Постанова

від 05.10.2022 по справі 320/5726/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 320/5726/19

адміністративне провадження № К/9901/8385/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представника позивача - Корзаченка В.М.,

представника відповідача - Павловича Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (головуюча суддя Кушнова А.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Губська Л.В., судді - Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Восход-України» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У жовтні 2019 року Приватне підприємство «Восход-України» (далі - ПП «Восход-України», Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2019 року №0019031411 та №0019051411. Обґрунтовуючи незаконність спірних рішень позивач наполягав на тому, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарських операцій з контрагентами ТОВ «Алент Торг» та ТОВ «Атмос Інжиніринг», натомість, висновки контролюючого органу щодо нереальності (безтоварності) таких операцій ґрунтуються на припущеннях та неправильному тлумаченні чинного законодавства й умов укладених правочинів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У світлі зроблених судами попередніх інстанцій висновків та заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2020 року (справи №400/2793/18, №1440/1967/18 та №816/4409/15), від 9 лютого 2021 року (справа №160/5053/20), від 16 березня 2020 року (справа №2а-5053/10/0270), від 16 січня 2018 року (справа №2а-7075/12/2670), від 30 вересня 2020 року (справа №640/1845/19), від 7 листопада 2019 року (справа №440/422/19), а також висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11), від 22 листопада 2016 року (справа № 826/11397/14), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332а15), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16), від 22 листопада 2016 року (справа № 21-2430а16), від 20 січня 2016 року (справа №826/11531/14), в яких досліджувались обставини наявності кримінальних проваджень та вироків стосовно суб`єктів господарювання - контрагентів. Зокрема, у перелічених постановах зроблено наступні висновки: податкові накладні, котрі стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть уважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення зазначених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Така обставина, як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Посилаючись на наведені вище висновки відповідач звертає увагу на те, що суди не надали належної правової оцінки посиланням контролюючого органу на вирок Подільського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі №758/950/20 за обвинуваченням директора ТОВ «Атмос Інжиніринг» та ТОВ «Алент Торг» ОСОБА_1 , яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців), та у якому зафіксовано обставини, які свідчать про здійснення фіктивної підприємницької діяльності за участі означених контрагентів.

Наполягаючи на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач вказує на порушення судами норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази в їх системному взяємозв`язку, неповно й вибірково встановили обставини справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, ПП «Восход-України», просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. Вважає, що жодного стосунку до господарської діяльності позивача вирок районного суду не має, оскільки у ньому жодним чином не йдеться про господарські взаємовідносини позивача із суб`єктами господарювання, про яких йдеться в означеному судовому рішенні.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Вважав, що судами попередніх інстанцій не повною мірою з`ясовано, яким чином та у який спосіб позивач налагоджував господарські зв`язки з контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 ст. 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Восход-України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Атмос Інжиніринг» з 1 по 30 червня 2018 року та ТОВ «Алент Торг» з 1 по 31 липня 2018 року, за результатами якої 23 квітня 2019 року складено акт.

Проведеною перевіркою встановлено порушення Підприємством пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість в сумі 90567 грн за червень 2018 року та занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1375023 грн за липень 2018 року.

За наслідками встановлених перевіркою порушень 24 червня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0019031411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1718779,00 грн, з яких 1375023,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 343756,00 грн за штрафними санкціями; №0019051411, відповідно до якого сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2018 року складає 90567,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем документи повною мірою дають змогу визначити, які саме товари придбавались, за якою ціною, між якими контрагентами відбувались господарські операції, яким чином використовувались придбані товари у власній господарській діяльності позивача та як відбувався їх облік. Натомість, інформація про ознаки ймовірної фіктивної діяльності контрагентів, на яку посилався контролюючий орган на підтвердження своїх доводів, на думку судів, не створює окремого юридичного факту для позбавлення позивача податкових вигод.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт «а»).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт «а»).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За даними аналізу наведених вище положень у сукупному взаємозв`язку з дотичними приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо стану виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як з`ясували суди попередніх інстанцій, 16 травня 2018 року між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Атмос Інжиніринг» (як постачальником) укладено договір поставки зерна пшениці. Аналогічного змісту правочин був укладений позивачем 17 липня 2018 року з ТОВ «Алент Торг». Транспортування здійснювалося суб`єктами господарювання ТОВ «Атлантік Трейд» та ТОВ «Афіна-Кон».

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських відносин з контрагентами ТОВ «Атмос Інжиніринг» та ТОВ «Алент Торг» за вказаними договорами ґрунтувалися на таких фактах: у ТОВ «Атмос Інжиніринг» відсутні основні фонди, відсутні звіти про наявність земельних ділянок у власності або в оренді, отже, вказане підприємство не є виробником товару; у період з 1 по 31 червня 2018 року основними постачальниками пшениці ТОВ «Атмос Інжиніринг» відповідно до ЄРПН були підприємства, які є фігурантами у кримінальних провадженнях за ознакою вчинення правопорушень, передбачених частиною другою статті 205 КК України, частиною третьою статті 212 КК України; в ході перевірки встановлено відсутність реального здійснення операції, спостерігається «пересорт» товару та обрив у ланцюгу постачання.

Стосовно суб`єктів господарювання, які здійснювали транспортування товару, податковим органом з`ясовано наступне: протягом червня 2018 року відповідно до даних ЄРПН у ТОВ «Афіна-Кон» відсутнє придбання транспортних послуг у ланцюгу постачання послуг та реалізація транспортних послуг на адресу ТОВ «Атмос Інжиніринг», у ТОВ «Атлантік Трейд» відсутнє придбання таких послуг на адресу ТОВ «Атмос Інжиніринг»; ТОВ «Афіна-Кон» та ТОВ «Атлантік Трейд» є фігурантами у кримінальних провадженнях за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, а також злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27 КК України. Встановлені перевіркою факти зумовили висновок контролюючого органу про те, що ТОВ «Афіна-Кон» та та ТОВ «Атлантік Трейд» не здійснювали надання позивачу послуг із транспортування товарів, й, відповідно, активи (товар) надійшли з джерела невідомого походження.

Надаючи оцінку означеним доводам контролюючого органу суди попередніх інстанцій виходили з їх безпідставності, мотивуючи свої висновки тим, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договорами поставки зерна пшениці позивачем надано як до перевірки, так і до суду, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Перелічені документи повною мірою вивчені й проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій на предмет їх відповідності умовам та господарській меті укладених правочинів, їм надано належну правову оцінку. Аналіз характеру задекларованих правочинів та зміст перелічених вище документів зумовив висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірні господарські операції супроводжувались реальним виконанням.

Враховано судами й наявність у ТОВ «Атмос Інжиніринг» статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби. Згідно даних Реєстру платників податку на додану вартість, реєстрацію ТОВ «Атмос Інжиніринг» платником ПДВ анульовано 29 серпня 2019 року, тобто, після вже виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Дослідженням даних вказаного вище Реєстру суди з`ясували наявність й у ТОВ «Алент Торг» відповідного статусу платника ПДВ на час існування господарських відносин з позивачем.

На додаток до викладеного судами взято до уваги й те, що відомості про операції з ТОВ «Атмос Інжиніринг» та ТОВ «Алент Торг» відображені позивачем у бухгалтерському обліку в рахунку 631 за червень та липень 2018 року, оборотно-сальдових відомостях по рахунку 631 за відповідні місяці. Облік зерна, отриманого від контрагентів, відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 201 ТМЦ. Також, позивачем подано до Вишгородської ОДПІ податкові декларації з податкї на додану вартість за червень та липень 2018 року, де відображено податковий кредит з постачальниками в обсязі постачання на відповідні суми.

Також, обґрунтовано відхилили суди посилання відповідача на податкову інформацію, яка міститься у базах даних ДПС, щодо контрагентів позивача, оскільки така інформація, на думку судів, в даному випадку носить виключно інформативний характер. Натомість, на переконання судів, реальність задекларованих господарських операцій, рух активів та зміна майнового стану позивача повною мірою підтверджується первинними та іншими документами, наданими як до перевірки, так і до матеріалів справи.

Перевіряючи подальше використання придбаних у ТОВ «Атмос Інжиніринг» та ТОВ «Алент Торг» товарів у власній господарській діяльності позивача суди з`ясували, що такі реалізовувались на користь інших суб`єктів господарювання (ТОВ «Восход-України» та Дочірнім підприємством «Кондитерська корпорація «Рошен», ТОВ «Маревен Фуд Україна», ТОВ «Перший столичний хлібозавод», ТОВ «Зернова скарбниця», ТОВ «Київська макаронна фабрика», ТОВ «ФидЕкс», ТОВ «Торговий дім «Інвест Агро Трейд») на підставі укладених протягом 2012-2018 років договорів постачання товару. На підтвердження факту подальшої реалізації товару позивачем надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Окрім того, на думку судів попередніх інстанцій, використання зерна у власній господарській діяльності позивача посвідчується: зведеною накладною №28 від 30 червня 2018 року на здачу продукції з виробництва на склад; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за червень 2018 року; зведеною накладною №29 від 31 липня 2018 року на здачу продукції з виробництва на склад; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за липень 2018 року.

Наведене у своїй сукупності зумовило висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем повною мірою спростовано висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Атмос Інжиніринг» та ТОВ «Алент Торг», про які йшлося вище.

Надаючи оцінку наданому відповідачем вироку Подільського районного суду міста Києва від 15 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «Атмос Інжиніринг» та ТОВ «Алент Торг», та яким затверджено з указаною особою угоду про визнання винуватості та призначено покарання у вигляді штрафу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, сам по собі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, але підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією. Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність своїх контрагентів, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Дослідженням змісту наданого контролюючим органом вироку судом апеляційної інстанції встановлено, що у ньому не досліджувались господарські відносини ТОВ «Атмос Інжиніринг» та ТОВ «Алент Торг» з позивачем за спірними у справі, яка розглядається, правочинами, й позивач у цьому рішенні взагалі не згадується.

В аспекті наведених висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Виходячи зі змісту згаданого вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність вироку у кримінальній справі не є обставиною, що безумовно вказує на фактичне нездійснення господарської операцій, натомість, врахуванню підлягають саме встановлені у цьому судовому рішенні фактичні обставини.

Таким чином, підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Оскільки, як зазначалося вище, матеріали справи таких доказів не містять, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що наведений відповідачем вирок не може слугувати єдиним належним доказом фіктивності спірних господарських операцій та, в даному випадку, не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Колегія суддів вважає обґрунтованим й таким, що відповідає релевантній практиці КАС ВС у подібних правовідносинах, висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно та без урахування умов задекларованих позивачем правочинів з контрагентами.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко