Постанова

від 04.10.2022 по справі 420/1842/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 420/1842/21

адміністративне провадження № К/9901/45852/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,

представника відповідача Павлюк В.С.,

розглянувши у судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Фірми «ОРФЕЙ-ДСВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови № 127 від 30 липня 2020 року

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Бутенка А.В. від 1 червня 2021 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лук`янчук О.В., Бітова А.І., Ступакової І.Г. від 16 листопада 2021 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року Фірма «ОРФЕЙ-ДСВ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «ОРФЕЙ-ДСВ» у формі ТОВ, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби № 127 від 30 липня 2020 року.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перевірку проведено за відсутності уповноваженого представника товариства, як того вимагає частина одинадцята статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому, на думку позивача, прийнята за наслідком такої перевірки постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що перевірка закладу ресторанного господарства « 317» Фірми «ОРФЕЙ-ДСВ» у формі ТОВ здійснено без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме - проведення перевірки та розгляд справи за відсутності керівника та його письмових пояснень, а тому постанова № 127 від 30 липня 2020 року є незаконною та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2021 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, ГУ Держпродспоживслужби звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статей 4, 7 та 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також статей 13 та 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», унаслідок чого суди дійшли неправильного висновку про проведення відповідачем перевірки з порушенням порядку її проведення, а саме без присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

7. Від Фірми «ОРФЕЙ-ДСВ» у формі ТОВ надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби, у якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, оскільки дійшли правильного висновку про недотримання відповідачем порядку проведення перевірки з огляду на те, що факт проведення перевірки без уповноваженого представника товариства ГУ Держпродспоживслужби підтвердило у судовому засіданні.

8. З огляду на зазначене, представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційну скаргу подано до суду 14 грудня 2021 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/1842/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби.

11. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що Фірма «ОРФЕЙ-ДСВ» у формі ТОВ, ЄДРПОУ 20964773, здійснює наступні види діяльності (за КВЕД): 56.30 Обслуговування напоями (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

13. 7 липня 2020 року на електронну адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів надійшла скарга громадянина ОСОБА_1 щодо порушення вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я, відповідно до якої громадянин ОСОБА_2 просив вжити заходів, зокрема, щодо кафе « 317» ТОВ «ОРФЕЙ-ДСВ».

14. 8 липня 2020 року директор Департаменту захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області направив лист № 15.4-13/2/10063 до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі звернення фізичної особи про порушення її законних прав, зокрема, суб`єктом господарювання ТОВ «ОРФЕЙ-ДСВ» за адресою: м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, 5/180, заклад ресторанного господарства « 317».

15. 16 липня 2020 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області видано наказ № 3328 «Про проведення позапланової перевірки» ТОВ «ОРФЕЙ-ДСВ» за адресою: м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, 5/180, заклад ресторанного господарства « 317» на предмет дотримання норм антитютюнового законодавства з питань, зазначених у зверненні гр. ОСОБА_1 , у період з 21 липня 2020 року по 22 липня 2020 року.

16. 16 липня 2020 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області видано направлення № 2976 із зазначенням строку проведення планового заходу з 21 липня 2020 року по 22 липня 2020 року.

17. За результатами заходу державного контролю стосовно додержання вимог антитютюнового законодавства складено акт № 2896/05 від 22 липня 2020 року, відповідно до якого виявлені порушення пункту 9 частини другої статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а саме:

- факт куріння кальяну (випаровування диму), яке значно погіршує стан здоров`я інших відвідувачів;

- відсутність документів на тютюнові вироби, які застосовувались при вироблені кальяну;

- факт стимулювання продажу тютюнових виробів;

- розміщення попільничок;

- куріння тютюнових виробів, а також кальянів у закладі громадського харчування « 317» ТОВ «ОРФЕЙ-ДСВ» за адресою: м. Чорноморськ, вул. 1 -го Травня, 5/180.

18. У графі «Пояснення, зауваження або заперечення» акта № 2896/05 від 22 липня 2020 року міститься напис: «Представник суб`єкта господарювання не з`явився».

19. Також у графі «керівник суб`єкта господарювання або уповноважена ним особа» зазначена ОСОБА_3 .

20. 30 липня 2020 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято постанову № 127 про накладання на ТОВ «ОРФЕЙ-ДСВ» фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 31 000,00 грн за куріння, факт стимулювання продажу тютюнових виробів, розміщення попільничок, відсутність наочної інформації, яка передбачена чинним законодавством, у закладі « 317» відповідно до статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

22. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

23. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2021 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

28. У касаційній скарзі скаржник вказує на неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень положень статей 4, 7 та 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також статей 13 та 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

29. Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реклама й стимулювання продажу тютюну - це будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.

30. Частиною другою статті 13 цього ж Закону встановлено заборону куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів, зокрема, у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої цієї ж статті у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров`ю!».

Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов`язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

31. Згідно з положеннями абзаців другого, третього та десятого частини першої статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі:

- використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг; пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування на придбання або використання тютюнових виробів;

- пропонування або надання бонусів, премій, повернення готівкових коштів, права на участь у будь-якій грі, лотереї, конкурсі, події, прямо або опосередковано пов`язаних з тютюновими виробами, або якщо умовою надання, або участі в яких, є придбання або вживання тютюнових виробів;

- інші заходи прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну.

32. Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів забороняється у приміщеннях закладів ресторанного господарства. При цьому, суб`єкт господарювання несе відповідальність за порушення вимог статті 16 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» шляхом здійснення прямого чи непрямого впливу (стимулювання) на споживача.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі № 815/87/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 815/7159/16 та від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16.

33. Заходи державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства про попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення здійснюються у порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

34. Прийняття цього Закону зумовлено метою зменшення шкідливих наслідків для життя та здоров`я населення від вживання тютюну. Зокрема, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ), від хвороб, спричинених вживанням тютюну, щороку помирає понад 8 мільйонів людей у світі; вживання тютюнових виробів - один з основних факторів ризику виникнення неінфекційних захворювань (серцево-судинних, цукрового діабету, раку, хронічних обструктивних захворювань легень і розладів психічного здоров`я), що спричиняють майже 84% усіх смертей в Україні. За даними Міністерства охорони здоров`я України, щороку 85 тисяч українців помирає від хвороб, спричинених курінням.

35. З метою запобігання поширенню тютюнокуріння у 2006 році Україна ратифікувала (Законом N 3534-IV від 15 березня 2006 року) Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ). РКБТ - перший міжнародний договір, який покладає на Сторони Конвенції юридичні зобов`язання щодо його виконання. Конвенція створена під егідою ВООЗ у відповідь на глобальну епідемію вживання тютюну. РКБТ ратифікувала 181 країна світу, що охоплює близько 90% населення світу.

Указом Президента України № 722/2019 від 30 вересня 2019 року «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», зокрема Ціллю 3 визначено «забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці». Завданням 3.8 цієї цілі є зниження поширеності тютюнокуріння серед населення з використанням інноваційних засобів інформування про негативні наслідки тютюнокуріння (індикатор - зменшити до 2025 року кількості курців в Україні до рівня 15%).

36. Крім того, Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» було прийнято на виконання Директиви 2014/40/ЄС «Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС», імплементація якої є зобов`язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов`язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова № 1106 від 25 жовтня 2017 року), який у пунктах 1389- 1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.

37. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

38. Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

39. Відповідно до частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

40. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

41. Приписами частини п`ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

42. Згідно з частинами сьомою-дев`ятою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, у ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

43. Відповідно до статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» керівник суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

бути поінформованим про свої права та обов`язки;

вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);

тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);

бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;

вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб`єкта господарювання;

одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);

надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;

отримувати консультативну допомогу від органу державного нагляду (контролю) з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення;

вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі:

перевищення посадовою особою органу державного нагляду (контролю) визначеного цим Законом максимального строку здійснення такого заходу;

використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів;

з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

44. Отже, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що захід державного контролю повинен здійснюватися у присутності керівника суб`єкта господарювання або особи, уповноваженої керівником, або у разі здійснення контролю щодо фізичної особи - підприємця - у її присутності або у присутності уповноваженої фізичною особою - підприємцем особою. Для цього уповноваженому представнику суб`єкта господарювання (фізичній особі-підприємцю, керівнику або особі, уповноваженій керівником або фізичною особою-підприємцем) до початку проведення перевірки вручається копія направлення, отримання якої засвідчується розпискою. Проведення позапланової перевірки суб`єкта господарювання за відсутності фізичної особи-підприємця або уповноваженої нею особи, керівника юридичної особи або особи, уповноваженої керівником, не допускається.

45. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною зокрема у постановах від 14 липня 2020 року у справі № 808/1485/16 та від 31 липня 2020 року у справі № 815/4129/17.

46. Водночас, колегія суддів зазначає, що положення частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про те, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способам, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.

При цьому, посадові особи контролюючого органу можуть у межах, визначених законодавством, здійснювати фіксацію вчинених власних дій, що спрямовані на забезпечення безумовного виконання, зокрема, положень статей 4, 7 та 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо вручення направлення на проведення перевірки, службового посвідчення суб`єкта перевірки, вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки, а перешкоджання з боку посадових осіб суб`єкта господарювання у реалізації цих обов`язків, які унеможливлюють проведення планового або позапланового заходу із дотриманням встановленого порядку, можуть кваліфікуватися як недопуск до проведення перевірки.

У будь-якому випадку рішення, що приймаються суб`єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що контролюючий суб`єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийнято (вчинено) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У свою чергу, суди не повинні допускати надмірного формалізму при наданні правової оцінки правомірності прийнятих рішень або вчинених дій (бездіяльності) суб`єктів владних повноважень під час проведення планових чи позапланових заходів, та враховувати явно недобросовісну поведінки суб`єкта господарювання, яка унеможливила дотримання встановленого порядку здійснення перевірки.

47. Як установлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) головними спеціалістами відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю Управління захисту прав споживачів Ващенко В.Г. та Найбовим В.П. здійснено за відсутності керівника суб`єкта господарювання Гордєєвої Р.С. або уповноваженої особи. Натомість такий захід проведено у присутності адміністратора закладу, який не мав повноважень представляти суб`єкт господарювання у відносинах з органами державної влади.

48. Судами також встановлено з акта № 2896/05 від 22 липня 2020 року про результати проведеної перевірки, що у графі «пояснення, зауваження та/або заперечення» та у графі «керівник суб`єкта господарювання та/або уповноважена ним особа» міститься запис «представник суб`єкта господарювання не з`явився».

49. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що акт перевірки разом з матеріалами не було надіслано керівнику суб`єкта господарювання, з огляду на що останній не був обізнаний з результатами перевірки, не міг надати письмові пояснення або заперечення. Водночас, на підставі цього акта ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області 30 липня 2020 року прийнято постанову № 127 про накладання на позивача штрафу у розмірі 31 000,00 грн за куріння, стимулювання продажу тютюнових виробів, розміщення попільничок, відсутність наочної інформації, яка передбачена чинним законодавством, у закладі « 317» відповідно до статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

50. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, несуть відповідальність згідно з законом.

51. Частиною другою статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» передбачено, що за порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб`єктів господарювання у разі, зокрема: розміщення попільничок або куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень; невідведення спеціальних місць для куріння, необладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п`ятою статті 13 цього Закону, - від однієї тисячі гривень до десяти тисяч гривень; порушення заборони щодо реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів - від тридцяти тисяч гривень до п`ятдесяти тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів.

52. Згідно з положеннями частин п`ятої-шостої статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» фінансові санкції, передбачені частиною другою цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб`єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині шостій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформляється постановою, що надсилається суб`єкту господарювання, на якого накладено фінансові санкції, та банківській установі, у якій відкрито поточний рахунок цієї юридичної особи.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб`єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Фінансові санкції накладаються після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення, а саме на підставі акта та письмових пояснень керівника відповідного суб`єкта господарювання та документів, що стосуються справи.

53. Зі змісту наведених положень законодавства можна дійти висновку, що під час розгляду справи та накладення штрафної санкції на суб`єкта господарювання за порушення вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення мають враховуватися пояснення та заперечення останнього. При цьому реалізація права подавати письмові пояснення суб`єктом господарювання може бути здійснена за умови обізнаності останнього про проведення перевірки щодо нього, присутності під час її проведення, надання можливості ознайомлюватися з актом перевірки та іншими матеріалами справи.

54. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем під час здійснення позапланового заходу державного контролю за дотриманням суб`єктом господарювання законодавства щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення не дотримано вимоги частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки перевірку проведено за відсутності керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи.

55. Крім того, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недотримання відповідачем вимог, визначених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», оскільки розгляд справи та ухвалення постанови про застосування штрафної санкції до позивача відбулися за відсутності уповноваженого представника суб`єкта господарювання, якого не було належним чином повідомлено про результати перевірки (не надіслано акт перевірки та інші матеріали справи), про час та місце розгляду справи, тобто без надання позивачу можливості представити свої пояснення та заперечення.

56. Вищенаведене у сукупності свідчить про те, що відповідач допустив грубі процедурні порушення під час здійснення перевірки Фірми «ОРФЕЙ-ДСВ» у формі ТОВ щодо дотримання ним законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення, які не можна вважати формальним порушенням встановленої процедури та, відповідно, «правовим пуризмом».

57. «Правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

58. Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи, яка звинувачується у правопорушенні, та суспільними (публічними) інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, захисту довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Не є «правовим пуризмом» врахування суттєвих порушень процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, у тому числі недотримання встановленої форми відповідного рішення.

59. Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 та від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20.

60. Оскільки у справі, що розглядається, судами встановлено суттєві процедурні порушення під час реалізації відповідачем заходів державного контролю (проведення позапланового заходу державного контролю за відсутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання, неповідомлення останнього про проведення перевірки, неповідомлення у встановлений законом спосіб суб`єкта господарювання про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення), а також позивачу фактично не було надано можливості реалізувати свої права, передбачені, зокрема, статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що постанова про накладення штрафної санкції № 127 від 30 липня 2020 року, прийнята за результатом такої перевірки, не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

61. Суд вважає, що кумулятивний ефект допущених відповідачем порушень за встановлених судами фактичних обставин справи дозволяє стверджувати, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень містить ознаки свавільного рішення.

62. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 170) законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагаються, певною мірою залежить від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, пункт 46).

63. При цьому, Суд також констатує, що позивачем не спростовувалися факти порушення законодавства, які відповідач зазначив в акті стосовно додержання вимог антитютюнового законодавства, а суди за встановлених обставин справи, з вини відповідача, були позбавлені можливості їх оцінити.

64. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

65. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

66. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

67. Оскільки при ухваленні судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

68. Суд ураховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

69. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

70. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованості рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

71. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

72. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. The Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

73. Однак варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

74. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

75. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

76. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

78. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

В.І. Шарапа