Ухвала

від 04.10.2022 по справі 826/1978/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

04 жовтня 2022 року м. Київ № 826/1978/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши питання про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві за участю у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київської міської організації профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1 та/або МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - відповідач-2 та/або ГУ МВС України в м. Києві) за участю у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київської міської організації профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України (далі - третя особа) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 р. №48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. №1682 -VII та пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. №114;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30.01.2015 р. №59 о/с «Щодо особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. №1682 -VII та пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. №114;

- поновити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), з 30.01.2015 р. на посаді інспектора сектору оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування Деснянського району, підпорядкованого і Головному управлінню;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме з 30.01.2015 року по дату поновлення на службі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/1978/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2015 провадження у справі №826/1978/15 зупинено до розгляду Конституційним Судом України подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої та восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ та до розгляду Конституційним Судом України рішення Пленуму Верховного Суду України від 16 березня 2015 року про звернення Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 вересня 2014 року N 1682-VII "Про очищення влади" положенням частини третьої статті 22, статей 38, 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України.

В подальшому, у зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення ним правосуддя, в провадженні якого перебувала справа, справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатом якого передано на вирішення судді Келеберді В.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2015 прийнято до провадження суддею Келебердою В.І. адміністративну справу №826/1978/15.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15.12.2017, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Таким чином, розгляд зазначеної адміністративної справи має здійснюватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Питання поновлення провадження у справі наразі врегульовано положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

У той же час, відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За даними офіційного веб-сайту Конституційного Суду України 20 листопада 2014 року Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою від 12 лютого 2015 року Перша колегія суддів Конституційного Суду України відкрила конституційне провадження у справі за цим клопотанням.

Також, 20 січня 2015 року до Конституційного Суду України звернулися 47 народних депутатів України з клопотанням про визнання неконституційними частини третьої, шостої статті 1, частини першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про очищення влади».

Ухвалою від 18 лютого 2015 року Перша колегія суддів відкрила конституційне провадження у справі за цим клопотанням.

Окрім того, 23 березня 2015 року до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою від 01 квітня 2015 року Перша колегія суддів Конституційного Суду України об`єднала провадження за трьома конституційними поданнями в одне конституційне провадження.

Ухвалою Конституційного Суду України від 06 липня 2017 року об`єднано конституційні провадження у справах за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-У1І, 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті З, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 4 цього закону в одне конституційне провадження у справі.

Станом на теперішній час вищезазначені подання перебувають на розгляді Конституційного Суду України.

Водночас, згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд враховує також те, що Європейським судом з прав людини 17 жовтня 2019 року ухвалено рішення у справі «Полях та інші проти України» (заяви № 58812/15, 53217/16, 59099/19, 23231/18 та 47749/18), що набрало чинності 20 лютого 2020 року, яка стосувалася звільнення державних службовців відповідно до Закону України «Про очищення влади», зокрема, встановив порушення статті 6 Європейської конвенції з прав людини (на справедливий суд) у зв`язку з занадто тривалим розглядом справ заявників на національному рівні, що право на справедливий суд протягом розумного строку було порушено, оскільки судові процедури щодо їх звільнення вже тривають більше чотирьох з половиною років і досі не завершені, тощо.

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У той же час, згідно частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини, у разі набрання такими рішеннями законної сили.

Таким чином, на переконання суду, набрання рішенням Європейського суду з прав людини чинності усуває перешкоди в можливості розгляду та вирішення даної адміністративної справи без прийняття Конституційним судом відповідного рішення за конституційними поданнями щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 1, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» положенням частини третьої статті 22, статей 38, 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність поновлення провадження у справі.

Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено (частина третя статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (частина п`ята статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Водночас, частиною четвертою статті 257 та частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України вказано перелік категорій справ, які за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, а саме справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини шостої 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище є виключенням з переліку визначення справ незначної складності.

Водночас, частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Так, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що дана справа, де предметом спору є розгляд питань, які виникають з відносин публічної служби, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вважає, що швидкість вирішення справи вказаної категорії є пріоритетним.

Додатково суд зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відтак, сторони не позбавлені можливості подачі доказів на підтвердження своєї позиції або письмових пояснень.

Між тим, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30.01.2015 р. №59 о/с «Щодо особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) прийнято останнім на підставі наказ Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 16.01.2015 р. №48 о/с «По особовому складу».

В матеріалах справи наявні заперечення Міністерства внутрішніх справ України. Разом з цим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач-1 не надав до суду жодних документів, які стали підставою для прийняття ним наказу від 16.01.2015 №48 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується позивача.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини третьої статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Отже, суд з метою повного та всебічного розгляду справи вважає за необхідне витребувати від Міністерства внутрішніх справ України належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для видання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 №48 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Окрім цього, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що у запереченнях на позовну заяву відповідач-1 посилається на наявне відкрите щодо позивача кримінальне провадження Прокуратурою міста Києва від 24.02.2014 №42014100020000046 за частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

З метою повного та всебічного розгляду справи суд вважає за необхідне витребувати від Прокуратури міста Києва (Київська міська прокуратура) інформацію про стан кримінального провадження, яке відрито Прокуратурою міста Києва 24.02.2014 №42014100020000046 за частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України в частині, що стосується ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Керуючись статтями 3, 12, 77, 72, 80, 90 237, 241, 243, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Поновити провадження у справі №826/1978/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві за участю у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київської міської організації профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправними наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Подальший розгляд справи здійснювати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

3. Запропонувати сторонам подати додаткові докази на підтвердження своєї позиції або письмові пояснення.

4. Витребувати від Міністерства внутрішніх справ України належним чином засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для видання наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 №48 о/с «По особовому складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

5. Витребувати від Прокуратури міста Києва (Київська міська прокуратура) інформацію про стан кримінального провадження, яке відрито Прокуратурою міста Києва 24.02.2014 №42014100020000046 за частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України в частині, що стосується ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

6. Копію ухвали направити сторонам та Прокуратурі міста Києва (Київській міській прокуратурі) (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 45/9).

7. Витребувати інформацію надати суду протягом 10 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала суду є обов`язковою до виконання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.І. Келеберда