Рішення

від 28.09.2022 по справі 926/2231/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року Справа № 926/2231/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, при секретарі судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

позивача - В.М. Мамчур, директор; Філіпова Н.П., адвокат

відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоімекс»

до Фізичної особи-підприємця Костюк Аніти Ігорівни

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансвантажсервіс»

про відшкодування збитків в сумі 156946,76 грн

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоімекс» (далі ТОВ «Автоімекс») звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Костюк Аніти Ігорівни (далі ФОП Костюк А.І.) про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення договору транспортного експедирування в сумі 156946,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Панорама» (далі ТОВ «Панорама») та ТОВ «Автоімекс» укладено договір-заявку надання транспортно-експедиторських послуг №30-08-1, предметом якого є організація та надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу - 243 листа плоского скла вартістю 6 825 доларів США.

На підставі п. 3.2.1 вищевказаного договору позивач уклав з відповідачем (експедитор 2) договір-заявку надання транспортно-експедиторських послуг №30-08-11 від 30.08.2021 (далі Договір), згідно якого експедитор 2 зобов`язався за плату доставити довірений їй вантаж, а саме: скло на пірамідах, вагою 21 тонна, по маршруту міжнародного сполучення Дюздже (Туреччина) Зборів (Україна) та видати вантажоодержувачу ТОВ «Панорама».

На підставі п. 3.1.4 - 3.1.8 та п.5.3 Договору експедитор - 2 відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення та до видачі одержувачу, за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження.

ФОП Костюк А.І., для виконання своїх договірних зобов`язань по організації вантажу, уклав заявку-договір на перевезення від 30.09.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансвантажсервіс» (далі ТОВ «Трансвантажсервіс»), транспортний засіб якого здійснив міжнародне перевезення на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №013192.

При проведенні огляду товару на території Тернопільської митниці ДМСУ було виявлено пошкодження скла внаслідок неналежного пакування та кріплення товару в кількості 148 листів із загальної чисельності 243, яке підтверджується Актом №1 від 08.09.2021 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату.

Оскільки із загальної кількості 243 листів скла розбито 148, то відповідно відсотковий розмір збитку становить 60,9%, що складає 111086 грн, які позивач просить стягнути з відповідача. У зв`язку із перевезенням придбаного скла ТОВ «Панорама» сплатила мито у розмірі 258532,68 грн, ПДВ 51771,89 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.04.2022 у справі 918/70/22 з ТОВ «Автоімекс» стягнуто 156946,76 грн збитків, яких було завдано ТОВ «Панорама» внаслідок пошкодження вантажу.

Враховуючи умови Договору відповідач зобов`язаний відшкодувати ТОВ «Автоімекс» шкоду в сумі 156946,76 грн, заподіяну внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач у відповіді на позов від 04.07.2022 проти задоволення позову заперечив, стверджуючи, що не підписував із позивачем жодного договору чи заявки на здійснення транспортно-експедиторських послуг.

Між сторонами також не було підписано актів наданих послуг чи виявлених дефектів, рахунки на оплату таких послуг не виставлялись, а позивач їх не оплачував.

Відповідач не зазначений як перевізник товару в міжнародній товаро-транспортній накладній та вантажній митній декларації, тобто не брав участі в перевезенні вантажу.

Крім того, ФОП Костюк А.І. не підписував і не зазначений в акті №1 від 08.09.2021, яким визначено суму заподіяних збитків.

Відповідач зазначає, що станом на вересень 2021 року не був власником чи користувачем транспортного засобу, який здійснював міжнародне перевезення, а також не мав і не має жодних цивільно-трудових відносин із водієм цього транспортного засобу О.Коваленко.

Відповідач вважає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП Костюк А.І. брала на себе обов`язки надати транспортно-експедиторські послуги чи послуги по перевезенню вантажу скло в пірамідах вагою 21 тонна, по маршруту Дзюздже (Туреччина) Зборів (Україна).

В додаткових поясненнях від 27.09.2022 позивач зазначив, що на виконання умов укладеного з ТОВ «Панорама» договору, серед запропонованих перевізників, з якими проводились телефонні перемовини та електронне листування, було прийнято рішення укласти договір з відповідачем. Проект договору, скріплений печаткою та підписаний директором позивача, направлено на електронну адресу відповідача 30.08.2021. Того ж дня на електронну адресу позивача надійшов примірник договору, підписаний відповідачем.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.06.2022 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 14.06.2022 відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 06.07.2022.

01.07.2022 від представника позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його перебуванням у відпустці та про проведення наступних судових засідань в режимі відеоконференції.

04.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про витребування доказів оригіналу договору-заявки надання транспортно-експедиційних послуг №30-08-11 від 30.08.2021.

Ухвалою суду від 06.07.2022 відкладено судове засідання на 20.07.2022 в режимі відеоконференції та витребувано у позивача оригінал договору-заявки надання транспортно-експедиційних послуг №30-08-11 від 30.08.2021, укладеного між ТОВ «Автоімекс» та ФОП Костюк А.І.

19.07.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа-відповіді Головного сервісного центру МВС України від 14.07.2022 щодо інформації про власника транспортних засобів, які здійснювали перевезення вантажу.

Ухвалою суду від 20.07.2022 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансвантажсервіс» та відкладено судове засідання на 10.08.2022.

Ухвалою суду від 02.08.2022 призначене судове засідання на 10.08.2022 постановлено провести в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.08.2022 постановлено здійснювати розгляд справи №926/2231/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.08.2022.

Ухвалою суду від 22.08.2022 задоволено клопотання представника позивача про проведення підготовчого судового засідання 30.08.2022 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 30.08.2022 оголошено перерву до 08.09.2022.

Ухвалою суду від 08.09.2022 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама» оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 01.09.2021 №023192; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 28.09.2022 в режимі відеоконференції.

16.09.2022 від ТОВ «Панорама» надійшов оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) від 01.09.2021 №023192.

28.09.2022 представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Після виходу з нарадчої кімнати, 28.09.2022 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Панорама» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоімекс» укладено договір-заявку надання транспортно-експедиторських послуг №30-08-1, предметом якого є організація та надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу, а саме придбаного ТОВ «Панорама» 243 листа плоского скла вартістю 6 825 доларів США.

Згідно умов перевезення, визначених даним договором марка, державний номер транспортного засобу - DAF AA9672EM/ AA6758EO; ПІБ водія Коваленко Олександр.

Відповідно до п. 1.3 договору №30-08-1 підтвердженням факту надання послуги є оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR), з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу, митних органів.

Згідно умов даного договору, експедитор має право самостійно вибирати осіб для співпраці, засоби транспорту і маршрут перевезення (п.3.2.1 договору №30-08-1).

В матеріалах справи міститься копія договору-заявки надання транспортно-експедиторських послуг №30-08-11 від 30.08.2021 з ТОВ «Автоімекс» та ФОП Костюк А.І. (експедитор 2), згідно якого експедитор 2 зобов`язався за плату доставити довірений йому вантаж, а саме: скло на пірамідах, вагою 21 тонна, по маршруту міжнародного сполучення Дюздже (Туреччина) Зборів (Україна) та видати вантажоодержувачу ТОВ «Панорама».

Оригінал даного договору суду не надано.

Позивач пояснив суду, що підписаний оригінал даного договору в нього відсутній, є лише копія.

Судом встановлено, що міжнародне перевезення здійснювалось ТОВ «Трансвантажсервіс» транспортним засобом марки "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_1 /AA6758EO, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (CMR) №023192.

Підтвердженням доставки товару до місця митного оформлення, визначеного договором №2021-0223 транспортним засобом є митна декларацією форми МД-2 №UA403000/2021/005041.

На території Тернопільської митниці ДМСУ за фактом прибуття транспортного засобу було виявлено пошкодження товару - скла у кількості 148 листів із загальної чисельності - 243 листи, кількість цілих листі - 95. В наявності залишилося 95 цілих листів, а 148 розбиті.

Вказані обставини зазначені в акті №1 від 08.09.2021 року, що засвідчений директором ТОВ «Панорама», директором ТОВ «Автоімекс» та посадовою особою митниці ДФС. Водій транспортного засобу О.Коваленко відмовився від підписання акту у зв`язку з бажанням надати власні пояснення.

Згідно вищезазначеного акту пошкодження товару відбулося внаслідок неналежного пакування та кріплення товару.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.04.2022 у справі 918/70/22, яке набрало законної сили 28.04.2022, з ТОВ «Автоімекс» на користь ТОВ «Панорама» стягнуто 156946,76 грн заподіяних збитків, у т.ч. 111 086,28 грн. вартості пошкодженого вантажу, 45 860,48 грн. відшкодування сплаченого мита та податку.

З відповіді Головного сервісного центру МВС України на адвокатський запит від 14.07.2022 вбачається, що ТОВ «Трансвантажсервіс» в період з 18.12.2020 до 06.11.2021 було власником транспортного засобу DAF XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпу SCHMITZ SCS 24L-1362FB реєстраційний номер AA6758EO (в період з 18.12.2020 до 27.01.2022).

V. Позиція суду по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписами ч. ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 316 ГК України та ст. ст. 929, 930 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак, остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 927/313/18.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Позивач вказує, що укладення договору надання транспортно-експедиторських послуг №30-08-11 від 30.08.2021 відбулось шляхом обміну листами через електронні адреси позивача та відповідача.

На підтвердження факту укладення договору позивачем подано копію даного договору. Оригінал договору суду не надано.

В матеріалах справи відсутні докази листування учасників спору шляхом обміну листами через офіційні електронні адреси. Більш того, в реквізитах сторін, зазначених в копії договору надання транспортно-експедиторських послуг №30-08-11 від 30.08.2021, також відсутня інформація про офіційні електронні адреси сторін, тобто позивач не довів, що відповідач був обізнаний про його електронну адресу.

Наданий позивачем договір №30-08-11 від 30.08.2021 не передбачає, що він укладений у спрощений спосіб.

Суд встановив, що відповідач не зазначений як перевізник товару в міжнародній товаро-транспортній накладній та вантажній митній декларації, тобто не брав участі в перевезенні вантажу.

Суду не надано доказів того, що позивач оплатив відповідачу транспортно-експедиторські послуги, передбачені договором №30-08-11 від 30.08.2021.

Згідно з ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Суд вважає, що надана копія договору №30-08-11 від 30.08.2021 не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення.

Наявна в матеріалах справи копія заявки-договору на перевозку від 30.09.2021, що укладений між ФОП Костюк А.І. та ТОВ «Трансвантажсервіс» не береться судом до уваги, оскільки оригінал даного доказу суду не надано, відповідач заперечує укладення такого договору, який датований 30.09.2011, тобто після фактичного здійснення міжнародного перевезення вантажу.

Відповідно до частини 6 статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За змістом ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин справи суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення з відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних послуг №30-08-11 від 30.08.2021, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до п.2. ч.4 ст. 129 ГПК України, суд покладає на позивача.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 73, 74, 76, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2022

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.І. Ніколаєв