Рішення

від 07.10.2022 по справі 911/821/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/821/22

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», с. Чорногородка Фастівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алісіум», м. Вишгород Київської області

про стягнення грошових коштів

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 09.06.2021 до Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» (далі - ТОВ «Добробут», позивач) із позовною заявою №53 від 08.06.2022 (вх. №774/22 від 09.06.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алісіум» (далі - ТОВ Алісіум», відповідач) про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 634 400,00грн, з яких: 570 000,00грн - сума попередньої оплати, що підлягає поверненню; 5 153,42грн - сума процентів за користування чужими коштами; 6 246,58грн - пеня; 57 000,00грн - штраф. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 526, 536, 610, 625, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання в частині поставки позивачу товару, у зв`язку із чим зобов`язаний повернути ТОВ «Добробут» суму попередньої оплати.

1.2. Відповідач правом передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористався та відзиву у встановлений строк не надав.

2. Процесуальні дії у справі

2.1. Ухвалою суду від 22.06.2022, після усунення позивачем недоліків позову, зокрема, відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи, визначені у ст. 161 ГПК України.

2.2. Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

За змістом ч. 5 ст. 242 ГПК України, зокрема, якщо судове рішення було ухвалено без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно п. 5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Зважаючи на вказане, судом направлено ухвалу від 22.06.2022 на адресу електронної пошти ТОВ «Алісіум», яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 22.06.2022, а саме, «aliltov@ukr.net» (т. 1 а.с. 21).

У свою чергу, відповідачем отримано вищевказане судове рішення у цей же день, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 1 а.с. 26).

Отже, судом вжиті необхідні заходи щодо інформування ТОВ «Алісіум» про розгляд даного спору, а відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні Господарського суду Київської області справи №911/821/22.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

26.05.2022 між ТОВ «Алісіум» (постачальник) та ТОВ «Добробут» (покупець) укладено договір поставки №125 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури (т. 1 а.с. 4-5).

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 Договору, зокрема, товар має бути поставлений постачальником протягом 2-ох календарних днів з дати отримання попередньої оплати.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця (п. 3.3 Договору).

У п. 4.1 Договору зазначено, що відповідно до п. 2.1 договору визначено наступні умови оплати в розмірі: 100% від загальної вартості товару, протягом 3-ох банківських днів з дати підписання специфікації до договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору.

У день укладення Договору між сторонами підписано специфікацію №1 із змісту якої вбачається: назва товару - дизельне паливо «Euro-5» (виробник Румунія, ДЕСТ 7688:2015); кількість - 10 000літ; сума - 570 000,00грн (т. 1 а.с. 6).

26.05.2022 постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату №427 на суму 570 000,00грн, який був оплачений ТОВ «Добробут» 26.05.2022, що підтверджується платіжним дорученням №425 на суму 570 000,00грн (т. 1 а.с. 7-8).

4. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач не поставив позивачу товар у визначений Договором строк, ТОВ «Добробут» звернувся із даним позовом до суду.

5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

5.1. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 693 ЦК України, зокрема, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, позивач на виконання умов Договору попередньо перерахував грошові кошти відповідачу у розмірі 570 000,00грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 26.05.2022, отже, у відповідача, з урахуванням п. 3.1 Договору, виникає зустрічне зобов`язання - поставити товар на зазначену суму у строк до 28.05.2022 (включно).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.664 ЦК України, зокрема, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які б вказували на отримання позивачем товару чи його відмову від отримання, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Алісіум» виконало обов`язок визначений як Договором так і ст.664 ЦК України.

5.2. Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, зокрема, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування вищевказаних положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).

При цьому, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Добробут» не звертався до ТОВ «Алісіум» із вимогою про повернення попередньої оплати, а обрав спосіб захисту своїх прав шляхом звернення із даним позовом до суду.

Ураховуючи зазначене та те, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання з поставки відповідного товару позивачу не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Алісіум» суми попередньої оплати у розмірі 570 000,00грн.

5.3. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 5 153,42грн - проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 29.05.2022 по 08.06.2022. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проаналізувавши зазначене, суд дійшов висновку, що проценти передбачені вищевказаними положеннями ЦК України виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених ч. 3 ст. 693 ЦК України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18).

Так, у п. 6.2 Договору сторони, керуючись ст. 693 ЦК України, домовились про те, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% річних відповідно до ст. 536 ЦК України від дня одержання попередньої оплати від покупця, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, відповідач свої Договірні зобов`язання із поставки товару у строк до 28.05.2022 не виконав. При цьому, ТОВ «Добробут» не звертався до ТОВ «Алісіум» із відповідною вимогою про повернення суми попередньої оплати.

Ураховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати від відповідача сплати процентів у розмірі 30% річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів у розмірі 5 153,42грн (т. 1 а.с. 2) за вказаний період, суд вважає його арифметично правильним, а суму процентів такою, що підлягає стягненню з відповідача.

5.4. Щодо нарахованої ТОВ «Добробут» пені у розмірі 6 246,58грн за період з 29.05.2022 по 03.06.2022 та 10% штрафу у розмірі 57 000,00грн, у зв`язку із порушення відповідачем строку поставки товару, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Так, у п. 6.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, відповідно до п. 3.1.1 даного договору, постачальник виплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення поставки більш ніж на 2 календарних дні постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості непоставленого товару.

Аналіз вищевказаних норм законодавства у поєднані із умовами п. 6.1 Договору дає підстави для висновку, що неустойка, яка обумовлена сторонами за своєю правовою природою є пенею.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №912/1414/21).

Як зазначалось вище, ТОВ «Алісіум» не поставив товар ТОВ «Добробут» у строк до 28.05.2022 (включно), а відтак, відповідач вважається таким, що прострочив своє зобов`язання з 29.08.2022.

Ураховуючи зазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунки пені у розмірі 6 246,58грн за відповідний період та штрафу у розмірі 57 000,00грн (т. 1 а.с. 2-3) суд вважає їх правильним, а суми штрафних санкцій такими, що підлягають стягненню з відповідача.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 123, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алісіум» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул.Набережна, буд. 4А, ідентифікаційний код 43972001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (08074, Київська обл., Фастівський р-н, с.Чорногородка, вул.Ірпінська, буд. 67А, ідентифікаційний код 30886977) 570 000,00грн (п`ятсот сімдесят тисяч грн 00 коп.) суми попередньої оплати; 5 153,42грн (п`ять тисяч сто п`ятдесят три грн 42 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами; 6 246,58грн (шість тисяч двісті сорок шість грн 58 коп.) пені; 57 000,00грн (п`ятдесят сім тисяч грн 00 коп.) 10% штрафу; 9 576,00грн (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість грн 00 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.10.2022.

Станом на 07.10.2022 рішення законної сили не набрало.