Постанова

від 06.10.2022 по справі 910/19188/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2022 р. Справа№ 910/19188/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: Грибової О.О. за ордером;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 (повний текст складено 04.02.2021)

у справі № 910/19188/20 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Пауер Золотоноша-3"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. ОСОБА_1 та 2. ОСОБА_2 в особі його законних представників: батька - ОСОБА_3 та матері - ОСОБА_4

про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто" (далі - позивач) адвокат Мацкевич Д.А. звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Пауер Золотоноша-3" (далі - відповідач) та, з врахуванням уточненої позовної заяви (а.с.68-70), просив суд:

- усунути перешкоди в користуванні уповноваженими особами (представниками) за довіреністю ТОВ "Транс Авто" - квартирою АДРЕСА_1 , в тому числі, але не обмежуючись, наданням можливості безперешкодного доступу до квартири, користування та проживання в квартирі, здійснення інших дій пов`язаних із виконанням договору суборенди;

- вселити уповноважених за довіреністю ТОВ "Транс Авто" осіб (представників) до квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2020 між сторонами укладено договір суборенди квартири АДРЕСА_2 , згідно якого відповідач мав передати позивачу в суборенду квартиру АДРЕСА_1 , однак у подальшому відмовився від надання доступу до квартири і перешкоджає позивачу у її користуванні.

Також у позовній заяві в якості третьої особи був зазначений ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_4 , яким спірна квартира була передана в оренду відповідачу, однак вказана особа не була залучена судом до участі у справі.

Відповідач при розгляді справи подав заяву про визнання позову (а.с.61).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 січня 2021 року позов задоволено частково та вирішено усунути перешкоди в користуванні уповноваженими особами (представниками) за довіреністю ТОВ "Транс Авто" квартирою АДРЕСА_1 , згідно договору суборенди від 01.11.2020 №01/11-1.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 і вказана квартира належить йому на правові приватної власності та є єдиним місцем проживання його родини. 18.05.2021 йому зателефонував консьєрж та повідомив про те, що невідомі люди в супроводі поліції намагались потрапити до його квартири. Прибувши на місце, він дізнався про існування оскаржуваного рішення, яке стосується користування його квартирою. У Дніпровському районному суді м.Києва розглядається справа №755/13315/20, в якій оскаржується державна реєстрація права власності на квартиру за ТОВ "Мегаінвест Сервіс" (директор ОСОБА_3 ), яке в подальшому продало квартиру ОСОБА_5 (мати ОСОБА_3 ), яка подарувала квартиру своєму малолітньому внукові ОСОБА_2 (сину ОСОБА_3 ). На думку апелянта, по відношенню до його нерухомого майна були вчинені шахрайській дії, а квартира, в якій постійно мешкає його родина, не може бути одночасно офісним приміщенням позивача, в якому позивач буде проводити свою господарську діяльність.

Також апелянтом було подане клопотання про зупинення виконання рішення (а.с.137-140), яке задоволено судом, та заяву про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.157-159).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 було залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (апелянта), який вказує, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яка є єдиним місцем проживання його родини і незаконно вибула з його власності, а також ОСОБА_2 , за яким було зареєстровано право власності на спірну квартиру, в особі його законних представників: батька - ОСОБА_3 та матері - ОСОБА_4 (а.с.190-191).

В процесі розгляду справи апелянтом було подано клопотання про долучення додаткових доказів щодо користування спірною квартирою і оскарження реєстраційних дії щодо неї (а.с.211-238), письмові пояснення щодо незаконності позбавлення апелянта і його родини єдиного житла та незаконних дій представників ТОВ "Мегаінвест Сервіс", відносно яких зареєстровано одинадцять кримінальних проваджень (а.с.259-263) та клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Київського апеляційного суду від 16.12.2021 у справі №755/13315/20, яким скасовано реєстраційні дії щодо спірної квартири та витребувано її від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с.280-291).

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також у зв`язку із тим, що апелянт не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, апеляційний господарський суд прийняв подані апелянтом докази до розгляду.

Сторони і треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання в порядку, визначеному статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду на адреси державної реєстрації (з адрес позивача і відповідача ухвали повернуті поштою з довідками "адресат відсутній за даною адресою"), (законний представника третьої особи 2 ОСОБА_3 - ОСОБА_4 отримала ухвалу суду 20.09.2022, що підтверджується інформацією з сайту відстеження поштових відправлень), та на офіційні електронні адреси (позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 (адвокат позивача згідно ордеру від 14.09.2021 та законний представник третьої особи 2 ОСОБА_2 ) - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Представники позивача, відповідача і третьої особи 2 у судове засідання не з`явились.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, про що також свідчить зміст раніше поданих клопотань представника позивача і третьої особи 2 - адвоката Мацкевича Д.А. про відкладення розгляду справи (а.с. 185, 210), також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами).

Представник третьої особи 1 (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.22-23) станом на 04.12.2020 за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на квартиру загальною площею 34,5 за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування від 18.02.2020.

Також у виказаній Інформації наявні відомості про іпотеку і обтяження, згідно якої іпотекодавцем є ОСОБА_1 , іпотекодержателем - ТОВ "Мегаінвест Сервіс", згідно іпотечного договору від 17.01.2008 і кредитного договору від 17.01.2008 з ВАТ "Сведбанк" та договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.10.2019.

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 (а.с.67).

15 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_4 , як орендодавцем, та ТОВ "Сан Пауер Золотоноша-3", як орендарем, був укладений Договір оренди квартири (а.с.20-21), відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування житлове приміщення (квартиру), що визначена у цьому договорі та зобов`язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.

Адреса квартири, що орендується: АДРЕСА_3 . Квартира надається для використання за цільовим призначенням та здійснення господарської діяльності. Строк оренди до 15.09.2021. Розмір місячної орендної плати становить 9000 грн.

Також орендар має право здавати квартиру в суборенд з повідомленням про це орендодавця протягом 2-х днів з після укладення договору суборенди (п.7.2.6).

01 листопада 2021 року між ТОВ "Сан Пауер Золотоноша-3", як орендарем, та ТОВ "Транс Авто", як суборендарем, укладений Договір суборенди квартири АДРЕСА_2 (а.с.18-19), відповідно до якого орендар зобов`язався передати суборендареві у строкове платне користування, а суборендар зобов`язався прийняти у строкове платне користування житлове приміщення (квартиру), що визначене у цьому договорі, та сплачувати орендарю оренду плату.

Адреса квартири, що орендується: АДРЕСА_3 . Квартира надається для постійного проживання довірених осіб суборендаря (п.п.1.2, 2.1 договору суборенди).

Пунктом 3.1 договору суборенди визначено, що квартира, що орендується, повинна бути передана орендарем та прийнята суборендарем протягом 2-х календарних днів з моменту підписання договору.

Згідно п. 6.1.1 договору суборенди орендар зобов`язався вселити довірених осіб суборендаря до квартири за адресою: АДРЕСА_3 через 2 календарних дні після укладання цього договору (а саме, до 03.11.2020 р. - включно )

Відповідно до п. 6.2.2 вказаного договору орендар зобов`язався не вчиняти дій, які б перешкоджали суборендарю користуватися орендованою квартирою на умовах цього договору.

Розмір місячної орендної плати, згідно п.5.1 договору суборенди складає 9000,00 грн.

Орендна плата сплачується суборендарем в момент підписання цього договору та до 10-го числа кожного наступного місяця, після підписання договору ( п. 5.2 договору ).

Строк оренди квартири, що орендується, складає 9 (дев`ять) місяців з моменту прийняття квартири, починаючи з 01.11.2020 р. до 01.08.2021 р. включно (п. 4.1 договору).

Позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано вимоги п.6.1.1 договору суборенди, не було вселено довірених осіб позивача до квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим 04.11.2020 р. на адресу відповідача направлялась вимога щодо вселення довірених осіб позивача до вказаної квартири (а.с.24).

Відповідач у відповіді від 06.11.2020 р. на вказану вимогу зазначив про те, що вселення довірених осіб позивача можливе лише після здійснення додаткової оплати (завдатку за останній місяць ) в розмірі 9000,00 грн (а.с.25).

07.11.2020 позивач повторно направив відповідачу лист-вимогу, у якому вказав, що договором не передбачено сплати завдатку за останній місяць, тому у разі не усунення перешкод у користуванні квартирою він буде змушений звернутись до суду (а.с.26).

08.11.2020 директор позивача ОСОБА_6 , разом із понятими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , склали акт про те, що о 10:00 ними було здійснено спробу потрапити до квартири АДРЕСА_1 , однак на прохання ОСОБА_6 відкрити двері і надати доступ до квартири двері відчинені не були (а.с.27).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що умовами договору не передбачена сплата завдатку за останній місяць і відповідач створює позивачу перешкоди у користуванні та проживанні в квартирі, та здійсненні інших дій, пов`язаних із виконанням договору суборенди.

Відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції подав заяву про визнання позову (а.с.61).

До суду першої інстанції також звертався ОСОБА_9 із заявою про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_4 , а ТОВ "Мегаінвест Сервіс" в особі директора ОСОБА_3 набуває права вимоги до боржників банків, незаконно реєструє право власності на квартири за іпотечними договорами, укладає договори купівлі-продажу квартири із ОСОБА_5 , яка є його матір`ю, і яка укладає договори дарування на користь малолітнього онука ОСОБА_2 . Аналогічна ситуація з квартирою АДРЕСА_5 , яка незаконним способом вибула із власності ОСОБА_1 (а.с.37-59).

Судом першої інстанції вказане клопотання було відхилено, оскільки рішення суду не може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_9 .

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач порушив умови договору, тому позов підлягає задоволенню в частині усунення перешкоди в користуванні уповноваженими особами (представниками) за довіреністю ТОВ "Транс Авто" квартирою АДРЕСА_1 , згідно договору суборенди від 01.11.2020 №01/11-1.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів надання згоди орендодавцем ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , за договором оренди квартири на вселення у зазначене житло інших осіб і, зокрема, представників позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 було роз`яснено, що що товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Пауер Золотоноша-3" повинно усунути перешкоди в користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1 , для проведення господарської діяльності уповноваженими особами (представниками) за довіреністю ТОВ "Транс Авто", без проживання будь - яких осіб, тобто, використовувати вказану квартиру лише під офісне приміщення на період дії договору суборенди від 01.11.2020 р. №01/11-1, тобто, до 01.08.2021 р.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який не був учасником справи, посилається на те, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 і вказана квартира належить йому на правові приватної власності та є єдиним місцем проживання його родини. 18.05.2021 йому зателефонував консьєрж та повідомив про те, що якісь люди в супроводі поліції намагались потрапити до його квартири. Прибувши на місце, він дізнався про існування оскаржуваного рішення, яке стосується користування його квартирою. У Дніпровському районному суді м.Києва розглядається справа №755/13315/20, в якій оскаржується державна реєстрація права власності на квартиру за ТОВ "Мегаінвест Сервіс" (директор ОСОБА_3 ), яке в подальшому продало квартиру ОСОБА_5 (мати ОСОБА_3 ), яка подарувала квартиру своєму малолітньому внукові ОСОБА_2 (сину ОСОБА_3 ).

На думку апелянта, по відношенню до його нерухомого майна були вчинені шахрайській дії, а квартира, в якій постійно мешкає його родина, не може бути одночасно офісним приміщенням позивача, в якому позивач буде проводити свою господарську діяльність.

На підтвердження вказаних доводів апелянтом надані наступні докази (у копіях):

- нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 18.09.2002 року, укладений між ОСОБА_10 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, відповідно до якого продавець продала, а покупець купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 . Договір зареєстрований у Київському міському БТІ 04.10.2002 (а.с.141);

- паспорт ОСОБА_1 з відміткою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.153-155);

- довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.216);

- паспорт ОСОБА_11 з відміткою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.144-146);

- довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.215);

- свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (а.с.218);

- свідоцтво про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_11 (а.с.142, 219);

- довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.143, 217);

- витяг з Реєстру територіальної громади міста Києва станом на 10.12.2019, згідно якого у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 (а.с.147);

- відповідь представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на колективне звернення громадян стосовно примусового відчуження права об`єктів права приватної власності після викупу ТОВ "Мегаінвест Сервіс" права вимоги за кредитними та іпотечними договорами (а.с.148-149);

- довідку про відкриття кримінального провадження за зверненням ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку директора ТОВ "Мегавінвест Сервіс" ОСОБА_3 та ряду приватних нотаріусів (а.с.152);

- докази сплати комунальних послуг за спірною квартирою (а.с.212-214);

- довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с.226);

- інформаційну довідку Київського міського БТІ про реєстрацію договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2002 (а.с.228);

- Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.09.2020 про відсутність реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру (а.с.229-231);

- акт від 06.10.2021, складений мешканцями І під`їзду будинку АДРЕСА_7 про те, що у квартирі АДРЕСА_8 з 2008 року по 2 липня 2021 року проживає сім`я ОСОБА_14 , в особі ОСОБА_1 , ОСОБА_11 і ОСОБА_13 , в оренду житло не здавали і ОСОБА_1 , як власник, мешкав в цій квартирі з жовтня 2002 року (а.с.232);

- лист Київської міської прокуратури від 10.09.2021 про накладення арешту на квартири в ряді кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ "Мегаінвест Сервіс" (а.с.233-235);

- листи поліції стосовно заяв апелянта про вчинення злочину директором ТОВ "Мегаінвест Сервіс" ОСОБА_3 (а.с. 236-237);

- пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого в кримінальному провадженні №12019100010007928 (а.с.264);

- постанову Київського апеляційного суду від 16.12.2021 у справі №755/13315/20 (а.с.281-290), якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року та ухвалене нове судове рішення наступного змісту:

"Скасувати рішення Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Іннеси Володимирівни від 20 грудня 2019 року за №50365950, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" (код ЄДРПОУ 42237969) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1994119180000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Витребувати від ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ";

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності станом на 19.01.2022, згідно якого на підставі постанови Київського апеляційного суду від 16.12.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.291).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене за результатами розгляду спору про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник, або у такому рішенні мають міститися судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16, від 06.10.2020 у справі №910/21451/16 та від 03.12.2020 у справі №908/3338/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права, інтереси та (або) обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 19.06.2018 у справі №910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, предметом даного спору були вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні уповноваженими особами (представниками) за довіреністю ТОВ "Транс Авто" - квартирою АДРЕСА_1 , та вселення цих представників у вказану квартиру.

У той же час, ОСОБА_1 надано докази про те, що він, його дружина і неповнолітня донька зареєстровані і фактично проживають у квартирі АДРЕСА_1 , отже, оскаржуваним рішенням порушуються права апелянта на користування житлом, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Щодо суті позовних вимог, то Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 3 ст. 45 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц).

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Позивач визначив відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Пауер Золотоноша-3", вказуючи, що саме ця особа перешкоджає йому у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , право на користування якою у позивача, за його доводами, виникло на підставі договору суборенди квартири АДРЕСА_2 .

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.76 ГПК України).

Отже, позивач має довести суду факт порушення його прав саме відповідачем, до якого ним заявлено позов.

Єдиним доказом, яким позивач намагається підтвердити вимоги до відповідача, є акт від 08.11.2020, який складений директором позивача ОСОБА_6 , разом із понятими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (без зазначення їх посадового становища, адрес, телефонів тощо), про те, що о 10:00 ними було здійснено спробу потрапити до квартири АДРЕСА_9 , однак на прохання ОСОБА_6 відкрити двері і надати доступ до квартири двері відчинені не були.

Однак, з наданих апелянтом доказів вбачається, що саме ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі з жовтня 2002 року, а з 2008 році у вказаній квартирі зареєстровані і фактично проживають інші члени його родини - дружина та неповнолітня донька, і саме ним створюються перешкоди позивачу у користуванні квартирою.

Позивачем вказані обставини не спростовані, а також не надано жодних доказів того, що відповідач мав доступ до спірної квартири та користувався нею.

При цьому, постановою Київського апеляційного суду від 16.12.2021 у справі №755/13315/20, яка набрала законної сили, встановлено, що здійснення реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "Мегаінвест Сервіс" відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, положень Договору про іпотеку.

Також вказаною постановою встановлено, що квартира вибула із володіння ОСОБА_1 поза його волею, а тому задоволені позовні вимоги про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не підлягають повторному доказуванню обставини щодо незаконності вибуття із власності ОСОБА_1 спірної квартири.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт порушення саме відповідачем прав позивача на користування спірною квартирою, оскільки у спірній квартирі на законних підставах проживав та проживає її власник - ОСОБА_1 , разом зі своєю родиною, тому обидві позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги і відмовою у позові, з позивача на користь апелянта підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28 січня 2021 року.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12, ідентифікаційний код 33057310) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.10.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко