Рішення

від 06.10.2022 по справі 922/1130/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1130/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Юрія", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика харчування", смт. Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область про стягнення 119956,20 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Юрія" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика харчування" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 119956,80 грн. за поставку товару згідно договору № 722 від 08.09.2021, укладеного між сторонами.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по оплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2022 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.07.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Пушкіна, 10, кв. 54. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/1130/22 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

08 вересня 2021 року мiж Приватним акцiонерним товариством Юрiя (постачальник) та Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю Фабрика харчування (покупець) було укладено договiр поставки товару № 722 вiд 08.09.2021 року (надалi - договiр).

Вiдповiдно до п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується поставити молочну продукцію покупцю, а покупець в порядку та умовах, визначених договором, зобов`язується прийняти й оплатити таку продукцію.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка продукції в асортиментi та за кiлькiстю здійснюється на пiдставi накладних згiдно замовлення покупця.

Вiдповiдно пункту 2.3. договору, розрахунки за продукцiю здiйснюються покупцем в безготiвковому порядку на умовах вiдстрочки платежу 14 календарних днiв з дня отримання продукції покупцем, що пiдтверджується накладними.

Пунктом 5.4. договору поставки сторони встановили, що постачальник зобов`язаний поставити вiдповiдну партiю товару покупцю на умовах DDP до мiсця, вказаного покупцем в замовленні.

Вiдповiдно до п. 5.8. договору, перехiд ризикiв та права власностi на продукцiю переходить до покупця з моменту пiдписання та завiрення печатками (штампами) уповноваженими представниками сторiн товарно-транспортної або видаткової накладної, яка засвiдчує факт передачi товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата передачi постачальником товару покупцю.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки товару № 722 вiд 08.09.2021 року позивач передав вiдповiдачу, а останнiй прийняв товар на загальну суму 118912,08 грн. за наступними видатковими накладними:

-ЦЮХБ0001587 вiд 02.02.2022 на суму 21673,80 грн.;

-ЦЮХБ0001841 вiд 07.02.2022 на суму 11046,84 грн.;

-ЦЮХБ0001985 вiд 09.02.2022 на суму 19357,20 грн.;

-ЦЮХБ0002145 вiд 11.02.2022 на суму 3978,00 грн.;

-ЦЮХБ0002252 вiд 14.02.2022 на суму 23890,80 грн.;

-ЦЮХБ0002432 вiд 16.02.2022 на суму 7182,00 грн.;

-ЦЮХБ0002604 вiд 18.02.2022 на суму 7629,84 грн.;

-ЦЮХБ0002707 вiд 21.02.2022 на суму 24153,60 грн.

Згідно позову позивач вказує, що вiдповiдачем даний товар за договором був оплачений частково на суму 232,00 грн., у зв`язку з чим утворилась заборгованість покупця перед постачальником за поставлений товар у розмірі 119956,20 грн.

Проте, суд зазначає, що за видатковою накладною № ЦЮХБ0002822 вiд 22.02.2022 товар на суму 1275,12 грн. позивачем було поставлено іншій юридичній особі - ТОВ "Комбінат Харчування", за іншим договором - договір № 3 від 01.09.2021.

Таким чином, вiдповiдач не виконав належним чином грошові зобов`язання за договором щодо оплати в установлений п. 2.3. договору строк поставленого позивачем товару, допустив прострочення в його оплаті, i тим самим порушив права позивача на своєчасне i повне одержання плати за поставлений товар за договором поставки товару № 722 вiд 08.09.2021 року в сумі 118680,08 грн. (118912,08 грн. - 232,00 грн. = 118680,08 грн.).

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 118680,08 грн. за отриманий товар за договором поставки товару № 722 вiд 08.09.2021 року.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 118680,08 грн. за поставку товару згідно договору № 722 від 08.09.2021 року.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика харчування" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Пушкіна, 10, кв. 54, код ЄДРПОУ 44274887) на користь Приватного акціонерного товариства "Юрія" (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108, код ЄДРПОУ 00447853) грошові кошти в розмірі 118680,08 грн. за поставку товару та 2454,45 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Юрія" (18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108, код ЄДРПОУ 00447853).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика харчування" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Пушкіна, 10, кв. 54, код ЄДРПОУ 44274887).

Повне рішення складено "06" жовтня 2022 р.

СуддяА.М. Буракова