Постанова

від 06.10.2022 по справі 120/1759/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1759/22-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

06 жовтня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №781 від 21.01.2022, в частині відмови у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області №781 від 21.01.2022, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язано Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному рішенні;

- в задоволенні решти вимог - відмовлено.

- стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 496 гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області;

- стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 496 гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області;

- стягнуто на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 496 гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області;

- стягнуто на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в сумі 496 гривень 20 копійок та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 500 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, у якій просили скасувати рішення суду першої інстанції в частині обраного способу захисту та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі звернулись до відповідача із клопотаннями про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Очитків Липовецької територіальної громади (за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0523183900:02:001:0082).

Відповідно до пунктів 1, 13, 14, 16 рішення 28 сесії 8 скликання Липовецької міської ради №781 від 21.01.2022 позивачам відмовлено у наданні бажаного ними дозволу, оскільки земельна ділянки включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватись, передаватись в заставу, надаватись у користування.

Незгода позивачів із прийнятим рішенням у відповідній частині зумовила їхнє спільне звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Липовецької міської ради № 781 від 21.01.2022 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви (клопотання) позивачів про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.11.2020 у справі №2240/3066/18, від 05.03.2019 у справі №2040/6320/18, від 29 вересня 2020 року по справі №814/2221/17, від 17 лютого 2021 року справа № П/811/397/18.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №0640/4434/18, від 12 вересня 2019 року у справі №0640/4248/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/25472/15.

Враховуючи, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законом, колегія суддів вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов`язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені скаржниками судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2022 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 28 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 781 від 21 січня 2022 року в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,00 га, кожному, для ведення особистого селянського господарства (01.03), із земельної ділянки площею 9,3357 га, кадастровий номер 0523183900:02:001:0082, що розташована за межами с. Очитків Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481 грн.

Відстрочити виконання рішення суду, в частині зобов`язання відповідача надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, до припинення (скасування) воєнного стану.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.