Постанова

від 28.09.2022 по справі 300/4366/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/4366/21 пров. № А/857/9963/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Судової Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засіданняХабазні Ю.Є.,

за участю представника позивачаКлебана М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, прийняте суддею Боршовським Т.І. о 15 годині 47 хвилині у місті Івано - Франківську, повний текст складено 23.05.2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

встановив:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі ГУ ДПС в Івано-Франківській області, позивач) звернулося з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 71337,13 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що податкові зобов`язання (податкові повідомлення-рішення № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019 року, № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020 року ) відповідач самостійно не сплатив та не оскаржив, відтак, такі є узгодженими. Таким чином, податковий борг виник у зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати з фізичних осіб за 2019-2020 роки. Отже, сума 68132,12 грн. з орендної плати є податковим боргом.

Суд звернув увагу на те, що податкова вимога форми «Ф» від 30.08.2017 року №12283-17 на суму 48608,41 грн. направлена на податкову адресу відповідача. ОСОБА_1 не повідомляв податковий орган про зміну своєї адреси, відтак, вимога вважається врученою.

Покликання відповідача на те, що він не є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, а тому не може бути платником орендної плати не охоплюються предметом доказування в цій справі.

Податкові зобов`язання (податкові повідомлення-рішення № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019 року та № 19375-5533-0915 від 14.04.2020 року ) відповідач самостійно не сплатив та не оскаржив. Відтак, такі є узгодженими. Отже, сума 3205,01 грн. із земельного податку з фізичних осіб за 2019-2020 роки є податковим боргом.

Доводи відповідача про те, що позивачем неправильно розраховано розмір земельного податку, то такі обставини виходять за межі предмета доказування в цій справі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Звертає увагу на те, що ще у 2016 році він звернувся до Івано-Франківської міської ради та повідомив про відчуження нерухомого майна, яке знаходилося на орендованій земельній ділянці. За результатами звернення Івано-Франківська міська рада 21.10.2016 року прийняла рішення № 297-8, згідно п. 24 якого вирішено припинити за згодою дію договору оренди землі площею 0,0861 га на АДРЕСА_1 з дня державної реєстрації нової угоди. Пунктом 47 цього рішення доручено Державній податковій інспекції у м. Івано- Франківську вжити заходів щодо адміністрування плати за землю згідно вимог Податкового кодексу України. Пунктом 48 вирішено направити копію цього рішення відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську для вжиття заходів реагування відповідно до компетенції. Виконання цього рішення покладено на управління земельних відносин Департаменту комунальних ресурсів міської ради.

Зазначає, що він є власником об`єкта нерухомого майна - крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 , загальною площею 53,4 кв.м. Земельна ділянка під крамницею йому ні у власність, ні у оренду як співвласнику багатоквартирного житлового будинку не надавалася. Не передавалася вона у власність і підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цим будинком. Покликається на те, що особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання норм ПК України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 року № 1769-54 ОСОБА_1 передано в оренду, терміном на 5 років, земельну ділянку, площею 0,0861, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (а.с. 79).

26.05.2015 року Івано-Франківська міська рада як орендодавець та ОСОБА_1 як орендар уклали договір оренди землі, згідно якого орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно КВЦПЗ), яка знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2610190501:09:004:0118 (а.с. 73-74).

Відповідно до договору дарування від 18.11.2015 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 незавершене будівництво, приміщення недобудованого магазину готовністю 52%, що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 . Об`єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0861, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118. (а.с. 72).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.01.2022 року № 293592429 ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, площею 0,0861, кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, на праві оренди (а.с. 111-115).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2019 рік на суму 48608,88 грн. (а.с. 9).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019 року направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_4 , та отримане 19.06.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020 року, яким ОСОБА_1 нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2020 рік на суму 19523,24 грн. (а.с. 13).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020 року направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_4 , та отримане 25.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.01.2022 року № 293592429 ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності крамницею « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 111-115).

В інформаційній системі «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,00534 га за типом землі (03.11) нежитловий фонд (окремі будівлі, споруди та їх частини) (а.с. 140).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік на суму 905,75 грн. (а.с. 10).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019 року направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_4 , та отримане 19.06.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 19375-5533-0915 від 14.04.2020, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік на суму 2717,26 грн. (а.с. 12).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 19375-5533-0915 від 14.04.2020 року направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_4 , та отримане 25.05.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Згідно довідки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 29.07.2021 року за відповідачем обліковується заборгованість 71337,13 грн., з яких: 68132,12 грн. з орендної плати з фізичних осіб; 3205,01 грн. із земельного податку з фізичних осіб (а.с. 7).

30.08.2017 року Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкову вимогу формиФза № 12283-17 на суму 48608,41 грн., яку направлено відповідачу на його податкову адресу: АДРЕСА_4 , однак повернулися на адресу позивач з відміткою установи поштового зв`язку:за закінченням терміну зберігання(а.с. 8).

Визначення понять податкового законодавства передбачено статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК Українивстановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 38.2 статті 38 ПК України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Порядок нарахування та сплати орендної плати за землю регламентовано статтею 288 Податкового кодексу України (даліПК України). Так, відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктами 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, згідно з пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункту 287.2 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 2517809-5513-0915 від 22.04.2019 року, яким відповідачу нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2019 рік на суму 48608,88 грн. та податкове повідомлення-рішення № 1340797-5513-0915 від 03.04.2020 року, яким відповідачу нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2020 рік на суму 19523,24 грн.

Податкові зобов`язання відповідач не сплатив та не оскаржив. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані вище податкові повідомлення-рішення є узгодженими.

З приводу покликання апелянта на те, що він не є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610190501:09:004:0118, а тому згідно позиції Верховного Суду в господарській справі № 922/510/19 не може бути платником орендної плати не заслуговують на увагу суду, враховуючи наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вимогою заявленого контролюючим органом позову є стягнення податкового боргу, а не правомірності нарахування податкового зобов`язання.

Таким чином предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема, встановлення факту узгодженості податкових зобов`язань, що стали підставою для звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення.

Відповідно до пункту56.18статті56 Податкового кодексу Україниз урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зазначене вище відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.05.2020 року у справі №809/12/17.

Порядок нарахування та сплати земельного податку регламентовано статтею 269 ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункту 287.2 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Із матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік на суму 905,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 19375-5533-0915 від 14.04.2020, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік на суму 2717,26 грн.

Вищевказані податкові зобов`язання відповідач самостійно не сплатив та не оскаржив. Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, ці податкові повідомлення-рішення є узгодженими.

Вищевказані податкові зобов`язання відповідач самостійно не виконав у спосіб сплати нарахованої суми податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, податковий борг виник в зв`язку з несплатою узгоджених грошових зобов`язань із земельного податку з фізичних осіб за 2019-2020 роки

Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем неправильно розраховано розмір земельного податку, оскільки невірно визначено об`єкт оподаткування, та взагалі не доведено, що відповідач є платником земельного податку, то суд знову ж таки звертає увагу на те, що такі обставини виходять за межі предмета доказування в цій справі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не скористався правом на оскарження податкових повідомлень-рішень № 3250344-5513-0915 від 26.04.2019 року та № 19375-5533-0915 від 14.04.2020 року і такі на даний час не скасовані.

30.08.2017 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкову вимогу формиФза № 12283-17 на суму 48608,41 грн., яку направлено відповідачу на його податкову адресу, однак повернулися на адресу позивач з відміткою установи поштового зв`язку:за закінченням терміну зберігання.

Вказану податкову вимогу направлено на податкову адресу відповідача, яка зареєстрована в державному реєстрі платниківподатківфізичних осіб ДПС України: вул. В.Симоненка, 18 кв.51, м.Івано Франківськ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не повідомляв податковий орган про зміну своєї податкової адреси.

Пунктом42.2. статті 42 ПК Українипередбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, належним доказом надіслання податкової вимоги юридичній особі є рекомендоване повідомлення про вручення.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 320/6263/20.

Таким чином, вказану податкову вимогу згідно положень статей необхідно вважати врученою платнику податків.

Відтак, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі податкових повідомлень - рішень, яким визначені грошові зобов`язання, доказів оскарження якого у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №300/4366/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 06.10.2022 року.