Рішення

від 07.10.2022 по справі 910/5352/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

07.10.2022Справа № 910/5352/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/5352/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євростройсистеми» (ідентифікаційний код: 34762209; 03194, м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, 3; e-mail: info@eurobuildsystems.com.ua)

до комунального підприємства «Київпастранс» (ідентифікаційний код: 31725604; 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (ідентифікаційний код: 37405284; 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6);

2. філію комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" ПОДІЛЬСЬКЕ ТРАМВАЙНЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ДЕПО (ідентифікаційний код: 33230748; 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 132);

3. відокремлений підрозділ комунального підприємства ''КИЇВПАСТРАНС" ''СТАНЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОБУСІВ" (ідентифікаційний код: 38392795; 03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3/5);

4. філію комунального підприємства ''КИЇВПАСТРАНС" ''АВТОБУСНИЙ ПАРК №2" (ідентифікаційний код: 05446692; 02090, м. Київ, вул. Празька, 7),

про стягнення 1 106 846,45 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростройсистеми» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київпастранс» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 814 303,13 грн основного боргу, 67 865,89 грн пені, 190 599,09 грн інфляційних нарахувань, 34 078,34 грн 3 % річних від простроченої суми.

Позов мотивований невиконанням умов укладених сторонами договорів від 09.01.2019 №52.19-20 (далі - Договір №19) та від 12.05.2020 №52.20-202 (далі - Договір №20) в частині оплати поставленого згідно з видатковими накладними товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення для усунення недоліків позовної заяви.

11.07.2022 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/5352/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - Департамент); ФІЛІЮ КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВПАСТРАНС" ПОДІЛЬСЬКЕ ТРАМВАЙНЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ДЕПО (далі - Депо); ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ''КИЇВПАСТРАНС" ''СТАНЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОБУСІВ" (далі - Станція); ФІЛІЮ КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ''КИЇВПАСТРАНС" ''АВТОБУСНИЙ ПАРК №2" (далі - Парк).

19.07.2022 позивач подав суду докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третіх осіб.

08.08.2022 позивач подав суду: відповідь на відзив; відповідь на пояснення третьої особи.

10.08.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив про часткове погашення боргу та надав власний розрахунок пені і 3 % річних і просив відмовити у задоволенні 10 332 грн боргу за Договором №20, 146,21 грн пені та 46,11 грн 3 % річних.

10.08.2022 Департамент подав суду пояснення третьої особи, в якому, зокрема, зазначив про безпідставність вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

19.08.2022 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив.

Слід зазначити, що треті особи-2,3,4 були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи, однак правом на надання письмових пояснень до суду не скористалися.

Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08. 2022 №573/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) та від 15.08.2022 року № 2500-IX введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) укладено Договір №19, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю «Клеї» код 24910000-6 за ДК 021:2045 (клеї; далі -товар), а покупець - сплатити за товар, визначений у асортимент, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до Договору №19 та є його невід`ємною частиною (пункт 1.1 Договору №19);

- розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесят) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару (пункт 4.2 Договору №19);

- Договір №19 набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором №19. Закінчення строку дії Договору №19 не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії Договору №19 (пункт 11.1 Договору №19).

12.05.2020 Товариством (постачальник) і Підприємством (покупець) укладено Договір №20, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю «Клеї» код 24910000-6 за ДК 021:2045 (клеї; далі -товар), а покупець - сплатити за товар, визначений у асортимент, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до Договору №20 та є його невід`ємною частиною (пункт 1.1 Договору №20);

- розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесят) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару (пункт 4.2 Договору №20);

- Договір №20 набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором №20. Закінчення строку дії Договору №20 не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії Договору №20 (пункт 11.1 Договору №20).

Сторонами укладалися додаткові угоди до вказаних правочинів.

Договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договори не оспорені та не визнані недійсними.

Таким чином, Договори є дійсними, укладеними належним чином та є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладені сторонами Договори №19 та №20 за своєю правовою природою є договорами поставки товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору №19 позивач поставив відповідачу товар на суму 335 985,53 грн, що підтверджується такими видатковими накладними:

- №-0000321 від 02.12.2019 на суму 43 202,88 грн;

- №-0000322 від 02.12.2019 на суму 39 707,40 грн;

- № -0000324 від 02.12.2019 на суму 43 202,88 грн;

- №-0000330 від 02.12.2019 на суму 38 160 грн;

- №-0000331 від 02.12.2019 на суму 43 202,88 грн;

- №-0000333 від 02.12.2019 на суму 38 160 грн;

- №-0000343 від 06.12.2019 на суму 9 720,65 грн;

- №-000000047 від 16.03.2020 на суму 10 800,72 грн;

- №-000000048 від 16.03.2020 на суму 2 534,40 грн;

- №-000000064 від 10.04.2020 на суму 792,00 грн;

- №-000000102 від 20.05.2020 на суму 37 134,00 грн;

- № -000000103 від 20.05.2020 на суму 18 567 грн;

На виконання умов Договору №20 позивач поставив відповідачу товар на суму 478 317,60 грн, що підтверджується такими видатковими накладними:

- №-000000056 від 24.03.2020 на суму 10 800,72 грн;

- №-000000020 від 26.01.2021 на суму 1 728,00 грн;

- №-000000029 від 09.02.2021 на суму 10 296 грн;

- №-000000197 від 28.05.2021 на суму 44 517,60 грн;

- №-000000198 від 28.05.2021 на суму 44 517,60 грн;

- №-000000200 від 28.05.2021 на суму 44 517,60 грн;

- №-000000203 від 28.05.2021 на суму 44 517,60 грн;

- №-000000205 від 28.05.2021 на суму 44 517,60 грн;

- №-000000206 від 28.05.2021 на суму 44 517,60 грн;

- №-000000208 від 28.05.2021 на суму 44 517,60 грн;

- №-000000209 від 28.05.2021 на суму 29678,40 грн;

- №-000000210 від 28.05.2021 на суму 43680 грн;

- №-000000211 від 28.05.2021 на суму 43680 грн;

- №-000000212 від 28.05.2021 на суму 27 300 грн;

- №-000000028 від 09.02.2021 на суму 10 332 грн;

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками та скріплені печатками без зауважень, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Також, позивач вистави відповідачу відповідні рахунки-фактури для оплати отриманого товару.

Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт поставки товару та повідоми суд про часткове погашення заборгованості за Договором №20 на суму 10 332 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.07.2022 №2АП00272/1.

Отже, в силу приписів частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини поставки товару та не виплати за нього грошових коштів визнаються сторонами та не підлягають доказуванню.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що оплата боргу у розмірі 10 332 грн відбулася 12.07.2022, тобто в день відкриття провадження у справі та після подання даного позову, то вказаній сумі провадження у справі підлягає закриттю.

Що ж до позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором №19 у розмірі 335 985,53 грн та за Договором №20 у розмірі 467 985,60 грн, то вказані вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення 67 865,89 грн пені, 190 599,09 грн втрат від інфляції та 34 078,34 грн 3% річних (період нарахування з 26.02.2020 по 17.06.2022 для інфляційних втрат і 3 % річних; періоди нарахування пені обмежені шестимісячним строком).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, встановлених Договором, у порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пунктів 7.3 Договорів сторони погодили, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Слід зазначити, що відповідач подав власник контр-розрахунок вимог і просив суд відмовити у задоволенні 146,21 грн пені та 46,11 грн 3% річних, вказуючи на неправильність розрахунку позивача, оскільки останнім неправильно визначено дату початку прострочення з оплати.

У свою чергу, позивач заперечив проти доводів відповідача, наголошуючи на правильності свого розрахунку.

Суд, перевіривши надані позивачем і відповідачем розрахунки, дійшов висновку, що правильним є розрахунок Товариства, з огляду на таке.

У пункті 4.1 Договорів сторони чітко узгодили, що оплата має здійснюватися протягом 60 робочих днів, починаючи з дати підписання покупцем видаткової накладної.

З огляду на дату початку перебігу 60 робочих днів, враховуючи вихідні, святкові та робочі дні, позивачем правильно визначено періоди початку прострочення (наступний день після закінчення 60 робочих днів з дати підписання видаткової накладної).

Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, які викладені у позові, відзиві на позов, відповіді на відзив, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, принципи вірогідності та змагальності, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 803 971,13 грн боргу, 67 865,89 грн пені, 190 599,09 грн інфляційних нарахувань та 34 078,34 грн 3 % річних.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Стосовно заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 грн, то судом враховано таке.

Відповідач заперечив проти покладення витрат, посилаючись на те, що послуги надавалися Костиркіним Анатолієм Анатолійовичем, який не є адвокатом відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів.

У свою чергу, позивач заперечив проти вказаних доводів, вказуючи на те, що надані ним за договором послуги є «іншою правничою допомогою» у розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, відповідно до статті 126 «Витрати на професійну правничу допомогу» Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаної норми чітко вбачається, що поняття «інша правнича допомога» входить до витрат, які надаються адвокатом.

Таким чином, відсутні підстави для покладення витрат, понесених позивачем у розмірі 8 500 грн, на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 332 грн.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євростройсистеми» (ідентифікаційний код: 34762209; 03194, м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, 3; e-mail: info@eurobuildsystems.com.ua) до комунального підприємства «Київпастранс» (ідентифікаційний код: 31725604; 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (ідентифікаційний код: 37405284; 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6); філії комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" ПОДІЛЬСЬКЕ ТРАМВАЙНЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ДЕПО (ідентифікаційний код: 33230748; 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 132); відокремленого підрозділу комунального підприємства ''КИЇВПАСТРАНС" ''СТАНЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОБУСІВ" (ідентифікаційний код: 38392795; 03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3/5); філії комунального підприємства ''КИЇВПАСТРАНС" ''АВТОБУСНИЙ ПАРК №2" (ідентифікаційний код: 05446692; 02090, м. Київ, вул. Празька, 7), про стягнення 1 106 846,45 грн задовольнити.

3. Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (ідентифікаційний код: 31725604; 04070, м. Київ, Набережне шосе, 2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євростройсистеми» (ідентифікаційний код: 34762209; 03194, м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, 3; e-mail: info@eurobuildsystems.com.ua): 803 971 (вісімсот три тисячі дев`ятсот сімдесят одну) грн 13 коп. заборгованості; 67 865 (шістдесят сім тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн 89 коп. пені; 34 078 (тридцять чотири тисячі сімдесят вісім) грн 34 коп. 3 % річних; 190 599 (сто дев`яносто тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 09 коп. інфляційних втрат і 16 447 (шістнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн 72 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.10.2022.

Суддя Ігор Курдельчук