Рішення

від 07.10.2022 по справі 910/6012/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2022Справа № 910/6012/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД"

про стягнення 50 173,99 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 50 173,99 грн., з яких: 40 729,43 грн. - основний борг, 3 728,61 грн. - пеня, 1 378,90 грн. - 10 % річних, 4 337,05 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, взятих на себе за укладеним між сторонами 14.12.2021 року договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2021/12/098, в частині повної та своєчасної оплати поставленої Товариству з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" продукції, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

26.07.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Зважаючи на викладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2022 року відкрито провадження у справі № 910/6012/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 01.08.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/6012/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, місто Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 18/14.

Проте вищевказане відправлення з трек-номером 0105492612967 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було на повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2021/12/098 (далі - Договір), за умовами якого Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" зобов`язалося поставити та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" на умовах цього Договору, а відповідач зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини (товар) в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 2.1 Договору товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику по телефону та/або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього Договору, до 12:00 години дня, що передує дню поставки.

Ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається у видаткових накладних (пункт 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 цієї угоди покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника. Сторони домовились, що зарахування грошових коштів, отриманих за товар, здійснюється постачальником в порядку, передбаченому статтею 534 Цивільного кодексу України.

За умовами пункту 9.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 14.12.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками накладними від 05.02.2022 року № 1/03356 на суму 18 238,85 грн., від 10.02.2022 року № 1/04030 на суму 9 796,45 грн., від 15.02.2022 року № 1/04721 на суму 8 608,79 грн., від 21.02.2022 року № 1/05312 на суму 8 812,78 грн. та від 22.02.2022 року № 1/05953 на суму 3 954,41 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 49 411,28 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

Проте, позивач у позовній заяві вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" оплату вартості поставленого йому товару здійснило не у повному обсязі, оплативши позивачу лише 8 681,85 грн. та заборгувавши таким чином Акціонерному товариству "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" 40 729,43 грн.

Зважаючи на те, що спірна сума боргу відповідачем станом на 01.07.2022 року в добровільному порядку погашена не була, позивач просив задовольнити його вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 40 729,43 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з покупця 3 728,61 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ від прострочених сум основного боргу за вищевказаними накладними у період з 20.02.2022 року по 01.07.2022 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведеної штрафної санкції, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущеної методологічної помилки при визначенні початкової дати періоду прострочення та кількості днів за такий період прострочення оплати товару за накладною від 05.02.2022 року № 1/03356, що призвело до заявлення вказаної суми пені у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на дійсні періоди прострочення відповідачем оплати товару за кожною спірною накладною (з урахуванням вихідних, святкових та інших неробочих днів), обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 3 718,14 грн., з яких: 908,57 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 05.02.2022 року № 1/03356 на суму 9 557,00 грн. (з урахуванням часткової оплати товару за цією накладною) у період з 22.02.2022 року (перший день прострочення, зважаючи на вихідні дні - 19.02.2022 року та 20.02.2022 року) по 01.07.2022 року; 915,23 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 10.02.2022 року № 1/04030 на суму 9 796,45 грн. у період з 25.02.2022 року по 01.07.2022 року; 780,69 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 1/04721 на суму 8 608,79 грн. у період з 02.03.2022 року по 01.07.2022 року; 770,21 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 21.02.2022 року № 1/05312 на суму 8 812,78 грн. у період з 08.03.2022 року по 01.07.2022 року; 343,44 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.02.2022 року № 1/05953 на суму 3 954,41 грн. у період з 09.03.2022 року по 01.07.2022 року.

Отже, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" на користь позивача підлягає пеня в розмірі 3 718,14 грн., у той час як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з покупця 10,47 грн. пені слід відмовити.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" 10 % річних у загальному розмірі 1 378,90 грн., нараховані на відповідні суми боргу за вищевказаними накладними у період з 20.02.2022 року по 01.07.2022 року, а також 4 337,05 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми основного боргу протягом наведених періодів згідно з наданим Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Так, пунктом 5.2 Договору встановлено, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику, зокрема, 10 % річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущеної аналогічної методологічної помилки при визначенні початкової дати періоду прострочення та кількості днів за такий період прострочення оплати товару за накладною від 05.02.2022 року № 1/03356, що призвело до заявлення суми 10 % річних у завищеному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою 10 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 1 373,67 грн., з яких: 340,39 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 05.02.2022 року № 1/03356 на суму 9 557,00 грн. (з урахуванням часткової оплати товару за цією накладною) у період з 22.02.2022 року (перший день прострочення, зважаючи на вихідні дні - 19.02.2022 року та 20.02.2022 року) по 01.07.2022 року; 340,86 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 10.02.2022 року № 1/04030 на суму 9 796,45 грн. у період з 25.02.2022 року по 01.07.2022 року; 287,75 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 1/04721 на суму 8 608,79 грн. у період з 02.03.2022 року по 01.07.2022 року; 280,08 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 21.02.2022 року № 1/05312 на суму 8 812,78 грн. у період з 08.03.2022 року по 01.07.2022 року; 124,59 грн. - 10 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною від 22.02.2022 року № 1/05953 на суму 3 954,41 грн. у період з 09.03.2022 року по 01.07.2022 року.

Разом із тим, нарахована Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" сума інфляційних втрат у розмірі 4 337,05 грн. не перевищує розрахованої судом суми вказаних компенсаційних виплат за спірний період.

Слід зазначити, що відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум пені та компенсаційних виплат надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" підлягає 10 % річних у розмірі 1 373,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 337,05 грн., тоді як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з покупця 5,23 грн. 10 % річних слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірної суми заборгованості.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" (04080, місто Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 18/14; код ЄДРПОУ 41347695) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; код ЄДРПОУ 05523398) 40 729 (сорок тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 43 коп. основного боргу, 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 14 коп. пені, 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 67 коп. 10 % річних, 4 337 (чотири тисячі триста тридцять сім) грн. 05 коп. інфляційних втрат та 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.10.2022 року.

Суддя В.С. Ломака