т-М.Київ" позивачу було вручено запит № 1 від 18.10.2016.

Зазначений факт позивачем визнається.

За результатами розгляду вказаного запиту позивач листом від 19.10.2016 № 01/10-1 повідомив відповідачу наступне: " На Ваш запит від 18.10.2016 року № 1 (вхідний №01/10-1 від 18.10.2016 року) "Про надання документів до перевірки", що відображають взаємовідносини ТОВ «Торговий дім систем відеонагляду "ССТВ ТРЕЙД" та ТОВ "Т-М Київ" повідомляємо наступне.

Наше підприємство не має можливості надати запитувані документи, оскільки їх було передано в первинному вигляді разом із супровідним листом 11.07.2016 р. Старшому слідчому СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві капітану податкової міліції Сміяну П.О. за вимогою від 05.07.2016р. №7672/10/26-53-23 щодо необхідності у дослідженні документів фінансово-господарської діяльності, що відображають взаємовідносини ТОВ "Торговий дім систем відеонагляду "ССТВ ТРЕЙД" з ТОВ "Т-М Київ"."

З аналізу наявної в матеріалах справи копії вимоги від 05.07.2016 №7672/10/26-53-23 судом встановлено, що нею з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження було висунуто вимогу надати завірені належним чином печаткою підприємства та підписом керівника копії документів, за весь період діяльності, зокрема з ТОВ "Т-М Київ". Також в ній було викладено прохання надати оригінали документів для звіряння з наданими копіями та проведення їх огляду.

Відповідно до листа позивача від 11.07.2016 № 03/0-1 складеного на ім`я Старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві капітана податкової міліції Сміяну П.О., яким було надано інформацію на виконання положень вказаної вимоги до нього було додано реєстр та оригінали документів пронумеровані на 139 аркушах.

Таким чином в липні 2016 року позивачем було надіслано Старшому слідчому СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві капітану податкової міліції Сміяну П.О. оригінали документів на 139 аркушах щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М Київ", хоча в вимозі від 05.07.2016 №7672/10/26-53-23 було вкладено прохання надати лише належним чином завірені копії та оригінали для проведення їх огляду та звірянню.

Отже, позивачем фактично було з власної ініціативи надано Старшому слідчому СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві капітану податкової міліції Сміяну П.О. оригінали документів на 139 аркушах щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М Київ" та при цьому не здійснено виготовлення їх дублікатів чи копій.

Інших обґрунтувань щодо причини неможливості надання документів щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М Київ" крім посилань на їх надання на вимогу від 05.07.2016 №7672/10/26-53-23 позивачем наведено не було.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позивачем не було надано до перевірки за результатами якої складено акт від 27.10.2016 № 334/26-15-14-01-03/39230853 первинні документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М Київ" за відсутності для того поважних причин.

Посилання позивача на положення пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Таким чином визначальною обставиною, яка зумовлює можливість застосування положень пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України є саме вилучення правоохоронними та іншими органами оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

В даному випадку у позивача вилучення первинних документів щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М Київ" не здійснювалось, а лише було висунуто вимогу щодо надання їх копій, з огляду на щодо положення пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України застосуванню не підлягають.

З огляду на зазначене, оскільки позивачем не було надано до перевірки за результатами якої складено акт від 27.10.2016 № 334/26-15-14-01-03/39230853 первинні документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М Київ" судом відповідні документи не можуть бути досліджені в частині визначення обґрунтованості висновків викладених в зазначеному акті.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не було надано до перевірки за результатами якої складено акт від 27.10.2016 № 334/26-15-14-01-03/39230853 первинні документи щодо фінансово - господарських правовідносин з ТОВ "Т-М Київ", а отже не було підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують їх фактичне здійснення та витрати, пов`язані з ними, правомірність формування показників податкової звітності щодо правовідносин з ТОВ "Т-М Київ" та відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вважається, що вказані документи були відсутні у позивача на момент складання податкової звітності суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2016 №0005581401, №0005591401.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім систем відеонагляду "ССТВ ТРЕЙД" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10А, код ЄДРПОУ 39230853) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2016 №0005581401, №0005591401 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов