Постанова

від 06.10.2022 по справі 580/1309/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1309/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Кульчицький С.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаський окружний адміністративний суд від 27 травня 2022 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Благодарагро» до Виконуючого обов`язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2022 року, Приватне підприємство «Благодарагро» (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Виконуючого обов`язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) та Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 25 січня 2022 року №303793, якою позивача притягнуто до відповідальності у виді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000, 00 гривень за порушення правил статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що на нього безпідставно накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000, 00 грн, оскільки при проведенні рейдової перевірки водій ОСОБА_1 пред`явив посадовій особі відповідача документи, на підставі яких виконував вантажні перевезення, а саме товарно-транспортну накладну від 25.11.2021 року №002049. Вважає, що на момент перевірки позивач мав документи, визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За таких обставин просить визнати оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.

Рішенням Черкаський окружний адміністративний суд від 27 травня 2022 року адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 25 січня 2022 року №303793, якою приватне підприємство «Благодарагро» притягнуто до відповідальності у виді адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000, 00 гривень за порушення правил статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 25.11.2021 посадовою особою Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки здійснено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автодорозі Т 1716, 74 км.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 25.11.2021 №250938 в якому встановлено, що о 13 год. 00 хв. 24.11.2021 ПП «БЛАГОДАРАГРО» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт», а саме: у водія відсутня оформлена належним чином товарно-транспортна накладна (в графах автомобільний перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач відсутні коди платників податків та відсутні габарити транспортного засобу). Водій з даним актом ознайомився та поставив в ньому свій підпис.

Листом від 12.01.2022 №1389/726.4/24-22 позивача повідомлено про розгляд справи на 25.01.2022.

Позивач на розгляд справи явку свого представника не забезпечив.

25.01.22 виконуючим обов`язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень за порушення правил статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною першою статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої вказаної статті документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження (частина 3 статті 48 Закону №2344-III).

З викладеного слідує, що у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.

Разом з тим, вказана норма передбачає, що такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою відповідальною за оформлення товарно - транспортної накладної.

Із наданої позивачем та відповідачем копії товарно-транспортної накладної від 25.11.2021 №002049 вбачається, що вантажовідправником є ПП «Благодарагро». В графах «автомобільний перевізник», «вантажовідправник» та «вантажоодержувач» відсутні відомості про код ЄДРПОУ платників податків. Крім цього у вказаній накладній відсутні відомості про габарити транспортного засобу (довжина, висота, ширина).

Слід зазначити, що відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закон від 05.04.2001 №2344-III настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.

Цей висновок узгоджується із нормами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила №363).

Так, згідно п. 11.3 Правил №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил №363).

Пункт 11.1 Правил №363 передбачає, що товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Крім того, статтею 48 Закону №2344-III передбачено відповідальність перевізника за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно-транспортної накладної.

Відтак, достатньою і такою, що ґрунтується на Законі №2344-III підставою для відповідальності перевізника є фізичне неіснування у його водія на момент проведення перевірки такого документу як товарно-транспортна накладна, а не певні формальні недоліки у її заповненні.

При цьому такі недоліки ТТН як не зазначення у ній коду ЄДРПОУ або податкового номера перевізника та параметрів транспортного засобу із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги вважаються судом формальними, оскільки у накладній зазначено інші обов`язкові її реквізити, що дають можливість у повній мірі ідентифікувати суб`єктів транспортного процесу, вантаж та транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення.

До того ж колегія суддів враховує, що товарно - транспортна накладна - це документ форма якого затверджена додатком №7 до Правила № 363.

Проаналізувавши затверджену форму товарно - транспортної накладної суд зауважує, що у ній відсутні пункти, розділи чи рядки для внесення тих відомостей, про які зазначає відповідач, оскільки Законом від 05.04.2001 №2344-III (у редакції Закону №1534-IX від 03.06.2021) хоча і передбачено внесення до ТТН зазначених вище відомостей, затверджену додатком № 7 Правил № 363 форму накладної не змінено.

За таких обставин вважає, що висновок акту перевірки від 25.11.2021 №250938 про перевезення позивачем вантажів автомобільним транспортом за відсутності товарно-транспортної накладної є помилковими, адже за встановлених у справі обставин, певні недоліки в оформленні наявної у водія ТТН від 25.11.2021 №002049 не можуть бути кваліфіковані як відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки.

Отже, постанова від 25.01.2022 №303793 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першо інстанції дійшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаський окружний адміністративний суд від 27 травня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль