Рішення

від 20.09.2022 по справі 754/208/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2631/22

Справа №754/208/22

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Париста А.С..

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-тя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , його опікун ОСОБА_2 , яка також в своїх інтересах звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.02.1973 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 . 16.09.1999 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на вищезазначену квартиру. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2010 року ОСОБА_2 визнано недієздатною та призначено опікуном ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року опікуном недієздатної ОСОБА_2 було призначено ОСОБА_1 (брата).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь сина ОСОБА_1 , що посвідчений 30.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2226.

Після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 225/2021.

10.07.2021 року державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю. видано: свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,5526 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Погребищенський район Спичинецька сільська рада, кадастровий номер 0523486400:08:003:0087 у розмірі 5/6 частки та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10.07.2021 року; свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0523486400:10:003:00264 у розмірі 1/6 частки та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10.07.2021 року; свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,5526 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Спичинецька сільська рада, кадастровий номер 0523486400:08:003:0088 у розмірі 1/6 частки та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10.07.2021 року; свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,5526 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Погребищенський район, Спичинецька сільська рада, кадастровий номер 0523486400:08:003:0087 у розмірі 1/6 часткаи та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10.07.2021 року; свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на Ѕ частки житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 1/12 частки та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 10.07.2021 року.

Після смерті матері ОСОБА_4 син ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах своєї сестри ОСОБА_2 звернувся до Сьомої київської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та свідоцтвом про право на спадщину за законом на Ѕ квартири АДРЕСА_1 , однак було отримано відмову у вчинені нотаріальної дії за № 2258/02-31 від 10.07.2021 року з тих підстав, що у спадкоємця відсутні документи, що посвідчують право власності на дану квартиру. Так, як квартира АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності батьків позивачів, оскільки набута за час шлюбу, а свідоцтво про право власності на квартиру видано лише на ім`я ОСОБА_3 (батко), позивач був змушений звернутися до суду із заява про встановлення факту, що має юридичне значення. Однак ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.09.2021 року відмовлено у відкритті провадження.

Позивач також зазначає, що батько після смерті дружини (матері) ОСОБА_4 відмовився від своєї обов`язкової частки спадщини за законом на дану квартиру.

Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд:

1)визнати за ОСОБА_4 , Право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

2)визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3)визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року було відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

15 лютого 2022 року представником 3-тьої особи - Центрального міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Київ) до суду було надіслано письмове пояснення, щодо результату розгляду даної справи залишають на розсуд суду. Розгляд справи проводити за відсутності представника, копію рішення направити на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

16 лютого 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій визнано в повному обсязі позовні вимоги та просить їх задовольнити. Розгляд справи проводити за його відсутності.

Протягом розгляду справи представник позивачів позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представники 3-х осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явились.

Суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутності Відповідача, 3-тя особа -- Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Протокольною ухвалою внесеною до протоколу судового засідання від 31.05.2022року, суд ухвалив забезпечити докази, шляхом витребування у Сьомої київської державної нотаріальної контори спадкову справу №225/2021, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На виконання даної ухвали суду, Сьома Київська державна нотаріальна контора надіслала до суду належним чином завірену копію спадкової справи №225/2021 заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_4 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

20.09.2022 року від представника позивачів адвоката Риженко Н.О. надійшла заява про розгляд справ за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не відомі.

Всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.02.1973 року.

Під час шлюбу подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 15 вересня 1999 року виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення з якого вбачається, що за даними реєстрових книг Бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_3 зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 . 16.08.1999 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на вищезазначену квартиру.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.09.2010 року ОСОБА_2 визнано недієздатною та призначено опікуном ОСОБА_4 . З копії Свідоцтва про смерть від 10 січня 2021 року, яке видане Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) встановлено, що ОСОБА_4 померла (а.с.17)

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року опікуном недієздатної ОСОБА_2 було призначено ОСОБА_1 (брата).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь сина ОСОБА_1 , що посвідчений 30.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2226.

Після смерті ОСОБА_4 було заведено спадкову справу № 225/2021.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Заяви від 27 березня 2021 року, яка надійшла від ОСОБА_1 , про те, що на день смерті своєї матері - ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке він приймає.

Також, відповідно до заяви від 27 березня 2021 року, яка надійшла від батька позивача - ОСОБА_3 , про те, що на день смерті своєї дружини - ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке він приймає. Відповідачу стало відомо, що померла залишила заповіт на все своє майно на ім`я сина - ОСОБА_4 посвідчений Соловчук Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.12.2020 року за реєстровим № 2226. ОСОБА_3 від належної йому частки спадщини-відмовився.

Відповідно до заяви на ім`я державному нотаріусу Сьомої Київської державної нотаріальної контори Гасс В.Ю. від 10 липня 2021 року, яка надійшла від ОСОБА_1 який діє від свого імені та від імені ОСОБА_2 , на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року, з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя - відмовлено, оскільки не надано оригіналів правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності належної померлій квартири.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених

нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.02.1973 року (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру, 16.08.1999 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право власності від 15 вересня 1999 року, виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 01 вересня 1999 року № 754-С, квартира квартиру АДРЕСА_1 , складається з 3 кімнат, жилою площею 42,4 кв.м., загальною площею 73,4 кв.м., дійсно належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Квартира АДРЕСА_1 , зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ОСОБА_3 , записаний в реєстрову книгу № 624/34026.

За життя ОСОБА_4 не отримала свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Згідно із частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, вимога про визнання права на спадщину в судовому поряду не розглядається, однак, коли нотаріус відмовляє в оформленні відповідного свідоцтва на певний об`єкт спадкування, то особа може звернутися до суду для вирішення даного питання за правилами позовного провадження.

Як передбачено пунктом 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , складається з 3 кімнат, жилою площею 42,4 кв.м., загальною площею 73,4 кв.м є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З огляду на викладені обставини вбачається, що спірна квартира придбана під час перебування сторін у шлюбі, тому відповідно до вищевказаних положень сімейного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим суд доходить висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнання за ОСОБА_4 право власності по 1/2 частину квартири.

Також судом встановлено, що Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь сина ОСОБА_1 , що посвідчений 30.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2226.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла. Після її смерті було заведено спадкову справу №225/2021.

Згідно ст.ст.1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як встановлено судом, і це підтверджується наявними доказами, померлій ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя належить 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем за законом, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину та звернувся з заявою про прийняття спадщини, однак на даний час позбавлений можливості зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно, чим порушується його право на спадкування, а тому його порушені права підлягають захисту в судовому порядку.

На момент пред`явлення Позивачем позову до суду інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори (нотаріуса) не звертались.

У відповідності до абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_2 повинно бути визнано право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 .

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 76, 81,133,141, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, ст.ст.316, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , 3-тя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації,Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , право власності на Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.А. Галась